Удк 373 036. 5 Реалізація ідей педагогіки життєтворчості в контексті ноосферної освіти в Україні

Вид материала

Содержание

Постановка проблеми, зв’язок з важливими науковими завданнями
Аналіз останніх досліджень з пробле
Формулювання мети статті (постановка завдань)
Виклад основного матеріалу, обґрунтуванням отриманих даних, висновків.
Марина Коновальчук
Висновки даного дослідження і перспективи.
Konovalchuk M. Realizing the ideas of pedagogic of Life Creation in the context of noosfering education.

Подобный материал:

УДК 373.3.036.5

Реалізація ідей педагогіки життєтворчості

в контексті ноосферної освіти в Україні.

Коновальчук Марина Валеріївна,

к.пед.наук, доцент кафедри педагогіки

і методики початкового навчання

ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка,

mari_university@ukr.net

Ключові слова: екологічно-духовна криза, реінженірінг освіти, теорія ноосфери, ноосферна освіта, педагогіка життєтворчості, розвиток творчих здібностей учнів, авторська програма «Світ творчості».

У статті з’ясування сутність та завдання ноосферної освіти, принципів розвитку ноосферного світогляду як інноваційного підходу до навчання, розвитку та виховання дітей, з’ясуванні потенційних можливостей педагогіки життєтворчості у цьому процесі. Запропоновано конкретні технології реалізації такого підходу на практиці, зокрема, на прикладі авторської програми “Світ творчості” як одного з можливих шляхів вирішення актуальних проблем сьогодення, зокрема поступового виходу з екологічно-духовної кризи, плекання покоління з ноосферою свідомістю, самостійно мислячих, активних та творчих громадян України, здатних змінювати на краще власне життя та життя планети вцілому.

Постановка проблеми, зв’язок з важливими науковими завданнями:

На рубежі другого і третього тисячоліть людство опинилося перед принципово новими цивілізаційними викликами, які потребують відповідних світоглядних позицій, знань, компетентностей, уміння діяти в нестандартних ситуаціях, швидко орієнтуватися у змінних умовах, створювати щось нове, а головне – діяти на засадах гуманності та духовності.

Науково-технічна революція, яка виступала панівною силою над людством упродовж XX сторіччя, сприяла поглибленню знань про оточуючий світ, виникненню нових галузей наук, породила колосальний технологічний прорив та спричинила зародження ери інформатизації, комунікації та глобальних мереж. Сьогодні ми є свідками процесів глобалізації (франц. global — загальний, всесвітній), яка виявляється у розширенні й поглибленні міжнародних зв'язків, взаємозалежності суб'єктів світового співтовариства, у наявності багатьох проблем, які вийшли за межі окремих держав і стосуються інтересів усього людства.

Однією з основних проблем ХХ століття є те, що людина стала головною причиною порушення світового балансу, екологічна криза сьогодні набула загальнопланетарного масштабу та створює реальну загрозу виживання людства. Фрагментарне мислення, на якому переважно побудована класична наукова парадигма ХIХ-ХХ століття (так звана Ньютонівсько-Картезіанська механічна модель світу), призвела до утилітарного ставлення людей до природи, механістичного розуміння зв’язків природи та людини, держави і суспільства, формування своєрідної психології буття, де раціональне мислення виступає панівним чинником над чуттєвим.

Ще однією важливою проблемою, наслідки якої ми спостерігаємо сьогодні, є проголошення на основі марксистської методології біосоціальної сутності людини. Такий підхід є явно спрощеним, оскільки знімає проблему “духовного” в людині, збільшує ризик втрати сенсу життя особистості, ігнорує поняття духовного здоров’я людини та породжує духовну кризу суспільства.

На думку сучасного педагога В.Андрущенка, бездуховність людства перетворюється на “демонічну силу історії”. Вона збуджує конфлікти, втягує народи у руйнівні війни, формує споживацьке ставлення до природних багатств. Людину у ХХ столітті фактично “звели” до фізичного тіла, її потреби – до пошуку комфорту за будь-яку ціну [1, с.8].

Нарешті, ще однією болючою проблемою є переважно репродуктивний тип навчання учнів у нашій країні. Незважаючи на визнання творчої діяльності основою прогресу людства (адже розвиток суспільства – це послідовність творчих актів індивідуального або суспільного значення), сучасна освіта залишається засобом закріплення і відновлення існуючих соціальних структур, інститутом формування “людини знаючої”, замість того, щоб плекати людину дослідницько-інноваційного типу з розвиненими творчими здібностями, активну, ініціативну, здатну опановувати ще не існуючі знання, змінювати своє життя та життя своєї країни на краще. Сучасну людину не вчать творити своє життя, вона існує переважно у світі лінійних комп’ютерних алгоритмів, певних стереотипів, діє за інерцією, що позбуває особистість вільної творчості у просторі багатоваріантності та альтернативності, у площині власної відповідальності за реалізацію свого призначення.

