Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Проект

ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від _______ № _______

Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів

Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів розроблені відповідно до основних заходів з реалізації Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 369-р, Концепції запровадження пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженої розпорядженням Держфінпослуг від 15.07.2010 № 585, та пункту 27 Програми розвитку системи пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами, затвердженої розпорядженням Держфінпослуг від 15.07.2010 № 585. Ці Методичні рекомендації розроблено з урахуванням рекомендацій, викладених у документі "Стрес-тестування для страховиків", прийнятому Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю в жовтні 2003 року, та директиви 2009/103/ЄС (Платоспроможність II), прийнятої Європейською Радою 10.11.2009.

1. Загальні положення

1.1. Ці Методичні рекомендації розроблено з метою:

визначення ролі стрес-тестування в системі управління ризиками страховика та забезпеченні підтримки на належному рівні достатності капіталу та платоспроможності;

окреслення ролі стрес-тестів як допоміжного інструменту при здійсненні Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України оцінки ризиків страховика;

визначення підходів до використання Держфінпослуг стрес-тестування для оцінки рівня обачливості (пруденційності) страховика;

визначення характеристик середовища, в якому повинно відбуватися стрес-тестування, наприклад, режиму корпоративного управління тощо;

розгляду різних факторів, які слід враховувати при розробці та проведенні стрес-тестування, та розгляд різної техніки моделювання.

1.2. Не є метою цих Методичних рекомендацій:

розробка і опис форм та обсягів публічного розкриття результатів стрес-тестування;

2

визначення заходів Держфінпослуг щодо страховика за результатами стрес-тестування.

1.3. Страховикам рекомендується впроваджувати ці Методичні рекомендації шляхом включення їх положень до внутрішніх регламентуючих документів з питань управління ризиками.

1.4. Наведені нижче поняття вживаються в цих Методичних рекомендаціях у такому значенні:

гіпотетичний сценарій – набір стресових ситуацій, що можуть мати місце, але на практиці ще ніколи не траплялись.

екстраординарна подія – подія, імовірність настання якої за звичайних обставин є невисокою і яка може мати фінансову, операційну, законодавчу природу або іншу природу;

кризова ситуація – ситуація, яка може мати місце в майбутньому через вплив зовнішніх та/або внутрішніх чинників і яка призводить до суттєвих фінансових втрат страховика;

історичний сценарій – набір стресових ситуацій, що відображають певні епізоди, що мали місце в дійсності;

стрес-тестування – тестування чутливості або сценарне тестування з метою оцінки готовності страховика до можливих кризових ситуацій;

стресова ситуація (стрес) – історична або гіпотетична ситуація, що може скластися в результаті екстраординарних подій і яка характеризується певним набором факторів ризику;

суттєві фінансові втрати страховика – фінансові втрати в розмірі не менше ніж 10 відсотків суми активів по балансу;

сценарій – набір стресових ситуацій, що розвиваються в часі та характеризуються декількома взаємопов'язаними факторами ризику;

сценарне тестування – оцінка впливу на фінансовий стан страховика стресових ситуацій, що розвиваються за історичним та/або гіпотетичним сценарієм;

тестування чутливості – оцінка впливу на фінансовий стан страховика стресових ситуацій, що характеризуються одним фактором ризику або декількома близько пов'язаними між собою факторами ризику, вплив яких може розглядатись як одне ціле.

1.5. Cтрес-тестування здебільшого бере до уваги ефект від стресових ситуацій та не приділяє уваги їх наслідкам, таким як зміни в економічній поведінці (зміни в діяльності та в структурі портфеля ).

2. Цілі стрес-тестування

2.1. Стрес-тести можуть застосовуватися страховиком як один із інструментів управління ризиком, у тому числі , в кризових ситуаціях.

3

Держфінпослуг може застосовувати стрес-тести для оцінки спроможності страховика покривати збитки в кризових ситуаціях.

Метою стрес-тестування є забезпечення фінансової стійкості страховика в разі настання екстраординарної події або кризової ситуації.

2.2. Рекомендується застосовувати стрес-тести як елемент системи управління ризиками страховика, в тому числі, для визначення лімітів по ризиках, які готовий взяти на себе страховик, та оцінки того, що страховик не бере на себе надмірних ризиків - ні з власної точки зору, ні з точки зору Держфінпослуг і страхувальників.

2.3. Рекомендується включати стрес-тестування як частину належного корпоративного управління, яке сприяє покращенню внутрішнього контролю та управління ризиками страховика.

Страховикам рекомендується використовувати стрес-тестування при стратегічному плануванні, плануванні на випадок непередбачуваних подій та при розробці та оцінці альтернативних стратегій зменшення ризиків.

Страховикам рекомендується відображати результати стрес-тестування в актуарному звіті.

2.4. Рекомендується надавати наглядовому і виконавчому органу страховика інформацію щодо припущень, що лягли в основу розробки стрес-тестів, та результати їх проведення.

2.5. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати профіль ризиків страховика, в тому числі те, що страховики здійснюють андеррайтинг різних класів ризиків, беруть на себе різні рівні ризиків, мають різні системи розповсюдження страхових продуктів, укладають різні угоди з перестрахування, мають різну структуру активів, різні операційні та контрольні системи.

2.6. Для перевірки вразливості страховика до ризиків та достатності технічних резервів та капіталу рекомендується при стрес-тестуванні враховувати лише суттєві загрози для майбутнього фінансового стану страховика, а не певні незручності в його роботі.

2.7. Рекомендується при проведенні стрес-тестування враховувати як кількісні, так і якісні результати.

З кількісних результатів брати до уваги такі, що впливають на статті активу та/або пасиву балансу страховика, з якісних – оцінку здатності органів управління страховика ідентифікувати, оцінювати та управляти значними ризиками.

2.8. При розробці стрес-тестів рекомендується враховувати, що в кризових ситуаціях навіть добре диверсифікований портфель не захищений від ризику концентрації, оскільки в цих ситуаціях порушується нормальний (звичайний) зв'язок між активами.

