Д. В. Зеркалов Безпека праці в медичних закладах
| Вид материала | Документы |
- Бібліографічний покажчик книг, що надійшли до бібліотеки у грудні Природничі науки, 768.02kb.
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Управління персоналом І економіка, 33.27kb.
- Д. В. Зеркалов Безопасность труда, 14948.28kb.
- Перелік виставкових заходів нк «Експоцентр України», які потребують державної підтримки, 94.99kb.
- Методичні вказівки до практичних занять, 400.39kb.
- Методичні рекомендації щодо проведення обстеження стану охорони праці в навчальних, 110.21kb.
- Еревірку знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності новопризначеного працівника, 10.37kb.
- Співдружність Незалежних Держав (снд) 11. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці, 47.8kb.
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Фінанси І кредит» Цикл дисциплін, 42.22kb.
- Робоча програма з дисципліни " безпека життєдіяльності та основи охорони праці" для, 409.57kb.
2.3. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршення стану здоров’я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.
Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологічні та психологічні.
Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:
• машини та механізми, що рухаються;
• незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;
• вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;
• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
• підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;
• підвищена або понижена температура повітря робочої зони;
• підвищений рівень шуму на робочому місці;
• підвищений рівень вібрації;
• підвищений рівень інфразвукових коливань;
• підвищений рівень ультразвуку;
• підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;
• підвищена або понижена вологість повітря;
• підвищена або понижена рухомість повітря;
• підвищена або понижена іонізація повітря;
• підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;
• небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;
• підвищений рівень статичної електрики;
• підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
• підвищена напруженість електричного поля;
• підвищена напруженість магнітного поля;
• відсутність або недостатність природного освітлення;
• недостатня освітленість робочої зони;
• підвищена яскравість світла;
• понижена контрастність;
• пряме та відбите світло;
• підвищена пульсація світлового потоку;
• підвищений рівень ультрафіолетової радіації.
Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:
а) за характером впливу на організм людини:
• загальнотоксичні;
• подразнюючі;
• сенсибілізуючі;
• канцерогенні;
• мутагенні;
такі, що впливають на репродуктивну функцію; б) за шляхом проникнення в організм людини:
через дихальні шляхи;
через травну систему;
через шкіряний покрив.
Група біологічних небезпечних та шкідливих факторів – це:
мікроорганізми (бактерії, віруси тощо);
макроорганізми (рослини та тварини).
Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів за характером впливу поділяється на такі підгрупи:
фізичні перевантаження;
нервово-психічні перевантаження.
У свою чергу фізичні перевантаження поділяються на статичні, динамічні, гіподинамію, а нервово-психічні -на розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці та емоційні перевантаження.
Для забезпечення безпеки працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, які повністю або частково закривають доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключають їх вплив у разі проникнення людини у простір, де вони виникають.
Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011-80 поділяються на класи:
нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;
нормалізації освітлення виробничих приміщень та робочих місць;
захисту від шкідливих і небезпечних факторів.
До засобів захисту від небезпечних факторів належать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.
Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються, місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється, небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впливу на людину температур, випромінювань тощо. Огороджуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робочі місця, розта-шовані на висоті.
Огородження бувають тимчасові (переносні) для позначення небезпеки у зв’язку з проведенням будь-яких робіт (ремонт шляхів, проведення робіт у колодязях, очищення покрівель, будівель тощо), постійні нерухомі, що знімаються тільки під час ремонту (для огородження валів, гвинтів, шківів, шестерень) та ті, що періодично відкриваються в процесі роботи для встановлення чи зняття деталі.
Огородження можуть бути і електронними, що спрацьовують при наближенні або перетинанні контрольної зони (фотоелектронні, електромагнітні тощо). Для попередження випадкового проникнення людини в небезпечну зону захисні пристрої блокуються пусковим механізмом обладнання. В електричних пристроях при відкриванні чи знятті огородження зі струмовідних частин з них автоматично знімається напруга.