Аналіз останніх досліджень з проблеми.

Розв’язання цих та іншіх проблеми сприятиме розвитку сучасної освіти України, яка “…адаптуючись до загальносвітових процесів, утверджує свою державність, незалежність, національну єдність, нові суспільні відносини, аби виступати рівноправним суб’єктом світотворення заради людського благополуччя”, що зазначено у Білій книзі національної освіти Ураїни [3, c.9].

На жаль, сучасна освіта залишається консервативною сферою, в якій зміни відбуваються досить повільно, тому школа, зорієнтована на імператив людини “знаючої”, рухається за інерцією по траєкторії, визначеній радянською науковою парадигмою. Незважаючи на проголошені у нормативних документах гасла людиноцентрованої освіти про самоцінність та унікальність кожної особистості, важливість максимального розкриття задатків, потреб та інтересів кожної дитини, школа залишається заручницею традиційних стереотипів, канонів, уявлень, а отже, знання залишаються важливішіми за досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісне ставлення учнів до світу.

Розрив між шкільною освітою та вимогами часу відчувається як ніколи, тому перед педагогікою постає спектр нових завдань: розвивати людину, здатну повноцінно жити та ефективно діяти у глобальному середовищі, здатну до успішної самореалізації в динамічному рухливому та нестабільному світі.

Слід зазначити, що множинні суперечності, накопичені до ХХ століття в надрах класичних наук, призвели до створення нових наукових напрямів – таких, як синергетика, біоенегроінформатика, валеологія та ін. Набуті сьогодні знання квантової фізики про дуальність матерії; валеології про розуміння єдності духовного, душевного та фізичного здоров’я; синергетики про цілісність світу та процеси, що відбуваються в нелінійних структурах, спричинили зміни у парадигмі розвитку наукових знань. Вони все більше представляють собою інтеграцію наукового пізнання, виробляють холістичний (цілісний підхід) до розуміння людини, природи, світобудови [7], [19].

Нові концепції, погляди проникають у педагогіку та освіту з великим запізненням; шкільна практика, як і сто років тому, спирається на матеріалістичний світогляд, реалізовує архаїчні підходи до виховання та навчання дітей. Водночас сьогодення вимагає нової філософії освіти, зміни педагогічного мислення, перегляду категорійного апарату, трансформації педагогічної практики. Отже, посилюються пошуки та проектування таких педагогічних систем, форм, технологій навчання, які б забезпечили духовний та творчий розвиток поки що маленьких громадян України, які вирішуватимуть майбутнє нашої країни.

Формулювання мети статті (постановка завдань).

Вирішення окреслених проблем, за нашим глибоким переконанням, можливе на основі впровадження двох нових взаємодоповнюваних напрямів – ноосферної освіти та педагогіки життєтворчості.

Метою нашого дослідження є з’ясування сутності та завдань ноосферної освіти, принципів розвитку ноосферного світогляду як інноваційного підходу до навчання, розвитку та виховання дітей, з’ясуванні потенційних можливостей педагогіки життєтворчості у цьому процесі. Важливим завданням нашої наукової розвідки є розробка конкретних технологій реалізації запропонованого підходу на практиці, зокрема, на прикладі авторської програми “Світ творчості”. як одного з можливих шляхів вирішення актуальних проблем сьогодення, зокрема поступового виходу з екологічно-духовної кризи, плекання покоління з ноосферою свідомістю, самостійно мислячих, активних та творчих громадян України, здатних змінювати на краще власне життя та життя планети вцілому.

Виклад основного матеріалу, обґрунтуванням отриманих даних, висновків.

Фахівці різних галузей сучасної науки (М.Курик, Н.Маслова, Н.Черв’якова, та ін.) пов’язують проблеми духовного прогресу людства з ученням академіка Володимира Вернадського про ноосферу. Ноосфера (“noos” - греч. разум) розуміється як всепланетна ідея необхідності постійного підтримування гуманістичного морально-психологічного клімату в суспільстві, який зберігав би екологію планети, стримував людей від різноманітних соціально-економічних конфліктів, сприяв духовному розвитку людства [4, с. 26], [5], [12].

