Державний вищий навчальний заклад „українська академія банківської справи національного банку україни на правах рукопису хайлук світлана олексіївна

Вид материала

Документы

Содержание Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і задачі дослідження. Об’єктом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна Практичне значення одержаних результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації. Наукові публікації. Структура і зміст дисертації. Теоретико-методичні основи реалізації контролінгу в системі управління підприємствами Для заказа доставки полной версии работы Використання системи контролінгу на підприємствах молокопереробної галузі Удосконалення технології управління молокопродуктовим холдингом при запровадженні системи контролінгу Список використаної літератури

Подобный материал:

• Севастопольський інститут банківської справи української академії банківської справи, 179.34kb.
• Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
• Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
• Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
• Розвиток інвестування банками, 393.97kb.
• Фінансово-економічний механізм, 376.99kb.
• Управління клієнтською базою, 523.13kb.
• Діяльність банківських установ, 653.34kb.
• Механізм реалізації валютної політики, 498.58kb.
• Стратегія функціонування в контексті, 685.86kb.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”


На правах рукопису


хАЙЛУК СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 65.012.7:637.1] (043.5)


КОНТРОЛІНГ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Науковий керівник

доктор економічних наук, професор Клебанова Т.С.


Суми – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

В сучасних економічних умовах України, що характеризуються зростаючою конкуренцією, постійним зниженням норм прибутковості, а також невизначеністю та мінливістю економічних, політичних і соціальних факторів, головним завданням для вітчизняних молокопереробних підприємств є прийняття ефективних управлінських рішень у межах певної системи управління. Неякісні управлінські рішення призводять до значних втрат, внаслідок чого фінансова результативність суб’єктів господарювання знижується, про що свідчить висока питома вага збиткових підприємств – 30-40% їх загальної кількості. Зниження цих втрат можливе за рахунок застосування нових методів та інструментів підтримки прийняття рішень у сфері менеджменту, адекватних сучасним умовам функціонування підприємств.

Однією із технологій управління, яка може забезпечити підвищення результативності менеджменту на підприємствах молокопереробної галузі, є контролінг. Слід зазначити, що закордонними фахівцями система контролінгу використовується досить тривалий час, а практика діяльності підприємств багатьох розвинених країн підтверджує ефективність її застосування. В Україні процес впровадження методів контролінгу тільки розпочинається, але вже сьогодні вони набувають дедалі більшого значення та розповсюдження.

Водночас, підвищена увага вітчизняних фахівців у своїй практичній діяльності до контролінгу приводить до нагромадження проблем, що постають перед ними у процесі впровадження та використання останнього. До того ж, застосування системи контролінгу на підприємствах молокопереробної галузі потребує розробки інструментарію, що враховує особливості функціонування й розвитку суб’єктів господарювання зазначеної галузевої приналежності.

Проблеми вдосконалення системи управління підприємством досліджували вітчизняні та іноземні вчені, що відображено в роботах таких авторів, як М. Альберт, І.О. Бланк, В.А. Василенко, В.А. Забродський, М.О. Кизим, Т.С. Клебанова, М.Х. Мескон, Т.І. Ткаченко, Ф. Хедоурі та інших. Питання вдосконалення системи управління підприємствами, зокрема молокопереробної галузі, вивчали В.Г. Андрійчук, П.С. Березівський, В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, В.Н. Зимовець, М.М. Ільчук, О.В. Крисальний, М.Ю. Коденська, М.В. Кузубов, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, Т.Л. Мостенська, П.Т. Саблук, О.М. Шпичак та інші. Розробку теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо впровадження контролінгу в систему управління підприємством здійснювали переважно закордонні вчені, що є зрозумілим з огляду на тривалість застосування ними даної системи. У цьому зв’язку цінними є праці таких авторів, як А.Дайле, М.Коул, Е.Майер, Р.Манн, Б.Нідлз, Х.Фольмут, Д.Хан та ін. В той же час, в останні роки дослідженням основних питань функціонування контролінгу на вітчизняних підприємствах займається і ряд українських та російських вчених, а саме, В.Анташова, А.Градова, Н.Данілочкина, А.Кармінський, Д.Ковальов, І.Новіков, Л.Сухарєва, О.Терещенко, В.Толкач, Г.Уварова та ін.