Запобіжні пристрої застосовують для обмеження виходу заданих небезпечних параметрів обладнання за межі допустимих. Цими параметрами можуть бути статич-ні та динамічні навантаження, довжина пересування механізму, рівень рідини, швидкість пересування, тиск пари, газу, води, температура, сила електричного струму тощо. Запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, вимикаючи джерело параметру, що контролюється, або створюють умови для ослаблення його впливу.
До них належать:
1. Запобіжники, що плавляться, та автомати вимикання.
Вони служать для захисту електропристроїв у разі виникнення струмів перевантаження і короткого замикання, які можуть призвести до порушення ізоляції або пожежі. При підвищенні сили струму понад допустимий у запобіжнику плавиться спеціальна вставка, автомат розриває ланцюг і вимикає електричний струм.
2. Запобіжні клапани та мембрани.
Вони використовуються для автоматичного випускання надлишку рідини, газу та пари з систем підвищеного тиску до систем низького тиску або в атмосферу. Запобіжні клапани автоматично відновлюються, а запобіжні мембрани руйнуються і потребують заміни.
3. Обмежувачі – мікрометричні, багатопозиційні та інші фіксатори, що обмежують робочі параметри для забезпечення безпечної межі руху механізму або його окремих елементів, а також для попередження аварій і поломок.
4. Блокувальні пристрої.
Вони використовуються для вимикання або попередження можливості вмикання джерела небезпеки у разі відсутності захисного пристрою. За принципом дії вони поділяються на механічні, електронні, пневматичні та комбіновані й застосовуються разом із захисними пристроями.
Широко застосовується бірочна система. Бирка (пластина із шнурком, на якому позначено номер агрегату чи механізму) зберігається в місці перебування обслуговуючого персоналу і надає йому право на запуск у роботу машини або механізму, а ремонтному та черговому персоналу - право на виконання робіт. Про отримання і здавання бірки кожного разу робиться запис у спеціальному журналі.
Більш надійною системою є «ключ-бирка».
Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних факторів застосовується сигналізація безпеки. Це важливий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки. До неї належать світлові, звукові, кольорові сигнали та різні показники (температури, тиску, рівня рідини тощо). Основними елементами таких приладів є різні датчики (механічні, фотоелектричні, теплові), які реагують на пересування предметів, зміну їх об’єму, наявність відповідних концентрацій шкідливих речовин та випромінювань.
Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126-76*. Встановлено чотири сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений, синій.
Червоний сигнальний колір застосовується як заборонний і вказує на безпосередню небезпеку та засоби
пожежогасіння. Він застосовується для нанесення заборонних написів і символів на знаках пожежної безпеки, для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.
Жовтий сигнальний колір застосовується для попередження можливої небезпеки. Він наноситься на будівельні конструкції, елементи виробничого обладнання, запобіжні пристрої.
Зелений сигнальний колір застосовується для нанесення знаків, що вказують на безпеку і наказують, що треба робити.
Синій сигнальний колір застосовується для інформації та вказівок.
На підставі цих сигнальних кольорів встановлено чотири групи знаків безпеки: заборонні, попереджувальні, наказові та вказівні.
Заборонні знаки призначені для заборони певної дії. Виконуються у вигляді кола червоного кольору з білим полем усередині, білою по контуру знака каймою із символічним зображенням чорного кольору на внутрішньому білому полі, перекресленому нахиленою смугою червоного кольору. Замість нахиленої смуги червоного кольору на деяких знаках робиться пояснювальний напис, який виконується шрифтом чорного кольору.
Попереджувальні знаки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку. Вони виконуються у вигляді рівнобічного трикутника з округленими кутами жовтого кольору, направленого вершиною догори, з каймою чорного кольору та символічним зображенням чорного кольору.
Наказові знаки призначені для дозволу певних дій працюючих тільки за умов дотримання конкретних вимог безпеки праці, пожежної безпеки та позначення шляхів евакуації. Виконуються вони у вигляді квадрата зеленого кольору з білою каймою по контуру і білим полем квадратної форми усередині нього. Усередині білого квадрата наносяться чорним кольором символічне зображення або пояснюючий напис. На знаках пожежної безпеки пояснюючі написи виконуються червоним кольором.