На думку академіка В.Вернадського, цивілізація виживе лише у тому випадку, якщо базуватиметься на глибинному пізнанні природи людини, гармонійному взаємозв’язку з оточуючим світом [5, с.36]. За його переконаннями, майбутнє людства пов’язане з інтегруванням соціально-культурного і природничо-наукового мислення, що є передумовою формування загального планетарного, космічного мислення, усвідомлення того, що неодмінною умовою виживання і прогресу людства є втілення ідеалу людини, якій притаманна духовність, усвідомлення своєї відповідальності, прагнення до досконалості. Таким чином ноосфера – енегроінформаційне середовище єднання індивідуального та колективного інтелекту і духовності на основі екологічного імперативу [13, с.7].

Життєдіяльність людей у системі ноосфери вимагає від них високого рівня інтелектуального розвитку, морально-духовної та творчої активності, тобто підготовку зростаючого покоління з ноосферним мисленням. Це освітнє завдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових, ніж це було досі, ідей, методів, підходів, зокрема ноосферної освіти.

Ноосферна освіта полягає в “актуалізації еволюційнійного вектора епохи” (Н.Маслова), у вихованні духовної творчої особистості, здатної не порушувати закони функціонування Всесвіту.

Один з розробників ноосферної освіти професор Н.Маслова вважає, що виклики часу потребують проведення реінженірінгу системи освіти (engine з англ. – двигун, мотор, ведучий механізм). Реінженірінг передбачає заміну ведучого механізму, двигуна. В освіті це передбачає необхідний перехід до нових цілей, методів, інструментів на базі досягнутого рівня знань, умінь у напряму оволодіння новими можливостями зокрема, мозку, підсвідомості, духу. Дослідниця вважає важливим виховувати цілісне мислення на основі синтезу сучасних досягнень квантової фізики, біології, фізіології, теорії систем, синергетики, нейрофізіології, психології та ін. наук, що слугуватиме інструментарієм трансформації лівопівкульного (переважно) мислення сучасної людини [13, с. 5].

Сучасний дослідник проблеми ноосферної освіти С.О.Іванов виділяє певні психолого-педагогічних принципи розвитку ноосферного світогляду.

1. Збагачення процесу пізнання різнорідними знаннями з різних джерел пізнання світу: науки, релігії, філософії, культурології.

2. Розвиток ноосферного мислення, для якого характерні такі якості як інтегративність, нелінійність, творчий, критичний і рефлексивний характер.

3. Залучення до процесу мислення емоцій і почуттів, аксіологізація знань.

4. Діалоговий характер навчання, відкритість до думок інших, що вчить мислити і жити в умовах множинності культур.

5. Використання перцептивного і практичного каналів отримання інформації, що задіюють діяльність двох півкуль мозку [12, с.4].

Таким чином, побудова системи навчання та виховання на основі перерахованих вище принципів сприятиме духовно-творчому становленню школярів, не затримуючи їх природного розвитку, допомагають формуванню моральних установок, навчанню пізнавати себе, усвідомлювати своє місце у світі.

Наближення до життя за законами ноосфери – процес тривалий і досить складний, що вимагатиме значних зусиль і наполегливої праці фахівців різних галузей наук і особливо освітян. Значні можливості в оптимізації цього процесу, з нашого погляду, містить сучасний напрям педагогіки – педагогіка життєтворчості.

Педагогіка життєтворчості може стати однією з технологій здійснення ноосферного переходу суспільства, тобто тим ланцюгом, за допомогою якого можна реалізувати завдання ноосферної освіти на практиці.

Життєтворчість розуміється дослідниками (В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін.) як духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування, планування і здійснення свого життя. Розроблюючи, коригуючи і здійснюючи свій життєвий сценарій, особистість оволодіває мистецтвом жити [11, с.16].

З огляду на це педагогіка життєтворчості виступає реалізатором провідного завдання ноосферної освіти – досягнення людством високого рівня інтелектуального розвитку, максимальної морально-духовної та творчої активності.

На думку професора В.Ямницького, людське життя може здійснюватися у двох напрямках – або як процес, що відбувається стихійно, або як усвідомлено і творчо спрямований шлях життя. Творчий шлях є шляхом постійних модифікацій особистісного світу, метою якого є творення людиною самої себе [20, с.9] Особистість в процесі життєтворчості виступає як суб’єкт свого індивідуального життя, а об’єктом творчих діянь особистості виступає її духовний світ та її власне життя.

Дійсно, людина сама творить себе, робить своє життя унікальним і неповторним; щодня його змінюючи, вона оновлює його. Створюючи та здійснюючи своє індивідуальне життя, особистість водночас створює і суспільні форми буття, які по суті і складаються з діянь реальних особистостей, беручи участь таким чином у ноосферному становленні суспільства.