Однак ряд питань, пов’язаних із впровадженням і застосуванням контролінгу в системі управління вітчизняних підприємств з урахуванням їх галузевої приналежності та інтеграційних зв’язків, не знайшли належного відображення в наукових працях.

Актуальність даної проблеми, її теоретичне та практичне значення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження було одержано при виконанні науково-дослідної теми „Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006465) у Державному вищому навчальному закладі „Українська академія банківської справи НБУ”. До звіту за цією темою включено обґрунтування доцільності впровадження контролінгу на підприємствах молокопереробної галузі та пропозиції автора щодо механізму реалізації даної системи на молокопереробних підприємствах в умовах агропромислової інтеграції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо впровадження та реалізації контролінгу в системі управління діяльністю молокопереробних підприємств в умовах агропромислової інтеграції.

Для реалізації поставленої в дисертаційній роботі мети вирішувались такі завдання:

• розкрити сутність, задачі та функції контролінгу і визначити його місце в системі управління підприємством;
  
• удосконалити механізм реалізації системи контролінгу на вітчизняних молокопереробних підприємствах;
  
• оцінити середовище функціонування підприємств молокопереробної галузі в сучасних умовах України;
  
• обґрунтувати необхідність створення агропромислових інтегрованих формувань, зокрема холдингу, в молокопереробній галузі;
  
• визначити організаційно-економічні засади реалізації контролінгу в системі управління молокопродуктовим холдингом;
  
• розробити модель планування фінансово-господарської діяльності молокопродуктового холдингу як елемента системи стратегічного контролінгу.
  

Об’єктом дослідження є контролінг в системі управління підприємствами молокопереробної галузі України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів реалізації контролінгу в системі управління підприємствами молокопереробної галузі.

Методи дослідження. Методологічні і теоретичні основи дослідження ґрунтуються на діалектичному методі пізнання соціально-економічних явищ, комплексному підході до їх аналізу, системності в осмисленні понятійного апарату контролінгу, його функцій, завдань; сучасних напрацюваннях вітчизняних та іноземних вчених у сфері менеджменту підприємства, адаптивного планування і управління, моделювання фінансово-господарських процесів, а також сучасних інформаційних технологій у системах прийняття рішень.

У процесі дослідження залежно від конкретних цілей і завдань використано: методи монографічного та порівняльного аналізу – для дослідження сучасного стану функціонування підприємств молокопереробної галузі; методи системного аналізу – для опису об’єкта дослідження та комплексу розв’язуваних задач; методи багатовимірного аналізу – для класифікації та оцінки загроз внутрішнього та зовнішнього середовища; економетричні методи та метод експертних оцінок – для побудови дискримінантної функції; методи імітаційного моделювання – для розробки оптимальної асортиментної політики та фінансової стратегії діяльності підприємств-учасників в умовах інтеграції.

Наукова новизна роботи полягає в наступному:

вперше

• запропоновано теоретико-методичні підходи до оцінки й аналізу внутрішнього та зовнішнього економічного середовища молокопереробних підприємств, що полягають у використанні системи показників для визначення інтегрованого впливу сукупності кризоутворюючих факторів на рівень загроз у різних сферах діяльності підприємств і утворюють інформаційну основу для розробки ефективних управлінських рішень в умовах застосування контролінгу;
  
• розроблено модель планування фінансово-господарської діяльності молокопродуктового холдингу як елемента системи стратегічного контролінгу, що ґрунтується на врахуванні особливостей виробничих процесів холдингу, стану його матеріально-фінансових потоків, обмеження ємності ринку, конкуренції на ньому і передбачає формування сценаріїв розвитку холдингу на основі прогнозування та імітації реалізації плану для визначення оптимальної асортиментної політики й фінансової стратегії діяльності підприємств-учасників в умовах агропромислової інтеграції;
  

удосконалено

• механізм реалізації контролінгу на підприємствах молокопереробної галузі, який забезпечить цілісність та повноту його застосування, а основними ланками його є встановлення цілей, створення інформаційного ресурсу, планування, управлінський облік, контроль і регулювання, внутрішній консалтинг й аудит;
  