Вказівні знаки призначені для позначення місць знаходження різних об’єктів, пунктів медичної допомоги, вогнегасників тощо. Виконується знак у вигляді синього прямокутника, окантованого білою каймою по контуру з білим квадратом усередині. У білому квадраті наносяться символічне зображення або пояснюючий напис чорного кольору, за винятком символів і пояснюючих написів пожежної безпеки, що виконуються червоним кольором.
З метою швидкого визначення призначення трубопроводів і забезпечення безпеки праці встановлено розпізнавальне забарвлення, попереджувальні знаки та маркувальні кільця (ГОСТ 14203-69).
Визначено 10 узагальнених груп речовин, які транспортуються по трубопроводах:
1. Вода, колір розпізнавального забарвлення – зелений;
2. Пара, колір розпізнавального забарвлення – червоний;
3. Повітря, колір розпізнавального забарвлення – синій;
4. 5. Гази горючі та негорючі, у тому числі скраплений газ, колір розпізна-вального забарвлення – жовтий;
6. Кислоти, колір розпізнавального забарвлення - жовтогарячий;
7. Луги, колір розпізнавального забарвлення - фіолетовий;
8. 9. Горючі та негорючі рідини, колір розпізнавального забарвлення – коричневий;
О – Інші речовини.
Розпізнавальне забарвлення трубопроводів виконується суцільно по всій поверхні комунікацій або окремими ділянками.
Для визначення найбільш небезпечних за якістю речовин, які транспортуються, на трубопроводи наносяться попереджувальні кільця. Для кілець визначено три кольори розпізнавального фарбування:
Червоний – для легкозаймистих, вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин;
жовтий – для небезпечних або шкідливих речовин (отруйних, токсичних, радіоактивних, високого тиску тощо);
зелений – для безпечних та нейтральних.
Якщо речовина має одночасно кілька небезпечних якостей, на трубопроводі наносяться кільця кількох кольорів.
Важливе значення мають розриви та габарити безпеки. Під ними розуміють ту мінімальну відстань між об’єктами, якої необхідно додержувати для безпечної роботи в цій зоні. Вони регламентуються відповідними стандартами та нормами.
Розривів додержують з метою пожежної безпеки (розриви між будівлями, спорудами, матеріалами, які зберігаються), для безпеки дорожнього та залізничного руху, для безпечного та зручного обслуговування технологічного обладнання.
Розриви та габарити безпеки відіграють важливу роль у попередженні виробничого травматизму.
Наприклад, при встановленні верстатів потрібно дотримувати таких розривів: відстань від стіни до тильної сторони верстата має становити не менш як 0,6 м, а між тильними сторонами верстатів – 0,7 м.
Нормується ширина магістральних проїздів у цехах. Так, для проїзду електрокарів залежно від їх вантажопідйомності ширина проїзду має бути 3,0-4,0 м, електро-навантажувачів (з постійними вилами) – 3,5-5,0 м, вантажних автомобілів – 4,5-5,5 м.
Для безпеки виконання робіт важливо додержувати норм складання заготовок та деталей поблизу робочих місць. Так, висота штабелю заготовок має обиратись залежно від їх стійкості та зручності знімання, але не повинна перевищувати 1,0 м. Ширина проходу між штабелями має бути не меншою ніж 0,8 м.
2.4. Навчання з охорони праці та допуск до виконання робіт
Навчання та перевірка знань з питань охорони праці
Працівники підприємств, установ, організацій при прийомі на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці та згідно з відповідним положенням, затвердженим керівником підприємства.
Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою може здійснюватись тільки у закладах освіти, які одержали в установленому порядку ліцензію Міністерства освіти і науки та дозвіл Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання.
Треба мати на увазі, що навчання правил безпеки повинно здійснюватись як під час вивчення теми з охорони праці, так і при виконанні робіт по професіях. На підприємстві формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань, з якими повинні бути ознайомлені працівники.
Особи, які входять до складу комплексних бригад, повинні бути ознайомлені з безпечними методами праці у повному обсязі за їхньою основною професією та з тих, які вони виконують за сумісництвом. Формою перевірки знань є іспит, результати якого оформляються протоколом.