Український дослідник В.Роменець стверджує: якщо людина сприймає власне життя як творчість, то вона наповнює кожний його момент учинковим змістом; здійснюючи вчинок, людина вибудовує творчу ситуацію самозростання, власне само-творення, в якій конструюються сутнісні елементи індивідуального світу її “я” [15, с.13] Л.Сохань розглядає життєвий шлях як продукт реалізації життєвих планів, цінностей людини. Життєвий шлях – це життя, свідомо побудоване і практично прожите особистістю на основі розуміння сенсу життя і свого місця в ньому [11, с. 45]

Предметом творчості стає не тільки зовнішній, а й внутрішній світ людини, коли вона будує власне життя відповідно до певного морального позитивного задуму, що має особистісний смисл, котрий у кінцевому результаті збігається з загальнолюдським. Таким чином життєтворчість починається з самопробудження, орієнтації на вищі, універсальні цінності, що і є пріоритетом розвитку ноосферного світогляду.

На основі досліджень українських вчених ми виділили основні положення, на яких ґрунтується сутність поняття “життєтворчість особистості”:

Життєтворчість можлива за умови розвитку всіх сфер особистості: духовної, емоційної, вольової, інтелектуальної, моральної тощо.
Життєтворчість пов’язана з активністю особистості – здатністю змінювати навколишнє середовище відповідно до своїх потреб, а також змінювати самого себе відповідно до певної системи власних цінностей, своїх можливостей, життєвих диспозицій.
Життєтворчість передбачає постійне набуття нових знань, вмінь, пов’язаних з самим процесом життя (вміння спілкуватися, встановлювати контакти, адекватно оцінювати свої можливості та умови середовища, здатність до нетрадиційного підходу у вирішенні проблем та ін.).
Життєтворчість пов’язана з поняттями “самоактуалізація”, “саморегуляція”, “самоздійснення”, “самовдосконалення”, “саморозвиток”, “самосвідосіть”, “самоствердженя”, “самореабілітація”, “самопрогнозування”, “самоприйняття”, “самоаналіз”, “самооцінка” тощо. Сутність кожного з цих понять пов’язана з самостійністю особистості (самостійно планувати власну діяльність, самостійно приймати рішення й нести відповідальність за результати діяльності та ін.).
Життєтворчість – це особливе вміння і висока майстерність у творчій побудові особистого життя, що ґрунтується на знанні життя, його законів, розвиненій самосвідомості та володіння системою засобів, методів, технології програмування та здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту [10, с. 7] [9, с.15].

Зрозуміло, що життєтворчість не можна звести лише до технологічної процедури, тому що світ особистості є індивідуальним і неповторним, має власні смисложиттєві координати, а отже, життя людини – досить суперечливий і динамічний процес.

У центрі уваги педагогіки життєтворчості є світ дитини з її радощами і болями, злетами і драмами, з її неповторним внутрішнім світосприйманням; впровадження її у систему освіти допоможе дитині вижити у нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчить самостійно вирішувати життєві проблеми і насолоджуватися кожним моментом життя. Школа має стати інститутом збереження й зміцнення фізичного, психічного, морального, духовного здоров'я дитини, Захисна, людинозберігаюча функція освіти повинна стати домінуючою.

Український вчений І.Єрмаков, один із розробників наукових та практичних засад педагогіки життєтворчості, стверджує: «Кожна дитина – проект світу. І несе вона в собі особливу місію. У цих глибоких за змістом словах закладено суть педагогіки життєтворчості, яка спрямована в XXI ст., коли перед людством постає завдання – створити собі нову сутність, оскільки бути людиною – означає стати нею, і це – нескінченний процес самотворення» [10, с.24].

З огляду на це педагогіка життєтворчості має вихід на глобальні процеси зміни світогляду зростаючої особистості на основі її саморозвитку як суб’єкту культури, творця і проектувальника свого життя, а отже, і майбутнього нашої держави.

Щоб стати творцем власного життя, адаптуватися до непростих умов сьогодення, необхідно мати розвинені творчі здібності. Як відомо, велике починається з малого – здатність до самостійного творчого життя формується поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, формуванні універсальних творчих умінь, плеканні віри у свої сили, закладанні механізму саморозвитку особистості. З цією метою необхідно створити оптимальні умови для духовно-творчого розвитку дітей ще в початковій школі.

