Поради церебральний параліч 

Вид материала

Документы

Содержание Навчання та праця Порушення слуху Розвиток дитини від 3 до 11 років Дошкільний вік На третьому році Дитина четвертого і п'ятого року Дитина шостого року Молодший шкільний вік

Подобный материал:

• Діти з порушенням опорно- рухового апарату, 170.86kb.
• Директор спі №15 Леонід Торба. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальній школі-інтернаті, 150.81kb.
• Реферат Поради психолога по вихованню дітей Поради психолога, 142.28kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 391.57kb.
• Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників, 219.2kb.
• Подаємо документи до вищого навчального закладу поради фахівця, 83.7kb.
• Державний заклад «Національна бібліотека України для дітей» Сучасна дитяча література, 288.92kb.
• Кового ступеня (Методичні поради) 3-є видання, виправлене І доповнене Редакція 'Бюлетеня, 1857.1kb.
• Наказ моз україни від 10 серпня 2011, 2917.35kb.
• Методичні рекомендації та поради щодо використання Інтернет-технологій в навчально-виховному, 1090.2kb.

Синдром Дауна

Визначення Синдром Дауна – один з найпоширеніших хромосомних розладів, що легко розпізнається і який характеризується порушеннями розумового розвитку. Синдром спричинюється хромосомними розладами: внаслідок порушення в розвитку клітини, в ній нараховується 47 (замість 46 хромосом – як це буває при нормальному розвитку). Ця додаткова хромосома змінює перебіг розвитку організму і, зокрема, мозку. У більшості випадків Синдром Дауна діагностують під час хромосомного аналізу, одразу після народження.  Випадки За статистичними даними із синдромом Дауна щорічно народжується 1 дитина на кожні 800 - 1000 новонароджених. У батьків будь-якого віку може народитися дитина із синдромом Дауна, проте, у жінок, яким більше 35 років, вірогідність народження такої дитини вища.  Симптоми Існує понад 50 клінічних ознак синдрому Дауна, проте дуже рідко можна зустріти в однієї особи всі або більшість з них . Найхарактерніші риси такі: ослаблений м’язовий тонус; очі скошені та мають з внутрішньої сторони склади шкірі (епікантальні складки); пласке перенісся; пласке обличчя; короткі, широкі кисті руки з однією складкою через долоню на одній або обох руках; широкі ступні ніг та короткі пальці; маленькі, низько посаджені вуха; коротка шия зі складками; невелика голова; маленький рот і великий язик. Діти із синдром Дауна, зазвичай, менші за розмірами тіла за своїх здорових однолітків, їхній фізичний та розумовий розвиток відбувається повільніше. Зазвичай, дитина, яка страждає на синдром Дауна, окрім очевидних фізичних особливостей часто має специфічні проблеми із здоров’ям. Низька опірність інфекціям робить таких дітей більш схильним до респіраторних захворювань. У таких дітей часто спостерігаються порушення зору, такі як косоокість, далеко- або короткозорість, зниження слуху та розлади мовлення. Близько третини дітей із синдромом Дауна мають пороки серця, більшість яких зараз успішно лікується. Деякі діти народжуються з порушеннями шлунково-кишкового тракту, які можуть лікуватися шляхом хірургічного втручання. У деяких з людей із синдромом Дауна може спостерігатися так званий стан атлантоаксіальної нестабільності – розбалансованість двох верхніх вертебральних нервів шиї. Такий стан виявляється, коли люди роблять вправи, під час яких треба витягувати або повертати шию. Батьків слід попередити про необхідність медичного огляду дитини, аби з’ясувати чи потрібні обмеження (заборона) фізичних вправ, які можуть зашкодити дитині. Незважаючи на те, що така розбалансованість потенційно небезпечна, відповідна діагностика може запобігти ушкодженням. Діти із синдромом Дауна схильні до повноти. Окрім негативних соціальних наслідків, зайва вага може зумовити проблеми із здоров’ям та скорочувати тривалість життя. Саме тому таким дітям варто дотримуватися спеціальної дієти та виконувати фізичні вправи.   Навчання та праця Одразу після того, як підтверджено діагноз – синдром Дауна, батьків варто заохотити до того, щоб включити дитину до програми раннього втручання/розвитку немовляти. Такі програми пропонують батькам спеціальні інструкції: як навчати дитину мовлення, допомагати пізнавати світ, самообслуговування, виробляти соціальні навички та робити особливі вправи для розвитку моторики. Дослідження підтвердили, що правильна стимуляція на початковому етапі розвитку підвищує шанси дитини розкрити свій потенціал. Як свідчать дослідження, постійне навчання, позитивне ставлення оточуючих, стимуляція в домашніх умовах можуть сприяти загальному розвитку дитини. У людей із синдром Дауна порушення розумового розвитку можуть бути виражені різною мірою, власне, як і поведінка, психічний розвиток, а також перебіг самої хвороби. Рівень затримки може коливатися в межах від незначної до значної. Зважаючи на індивідуальні особливості неможливо передбачити подальший розвиток усіх дітей, які страждають на синдром Дауна, загалом. Зважаючи на певний діапазон можливостей дітей із синдромом Дауна, родинам і всім педагогам школи дуже важливо визначити невелику кількість обмежень щодо розвитку потенційних здібностей. Доцільніше та ефективніше зосереджуватися на конкретних досягненнях дитини, а не обмеженнях її можливостей. Завдання, які вчитель пропонує дитині (крок за кроком, від простого до складнішого), з частим нагадуванням та постійним зворотнім зв’язком виконуються успішно. Толерантніше ставлення з боку громадськості до людей з особливими потребами разом із широкими можливостями жити і працювати без постійної опіки, розширили можливості осіб із синдромом Дауна. Незалежні центри проживання, групами або окремо, проте з отриманням допомоги чи послуг від громади, безумовно є важливим джерелом підтримки для людей з особливими потребами.