Під час перевірки знань працівників, які безпосередньо організують чи виконують роботи підвищеної небезпеки або роботи, що потребують професійного добору, необхідність участі в роботі комісії представника органу Держнаглядохоронпраці визначається нормативно-правовими актами з охорони праці. Наприклад, обов’язковою є участь інспектора Держнаглядохоронпраці під час атестації машиністів (операторів) парових котлів та автономних пароперегрівачів і економайзерів з тиском понад 0,07 МПа та водогрійних котлів, автономних економайзерів з температурою води, вищою ніж 115°С; працівників, які обслуговують посудини із швидкознімними кришками, що працюють під тиском, а також посудини, що працюють під тиском шкідливих речовин 1, 2, 3, 4 класу небезпеки, машиністів кранів, електромеханіків ліфтів тощо.
Посадові особи підприємства - керівник, заступники керівника, виконання службових обов’язків яких пов’язано з організацією безпечного ведення робіт, керівники основних виробничо-технічних служб, члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, спеціалісти служб охорони праці проходять навчання та перевірку знань у навчальних закладах, які одержали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення цієї роботи. Участь у перевірці знань представника Держнаглядохоронпраці є обов’язковою.
Інші посадові особи і спеціалісти підприємства проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов’язків, до початку роботи і періодично один раз на три роки безпосередньо на підприємстві.
Повторне навчання та перевірка знань працівників, зайнятих роботою з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, проводяться щороку.
Особам, які при перевірці знань виявили задовільні результати, видаються посвідчення. Працівникам, які проходять навчання та перевірку знань безпосередньо на своєму підприємстві, видача посвідчень про перевірку знань є обов’язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.
За незадовільних результатів перевірки знань з питань охорони праці працівник впродовж одного місяця повинен пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.
За незадовільних результатів і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.
Позачергове навчання та перевірка знань проводяться: при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці; при введенні в експлуатацію нового устаткування або впровадженні нових технологічних процесів; при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або місцевого органу виконавчої влади.
Керівники підприємств, виробничих та науково-виробничих об’єднань, а також посадові особи цехів, дільниць, виробництв, де сталася техногенна аварія чи катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
У разі безпосереднього виконання робіт підвищеної небезпеки посадовими особами або спеціалістами вони проходять навчання та перевірку знань на загальних підставах, передбачених для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.
Ознайомлення працівників, що приймаються на роботу, з умовами праці та правилами безпеки на виробництві
1. Під час укладання трудового договору працівник у відділі кадрів повинен бути проінформований під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (лікувально-профілактичне харчування, молоко або рівноцінні харчові продукти, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі тощо).
2. У службі охорони праці з працівником повинен бути проведений вступний інструктаж, у ході якого працівника ознайомлюють із загальними відомостями про підприємство, характерними особливостями виробництва, з об’єктами підвищеної небезпеки, загальними правилами поведінки на території підприємства, у виробничих та допоміжних приміщеннях, з методами і засобами запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засобами колективного та індивідуального захисту, знаками безпеки та сигналізації, обставинами та причинами нещасних випадків, порядком їх розслідування та оформлення, правилами надання першої допомоги потерпілим та діями у разі нещасного випадку, аварії, пожежі.
Повний перелік питань вступного інструктажу для працівників наведено у Типовому положенні про навчання з питань охорони праці. Бажано придбати посібник «Вступний інструктаж з охорони праці», який повністю можна використовувати у себе, затвердивши у керівника. Наступне ознайомлення працівника з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється на робочому місці під час первинного інструктажу, який проводиться безпосередньо керівником робіт. Під час проведення інструктажу надаються відомості про безпечну організацію робіт та утримання робочого місця, небезпечні зони машин, механізмів, приладів, засоби колективного та індивідуального захисту, які повинні застосовуватись, дії працівника перед початком роботи, під час роботи, після Ті закінчення та під час виникнення аварійних ситуацій.