• методичні підходи до застосування контролінгу в системі управління молокопереробними підприємствами, що комплексно враховують рівні економічної безпеки галузі та фінансового стану підприємств і дозволяють здійснити вибір ефективної довгострокової альтернативи їх розвитку;
  

набули подальшого розвитку

• обґрунтування економічних передумов впровадження контролінгу в систему управління вітчизняних молокопереробних підприємств, основними з яких є системний підхід до управління підприємством, наукова обґрунтованість управлінських рішень, висока динамічність реакції підприємства на загрози внутрішнього та зовнішнього економічного середовища;
  
• поглиблення сутності поняття "контролінг" як системи інформаційно-аналітичної та методичної підтримки прийняття управлінських рішень у сфері менеджменту з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства, формування, розвитку й підтримки його конкурентних переваг у стратегічній перспективі.
  

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається обґрунтованими пропозиціями щодо впровадження контролінгу в системі управління підприємствами молокопереробної галузі.

Обґрунтований та уточнений в дисертаційній роботі механізм реалізації контролінгу в системі управління підприємствами переробної галузі на основі побудови концептуальної схеми використовувався при розробці методичних та практичних рекомендацій щодо впровадження контролінгу в діяльність вітчизняних підприємств, зокрема, для філії „Сумський молочний завод” ДП „Аромат” (довідка № 14 від 25.01.2008 р.), філії „Роменський молочний комбінат” ПП „Рось” (довідка № 2-21 від 15.02.2008 р.) та ВАТ „Шосткинський міськмолкомбінат” (довідка № 41 від 18.02.2008 р.).

Запропонований комплекс моделей оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища молокопереробних підприємств в умовах контролінгу з метою вибору оптимальної стратегії їх розвитку був використаний в ході розробки регіональних програм агропромислового розвитку (довідка № 01/592 від 21.03.2008 р.).

Розроблена модель фінансово-господарської діяльності молокопродуктового холдингу була використана в діяльності вітчизняних підприємств, зокрема, у філії „Сумський молочний завод” ДП „Аромат” (довідка № 14 від 25.01.2008 р.) з метою визначення оптимальної асортиментної політики та фінансової стратегії діяльності підприємств-учасників в умовах інтеграції.

Крім того, одержані результати використовуються в Державному вищому навчальному закладі „Українська академія банківської справи НБУ” при викладанні навчальних дисциплін „Менеджмент”, „Фінансовий менеджмент”, „Управлінський облік”, „Контролінг” (довідка № 38-03/921 від 20.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаного наукового дослідження. Наукові розробки, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, одержані особисто автором. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження були оприлюднені на конференціях і семінарах. Серед них: Всеукраїнська науково-практична конференція „Теорія і практика економіки та підприємництва” (м. Алушта, 3-5 травня 2004 р.); II міжнародна науково-практична конференція „Теорія і практика економіки та підприємництва” (м. Алушта, 10-12 травня 2005 р.); VIII Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 9-10 листопада 2005 р.); IV міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 28-30 вересня 2005 р.); I Міжнародна науково-практична конференція „Інноваційна технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців” (м. Одеса, 17-18 травня 2007 р.)

Результати дослідження доповідались автором на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Державного вищого начального закладу „Українська академія банківської справи Національного банку України” в 2005-2008 рр.

Наукові публікації. Результати дослідження опубліковано в 13 наукових працях загальним обсягом 4,52 друк. арк., з яких особисто дисертанту належить 4,27 друк. арк., у тому числі 2 публікації в колективних монографіях, 7 статей у фахових виданнях (з них 1 – в співавторстві), 4 публікації у збірниках матеріалів конференцій (з них 2 – в співавторстві).