Також рекомендується враховувати, що в сучасних умовах має місце прискорене розповсюдження (розвиток) кризових ситуацій.

4

3. Сфера використання

3.1. Тестування чутливості дозволяє оцінити вплив окремого фактора ризику на одну чи декілька позицій (статей) в активі балансу страховика.

Оскільки в реальних кризових ситуаціях діють, як правило, декілька взаємопов'язаних факторів ризиків, тестування чутливості рекомендується використовувати головним чином для ідентифікації факторів ризику, що мають вирішальний вплив на фінансовий стан страховика, та виявлення суттєвих взаємозв'язків між факторами ризику.

3.2. Сценарне тестування, яке є більш наближеним до реальних ситуацій, рекомендується використовувати як основний інструмент стрес-тестування.

Рекомендується застосовувати сценарне тестування при оцінці кризових ситуацій катастрофічного характеру, а також при існуванні факторів ризику, що впливають на всі сфери діяльності страховика (зміни на ринках нерухомості, фондовому ринку тощо). Сценарії можуть бути отримані різними способами, у тому числі у вигляді стохастичних моделей або шляхом повторення історичних подій. Зазвичай сценарій включає симетричні потрясіння (вгору-вниз), на відміну від тестів чутливості, що здебільшого містять зміну даного фактора ризику тільки в одному напрямку (вгору або вниз).

4. Необхідний досвід для розробки та проведення стрес-тестування

4.1. Страховику рекомендується узагальнювати практику розробки і проведення стрес-тестування, поклавши відповідальність за це на наглядовий орган страховика. Безпосередньо виконувати ці функції може спеціалізований підрозділ з управління ризиками або актуарії.

4.2. Рекомендується, щоб у розробці стрес-тестів брали участь спеціалісти з управління ризиками, фінансовий персонал, актуарії, відповідальні за напрями діяльності, та інші працівники, які мають досвід у різних сферах діяльності страховика.

4.3. Рекомендується, щоб залучені до розробки стрес-тестів особи мали:

сукупний досвід у сфері актуарної діяльності, бухгалтерського обліку, економічній, юридичній та фінансовій сферах;

глибоке розуміння діяльності страховика;

здатність ідентифікувати ризики, які потенційно можуть мати значний негативний вплив на фінансовий стан страховика;

здатність аналізувати розмір впливу цих ризиків;

розуміння різних моделей, що можуть бути використані, а також були здатними проаналізувати його результати та підготувати відповідне повідомлення.

4.4. Для забезпечення відповідності стрес-тестів профілю ризиків страховика рекомендується забезпечити певний рівень незалежності для осіб, які задіяні в розробці та проведенні стрес-тестів.

5

Рішення щодо факторів ризику, які слід враховувати при розробці стрес-тестів, та щодо вибору тих чи інших стрес-тестів для виконання, за можливості мають прийматись особами, які зазвичай не задіяні в прийнятті рішень з відповідних питань у процесі звичайної діяльності.

Страховикам, що мають невеликі обсяги діяльності, може бути важко повністю відокремити процес прийняття рішень щодо стрес-тестів від рішень у процесі звичайної діяльності, і тому рекомендується для забезпечення певного рівня незалежності розробити та застосовувати спеціальні процедури.

5. Проектування стрес-тестів

5.1. Етапи проектування стрес-тестів:

визначення мети проведення стрес-тестування;

визначення частоти проведення стрес-тестування;

визначення ризиків, які несе страховик: створення карти ризиків, яка є одним з інструментів, що використовуються в процесі управління ризиками, а також обов'язковим компонентом системи управління ризиками;

вибір ключових видів ризику для аналізу. Найчастіше будуються матриці для найбільш важливих видів ризику, за допомогою яких аналізується вплив і можливість виникнення конкретного виду ризику, та виявляються основні фактори ризику. Деякі види ризику можуть бути проаналізовані разом, у випадку, коли їх вплив на діяльність страховика є подібним;

аналіз причин та ефектів реалізації впливу окремих видів ризику, до яких буде застосовано стрес-тестування. На цьому етапі досліджується, які види ризику зкорельовані між собою і яким чином агрегувати результати, отримані в ході стрес-тестування;

окреслення міри ризику, що використовуватиметься в стрес-тесті, наприклад, Value-at-Risk ( вартість під ризиком );

визначення горизонту часового прогнозу для даного стрес-тесту;

визначення можливих несприятливих сценаріїв на основі обраної міри ризику. Для обраного сценарію визначається значення параметра або діапазону параметрів, що входять до стрес-тесту;

встановлення методу визначення вимог до капіталу, який покриє збитки у випадку реалізації вибраного негативного сценарію.

При проведенні стрес-тесту, який був неправильно спроектований, побудований та калібрований (окреслення параметрів, розмірів потрясінь), зроблені висновки будуть неправильними.

6. Проведення стрес-тестів

6.1. Етапи проведення стрес-тестування.

6.1.1. Ідентифікація змінних.

На першому етапі проведення стрес-тестування ідентифікуються змінні, які страховик бажає проаналізувати.

6

На цьому етапі страховик має зосередити увагу на недоліках свого фінансового управління, на схильності до ризику та на незадовільних процесах управління ризиками, щоб відповідно вибрати та зкорегувати стрес-тест.

Для побудови сценарію обирають ті змінні, які найбільш схильні до коливань або мають значний вплив на фінансовий стан страховика.

У виборі змінних можна також взяти до уваги різні показники, які сприяють виявленню потенційних слабких сторін страховика. Ці заходи повинні бути розглянуті як джерело додаткової інформації про потенційні змінні, включені до стрес-тестів.

На цьому етапі слід перевірити права доступу співробітників страховика до відповідних даних чи моделі, що вже існує в компанії.

Слід звернути увагу на період, якому відповідають дані, зібрані з метою здійснення розрахунків. Вони можуть охоплювати період фази спаду або зростання даного тренду в економіці.