Професійний добір працівників
Робота працівників багатьох професій пов’язана із впливом на них комплексу шкідливих та небезпечних виробничих факторів, що зумовлює специфіку та рівень безпеки цих виробництв, – важка фізична праця, обмежений простір, шум, вібрація, значне психоемоційне навантаження тощо.
За таких умов, відповідно, ставляться підвищені вимоги до індивідуальних якостей виконавців, бо безаварійність роботи залежить не тільки від стану безпеки виробництва, а й від поведінки самих працівників, а також від функціонування окремих фізіологічних систем їхнього організму, найбільш задіяних у трудовому процесі. До них віднесено такі показники, як сенсомоторна реакція, втома, зорова та слухова пам’ять, орієнтація у замкненому просторі, стійкість до впливу стресів, швидкість переключення уваги тощо.
До робіт, що потребують професійного добору, відносяться усі види підземних робіт; робота в кесонах, барокамерах, замкнених просторах, на висоті, з обслуговування діючих електроустановок напругою до і вище 1000 В; водолазні роботи; роботи із застосуванням вибухових матеріалів, у вибухо- та вогненебезпечних виробництвах; роботи, пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом, значним нервово-емоційним напруженням; роботи з технічного обслуговування та експлуатації компресорних нафтонасосних та газорегуляторних станцій, лінійних систем, магістральних нафто-і газопроводів; аварійно-рятувальні роботи; роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї, а також пов’язані з бурінням, видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату, підготовкою їх до транспортування та зберігання; роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом чорних та кольорових металів.
Психофізіологічна експертиза цих працівників повинна проводитись у спеціалізованих лабораторіях (кабінетах) професійного добору, які повинні бути обладнані для проведення фізіологічних та психофізіологічних обстежень і створюються при закладах охорони здоров’я або при великих підприємствах (до їх складу повинні входити лікар або фізіолог та соціолог-психолог). Крім того, значне місце у навчанні цієї категорії осіб посідає санітарно-просвітницька робота. До навчальної програми повинні обов’язково входити питання психології безпеки праці, впливу на безпечне виконання робіт таких психоемоційних факторів, як почуття, сприймання, пам’ять, уява, емоції, втома тощо.
Допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки
Відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою працівники, які виконують перелічені в ньому роботи, повинні проходити спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.
Разом з тим ряд робіт, які виконуються періодично, потребують при їх виконанні особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском (при цьому слід мати на увазі, що є ряд робіт, наприклад, роботи в електроустановках, газонебезпечні роботи тощо, які виконуються за спеціальними нарядами-допусками, передбаченими спеціальними нормативно-правовими актами).
До цієї категорії робіт в основному відносяться:
а) роботи, що виконують всередині колодязів, тунелів, траншей, димоходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, вихлопних та інших шахт, а також у зачинених камерах, ресиверах, котлах та інших посудинах;
б) ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, на кисневих станціях та на кисневих і газових трубопроводах, на газовозподільних пунктах, газороздаточних станціях;
в) монтаж, демонтаж та ремонт вантажопідйомних кранів, підкранових шляхів, вантажних та пасажирських ліфтів, важкого обладнання, такелажні роботи з переміщення важких та крупногабаритних предметів без застосування підйомно-транспортних механізмів;
г) чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів, фільтрів та вентиляторів витяжних систем виробничих і допоміжних підрозділів, на яких збереглися високотоксичні та радіоактивні речовини;
д) отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненими газами, посудин із лугами та кислотами;
є) вантажно-розвантажувальні роботи на повітряному, автомобільному, водному та залізничному транспорті, що виконуються робітниками, які залучені до них тимчасово;
є) земляні роботи у зоні розташування енергетичних комунікацій;
ж) знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.
Перелік таких робіт необхідно уточнювати та доповнювати на кожному підприємстві, виходячи зі специфіки виробництва, місцевих умов і діючих галузевих правил. Такий перелік повинен бути введений у дію наказом.
Виконання перелічених робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду не дозволяється.
Враховуючи те, що багато діючих галузевих правил встановлюють свою форму бланка наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки, треба керуватись ними. Якщо такі правила відсутні для деяких галузей економіки, то пропонується використовувати бланк наряду, наведений у додатку.