Досліджуючи питання творчого розвитку молодших школярів, ми дійшли висновку, що традиційна система навчання часто призводить до так званої “освітньої травми” дітей, коли більшість учнів по завершенні навчання розучуються творити, відходити від стереотипів; вони мислять шаблонно та стикаються зі значними труднощами при розв’язуванні завдань творчого типу, а отже, неадаптовані до успішної самореалізації у сучасному світі. За даними психологічних та педагогічних досліджень (О.Кульчицька, Л.Масол, О. Мелік-Пашаєв та ін.), навчально-виховний процес у школі зорієнтований переважно на розвиток лівої півкулі мозку, яка, за теорією функціональної асиметрії мозку, забезпечує роботу раціонально-логічного мислення, обробляє інформацію алгоритмічно, лінійно. Це значною мірою знижує діяльність правої півкулі, яка відповідає за емоційно-образне, інтуїтивне, холістичне опрацювання інформації та забезпечує творчий характер мислення людини. Життя ж, як відомо, пропонує нам задачі перважно відкритого, творчого типу нерідко з багатьма невідомими.

На думку багатьох вчених, дитина за своєю сутністю – творець і дослідник (О.Савенков, В.Салєєв, О.О.Мелік-Пашаєв). Невтомна жага нових вражень, допитливість, постійний потяг до спостережень та експериментувань – важливі риси дитячої поведінки. Видатний педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський стверджував, що дитині треба дати радість натхнення, пробудити в її серці живе джерело творчості, адже це така ж важлива справа, як навчити читати і розв’язувати задачі [18].

Водночас наші бесіди з вчителями початкових клсів, спостереження за навчально-виховним процесом дозволяють зробити висновки, що значна частина вчителів ставляться до творчої діяльності як до чогось другорядного, необов’язкового, тобто такої діяльності, яка не дає конкретних і важливих для дитячого розвитку результатів.

Проте творча діяльність містить в собі унікальні можливості всебічного розвитку особистості, дозволяє гармонійно поєднувати логічні та інтуїтивні процеси, важливі для психічного та духовного здоров’я. Особливо цінною, на наш погляд, є художня творчість, яка виникає в зоні безпосереднього чуттєвого контакту людини з оточуючим світом (М.М.Бахтін, Л.С.Виготський, О.Г.Ковальов та ін.), удосконалює здатність бачити, споглядати, відчувати, дає свободу грі фантазії, уявлення, образного мислення, нагадує про гармонії, недосяжні системному аналізу, активізує прояви інтуїції. [14, с. 77].

Осягнути навколишній світ, зокрема природу, лише логічним шляхом неможливо. Адже хмари – не сфери, гори – не конуси, річки – не прямі, а луки – не площини, кора дерева не гладенька, а блискавка не рухається по прямій. Творчість – близька природі та сутності людини. Вона, як і природа – нелінійна, нестандартна, багатозначна, тому має більше можливостей адекватно відобразити дійсність.

У чому слабка сторона абстрагування? Чому не можна лише за допомогою логіки описати і пізнати світ? Чому не можна первантажувати процес навчання завданнями з логічним навантаженням, як це зазвичай обиться у школі?

Для того, щоб порівнювати і класифікувати велику кількість різноманітних форм, структур, явищ, ми не можемо використовувати всі їх характеристики і маємо добирати декілька найбільш важливих. Таким чином, ми створюємо інтелектуальну карту дійсності, на якій визначаються лише загальні риси речей. Раціональне знання – це система абстрактних понять і символів, які характеризуються лінійною, послідовною структурою. Однак світ навколо нас сповнений різноманіттям і відхилень від норм, у ньому немає абсолютно прямих ліній і правильних форм. Зрозуміло, що творчо відобразити такий світ за допомогою лише логічного мислення неможливо, і на допомогу приходить художньо-образне (інтуїтивне, холістичне) мислення, задіяне у будь-якій творчості, особливо у художній.

Отже, творча діяльність – унікальне явище, яке гармонізує діяльність логічного та інтуїтивного мислення, задіює підсвідомі площини пізнання. Оскільки основними показниками творчості є оригінальність, новизна, образність, то визначення творчості ми запропонуємо теж оригінально – метафоричною мовою, яка найповніше відображає сутність поняття, пояснює її значення для розвитку дитини.

***

Творчість – це спалах, це вогник натхнення,

Янгола білого дотик крила,

Слово невимовне, сяйво незвідане,

Всесвіту музика й думки стріла.

Творчість – це море, безкрає і тепле,

Гойдає, як човник, людські почуття,

Фарби художника й рими поета

Мозаїку творять земного буття.

