Національний університет кораблебудування ім адм
| Вид материала | Документы |
- Національний університет кораблебудування ім адм, 27.26kb.
- Національний університет кораблебудування,, 29.31kb.
- І. В. Голіков Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв, 27.77kb.
- Т. А. Бурова,О. О. Батаріна Національний університет кораблебудування,, 26.97kb.
- Міністерство освіти та науки України Національний університет кораблебудування імені, 545.38kb.
- Національний університет кораблебудування,, 29.46kb.
- Національний університет кораблебудування,, 27.86kb.
- Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
- Національний університет кораблебудування ім адмірала Макарова, 39.76kb.
- Фіналісти Національного відбіркового етапу Конкурсу у номінації "Бізнес-ідея", 48.25kb.
УДК 657.3
викладач Вячеслав Вікторович Івата
Національний університет кораблебудування ім. адм. Макарова
Планування як елемент системи фінансового контролінгу
Планування є початковим етапом будь якої діяльності і від цього цей процес є дуже відповідальним, чим більш уваги йому буде присвячено тим більш якісним він буде відповідно значно зросте ефективність сформованих планів і бюджетів. Планування як інструмент фінансового контролінгу є задачею кожного управлінського працівника (менеджера), що здійснює керівництво певним підрозділом підприємства. Це означає, що для більшої ефективності планів необхідним є залучення до їх розробок осіб, які будуть відповідальними за їх виконання. Плани здебільшого виконують функцію «розкладу руху» підприємства до поставленої мети, тобто як повинна здійснюватися поточна діяльність підприємства в його окремих підрозділах або за окремими складовими для найбільш скорішого і якісного досягнення основної мети діяльності підприємства. Це приводе нас до твердження, що планування задача не тільки планового (планово-фінансового) відділу, чи іншого відокремленого підрозділу суб’єкта господарювання, а всього управлінського персоналу підприємства. Саме тому разом з принципами управління на підприємстві повинні бути сформульовані принципи планування. Ці принципи потрібно побудувати таким чином, щоб кожний з управлінських працівників розумів, що розуміється під плануванням, який його особистий внесок в цей процес і як в практичній діяльності підприємства це буде виглядати.
У загальному вигляді цей принцип побудови процесу управляння плануванням дозволяє зробити його не просто технічним інструментом, а ефективним важелем управління. Сформулювати його можна наступним чином. Для того щоб співробітник взяв на себе відповідальність за виконання плану він повинен бути задіяний в його розробці, саме тому в схемі присутній блок відокремленого підрозділу.
Виходячи зі встановлених правил кожний відповідний функціональний керівник повинен приймати рішення, стосовно цілей і планів його відокремленого функціонального підрозділу. Це є дуже важливим адже не рідко у практиці зустрічається той факт, що один підрозділ не може виконати свій план роботи із-за роботи іншого підрозділу.
Зазначимо також, що мотивація дуже тісно пов’язана з плануванням, навіть більше є значною складовою цього процесу. Мотивація до планування повинна складати відчуття досягнення поставленої мети, тобто плани повинні мати конкретний результат який можна досягнути. І принцип не має межі досконалості в цій ситуації не завжди прийнятний. Плани повинні бути хоча і напруженими проте досяжними. Саме тому не варто вимагати від своїх співробітників працювати на межі можливостей з метою досягнення поставленої мети, потрібно знаходити компроміс між напруженістю планів і поставленою метою.
Займаючись процесом планування не варто зводити його на просте перенесення тенденцій з минулого в майбутнє, це помилкова дія в сучасному швидко змінному світі. Основна мета планування якраз полягає у можливості планування тоді коли все дуже швидко змінюється, це дозволить завжди бути готовим до зміни ситуацій в економічному середовищі, надзвичайних чинників або взагалі зміни «правил гри». Звісно з допомогою планування неможливо попередити відхилення, що виникають, непередбачені ситуації та виправити їх, проте переваги планування складаються в іншому ми можемо побачити ці відхилення.
Планування не варто визначати, як процес в якому кожен зайнятий своїм ділом, не має сенсу діяти таким чином, щоб кожний сам для себе формулював цілі і мету. При плануванні і затверджені цілей відбувається поєднання уявлень функціонального керівника і уявлень відповідного співробітника. Таким чином, виконувані в подальшому плани повинні бути розроблені у тісній співпраці. Процес планування також не варто розглядати ізольовано, він повинен бути взаємопов’язаним через весь комплекс планів з загальною ціллю та стратегією підприємства, а також цілями і плановими показниками інших підрозділів сучасного підприємства.