Дані, що використовуються в побудові стрес-тестів, є найбільш довгостроковими серіями щоденних даних і стосуються:

процентних ставок;

курсів валют;

цін акцій;

значення індексів фондового ринку.

Для деяких даних, наприклад, щодо смертності, окреслення відповідних потрясінь стає більш складним і часто ґрунтується на баченні експертів.

Для більш складних стрес-тестів також використовуються такі макро-економічні дані, як:

валовий внутрішній продукт;

рівень інвестицій (внутрішніх і закордонних);

рівень безробіття;

обсяг державного боргу.

6.1.2. Калібрування потрясінь.

Стрес-тести мають відображати ймовірність виникнення ситуації, а тому потрясіння повинні бути близькі до екстремальних подій, що мали місце в минулому, а у випадку гіпотетичних потрясінь вони повинні бути пов'язані з подіями, які до цих пір не спостерігались, але можуть трапитись у майбутньому. Навіть невеликої зміни ключових змінних може бути достатньо, щоб виявити, що з таким сценарієм належна діяльність суб'єкта може бути під загрозою.

Розміри потрясінь у більшості випадків залежатимуть від економічних умов, у яких веде діяльність суб'єкт, але також залежатимуть і від цілей даного тесту.

Нижче наведено характеристики стрес-тестів, які включають, наприклад:

коливання процентних ставок – одночасні зміни (зменшення і збільшення) структури строкової процентної ставки (кривої доходності). Розмір використовуваних потрясінь може бути визначений на підставі історії часової структури процентних ставок або на підставі гіпотетичних сценаріїв. Оцінка поточної макроекономічної ситуації в країні може стати підставою для побудови гіпотетичних сценаріїв;

7

коливання цін акцій – головним видом стресу є стрес від основних обмінних індексів. Акції можуть бути проаналізовані окремо (аналіз чутливості) або в комбінації (аналіз сценарію). Вибір відповідного потрясіння частково залежить від поточної ситуації на фондовій біржі. Як мінімум, стрес-тести повинні аналізувати стійкість страховика до потрясінь, аналогічних до тих, що спостерігались на фондових ринках. Однак, належить усвідомлювати, що в майбутньому фондовий ринок може змінюватися в залежності, наприклад, від виникнення нових фінансових інструментів, змін у законодавстві, появи нових учасників на фондовій біржі;

коливання валютних курсів – аналізуються потрясіння для однієї або декількох валют. У разі декількох валют аналізується кожна з валют окремо (аналіз чутливості) або в поєднанні (аналіз сценарію). Коли страхова компанія знаходиться під впливом декількох валют, більш відповідним буде аналіз сценарію, тому що потрясіння для однієї валюти можуть впливати на інші. Тип сценарію залежить від історії еволюції обмінного курсу. Якщо курс валют піддавався амортизації в минулому, то історичні сценарії можуть бути використані для оцінки впливу таких рухів на даний портфель зараз;

ймовірність невиконання зобов'язань контрагентом (перестраховиком, емітентом фінансових інструментів) – у цьому випадку стрес-тести пов'язані з оцінкою кредитного ризику. Неадекватні дані, спостереження, зроблені з різною частотою, роблять проектування стрес-тестів складним з емпіричної і аналітичної точки зору.

6.1.3. Проведення стрес-тестів та інтерпретація результатів.

Страховим компаніям рекомендується неодноразово застосувати даний стрес-тест і щоразу перевіряти отримані результати.

При проведенні стрес-тестування, страховик повинен спочатку розглянути всі величини збитків, що виникли в результаті стресової ситуації, а також співвідношення активів і пасивів або зміни в рівні окремих показників. Для інтерпретації результатів також корисні статистичні показники: медіана, мінімум, максимум чи інші перцентилі, а також середнє значення та стандартне відхилення.

Щодо груп часто повідомляються результати для всієї групи, наприклад, вартість збитків у випадку негативного сценарію, а також частки цих збитків, які стосуються окремих членів групи.

Результати стрес-тестів можуть бути представлені в порівнянні з:

реальними даними страхової компанії;

результатами інших стрес-тестів;

результатами, отриманими в рамках детермінованого або стохастичного аналізу;

результатами, отриманими від інших організацій.

Результати, отримані в стрес-тестах, проведених у страховій компанії, часто представляються у вигляді індексів. Як правило, в знаменнику такого індексу знаходиться вартість:

капіталу, індекс показує здатність компанії до покриття збитків;

активів, індекс описує ефект від стресів для всього балансу.

7. Фактори ризику, що враховуються при розробці стрес-тестів

7.1. Для забезпечення порівняльності результатів стрес-тестування страховикам рекомендується дотримуватися цих Методичних рекомендацій при розробці стрес-тестів, оскільки страховик розробляє стрес-тести відповідно до власного профілю ризиків та

8

складності діяльності, що може призвести до проведення різного за характером та обсягами стрес-тестування.

7.2. При розробці сценаріїв рекомендується враховувати також фактори ризиків, кількісну оцінку яких визначити непросто. Наприклад, ризики судових рішень щодо претензійної практики, ризики репутації, ризики змін у податковому законодавстві тощо.

7.3. Серед факторів загального характеру, що впливають на природу та обсяги стрес-тестів, рекомендується враховувати:

стан платоспроможності;

напрями діяльності та систему розповсюдження страхових продуктів;

поточну позицію на ринку;

поточну позицію в групі (конгломераті);

інвестиційну політику;

положення бізнес-плану;

загальні економічні умови.

Страховику, фактичний запас платоспроможності якого перевищує нормативний запас платоспроможності не більше ніж на 10 відсотків, рекомендується проводити більші за обсягом та частіші стрес-тести.

Страховику, що належить до великої корпоративної групи, рекомендується перевіряти вплив можливих змін у групі, що можуть призвести до обмеження залучення додаткового капіталу.

7.4. При оцінюванні того, які події для страховика є суттєвими, рекомендується враховувати обсяг, характер та складність діяльності страховика, стан його платоспроможності та толерантність до ризиків.