Творчість – веселка, що світ обіймає,

Гуляє щаслива по ній дітлашня,

Квіти фантазій на полі таланту

Зростають в прекрасне майбутнє щодня…

Марина Коновальчук

Положення про організацію повноцінної творчої діяльності дитини були покладені в основу програми “Світ творчості”, розробленої та апробованої нами у восьми школах міста та області (№№ 1, 12, 36, 29, 4, та ін.), Студії творчого розвитку дошкільників “Ельф”, у Городянській школі-інтернаті для дітей-сиріт, а також на базі Центру дитячої творчості МДЦ “Артек”. Мета програми – розвиток творчих здібностей дітей (з акцентом на розвитку художньо-творчих здібностей), розкриття прихованих можливостей кожної дитини шляхом стимулювання мотивації та підтримки віри у свої сили.

Програма націлює на розвиток загальних творчих здібностей та умінь молодших школярів у різних видах творчої діяльності. Програма „Світ творчості” передбачає розвиток таких якостей творчої особистості, як здібність генерувати ідеї, висувати гіпотези; здібність фантазувати; асоціативність мислення; здібність бачити протиріччя; здібність переносити знання та вміння у нові ситуації; здібність відмовитися від нав'язливої ідеї, подолати інертність мислення; незалежність суджень; критичність мислення, здібність оцінно судити. В результаті такого творчого навчання кожен, незалежно від вихідного рівня творчих здібностей, може піднятися на більш високий щабель творчих звершень, а головне – вчиться мистецтву життєтворчості, намагається бути добрішим, емпатійним, змінювати на краще себе та навколишній світ.

У процесі виконання творчих завдань, ігор, проектів, релаксацій, тренінгів, сенсорних завдань, завдань-конкурсів, театралізацій, під час розв’язання творчих проблем та ін. діти набувають рис особистості, яка здатна до творчості у різних видах діяльності. А оскільки творчі способи діяльності універсальні, то дитина переносить їх не тільки у навчальну діяльність, а і у повсякденне життя для вирішення різноманітних проблем. Важливу роль відіграє особливий функціональний режим роботи на заняттях: комбінування активності та релаксації.

Програма має міжпредметний характер, що дає можливість педагогу використовувати систему завдань як на факультативі, гуртку, індивідуальних заняттях, так і на різних уроках (класного та позакласного читання, української мови, мистецтва, художньої праці, під час екскурсій, в групах продовженого дня), інтегрувати різні види творчої діяльності – літературний, музичний, образотворчий, театральний тощо.

Зміст програми побудований у цікавій та привабливій для дитині формі – формі подорожі по різним країнам – Фантазілії, Країні Творців та завершується мандрівкою на Планету Нерозкритих Таємниць. Така побудова програми сприяє мотивації творчої діяльності, адже дитина із задоволенням бере участь у тій діяльності, яка близька до світу її дитинства. Реалізація програми розрахована на 4 роки навчання у початковій школі. Кожне заняття умовно складається з 2-х частин – на першій половині заняття відбувається стимулювання мотивації творчості учнів, в результаті чого дитина приходить до усвідомлення того, що “Творчі люди змінюють світ”, “Будь творчим – і будеш щасливим!”, “Творча людина – успішна людина”, а також здійснюється цілеспрямований вплив на художнє сприймання, уяву, образне мислення, мовлення, проводяться тренінги, релаксації. Таким чином перший етап заняття готує підґрунтя для успішної творчої практики. Під час другої половини заняття діти, крім цього, вчаться створювати творчі продукти за допомогою певних прийомів та включаються в активну творчу практику (літературна, декоративно-прикладна діяльність, образотворча, театральна тощо). Майже на кожному занятті діти займаються декоративно-прикладною діяльністю – створюють сувеніри, подарунки, листівки до свят, вчаться “привносити” творчість у кожну мить свого життя.

Розвивальний вплив програми підвищується, якщо керівник програми дотримується таких дидактичних умов її використання:

стимулювання мотивації творчої діяльності (добір цікавих, різнопланових завдань з урахуванням вікових особливостей дітей та орієнтацією на потреби сучасного життя; зміна видів діяльності; чергування творчої праці з релаксаціями; заохочення ініціативи, активності; підтримка та створення ситуацій успіху, коли кожна дитина відчуває свою самоцінність; тактична корекція діяльності та поведінки учнів);
необхідність підготовчої роботи до створення творчих продуктів (стимулювання психічних процесів, задіяних у діяльності – процесів сприймання, уяви, образного мислення, тощо);
ознайомлення з елементарними прийомами творчості;
необхідність проведення релаксаційних хвилинок, які стимулюють діяльність правої півкулі мозку, відповідальної за інтуїтивні процеси;
обов’язкове оприлюднення творчих продуктів (проведення виставок, конкурсів, створення літературних газет, видання творчих книжок, альбомів);
створення комфортного розвивально-творчого середовища, в якому фасилітатор творчого процесу сам є взірцем творчої особистості.