Порушення слуху


Визначення

Порушення слуху у дітей передбачає, що вони мають отримувати спеціальне навчання та відповідні супутні послуги. Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних з розладами слуху, що включає і глухоту.

Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих. 

Поширення

Різні джерела фіксують, що шість із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в одної дитини із цих шести фіксують глухоту. В цілому, у світі щодня народжується 33 дитини з різним ступенем зниження слуху. Багато з цих дітей мають інші  порушення та особливі потреби.

Симптоми

Звук вимірюється за гучністю або інтенсивністю (вимірюється в децибелах) та за частотою або висотою тону (вимірюється в герцах). Порушення слуху можна класифікувати за характером порушення слухової функції (звукопроведення або звукосприймання). Розрізняють звукопровідну (кондуктивну), звукосприймальну (перцептивну), при їх поєднанні можна говорити про змішану форму порушення слухової функції.

Окрім цього, береться до уваги характер патологічного процесу і його локалізація: втрата слуху, спричинена захворюванням або порушеннями в зовнішньому або середньому вусі. Людина з ушкодженими шляхами передачі звуку, зазвичай, має можливість чути за допомогою спеціальних пристроїв, або після медичного/хірургічного втручання.

Сенсорна (перцептивна) втрата слуху є наслідком ураження делікатних сенсорних клітин у внутрішньому вусі або нервів, що з ними з’єднані. Така втрата слуху може бути в діапазоні від незначної до суттєвої. Часто це перешкоджає людині чути одні частоти краще за інші. Таким чином, навіть після підсилення звуку, людина із сенсорною втратою слуху може чути тільки окремі звуки, безуспішно використовуючи технічні засоби.

Змішані форми втрати слуху означають, що порушення локалізуються в зовнішньому, середньому та внутрішньому вусі. Втрата слуху є наслідком ушкодження нервів або клітин центральної нервової системи, як на шляху до мозку, так і з мозку.

Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ – вважаються глухими (за педагогічною класифікацією).

 Навчання

Втрата слуху або глухота не впливають на інтелектуальні можливості людини або на її здатність навчатися. Проте, дитина зі зниженим слухом потребує спеціальних навчальних послуг для того, щоб отримати адекватне навчання. Такі послуги можуть охоплювати:

• регулярний розвиток мовлення і слуху, формування правильної вимови звуків, навичок комунікації за допомогою фахівця;
  
• використання систем і приладів підсилення звуку;
  
• послуги перекладача для тих учнів, які використовують мову жестів;
  
• відповідні місця в аудиторії, щоб мати можливість читати по губах;
  
• фільми/відео із субтитрами;
  
• допомогу учневі зі зниженим слухом повною мірою розуміти і виконувати інструкції;
  
• інструкції для вчителів та інших учнів щодо використання альтернативних засобів комунікації, таких як мова жестів;
  
• консультації фахівців.
  