7.5. Страховику рекомендується не виключати з розгляду події, які є для нього досить передбачуваними, але маловірогідними, і для яких він сформував особливе забезпечення, в тому числі, у вигляді вільних резервів.

7.6. При розробці стрес-тестів рекомендується визначати фактори ризику, що стосуються таких ризиків:

андеррайтинговий ризик для страховиків, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя;

андеррайтинговий ризик для страховиків, які здійснюють страхування життя;

андеррайтинговий ризик страхування здоров’я для страховиків, які здійснюють медичне страхування;

ринковий ризик;

9

ризик дефолту контрагента;

ризик ліквідності;

груповий ризик;

операційний ризик;

системний ризик.

Цей перелік не є вичерпним для визначення всіх специфічних ризиків страховика. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати також поради актуаріїв щодо включення інших факторів ризику.

Наведені нижче переліки факторів ризику також не є вичерпними.

7.7. Андеррайтинговий ризик – ризик збитку або негативних змін у вартості страхових зобов’язань у зв’язку з недостатнім ціноутворенням та/або недостатнім резервуванням.

Ризик андеррайтингу може включати такі фактори ризику:

відповідність ціноутворення, наприклад, можливість для страховика встановлювати відповідні ціни на свої продукти, беручи до уваги умови ведення бізнесу, прийнятої політики, будь-які видані гарантії, обмеження, пов'язані з циклічністю премій та ємністю галузі, рівень існуючих ставок та власні цілі щодо прибутку;

вплив швидкого зростання або зменшення обсягів андеррайтингового портфеля;

недостатність досвіду щодо страхових вимог, включаючи частоту їх подання та розмір великих вимог;

тривалість розвитку черги вимог та приховані вимоги;

залежність від певних посередників, що мають непропорційну частку в доходах страховика від страхових премій;

можливість зростання ставок перестрахування або закриття (обмеження) доступу до перестрахування;

вплив високого рівня невизначеності при ціноутворенні на нових ринках чи ринках, що розвиваються, через недостатність необхідної інформації для здійснення належної оцінки ціни ризику;

географічний склад страхового портфеля, концентрація за географічною чи країнною ознакою;

толерантність до змін у витратах, включаючи непрямі витрати, наприклад, накладні витрати.

7.8. Андеррайтинговий ризик для страховиків, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя може включати такі ризики: ризик недостатності премій та резервів і катастрофічний ризик.

10

Ризик недостатності премій та резервів – андеррайтинговий ризик, викликаний часовими коливаннями частоти і ступеня тяжкості страхових випадків та кількості врегулювань.

Ризик недостатності премій та резервів може включати такі фактори ризику:

адекватність та невизначеність технічних резервів збитків;

адекватність інших технічних резервів, наприклад, резерву незароблених премій тощо;

частота та розмір великих вимог;

можливі результати щодо вимог, які оскаржуються, у тому числі в суді;

вплив інфляції;

включені гарантії в страховому полісі;

ризик, пов'язаний зі змінами процентних ставок при достроковому розірванні договору страхування;

соціальні зміни, що призводять до зростання вимог чи позовів до суду.

Катастрофічний ризик – андеррайтинговий ризик, викликаний значною неточністю оцінок та прогнозів надзвичайних подій.

Ризик катастроф може включати такі фактори ризику:

спроможність страховика витримати катастрофічні події, зростання ризиків, що непередбачено відкрилися, вплив прихованих вимог або акумулювання вимог;

можливе вичерпання заходів перестрахування;

відповідність припущень та моделей катастроф, що використовуються, наприклад, фактори вірогідних максимальних збитків тощо;

інші соціальні, економічні, законодавчі та технологічні зміни.

Перелік факторів повинен враховувати, що катастрофічні події стосуються всіх напрямів діяльності.

7.9. Андеррайтинговий ризик для страховиків, які здійснюють страхування життя, може включати такі ризики: ризик збільшення смертності, ризик збільшення тривалості життя, ризик непрацездатності та шкоди здоров’ю, ризик перевищення витрат на ведення справи, ризик перегляду розміру ануїтетів, ризик розторгнення договорів, катастрофічний ризик.

Ризик збільшення смертності – андеррайтинговий ризик, викликаний змінами у тенденції або рівні показників смертності, у разі, якщо зростання показників смертності призводить до зростання вартості зобов’язань страховика.

11

Ризик збільшення тривалості життя – андеррайтинговий ризик, викликаний змінами в тенденції або рівні показників смертності, у разі, якщо спадання показників смертності призводить до зростання вартості зобов’язань страховика.

Ризик непрацездатності та шкоди здоров’ю – андеррайтинговий ризик, викликаний змінами в тенденції або рівні показників втрати непрацездатності та нанесення шкоди здоров’ю.

Ризик перегляду розміру ануїтетів – андеррайтинговий ризик, викликаний коливаннями тенденції або рівня ревізії, застосовної до ануїтетів у зв’язку зі змінами законодавства або стану здоров’я застрахованої особи.

Ризик перевищення витрат на ведення справи – андеррайтинговий ризик, викликаний змінами в тенденції або рівні видатків, пов’язаних з обслуговуванням договорів страхування та перестрахування.

Ризик розторгнення договорів – андеррайтинговий ризик, викликаний коливаннями рівня співвідношення договорів страхування, дію яких припинено, до загальної суми укладених договорів.

7.10. Андеррайтинговий u1079 \u1088 ризик страхування здоров’я – андеррайтинговий ризик, викликаний змінами в тенденції або рівні витрат, понесених у зв’язку з обслуговуванням договорів медичного страхування, часовими коливаннями частоти і ступеня тяжкості страхових випадків та кількості врегулювань, значною неточністю оцінок та прогнозів щодо спалаху великих епідемій та надзвичайного накопичення ризиків у зв’язку з такими екстремальними подіями.

7.11. Ринковий ризик – ризик збитку або негативних змін у вартості активів страховика, викликаний змінами в середньому рівні або волатильності вартості активів, зобов’язань та фінансових інструментів.

