Конкурентне

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 60. Оскарження рішень органів Антимонополь­ного комітету України Стаття 62. Визначення та обчислення строків у законо­давстві про захист економічної конкуренції

Подобный материал:

• Чернелевська Олена Леонідівна удк конкурентне закон, 964.22kb.
• Вступ до дисципліни. Предмет І завдання курсу Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні, 278.37kb.
• Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ економіка, 534.14kb.

Стаття 59. Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонополь­ного комітету України

1. Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; |

порушення або неправильне застосування норм матеріально- І го чи процесуального права. • « « |

2. Порушення або неправильне застосування норм процесу­ального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це пору­шення призвело до прийняття неправильного рішення.

Стаття 60. Оскарження рішень органів Антимонополь­ного комітету України

1. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

2. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністра­тивної колегії Антимонопольного комітету України та державно­го уповноваженого Антимонопольного комітету України оскар-• жуються до господарського суду міста Києва. Рішення адмініст­ративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

(частина друга статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)

3. Прийняття судом до розгляду заяви про визнання недійс­ним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

4. Порушення судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету У краї-ни, прийнятого:

згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті ЗО Закону України «Про захист від недобросо­вісної конкуренції»;

за результатами перевірки відповідно до частини п’ятої стат­ті 57 цього Закону;

за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду зупиняє виконання за­значеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи судом не визначено інше.

(абзац п’ятий частини четвертої статті 60 у редакції Закону України від 15.05.2003 р. № 762-ІУ)

5. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, суд може зупинити дію рішен­ня органу Антимонопольного комітету України.

Стаття 61. Повідомлення про судові справи

1. Суд за запитом Антимонопольного комітету України пові’ домляє Антимонопольний комітет України про судові справи, що вирішуються на підставі законодавства про захист еконо­мічної конкуренції.

2. Державний-уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України чи уповноважені ними працівники Антимоно­польного комітету України, його територіальних відділень мають право знайомитися з матеріалами цих справ та отриму­вати копії документів. Антимонопольний комітет України та йо­го територіальні відділення мають право вступити у справу як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення може вплинути на їх права та обов’язки при здійсненні державного контролю щодо захисту економічної конкуренції.

Стаття 62. Визначення та обчислення строків у законо­давстві про захист економічної конкуренції

1. Строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема -при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, кон­центрацію суб’єктів господарювання, при розгляді справ про

> порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної :

конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету Ук-’ раїни, головою територіального відділення Антимонопольного і: комітету України. Зазначені строки визначаються календарною [ датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи • ; періодом часу. ;’ ‘ 2. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або 1 днями, починається наступного дня після календарної дати або ‘ ; настання події, якими визначено його початок. - . Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповід-| ний місяць і число останнього року строку. :

; Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповід- ‘‘ ; не число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який об-1 числюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відпо-:; відного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. | У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем І закінчення строку вважається перший наступний за ним робо­чий день.

і Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей \ строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному коміте-^і: ті України чи його територіальному відділенні, строк закінчу­ється в момент закінчення робочого дня.

‘ 3. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен- ня необхідні документи здано на пошту. |

Стаття 63. Обмін інформацією Е

1. Суб’єкти господарювання, пов’язані відносинами контро- ‘«• лю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов’язані забезпечу­вати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно ви­падків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, . які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законо­давства про захист економічної конкуренції.

2. Невиконання суб’єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб’єктів господарювання, ^; яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжи-\ ти інших заходів, від відповідальності.

Розділ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через рік після його опублі- ? ‘ кування, крім пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чин­ності з дня опублікування.

2. До набрання чинності цим Законом суб’єкти господарю-

вання повинні звернутися до органів Антимонопольного комі­тету України із заявою про надання дозволу на узгоджені дії, якщо ці дії матимуть місце на день набрання чинності цим За­коном і можуть бути дозволені відповідно до статті 10 цього Закону.

3. Узгоджені дії, стосовно яких було подано заяву згідно з пунктом 2 цього розділу, вважаються дозволеними, якщо про­тягом одного року з дня набрання чинності цим Законом орга­нами Антимонопольного комітету України не прийнято рішення про заборону цих узгоджених дій.

4. Стаття 44 цього Закону в частині проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи об­шуку набирає чинності з дня набрання чинності законом, що передбачить порядок прийняття судом рішення стосовно про­никнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку.

5. Доручити Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після введення в дію Закону України «Про захист економічної конкуренції»:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

• забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими -центральними органами виконавчої влади України їх норматив­но-правових актів, що суперечать цьому Закону;

розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України «Про обмеження монополізму та недопущен­ня недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (Ві­домості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 296; 1993 р„ № 27, ст. 291; 1995 р., № 28, ст. 202; 1998 р., № 34, ст. 229);

пункт 12 Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуаль­ної власності» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 85);

пункт 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності у банках» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 10, ст. 36).

Президент України Л; КУЧМА м. Київ, 11 січня 2001 року, № 2210-1 II

І ЗАКОН УКРАЇНИ ІИН

‘‘ . ‘ ‘И І Про Антимонопольний комітет України И

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993. № 50, ст. 472) ‘1 (З наступними змінами і доповненнями) :.Н

Глава І. Загальні положення Н Стаття 1. Антимонопольний комітет України НІ

Антимонопольний комітет України є державним органом із ‘ спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

(стаття 1 в редакції Закону України від 13.07.2000 р. 1907-ІІІ, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2003 р. № 1294-ІУ)

Особливості спеціального статусу Антимонопольного коміте­ту України обумовлюються його завданнями та повноваження­ми, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його . заступників, державних уповноважених Антимонопольного ко­мітету України, голів територіальних відділень Антимонополь­ного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соці­альних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівни­ків Антимонопольного комітету України на рівні з працівника­ми правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

(статтю 1 доповнено частиною другою згідно із Зако­ном України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)

Стаття 2. Підконтрольність та підзвітність Антимоно­польного комітету України

Антимонопольний комітет України підконтрольний Прези-

? денту України та підзвітний Верховній Раді України.

; Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній

[ Раді України звіт про свою діяльність.

^? (стаття 2 в редакції Закону України від 13.07.2000 р.

‘ № 1907-111)

Стаття 3. Завдання Антимонопольного комітету України Основним завданням Антимонопольного комітету України є

(участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законо­давства про захист економічної конкуренції на засадах рівності

суб’єктів господарювання, перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень за-конодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

(стаття 3 в редакції Законів України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ, від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)

Стаття 4. Основні принципи діяльності Антимоно-польного комітету України

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на . принципах:

— законності;

— гласності;

— захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юри­дичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

(абзац четвертий статті 4 у редакції Закону України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)

Стаття 5. Законодавство про Антимонопольний комі­тет України

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної кон­куренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

(частина перша статті 5 у редакції Закону України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

У цьому Законі відповідні терміни розуміються у значеннях, визначених Законом України «Про захист економічної конку­ренції».

(частина третя статті 5 у редакції Закону України від 20,11.2003 р. № 1294-1 V)

У цьому Законі термін «законодавство про захист економіч­ної конкуренції» розуміється у значенні, визначеному статтею З’Закону України «Про захист економічної конкуренції».

ь-

(частина четверта статті 5 у редакції Закону України, від 20.11.2003 р. № 1294-1 V) , І (стаття 5 в редакції Закону України від 13.07.2000 а № 1907-ІІІ) •• , .!•

; Глава II. Структура, компетенція і організація |1 ; діяльності Антимонопольного комітету України «»^?»

‘ Стаття 6. Система органів Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Го-\ лови та десяти державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначаються два пер­ших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. , (частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із ;

^? Законами України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ, від ;

^? 20.11.2003 р. № 1294-ІУ)

Антимонопольний комітет України утворює територіальні

[відділення. > Один з державних уповноважених Антимонопольного коміте-’ ту України за посадою є також головою Київського міського те­риторіального відділення Антимонопольного комітету України. ^; (статтю 6 доповнено новою частиною четвертою згід-\ но із Законом України від 20.11.2003 р. № ! 294-1 V, у зв’язку і з цим частини четверту та п’яту вважати відповідно час-» тинами п’ятою та шостою) •:. \ Антимонопольний комітет України і його територіальні від-і ділення становлять систему органів Антимонопольного коміте-; ту України, яку очолює Голова Комітету. | Антимонопольний комітет України, його територіальні відді-’ лення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депо- > зитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Дер- :

жавного герба України та своїм найменуванням.

(частина шоста статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2921-III) ••

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії •• Антимонопольного комітету України, державні уповноважені , Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії те­риторіальних відділень Антимонопольного комітету України є [ органами Антимонопольного комітету України.

(статтю 6 доповнено частиною сьомою згідно із Зако-1 ном України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)

Стаття 7. Повноваження Антимонопольного комітету І України В

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист еконо­мічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, нада­вати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодав­ства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обгрунтованість;

4) перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністратив­но-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого са­моврядування, органів адміністративно-господарського управ­ління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фі­зичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеже­ним доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які во­лодіють необхідними знаннями для надання експертного вис­новку;

7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання — юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалеж­но від їх місцезнаходження;

8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного ко­мітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених зако­ном, для подолання перешкод;

г-

9) залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підпри-

| ємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками,

і депутатів місцевих рад за їх згодою;

: 11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (доміную­че), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати від­повідні рішення (розпорядження);

12) визначати наявність або відсутність контролю між суб’­єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб’­єктів господарювання, що є єдиним суб’єктом господарювання;

13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування обов’язкові для розгляду подання щодо анулюван­ня ліцензій, припинення операцій, пов’язаних із зовнішньоеко-: номічною діяльністю суб’єктів господарювання, у разі порушен-> ня ними законодавства про захист економічної конкуренції;

14) надавати обов’язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністра­тивно-господарського управління та контролю, суб’єктам госпо­дарювання, об’єднанням щодо припинення дій або бездіяльнос­ті, які містять ознаки порушень законодавства про захист еко-.’ немічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих по-^; рушень і умов, що їм сприяють;

і 15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у

зв’язку із застосуванням законодавства про захист економічної | конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до ‘^: законодавства про захист економічної конкуренції;

, 16) звертатись та одержувати від компетентних органів ін­ших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повно-; важень;

і 17) надавати компетентним органам інших держав інформа­цію у випадках та порядку, передбачених законом;

18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодав-^: ством про захист економічної конкуренції. і У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, кон-’ центрацією Антимонопольний комітет України має такі повно­важення:

1) розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання

висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, кон-. центрації, проводити дослідження за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист еконо­мічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Ан-тимонопольного комітету України в межах компетенції;

4) дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого са­моврядування, органів адміністративно-господарського управ­ління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фі­зичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеже­ним доступом;

6) здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12, 15 і 16 частини першої цієї статті;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені законодав­ством про захист економічної конкуренції.

У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного за­безпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкурен­ції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра­тивно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхід­ну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики;

2) узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про захист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики;

3) брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної по­літики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нор­мативно-правових актів Президента України, Кабінету Мініст­

рів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-гос-