Дітям зі зниженим слухом важче, ніж дітям, які добре чують, засвоювати нові слова, граматику, правильно будувати і розуміти речення. Для глухих дітей або тих, у кого спостерігається значне зниження слуху, завчасне, постійне використання наочних моделей комунікації (таких як мова жестів, дактиль, коли букви позначаються певною комбінацією пальців рук, та спеціальна вимова) та/або користування звукопідсилювальною апаратурою можуть зменшити певні мовленнєві проблеми.

Глухі діти з дошкільного віку мають виконувати спеціальні вправи для розвитку мовлення та навичок спілкування. Важливо, щоб фахівці (вчителі та сурдопедагоги) працювали спільно, аби навчити дитину максимально використовувати її залишковий слух навіть тоді, коли перевага віддається жестовій мові.

Оскільки переважна більшість глухих дітей (понад 90%) народжується від батьків котрі чують, програми мають містити інструкції для батьків щодо виховання дітей у родині.

Люди зі зниженням слуху можуть використовувати для комунікації жестову мову, усне мовлення або комбінувати їх. Мовленнєва комунікація охоплює вимову, читання по губах, використання залишків слуху. Комунікація дактилем передбачає використання знаків пальцями на позначення букв з дотриманням правопису рідної мови.

Люди з різним ступенем зниження слуху мають у своєму розпорядженні певні допоміжні засоби, зокрема, текстові телефони дають людині змогу надрукувати повідомлення та відправити його через телефонну мережу.


Розвиток дитини від 3 до 11 років


Розвиток дитини від 3 до 11 років умовно можна поділити на певні етапи. Це дошкільний, молодший шкільний, середій шкільний вік.

Дошкільний вік - етап психічного розвитку від 3 до 6-7 років. Характеризується тим, що провідною діяльністю є гра. Має надзвичайно важливе значення для формування особистості дитини.

Виділяють три періоди: молодший дошкільний вік (3-4 роки), середній (4-5 років) і старший (5-7 років). В рамках ігрової діяльності відбувається засвоєння норм соціальної поведінки. Разом з ігровою діяльністю в цьому віці формуються і інші форми діяльності: конструювання, малювання.

Істотним у формуванні особи стає те, що мотиви і бажання дитини починають узгоджуватися один з одним, виділяються більш і менш значущі, за рахунок чого відбувається перехід від імпульсної, ситуативної поведінки до опосередкованої якимсь правилом або зразком.

На третьому році життя продовжується вдосконалення діяльності всіх органів і психологічних функцій дитини. Підвищується працездатність нервової системи, збільшується витривалість, подовжується активне неспання до 6-7 годин на добу. Дитина може вже стримувати свої емоції і не плакати, навіть якщо їй боляче. Вона стає більш терплячою і може довше займатися однією справою, не відволікаючись.

Тепер дитині важко швидко переключатися з одного виду діяльності на інший, наприклад, відразу припинити гру, щоб піти їсти, або швидко відповісти навіть на добре знайоме запитання. Заспокоїти дитину цього віку переключенням її уваги стає важко. На третьому році життя удосконалюється тонка моторика, що дозволяє дитині самостійно одягатися, роздягатися, вмиватися; малювати олівцем, застібати гудзики, акуратнео їсти і користуватися столовими приладами.

Третій рік в житті дитини називають кризовим (криза трьох років), оскільки він є переломним з трчки зору усвідомлення дитиною себе як особистості. Вона свідомо говорить "я": "Я не хочу, я не буду!" Вона впізнає себе в дзеркалі і на фотографії. Малюк стає іноді упертим. Часто це є причиною того, що його не зрозуміли, образили, принизили. Не можна в цьому віці тьопати дитину, оскільки вона ображається. Тепер дитині потрібно все пояснювати.

Словниковий запас до трьох років досягає 1200-1300 слів.

До кінця третього року життя улюбленими іграми дітей стають рольові ігри. Дитина приймає на себе певну роль, зображаючи з себе маму, тата, виховательку дитячого садка, і в точності повторює позу, жести, міміку, мову.

Дитина четвертого і п'ятого року життя відрізняється хорошим психомоторним розвитком. Вона надзвичайно витривала і може здійснювати досить тривалі прогулянки, під час яких одержує багато нових, цікавих вражень, і таким чином її знання про навколишній світ значно розширюються.