Таким чином, творча діяльність виступає не просто цікавою для дітей грою, це навчання жити творчо, змінювати на краще навколишнє середовище. Це справжня життєтворчість, оскільки креативна особистість живе різнокольорово і творить свою долю.

Життєтворчість – особлива, вища форма виявлення творчої природи людини, що сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту. Як відомо, велике починається з малого: якщо ми будемо навчати дитину творчим прийомам, стратегіям, способам діяльності, будемо цілеспрямовано стимулювати складові творчих здібностей, то згодом дитина переноситиме набуті творчі уміння у власне життя, буде здатною змінювати на краще свою долю, долю своєї країни та планети. Запропонована програма “Світ творчості” – лише один із можливих варіантів реалізації педагогіки життєтворчості на базі початкової ланки освіти. Нові методологічні засади мають бути покладені в усю систему шкільної освіти, перебудовувати методи, засоби, форми навчально-виховного процесу, змістити вектор з репродуктивної площини у творчу та сприяти перетворенню школи з майстерні знань у Майстерню Творчості та Духовності.

Поза сумнівом є те, що лише оновлена й удосконалена система освіти дасть змогу людині органічно увійти до нової сфери життя на Землі, здійснити ноосферний перехід на вищу сходинку розвитку людства.

Висновки даного дослідження і перспективи.

На початку ІІІ тисячоліття в усьому світі відбувається переосмислення ціннісних орієнтирів і стратегій людського буття, а отже, і цілей освіти. Цілісний (холістичний) підхід до людини в педагогіці дозволяє розробити оновлену світоглядну парадигму духовної еволюції людини як альтернативної стратегії виживання і збереження екології та здоров’я сьогоднішньої цивілізації. Такий підхід, з нашого погляду, можна реалізувати шляхом впровадження ноосферної освіти та педагогіки життєтворчості у практику сучасної школи.

Ноосферна освіта полягає в “актуалізації еволюційнійного вектора епохи”, у вихованні духовної творчої особистості, здатної не порушувати закони функціонування Всесвіту. Особистість – найдинамічніший творець дійсності, такий, що безпосередньо, щоденно її розвиває та стверджує своїми потребами, вміннями, вольовим, емоційним, творчим потенціалом. Ось чому життєтворчість розуміється нами широко – в аспекті ноосфери – оскільки людина-творець змінює на краще не лише своє життя, але і життя своєї країни, і навіть планети. Нами запропоновано авторську програму “Світ творчості” як один з можливих шляхів вирішення актуальних проблем сьогодення, зокрема поступового виходу з екологічно-духовної кризи, плекання покоління з ноосферою свідомістю, самостійно мислячих, активних та творчих громадян України, здатних зберігати та збагачувати її природні та загальнолюдські цінності.

Теоретичні положення та результати проведеного дослідження не вичерпують усіх аспектів проблеми розвитку життєтворчості особистості у контексті глобальних процесів становлення ноосфери. Для подальшого вивчення проблеми ми вважаємо перспективними такі напрями: з’ясування психологічних особливостей формування життєвої компетентності особистості на різних етапах її розвитку; розробка методики діагностування життєтворчої активності особистості; подальше дослідження індивідуальних особливостей реалізації життєвого проекту людиною; удосконалення практичних методів, прийомів, технологій розвитку життєтворчості зростаючої особистості.