Видавати наряд мають право керівник підприємства, головний інженер, заступники керівника підприємства. Начальники цехів, відділів, лабораторій, будівельних майданчиків та їх заступники можуть виписувати наряди тільки для своїх виробничих підрозділів, працівникам, яким доручено виконувати роботи підвищеної небезпеки.
Особа, яка видає наряд, несе відповідальність за необхідність і можливість виконання робіт підвищеної небезпеки, повноту вказаних у наряді заходів безпеки, достатню кваліфікацію особи, призначеної відповідальним виконавцем робіт, та за достатність кваліфікації робітників, які залучаються до роботи.
Відповідальним за виконання робіт може бути призначено представника від адміністрації або із керівного інженерно-технічного персоналу. Він несе відповідальність за керівництво роботами, проведення цільового інструктажу з охорони праці, додержання працюючими вимог інструкцій з охорони праці та заходів, передбачених нарядом. Він повинен постійно бути на місці виконання робіт та здійснювати керівництво цими роботами.
Особа, яка здійснює допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, несе відповідальність за своєчасне відключення енергоносіїв на дільниці виконання робіт та надання роз’яснень відповідальному виконавцеві робіт про те, яке обладнання, комунікації та інші пристрої перебувають під напругою, мають високу температуру, тиск тощо.
Наряд видається на одного відповідального виконавця робіт і на одну бригаду. Він може бути виписаний на весь час, але не більше ніж на 5 діб.
Бланк наряду заповнюється у двох примірниках, чітко, без помарок та виправлень. Один примірник наряду вручається відповідальному виконавцеві робіт під розписку, другий залишається у особи, яка його видала. Обидва примірники підписуються допускаючим, а за необхідності - представником пожежного нагляду. Рекомендується реєструвати бланк наряду у службі охорони праці.
Після закінчення робіт підвищеної небезпеки наряд закривається і повертається особі, яка його видала. Примірник закритого наряду зберігається протягом року, після чого може бути знищений.
У зв’язку з тим, що різні галузеві нормативно-правові акти встановлюють різні строки їх зберігання, то тільки за їх відсутності треба керуватись цими рекомендаціями.
2.5. Методика контролю стану умов праці
Служба охорони праці відповідно до покладених на неї обов’язків постійно контролює дотримання процівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, у т. ч. й під час проведення адміністративно-громадського контролю у складі відповідної комісії.
Мета контролю – оцінка відповідності стану охорони праці структурного підрозділу вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та підготовка управлінських рішень, спрямованих но створення здорових та безпечних умов праці. Контроль (перевірка) повинен проводитись у присутності керівника структурного підрозділу, а під час перевірки об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки – й у присутності інженерно-технічного працівника, який відповідає за їх технічний стан.
Як підготуватись до перевірки та на що звертати увагу під час перевірки?
Перед відвіданням того чи іншого структурного підрозділу необхідно:
• визначити перелік нормативно-правих актів, дотримання яких повинно бути забезпечено в цьому підрозділі та виписати їх основні вимоги безпеки із зазначенням пунктів цих вимог. З’ясувати, скільки та які інструкції з охорони праці повинні діяти в цьому структурному підрозділі;
• з’ясувати у травмпункті (якщо такий є на підприємстві) кількість звернень працівників цього структурного підрозділу за медичною допомогою у зв’язку з нещасним випадком та провести їх аналіз за професіями і за ступенем тяжкості ушкодження здоров’я;
• перевірити за протоколами дотримання строків проведення перевірки знань з питань охорони праці інженерно-технічних працівників та робітників, які виконуюті роботи підвищеної небезпеки;
• за результатами атестації робочих місць за умовами праці (параметрами шкідливих виробничих факторів визначити робочі місця, на яких перевищуються гранично допустимі рівні шкідливих виробничих факторів (випромінювання, шум, вібрація тощо) та гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони (запиленість, загазованість тощо);
• зробити виборку за кількістю працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам та перевірити своєчасність їх проведення;
• у службі головного енергетика перевірити наявністі протоколів вимірювання заземлення, опору ізоляції та петлі фаза–нуль, паспортів на системи припливно-витяжної вентиляції та дотримання термінів чергового вимірювання, випробувань та оглядів;
• у службі головного механіка перевірити дотримання термінів проведення планово-попереджувальних ремонтів (ППР) устаткування;
• ознайомитись з паспортом на будівлю, у якій знаходиться цей структурний підрозділ.