Образотворча діяльність дитини цього вікового періоду відрізняється тим, що для неї абсолютно не важливий результат. На перший план виступає сам процес створення малюнка. Дитина четвертого і п'ятого року життя не тільки малює, але і грає. Гра стає все більш складною: вона вже сюжетно-рольова, моделююча і групова. Тепер діти можуть грати самостійно. Вони наперед придумують сюжет, розподіляють ролі, підкоряються певним правилам і жорстко контролюють виконання цих правил.

Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню з однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості, наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.

У цьому віковому періоді характерною особливістю мови дитини є використання її для спілкування з однолітками. А спілкування, у свою чергу, розвиває мову. Дитина ставить питання, розповідає казки, міркує, фантазує, переказує, обмінюється враженнями.

Дитина шостого року життя продовжує удосконалюватися через гру, малювання, спілкування з дорослими і однолітками, але поступово, найважливішим видом діяльності стає навчання.

Інтелектуальний розвиток дитини пяти-шести років визначається комплексом пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви. Увага дитини цього вікового періоду характеризується мимовільністю; вона ще не може управляти своєю увагою і часто стає підвладною зовнішнім враженням. Виявляється це в тому, що дитина не може довго зосереджувати увагу на якомусь одному предметі, в частій зміні діяльності.

Складним для дитини є сприйняття часу - орієнтація в часі доби, в оцінці різних проміжків часу (тиждень, місяць, пора року, години, хвилини). Дитині ще важко уявити собі тривалість якої-небудь справи.

У дитини шостого року життя пам'ять як і раніше є мимовільною, яка базується на емоціях, інтересі. Тобто дитина легко запам'ятовує те, що її  зацікавило. Але навіть в цьому випадку забуває дуже швидко. Дитина добре орієнтується в просторі.

Різні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання розвивають у дитини такі розумові операції, як узагальнення, порівняння, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Молодший шкільний вік - період життя дитини від 6-7 до 10 років.

Для цього віку характерною провідною діяльністю у дитини є навчальна діяльність, в якій відбувається засвоєння людського досвіду, представленого у формі наукових знань. В рамках навчальної діяльності виникають два основні психологічні новоутворення цього віку - можливість довільної регуляції психічних процесів і побудова внутрішнього плану дій.

Після 6 років дитина стає більш незалежною від батьків. Для неї важлива думка її друзів. Росте почуття відповідальності  по відношенню до тих справ і речей, що здаються їй важливими. Дитину починає цікавити математика, будова мотора.

В 6-7 річному віці дитина продовжує сильно любити своїх батьків, але старається цього не показувати. Вона набуває почуття власної гідності і хоче, щоб її поважали. Мова стає більш різкішою. Дитина прагне носити такий одяг і зачіску, лише як інші діти.

У 8-9 річному віці популярними стають „таємні общини”. Діти групуются, видумують розпізнаваліні знаки, призначать місце таємних зустрічей, складабть список правил. Ідея таємності – це потреба довести, що вони можуть самі керувати собою без допомоги дорослих.

В 9-10 річному віці дитині подобається точність і акуратність. Їм побобаються ігри зі строгими правилами і, які потребують вміння. В цьому віці у дітей інколи з’являється бажання навести порядок у своїх речах. Вони захоплюються телебаченням, комп’ютерними іграми. Такі захоплення створюють певні проблеми батькам.

Середній шкільний вік -  період від 10 до 12 років, коли діти проходять навчання в 5 - 6 класі сучасної школи.

Діти у віці 10-12 років в основному врівноважені, їм властиве відкрите і довірливе ставлення до дорослих. Вони чекають від вчителів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Проте поступово особливу роль в їхньому житті починає відігравати колектив однолітків і стосунки, що складаються в ньому. У  цей період дітям властива підвищена активність, прагнення до діяльності, відбувається уточнення меж і сфер інтересів, захоплень. Діти даного віку активно починають цікавитися своїм власним внутрішнім світом і оцінкою самого себе.

У цей період підлітку стає цікавим багато з того, що виходить за рамки його повсякденного життя. Його починають цікавити питання минулого і майбутнього, проблеми війни і миру, життя і смерті, екологічні і соціальні теми, можливості пізнання світу, інопланетяни, відьми і гороскопи.

Багато дослідників розглядають цей вік як період “зеніту допитливості”, в порівнянні з молодшими і старшими дітьми. Проте ця допитливість вельми поверхнева, різностороння, а також практично повністю не пов'язана з шкільною програмою. Недаремно серед психологів поширений жарт, що підліток знає все і цікавиться всім, що не входить в шкільну програму.