Ринковий ризик може включати такі фактори ризику:

можливість значного економічного спаду або спаду на ринку, що призводить до змін процентних ставок, які негативно впливають на фінансовий стан страховика;

вплив зміни цін на окремі види активів на портфель у цілому;

неадекватна оцінка активів;

безпосередній вплив на портфель знецінення валюти, а також вплив на пов'язані ринки та валюти;

обсяг будь-яких невідповідностей активів та зобов'язань, включаючи ризик реінвестування;

вплив на вартість портфеля значних змін у різниці між ринковими процентними ставками і безризиковою процентною ставкою;

вплив погіршення кредитних та інших рейтингів на вартість активів.

12

Ринковий ризик може включати такі ризики: ризик інвестицій в акції, ризик процентної ставки, валютний ризик, ризик спреду, майновий ризик, ризик ринкової концентрації .

Ризик інвестицій в акції – чутливість вартості активів, зобов’язань та фінансових інструментів страховика до змін у середньому рівні або волатильності ринкової вартості акцій.

Валютний ризик – чутливість вартості активів, зобов’язань, та фінансових інструментів страховика до змін у середньому рівні або волатильності курсів обміну валют.

Майновий ризик – чутливість вартості активів, зобов’язань та фінансових інструментів страховика до змін у середньому рівні або волатильності ринкових цін на нерухомість.

Ризик процентної ставки – чутливість вартості активів, зобов’язань та фінансових інструментів страховика до змін у середньому рівні або волатильності доходності процентної ставки.

Ризик ринкової концентрації – ризик, що випливає з недостатньої диверсифікованості портфеля активів або у зв’язку з великим впливом одного емітента цінних паперів (групи пов’язаних емітентів) на стан портфеля активів.

Ризик спреду – чутливість активів, зобов’язань та фінансових інструментів до зміни в середньому рівні або волатильності різниці в доходності до погашення між корпоративними облігаціями та безризиковими (державними) облігаціями з тим самим (або близьким) терміном до погашення.

7.12. Ризик дефолту контрагента – ризик збитку або негативних змін фінансового стану страховика, викликаних неспроможністю контрагента (перестраховика, боржника та будь-якого дебітора) виконати взяті на себе зобов’язання за будь-якою угодою зі страховиком.

Ризик дефолту контрагента може включати такі фактори ризику:

вплив фінансової неспроможності (банкрутства) перестраховика або декількох перестраховиків на виконання зобов'язання перед страховиком;

погіршення кредитоспроможності перестраховиків, що задіяні в програмі перестрахування страховика, посередників чи інших контрагентів;

ступінь концентрації в програмах перестрахування на перестраховиках із певним рейтингом;

ступінь концентрації кредитного ризику, наприклад, в одного контрагента тощо;

погіршення обсягів та якості наданого забезпечення;

більші ніж очікувані збитки від безнадійних боргів;

неспроможність сторін виконати зобов'язання, стосовно яких страховиком були надані гарантії.

13

7.13. Ризик ліквідності – ризик неспроможності страховика реалізувати свої активи для виконання своїх фінансових зобов'язань на момент настання їх строку погашення.

Фундаментальним є розуміння того, чи достатньо потоків грошових коштів, що отримує страховик, для виконання зобов'язань перед страхувальниками та іншими кредиторами.

Ризик ліквідності може включати такі фактори ризику:

будь-які неспівпадання між очікуваними потоками грошових коштів, пов'язаних з активами, та зобов'язаннями;

неспроможність швидко продати активи;

частка активів, право страховика на реалізацію яких обмежене (активи в заставі тощо);

загальний стан грошових потоків страховика та його спроможність витримати різкі, неочікувані відтоки грошових коштів у зв'язку з виплатами вимог або неочікуване зменшення притоку грошових коштів від премій;

можлива потреба реалізації активів із різним рівнем ринкової ліквідності та пов'язані з цим потенційні витрати та часові обмеження.

7.14. Операційний ризик – потенційний ризик фінансових втрат страховика, що виникає через недоліки корпоративного управління або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору контрольованості, безперервності роботи, надійності, універсальності цих технологій.

Незважаючи на те, що операційний ризик може бути дуже важко визначити та оцінити, рекомендується як мінімум мати в наявності відповідні плани та процедури для несприятливого сценарію.

Операційний ризик може включати такі фактори ризику:

адекватність безперервного бізнес-планування;

адекватність планів відновлення після аварії, наприклад, потенційної відмови систем збереження інформації тощо;

можливість шахрайської діяльності, яка може вплинути на фінансовий стан чи операційну ситуацію страховика;

технологічні ризики, що можуть очікувати страховика, наприклад, пов'язані із системами апаратного чи програмного забезпечення;

ризики репутації, що можуть очікувати страховика, наприклад, вплив ушкодження бренду страховика на зменшення частини потенційних страховиків у андеррайтинговому портфелі;

маркетингові та дистриб'юторські ризики, що можуть очікувати страховика, наприклад, залежність від бізнесу посередників;

14

можливість політичного втручання, наприклад, обмеження руху коштів у кризовій ситуації, зміни законодавства такі, як зміни в оподаткуванні тощо;

вплив правових ризиків, наприклад, накладення штрафних санкцій або ризик того, що текст страхового договору може бути інтерпретовано ширше, ніж малося на увазі;

можливий вплив труднощів із залученням зовнішнього персоналу, наприклад, коли третя сторона не може виконати своє зобов'язання за контрактом;

неспроможність загальних засобів контролю за управлінням персоналом, наприклад, вплив андеррайтера, що перевищив свої повноваження.

7.15. Участь в групі може бути для страховика як джерелом потенційних переваг, так і причиною виникнення ризику взаємного впливу членів групи.