У самому структурному підрозділі необхідно перевірити:
• наявність схеми розташування технологічного обладнання та відповідність його розташування схемі;
• наявність журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці та його відповідність типовому, дотримання термінів проведення інструктажів;
• матеріали (протоколи, акти обстеження, журнали реєстрації тощо) діючої у структурному підрозділі системи контролю за станом умов та безпеки праці;
• наявність та ведення журналу обліку нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки (за наявності таких робіт);
• наявність на робочих місцях інструкцій, плакатів та попереджувальних написів з охорони праці, знаків безпеки, технологічних карт з основними вимогами безпеки під час виконання тієї чи іншої операції;
• наявність переліку об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, графіка їх періодичного огляду та його виконання;
наявність засобів колективного захисту:
• огороджувальних пристроїв;
• запобіжних пристроїв для запобігання аваріям та руйнуванню окремих частин обладнання;
• гальмівних пристроїв для швидкої зупинки обладнання та окремих його елементів;
• сигналізуючих пристроїв (світлокольорної та звукової сигналізації, покажчиків рівня, тиску, температури);
• пристроїв дистанційного управління виробничим обладнанням, технологічними процесами, пов’язаними з виробництвом та вико ристанням вибухових, токсичних, легкозаймистих речовин і радіоактивних матеріалів;
• пристроїв дистанційного управління запірною та регулюючою апаратурою, що розміщена у важкодоступних, вогненебезпечних та інших зонах, тривале перебування обслуговуючого персоналу у яких недопустиме;
• стан умов та безпеки праці. Зокрема:
• наявність та стан первинних засобів пожежогасіння;
• наявність та роботу загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої вентиляцій;
• дотримання термінів навчання працівників з охорони праці;
• знання працюючими вимог інструкцій з охорони праці та їх дотримання;
• виконання заходів з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою), приписами органів державного нагляду та служби охорони праці, наказів керівника підприємства тощо;
• виконання доведеного плану планово-запобіжних ремонтів (ПЗР) обладнання, механізмів, машин, вентиляційних установок;
• забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту та правильність їх використання;
• наявність та укомплектованість аптечок першої долікарської допомоги;
• організацію робочих місць та відповідність вимогам норм і правил охорони праці, дотримання габаритів безпеки;
• дотримання регламентів технологічних процесів;
• стан санітарно-побутових приміщень і пристроїв, проходів, проїздів, місць евакуації людей тощо.
У зв’язку із значною кількістю різних технологічних процесів вимоги безпеки регламентуються також значною кількістю правил, тому викласти ці вимоги безпеки в одній статті неможливо. Зупинимось, для прикладу, на вимогах безпеки для окремих видів виробництв та обладнання підвищеної небезпеки. Наприклад:
• під час перевірки розподільних пристроїв, шаф, зборок необхідно звертати увагу на наявність замків, знаків безпеки (попереджувальних, заборонних тощо);
• каліброваних плавких вставок, електричних схем на внутрішньому боці дверей, заземлення;
під час перевірки газозварювального обладнання необхідно перевірити:
• наявність водяного затвору під час живлення зварювального поста ацетиленом від мережі або від генератора (підключення до генератора більш ніж одного пальника або різака забороняється);
• рівень води, який повинен бути на рівні контрольного крана і повинен перевірятися за включеної подачі газу не рідше двох разів за зміну;
• наявність спеціальних ключів для приєднання редуктора до кисневого балона та для відкриття і закриття вентиля ацетиленового балона;
• дотримання вимог безпеки під час зберігання, розміщення ацетиленових та кисневих балонів на робочих місцях (балони повинні зберігатися вертикально в башмаках, міцно закріпленими і не ближче 5 м від місця зварювання);
