Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

1 Інколи в юридичній літературі до способів покращення репродуктивної функції відносять також і вже згадуваний вище метод «сурогатного материнства» [222; 977, c. 490-493]. Однак, на нашу думку, попри його характер, як методу репродукції, специфіка все ж проявляється у сфері сімейних відносин, особливо що стосується питання визначення походження дитини та пов’язаних із цим особистих немайнових прав.

1 В окремій науковій літературі піднімаються і етичні питання щодо аборту [41]

2 Раніше максимальний строк, при якому можна було здійснювати штучне переривання вагітності, складав 28 тижнів. Однак під впливом наукових публікацій, був прийнятий закон, яким були внесені відповідні зміни до чинного законодавства [699].

1 Слід зауважити, що в юридичній літературі, з огляду на зазначену полісемантичність поняття «свобода» може вживатись і в інших значеннях, зміст яких визначається з урахуванням методу галузевого правового регулювання. Так, зокрема, з точки зору конституційного права поняття «свобода» тісно вживається разом із поняттям «права», утворюючи стійке словосполучення «права та свободи людини». Відмінність між цими поняттями, як зазначається в літературі, є не абсолютною, а відносною, оскільки, будучи за своєю природою людськими можливостями, вони розрізняються головним чином за шляхами, засобами їх здійснення та забезпечення. Так, права людини, зазвичай, здійснюються за наявності певних юридичних засобів, «механізмів», а свободи людини у багатьох випадках можуть здійснюватись і без такого втручання держави [417, c. 21].

1 На сьогодні питання адикції в праві несправедливо залишається поза увагою науковців. Особливу цікавість її дослідження повинно представляти в сфері дослідження права на особисту свободу. Адже на фоні масово зростаючих залежностей (наркотики, спиртне, азартні ігри, Інтернет, колекціонування тощо) фізична особа, як правило, з власної згоди може втрачати можливість самостійного та вольового прийняття рішень та визначення власної поведінки. Як вірно відмічає М. О. Стефанчук «руйнівний характер адикції виявляється в тому, що… емоційні зв’язки з людьми втрачають свою значимість, стають поверхневими. Спосіб адиктивної реалізації з засобу поступово перетворюється в мету» [928, c. 174].

1 Про це зауважували ще дореволюційні науковці. Зокрема, Ю. С. Гамбаров писав, що «… тіло людини та його частини не можуть бути зарахованими до речей, так як вони входять до поняття суб’єкта права… лише з відділенням від тіла його частин, напр., волосся, зубів і т. д., ці останні стають речами в юридичному сенсі та потрапляють… у власність їх попереднього носія» [171, c. 587-588]. Аналогічну думку висловлював і Г. Ф. Шершеневич: «… тіло людини не може бути об’єктом юридичного відношення, допоки від нього не відділились частини… але об’єктом права вони стають лише після відділення» [1128, c. 73].

1 Про необхідність правової регламентації відносин щодо донорства та трансплантації говорили ще науковці в радянський період [3; 197]

1 При цьому слід відмітити, що інколи в літературі таку складову особистої недоторканності, як «психічна недоторканність» іменують «психологічною недоторканністю» [789, с. 123; 1096, с. 241]. Водночас, неприйнятність останнього термін-поняття для характеристики особистої недоторканності вже була предметом аргументації в сучасній юридичній літературі [446, с. 122].

1 Поняттю «ризик» на сьогодні приділяється доволі мало уваги в юридичній літературі (винятком із загального правила є такі праці, як-от [609; 1069; 39, c. 21-150; 553; 636; 1067]. Такий підхід є надзвичайно не виправданим, оскільки напрацювання у сфері визначення рівня ризику та закріплення його правового режиму, на нашу думку, створить передумови для більш повного та всебічного захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи.

1 Інформація отримана із офіційного сайту Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: st.gov.ua/?do=d&did= 3045&sid=news

2 На превеликий жаль, слід відмітити, що в Україні питання правового регулювання реєстрації та використання доменних імен є абсолютно не врегульованим. За весь цей час Україна спромоглась прийняти лише Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про адміністрування домену .UA» (див.: Про адміністрування домену .UA: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р [Електронний ресурс]. — Режим доступу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi — Документ 447-2003-р), яким заклала загальні засади управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA» та Правила домена .UA від 15 вересня 2001 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: apolicy-ukr.php. Окрім цього, при вирішенні питань, що пов’язані із cпорами про доменні імена слід керуватись низкою актів, які були прийняті Інтернет корпорацією по присвоєнню імен та адрес (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers (ICANN)), основним серед яких є Єдине положення для вирішення спорів, які стосуються найменування доменів (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (UDRP)).

1 Якщо строк проживання на відповідній адміністративно-територіальній одиниці складає менше шести місяців, то законодавець вводить термін-поняття «місце перебування».

2 Інколи в літературі на підставі ґрунтовного аналізу чинного законодавства демонструють ще більше різницю між цими термін-поняттями [245].

1 При цьому слід відмітити, що такої єдності не було як в радянський період [86, с. 8; 285, с. 4-5; 114, с. 27; 913, с. 20-22; 539, с. 37], так і немає її на дотепер. Так, одні науковці стверджують, що сімейне право є самостійною галуззю права [887, с. 13; 590, с. 21], інші переконані, що сімейні правовідносини є підгалуззю цивільного права [886, с. 16; 585, с. 9].

1 Поняттю, змісту, особливостям здійснення та захисту вказаних особистих немайнових прав фізичних осіб у літературі присвячено достатньо уваги [855; 101; 350; 477; 292; 837]. Наша позиція щодо вказаного питання також віднайшла своє бачення у науковій літературі [585, с. 85-97, 242-290, 450-458], тому далі ми зупинимось лише на принципових пробемах побудових системи вказаної категорії спеціальних (окремих) особистих немайнових прав фізичних осіб.

1 Більш детально про існуючі підходи та позиції щодо цього питання ми вже зупинялись на сторінках наукової літератури [971].

1 Ми вважаємо, що дане благо повинно йменуватись саме як «добре ім’я», оскільки саме в традиціях українського народу існує приказка, відповідно до якої «про покійників або добре, або нічого». І тому саме це «добре ім’я» і повинно будти об’єктом відповідного правового захисту для уповноважених осіб.