Груповий ризик може включати такі фактори ризику:

вплив на страховика, якщо фінансова підтримка більше не гарантується материнською компанією або якщо страховик не має доступу до залучення додаткового капіталу чи фондів групи;

вплив на страховика погіршення стану справ материнської компанії або афілійованої компанії в групі, наприклад, вплив на доступ до фінансових ресурсів у вигляді кредитних ліній, внутрішньогрупового фінансування або вплив стану групи на доступ до зовнішнього капіталу;

вплив на страховика неможливості оперативно продати чи закрити дочірнє підприємство у випадку труднощів, наприклад, коли дочірнє підприємство має той самий бренд, систему та інфраструктуру, що і страховик;

потенційне витрачання управлінського часу на питання групи;

прихована підтримка компаній групи через перерозподіл накладних витрат групи на страховика;

тиск на страховика щодо фінансової підтримки членів групи;

тиск на страховика щодо дотримання перш за все вимог групи, а не власної стратегії страховика, наприклад, щодо складу інвестицій;

вплив на страховика високого ступеня залежності від ресурсів групи (наприклад, через використання внутрішньогрупового перерозподілу персоналу) для підтримки критичних операцій страховика;

вплив на страховика падіння рейтингу групи або інших проблем, пов'язаних із репутацією групи.

7.16. Системний ризик може включати такі фактори ризику:

неплатоспроможність одного або більше значних страховиків на ринку, що може призвести до маркетингового ризику або ризику репутації для інших страховиків;

15

неплатоспроможність або зниження рейтингу інших фінансових інститутів таких, як банки, може вплинути на операції страховика.

8. Частота та часовий горизонт стрес-тестування

8.1. Рекомендується проводити стрес-тестування щонайменше раз на рік. Додатково стрес-тести рекомендується проводити при значному розвитку протягом року як обсягу портфеля, так і його окремих характеристик.

При прийнятті рішення щодо частоти проведення стрес-тестів рекомендується враховувати фактори, наведені в пункті 7.4 цих Методичних рекомендацій.

8.2. Нормальною практикою може вважатися щорічне проведення стрес-тестування.

Страховики з низьким профілем ризиків можуть рідше застосовувати стрес-тестування.

Більш часте проведення стрес-тестування може застосовуватись для страховиків із високим профілем ризиків або при швидкій зміні ринкових умов.

Держфінпослуг може рекомендувати проведення стрес-тестування, наприклад, щоквартально у відповідь на певні обставини на ринку чи в страховика. Таке тестування може бути менш детальним, ніж при щорічному тестуванні.

8.3. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати, що вони мають визначати результати та вплив різних часових горизонтів на бізнес-плани, стратегічні ризики та майбутні вимоги до операційної діяльності.

Часовий горизонт повинен бути достатньо довгим, щоб результати стресу повністю проявились і керівництво мало можливість здійснити відповідні дії. Для деяких ризиків це може вимагати проведення стрес-тестування протягом повного економічного циклу.

Страховикам, що здійснюють довгострокове страхування життя або страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, рекомендується планувати фінансові результати на п'ять і більше років, у той час як для інших страховиків може бути достатньо двох років.

9. Технології моделювання при стрес-тестуванні

9.1. Рекомендується при використанні певної моделі ризиків враховувати конкретні обставини та підходи страховика до оцінки та управління ризиками. Загальні методи базуються на статичному або динамічному моделюванні і детермінованому або стохастичному підходах.

9.2. При виборі моделі рекомендується враховувати переваги та недоліки різних підходів.

Статичне моделювання передбачає аналіз фінансового стану страховика на конкретний момент часу, в той час як динамічне моделювання враховує розвиток фінансового стану протягом певного часового періоду.

16

З точки зору критеріїв підбору даних і встановлення значення параметрів стрес-тести можна також розділити на історичні сценарії і гіпотетичні сценарії.

Детерміновані моделі вивчають вплив на фінансовий стан страховика у випадку настання певного сценарію, в той час як стохастичні моделі беруть до уваги також вірогідність настання різних сценаріїв.

Детерміністський підхід до стрес-тестування включає такі переваги:

припущення і результати сценаріїв легкі для розуміння;

тести швидко забезпечують надійні результати;

результати тестів дають відповідь на конкретно поставлені запитання;

сценарій легко описати з огляду на дуже прозорі припущення.

Недоліки детерміністського підходу:

генерування великої кількості старанно підібраних сценаріїв може бути обтяжливим та неефективним;

у певних випадках (наприклад, тестування резервів) може виявитися необхідним великий набір сценаріїв для забезпечення статистичної достовірності.

При стохастичному підході передбачається, що зміни окремих факторів ризику є випадковими величинами. Відповідно, для певних ключових факорів ризику приймаються припущення щодо розподілу ймовірностей випадкових величин, які змінюють ці фактори ризику. Далі для кожного року в майбутньому генерується діапазон вартості раніше описаних випадкових величин згідно з покладеним розкладом.

Однією з переваг стохастичного моделювання є те, що воно надає уяву про діапазон та вірогідність отримання різних фінансових результатів. Крім того, стохастичний підхід має такі переваги:

досліджує велику кількість можливих сценаріїв;

бере до уваги взаємодію основних факторів ризику, особливо вплив їх змін;

екстремальні результати можуть дозволити скласти уявлення про вплив зміни факторів ризику на кінцевий результат;

дозволяє більш правильно, ніж детерміністський підхід, уявити лінію можливих випадків.

Однак стохастичні моделі мають обмеження щодо точного передбачення при катастрофічних ситуаціях або граничних випадках, оскільки відсутня достатня кількість спостережень і моделі здійснюють екстраполяцію минулого досвіду.

Інші вади такого підходу:

стохастичне моделювання та перевірка правильності формул може стати дуже складним завданням і забрати багато часу;

необхідно генерувати велику кількість даних для аналізу;

немає можливості використовувати рішення моделі для аналізу інших проблем, кожна модель є унікальною;

не гарантує оптимального рішення, оскільки розглядаються параметри, задані користувачем;

механізми, що регулюють моделі і їх певні припущення можуть бути важко зрозумілими.