• чи обладнані постійні робочі місця місцевою витяжною вентиляцією, зварювальним столом, посудиною з водою для охолодження пальника, стільцем, висоту якого можна регулювати, гаком для безпечного підвішування пальника (різака); під час перевірки електрозварювального обладнання необхідно перевірити:
• наявність заземлення корпусів зварювальних трансформаторів, генераторів, автоматів та машин контактного зварювання, зварювальних столів і плит, зворотних проводів;
• наявність рубильника для підключення електрозварювальних апаратів до електромережі;
• регуляторів зварювального струму, покажчиків струму (амперметра) та напруги (вольтметра) у зварювальному ланцюгу;
• обмежувача холостого ходу зварювального трансформатора;
• звернути увагу на висоту зварювальної кабіни, яка повинна бути не нижче 1,8 м, а між підлогою та стінкою повинна бути щілина для підсосу припливного повітря. Кабіна повинна бути пофарбована світлою матовою фарбою (бажано масляною). Зварювальний стіл повинен бути обладнаний місцевою витяжною вентиляцією, стільцем з діелектричного матеріалу, сидіння якого регулюється по висоті;
під час перевірки посудин, що працюють під тиском, необхідно звернути увагу на:
• чи зареєстрована посудина в органах технічного нагляду та чи своєчасно проведено технічний огляд;
• наявність на посудині таблички або клейма з реєстраційним номером, допустимим значенням робочого тиску, датою наступного зовнішнього та внутрішнього опосвідчення, гідравлічного випробування;
• справність запобіжних клапанів, манометрів, запірної арматури;
під час перевірки вантажопідіймальних машин та механізмів необхідно звернути увагу на:
своєчасність реєстрації, технічних оглядів;
наявність та ведення експлуатаційної документації (журналів обліку вантажопідіймальних машин і механізмів, вахтових, періодичних оглядів кранів, обліку та огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари);
наявність сигнальних (попереджувальних, заборонних) кольорів та знаків безпеки на небезпечних частинах, що виступають;
наявність кнопкового пульта управління з підлоги з ізоляційного матеріалу;
справність приладів та пристроїв безпеки;
наявність заборонних, попереджувальних, приписних написів: на крані – реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробування; на блоці знімного вантажозахоплювального пристрою - інвентарного номера пристрою, вантажопідйомності, дати проведеного випробування; на тарі -інвентарного номера тари, її призначення, власної ваги та найбільшої ваги вантажу, для транспортування якого вона призначена;
справність приладів та пристроїв безпеки;
під час перевірки фарбувального цеху необхідно перевірити:
стан дільниць, обладнаних фарбувальними камерами з витяжною вентиляцією;
наявність заземлення фарборозпилювача;
наявність у місцевих вентиляційних системах фільтрів на витяжній системі для очищення вентиляційних викидів, що містять шкідливі речовини;
наявність графіка огляду фарбувального обладнання, апаратури та венти-ляційних пристроїв;
наявність та технічний стан засобів механізації для переливання фарби з тари (загальна маса з тарою - понад 10 кг);
технічний стан тари, у якій знаходяться фарбувальні матеріали (вона повинна бути справною, щільно закритою, небиткою,
Треба мати на увазі, що під час фарбування у фарбувальних камерах маляр повинен знаходитись поза камерою, біля відкритого прорізу таким чином, щоб факел лакофарбувального матеріалу був спрямований у бік повітровідсмок-тувального отвору. У випадках, коли маляр під час фарбувальних робіт повинен перебувати усередині камери і переміщуватись по всій камері, відсмоктування повітря повинно здійснюватись знизу за верхнього подавання припливного повітря.
Під час перевірки виробничих підрозділів у кожному конкретному випадку необхідно керуватись нормативно-правовими актами, що діють у відповідній галузі.
Під час оформлення результатів перевірки і складання припису інженер з охорони праці повинен викласти виявлені порушення з посиланням на конкретний пункт порушених правил. Тільки в такому разі його вимоги не будуть викликати негативної реакції керівництва структурного підрозділу.