ЛІТЕРАТУРА

Андрущенко В. Цивілізаційна місія освіти. – Відкритий урок. Плеяди. - №4-5. – С.8-10.
Бардин А.А., Бардина Е.Н. Создание и последующая трансформация сферы разума – ноосферы в межзвездочный разум – интерастернус, и далее в межгалактический – астронус, как неизбежные этапы эволюции информационно-энергетической системы жизнедеятельности человечества. – Чернигов: ЦНТЭИ – 36 с.
Біла книга національної освіти України (Сили змін та вектори руху до нової освіти України), упорядник – Віктор громовий, Київ: МБФ “Україна-3000”, 2009, – 285с.
Біла книга національної освіти України / Академія пед. наук України; за ред.. В.Г.Кременя. – К., 2009, – 130с.
Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. — М.: Наука, 1991. — С. 241.
Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста /В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1988. – 520 с.
Гончаренко М.С. Валеопедагогические аспекты духовности: Учебное пособие. – Х.:ХНУ имени В.Н.Каразина, 2007. – 400 с.
Даниленко М.В. Ноосферна парадигма формування особистості майбутнього педагога. [Електронний ресурс] – Режим доступу: /gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2007_14_1/doc_pdf/danilenko.pdf
Єрмаков І. Освіта і життєва компетентність для ХХІ століття // Завуч. – 2005. – № 19. – с. 13-16.
Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://library.rehab. org.ua/ukrainian/logop/erm
Життєва компетентність особистості: Науково-методичний збірник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г.Єрмакова. – К.: “Богдана”, 2003. – 520 с.
Іванов С.О. Російський комізм і педагогіка розвитку ноосферного світогляду. [Електронний ресурс] – Режим доступу: /gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2007_14_1/doc_pdf
Маслова Н. Ноосферное образование: методология, технологии, инструментарий. [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта /portal/natural/Vsntu/2008_2009/96-SevNTU/96-02.pdf
Мелик-Пашаев А.А. Художественная одаренность детей, ее выявление и развитие. Метод. пос. /Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н., Адаскина А.А., Чубук Н.Ф.– Дубна.: Феникс+, 2006. – 112 с.
Роменець В.А. Психологія творчості: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.
Савенков А.И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 220 с.
Савченко О.Я. Новий етап розвитку 4-річної початкової школи // Початкова школа. – 2001. – №1. – С.6-10.
Сухомлинський В.О. Вибрані педагогічні твори: У 3-х томах. Т. 1. – М., 1979 – 640 с.
Хамитов Н. Философия. Бытие. Человек. Мир: курс лекций. – К.:КНТ, Центр учебной литературы, 2006. – 456 с.
Ямницький В.М. Психологічні чинники розвитку життєтворчої активності особистості в дорослому віці. Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.07 / В.М. Ямницький; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2005. — 40 с. — укp.

Коновальчук М.В. Реализация идей педагогики жизнетворчества в контексте ноосферного образования в Украине.

Ключевые слова: эколого-духовный кризис, реинжениринг образования, теория ноосферы, ноосферное образование, педагогика жизнетворчества, развитие творческих способностей учеников, авторская программа «Мир творчества».

В статье определяется суть и задания ноосферного образования, принципов развития ноосферного мировоззрения как инновационного подхода к обучению, развитию и воспитанию детей, определению потенциальных возможностей педагогики жизнетворчества в этом процессе. Предложено конкретные технологии реализации такого подхода, в частности на примере авторской программы «Мир творчества» как одного из возможных вариантов решения проблем современности – постепенного выхода из еколого-духовного кризиса, воспитания поколения с ноосферным сознанием, мыслящих самостоятельно, активынх, творческих граждан Украины, способных изменять к лучшему свою жизнь и жизнь планеты вцелом.

Konovalchuk M. Realizing the ideas of pedagogic of Life Creation in the context of noosfering education.

Keywords : spiritual crisis, ecologic crisis, noospher, noosphere’s education, phenomenon of Life Creation, development of creative abilities, program “World of Creation”.

One of the main task of education XXI sentures is to discover all positive features in children, revealing and developing their best qualities and abilities. In the article are presented the materials of the phenomenon of Life Creation as a main skil of the global world, built pedagogical construct to its development by program “World of Creation”. This problem is explored within the context of noosphere’s education and reviving the influence of humanistic ideas in the system of modern education.

ДОДАТОК ДО СТАТТІ (фотоматеріали)

Чернігівська ЗСШ №29, учні 2-х класів під час роботи на факультативі “Світ творчості” Рухлива гра “Добра тварина”. (Керівник к.пед.н. М.В.Коновальчук)

Створення групового творчого проекту “Весна – це…” (Чернігівська ЗСШ №29, “Світ Творчості”).

Стимулююче оцінювання творчих досягнень у “талантах”. На кінець року діти – володарі багатьох талантів (Чернігівська ЗСШ №29, “Світ Творчості”).

Готуємось до Нового року: творчий урок “Вчимося вітати близьких людей зі святом” (Чернігівська ЗШПВІМ І ступеня №36, учні 2-А класу).

Хобі-клуб “Світ творчості” під час міжнародної зміни МДЦ “Артек”. (Керівник к.пед.н. М.В.Коновальчук).

Виставка творчих робіт хобі-клуба “Світ творчості”, МДЦ “Артек” (2008р.).

Blog

Удк 373 036. 5 Реалізація ідей педагогіки життєтворчості в контексті ноосферної освіти в Україні

Содержание