17

10. Приклади стрес-тестів, які пропонується використовувати директивою ЄС Платоспроможність II для визначення капіталу, необхідного для забезпечення платоспроможності

10.1. Здебільшого стрес-тестування проводиться для ринкового та кредитного ризику, рідше – для андеррайтингового ризику.

Вплив стресів, застосованих у стрес-тестах, вимірюється через зміни нетто-активів. Крім того, найчастіше застосовується міра ризику Value-at-Risk з рівнем довіри 99,5%.

10.2. Виходячи із індивідуальних особливостей, страховикам пропонується самостійно провести калібрування запропонованих стрес-тестів.

10.3. Для використання стрес-тестів, необхідна така вхідна величина: вартість нетто-активів - NAV. Для визначення вартості нетто-активів потрібно вартість активів зменшити на вартість зобов'язань. Обидва значення повинні бути продемонстровані в балансі відповідно до принципів оцінки, що діяли на дату складання балансу. Потім обидва відповідні компоненти активів і зобов'язань необхідно піддати дії стресів, тобто оцінити згідно з припущеннями, що описують стресову ситуацію. Стреси можуть бути пов'язані як зі спаданням, так і зі зростанням даної змінної, або лише зі спаданням (зростанням) даної змінної.

Після впливу стресів перераховується вартість активів і зобов'язань, а потім розраховується вартість нетто-активів для нових значень активів та зобов'язань. Величина вимог до капіталу для данного фактора ризику в результаті застосованого шоку визначається як ΔNAV (зміна вартості нетто-активів), або різниця між вартістю нетто-активів до застосування стресу та вартістю нетто-активів після його застосування.

У випадку проведення двох, трьох або більшої кількості тестів обирається максимальна вартість із всіх отриманих ΔNAV.

10.4. Стрес-тести для ринкового ризику.

10.4.1. Ризик процентної ставки.

Для ризику процентної ставки застосовуються такі сценарії:

зростаннязрПСNAVK,

спаданняспПСNAVK,

}0;;max{спПСзрПСПСKKK,

де ПСK- розмір капіталу, необхідного для покриття ризику коливань процентної ставки;

зростанняNAV і спаданняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з переоцінкою всіх інструментів, залежних від процентної ставки при використанні змінених часових структур. Зміна часової структури отримується в результаті множення нинішньої процентної ставки (кривої доходності) на )1(зрs і )1(спs, де як )(tsзр - верхній стрес, )(tsсп - нижній стрес.

Страховик може також застосовувати спрощений підхід і не враховувати залежність від строку погашення (терміну дії) t у випадку, коли застосовується підхід, оснований на

18

використанні середньої тривалості, пропорційний до природи, масштабу і складності ризику, який несе компанія.

10.4.2. Майновий ризик.

Для майнового ризику застосовується такий сценарій:

інерухомостдлястресНNAVK,

де НK- розмір капіталу, необхідного для покриття майнового ризику;

інерухомостдлястресNAV- зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з моментальним впливом на вартість нетто-активів, завданим падінням індексу цін на нерухомість.

10.4.3. Валютний ризик.

Для валютного ризику застосовуються такі сценарії:

зростаннязрВNAVK;

спаданняспВNAVK;

}0;;max{спВзрВВKKK,

де ВK- розмір капіталу, необхідного для покриття валютного ризику;

зростання NAV і спадання NAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з моментальним впливом зростання та падіння валютних курсів на вартість нетто-активів, беручи до уваги всі валютні позиції та інвестиційну стратегію.

10.5. Стрес-тести, пов'язані зі страхуванням життя.

10.5.1. Ризик збільшення смертності.

Для ризику збільшення смертності застосовується такий сценарій:

)(iсмертностізростанняСмNAVK,

де СмK- розмір капіталу, необхідного для покриття ризику збільшення смертності;

індекс 1i позначає всі договори, для яких виплата відшкодування залежить від ризику збільшення смертності,

смертностізростанняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з збільшенням рівня смертності для кожної вікової групи.

10.5.2. Ризик збільшення тривалості життя.

Для ризику збільшення тривалості життя застосовується такий сценарій:

)(iжиттятривалостізбільшенняДNAVK,

де ДK- розмір капіталу, необхідного для покриття ризику збільшення тривалості життя;

19

індекс 1 i позначає всі договори, для яких виплата відшкодування залежить від ризику збільшення тривалості життя;

життятривалостізбільшенняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з спадом рівня смертності для кожної вікової групи.

Існує очевидна залежність між ризиком збільшення смертності і ризиком збільшення тривалості життя. Ці події не можуть відбуватися одночасно, тобто або реалізується ризик збільшення смертності, або ризик збільшення тривалості життя.

10.5.2. Ризик непрацездатності та шкоди здоров'ю.

Для ризику непрацездатності та та шкоди здоров'ю застосовується такий сценарій:

)(iнепрацездзростанняНЗNAVK,

де НЗK- розмір капіталу, необхідного для покриття ризику непрацездатності та захворюваності;

індекс i 1 позначає всі договори, для яких виплата відшкодування залежить від ризику непрацездатності та захворюваності;

непрацездзростанняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з зростанням рівня непрацездатності в перший рік разом зі сталим зростанням (в порівнянні з прогнозованим рівнем) рівня захворюваності для кожної вікової групи.

10.5.3. Ризик розторгнення договорів.

Сценарій для ризику розторгнення договорів визначається так:

);;max(масРзрРспРРKKKK,

де спРK - розмір капіталу, необхідного для покриття ризику неухильного зниження коефіцієнта розторгнення договорів;

зрРK - розмір капіталу, необхідного для покриття ризику неухильного зростання коефіцієнта розторгнення договорів;

масРK - розмір капіталу, необхідного для покриття ризику масового розторгнення договорів.

Ці фактори визначаються так:

спаданняспРNAVK,

де індекс i 1 позначає всі договори, редукція коефіцієнтів розторгнення яких призводить до втрат страховика;

спаданняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку з редукцією передбачених коефіцієнтів розторгнення договорів, пов'язаною з договорами, для яких така редукція призводить до втрат страховика.

зростаннязрРNAVK,

20

де індекс 1 i позначає всі договори, зростання коефіцієнтів розторгнення яких призводить до втрат страховика;

зростанняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку зі зростанням передбачених коефіцієнтів розторгнення договорів, пов'язаним з договорами, для яких таке зростання призводить до втрат страховика.

масРK визначається як деякий відсоток від суми вартості різниць між вартістю викупу договорів і утвореними резервами, якщо ці різниці додатні.

10.5.4. Ризик перевищення витрат на ведення справи.

Сценарій для ризику перевищення витрат на ведення справи визначається так:

витратзбільшенняКПВNAVK,

де КПВK - розмір капіталу, необхідного для покриття ризику перевищення витрат на ведення справи;

витратзбільшенняNAV - зміни у вартості нетто-активів, котрі виникли у зв'язку зі збільшенням майбутніх витрат у порівнянні з очікуваними відповідно до найкращої оцінки і збільшенням річного показника зростання вартості.

10.6. Катастрофічний ризик.

Стрес-тестування може включати набір сценаріїв для різного роду незалежних між собою катастроф.

Вимоги до капіталу визначаються за формулою:

iiКАТKATK2,

де iKAT є чистою вартістю i-ої катастрофи.

11. Підтвердження моделі та документування

11.1. Надійність моделі, що використовується при стрес-тестуванні, має регулярно підтверджуватись.

Рекомендується при виборі моделі та параметрів орієнтуватися саме на її надійність як компроміс між похибками моделі та вхідних параметрів.

Незалежно від моделі, що використовується для проведення стрес-тестів, рекомендується періодично здійснювати її тестування або інші процедури для підтвердження результатів та точності моделі.

При цьому рекомендується враховувати таке:

якщо використовується стохастична модель, необхідно тестувати припущення та кореляції, щоб оцінити, наскільки результат є чутливим до таких припущень та параметрів моделі. Результати проведеного аналізу похибок слід враховувати при оцінці результатів стрес-тестів;

21

перегляд моделі слід здійснювати особам, які не брали участі в її розробці та регулярному використанні чи не беруть участі в прийнятті відповідних бізнес-рішень. Результат такого перегляду має бути задокументованим;

мають бути в наявності процедури контролю, що забезпечують ідентифікацію, документування та аудит проведених змін у моделях;

необхідно забезпечити безперервний аналіз за послідовні періоди змін у результатах моделювання.

11.2. Тестування моделі є процесом підтвердження точності моделі щодо реальних результатів. Такий аналіз повинен демонструвати, що реальні результати перебувають протягом достатнього періоду часу в очікуваному, визначеному моделлю діапазоні.

11.3. Для багатьох ризиків, з якими стикається страховик, потенціал та ступінь достовірності тестування моделі може бути обмеженим.

Аналіз фондового ринку (з точки зору інвестиційного портфеля страховика) може бути здійснений на підставі щорічних даних за багато років, але більшість із таких даних вже втратять суттєвість на час аналізу.

Суттєвість історичного аналізу законодавчих змін також може бути дуже обмеженою.

При аналізі катастрофічних подій модель має базуватись головним чином на структурі ризиків, а не на минулих статистичних даних.

12. Звітність наглядовим та виконавчим органам страховика

12.1. Рекомендується готувати письмовий звіт за результатами стрес-тестування як частину щорічного актуарного звіту та включати до нього таку інформацію:

опис методики стрес-тестування та ключові припущення, що використовуються в моделі тестування;

опис результатів тестування при використанні припущень, визначених у бізнес-плані (базовий варіант);

опис припущень, що використані в сценаріях стрес-тестування та взаємозв'язків факторів ризику;

опис результатів стрес-тестування до будь-яких дій керівництва страховика;

опис впливу на результат аналізу обмежень щодо застосованих даних;

опис характеру дій керівництва страховика щодо поліпшення результатів негативних сценаріїв стрес-тестування;

результати стрес-тестування, що враховують дії керівництва страховика.

12.2. Рекомендується надавати звіт наглядовим та виконавчим органам страховика принаймні щороку, якщо тільки стрес-тестування не проводиться рідше у випадках, передбачених у статті 8 цих Методичних рекомендацій.

22

12.3. Рекомендується провести позачергове стрес-тестування та надати звіт у разі суттєвої зміни в припущеннях, що були враховані при проведенні останнього регулярного стрес-тестування.

13. Використання Держфінпослуг результатів тестування

13.1. У цілях нагляду рекомендується надавати Держфінпослуг результати найбільш суттєвих стрес-тестів та інформацію щодо припущень, на яких вони побудовані, а також надавати доступ до результатів усіх стрес-тестів.

Інформація щодо результатів стрес-тестів використовується Держфінпослуг із забезпеченням збереження професійної таємниці.

13.2. Держфінпослуг може рекомендувати страховику провести додаткове тестування. У разі, якщо страховик не реагує належним чином на результати стрес-тестів, Держфінпослуг може рекомендувати такому страховику здійснити заходи щодо проведення більш обачливої діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби контролю, внести зміни до бізнес-плану.

13.3. Держфінпослуг може розробити та рекомендувати страховикам стандартні стрес-тести. Такі тести можуть бути запропоновані окремому страховику, групі страховиків чи всім страховикам.

Критерії для сценаріїв стандартних стрес-тестів розробляються Держфінпослуг з урахуванням профілю ризиків страховиків.

13.4. Держфінпослуг може визначати загальні мінімальні параметри факторів ризику та рекомендувати страховикам враховувати їх при розробці стрес-тестів.

14. Заключні положення

Дотримання фінансовою установою цих Методичних рекомендацій є показником впровадження найкращої практики забезпечення ефективної і безпечної діяльності з надання фінансових послуг.

Директор департаменту

стандартів регулювання та нагляду за

фінансовими установами Жила Н.М.__

Blog

Методичні рекомендації щодо загальних підходів до застосування страховиками стрес-тестів

Содержание