Структура і зміст дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 254 сторінок, у т.ч. на 98 сторінках розміщено 44 таблиці, 50 рисунків, 10 додатків і список використаних джерел, що налічує 208 найменувань.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛІНГУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ
   
   1. Сутність, завдання та функції контролінгу
      

Основу ринкової економіки складають підприємства різних форм власності, що займаються виробництвом продукції, виконанням робіт чи наданням послуг і використовують економічні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В сучасних умовах підприємства є економічно і юридично самостійними господарюючими одиницями та є фінансово відповідальними за результати своєї діяльності. Враховуючи високий рівень конкурентності зовнішнього середовища функціонування ефективність діяльності підприємств, в першу чергу, визначається своєчасністю, адекватністю та виваженістю рішень, що приймаються в процесі його фінансово-господарської діяльності. Ринкова економіка припускає наявність альтернатив щодо здійснення вибору ресурсів, комерційних партнерів, джерел фінансування, форм і способів інвестицій, що забезпечує розширення можливостей ефективного функціонування та розвитку підприємства. Однак, вітчизняні підприємства функціонують в умовах економічної і політичної нестабільності, що значно ускладнює процеси реорганізації, накопичення досвіду роботи в умовах ринку, пошуку нових ринкових ніш та ефективних механізмів управління.

Крiм того, динамiчнi змiни протiкають i в свiтовому економiчному середовищi, що характеризується науково-технiчним прогресом, поступовою глобалiзацiєю та значним пiдвищення конкурентного тиску, i вимагає сучаснi пiдприємства перетворюватися у все бiльш складнi системи. Для забезпечення процесу ефективного та якiсного управлiння останнiми необхiднi новi методи, що вiдповiдають умовам зовнiшнього та внутрiшнього середовищ пiдприємства. Адже, низька якiсть управлiння призведе до низької продуктивностi, низької рентабельностi, втрати пiдприємствами конкурентних позицiй, що викличе недовiру потенцiйних iнвесторiв i кредитних органiзацiй пiдприємства.

Таким чином висока ефективнiсть управлiнських рiшень є пiдґрунтям високої ефективностi функцiонування та швидкого розвитку пiдприємств.

Загалом, управлiння – це безперервний процес дiї на керований об’єкт, направлений на досягнення поставлених цiлей. При цьому рiвень досягнення мети визначає результативнiсть управлiння в цiлому i ефективнiсть його iнструментарiю зокрема [2, 12].

В даний час сформувалися наступнi пiдходи до визначення сутностi i ролi управлiння:

• управлiння як мистецтво, що базується на знаннях, умiннях, iнтуїцiї i досвiдi людей, керiвникiв рiзними об'єктами;
  
• управлiння як наука – сума знань про управлiння, накопичена за сотнi i тисячi рокiв практики i представлена у виглядi концепцiй, теорiй, принципiв, способiв i форм управлiння;
  
• управлiння як функцiя – вид управлiнської дiяльностi;
  
• управлiння як процес – сукупнiсть циклiчних дiй, пов'язаних з виявленням проблем, пошукiв i органiзацiєю виконання ухвалених рiшень;
  
• управлiння – орган або апарат управлiння, що забезпечує ефективне використання i координацiю всiх ресурсiв пiдприємства для досягнення цiлей [72, с.657].
  

В зв’язку з тим, що об’єктом управлiння пiдприємством є само пiдприємство, то змiни в умовах функцiонування останнього впливали на розвиток системи управлiння та її принципiв. В країнах з ринковою економiкою принципи та методи управлiння пiдприємствами сформувалися ще на межi XIX-XX ст.ст. в спецiалiзовану галузь знань, яка отримала назву „Менеджмент” i дiють по цей час [3]. Дiлове середовище вiтчизняного менеджменту визначається нестабiльнiстю та мiнливiстю зовнiшнiх i внутрiшнiх умов господарювання пiдприємств. Даний факт значно ускладнює механiзм управлiння суб’єктом господарювання. Оскiльки тi управлiнськi рiшення, якi ще в недавньому минулому забезпечували ефективне функцiонування пiдприємства, в теперiшнiй час можуть бути нерезультативними. У зв'язку з цим обґрунтованим є високий динамiзм пiдходiв i методiв управлiння пiдприємством, що попри все забезпечують:

а) швидку та адекватну реакцiю на змiну факторiв зовнiшнього i внутрiшнього середовищ пiдприємства;

б) своєчасне корегування його мiсiї i стратегiчних цiлей;

в) систематичний пошук нових ефективних методiв та iнструментiв формування, обґрунтування i реалiзацiї управлiнських рiшень.

Однак високий динамізм менеджменту повинен обмежуватися деякими сталими „класичними” правилами і законами, ігнорування яких може вивести підприємство із стійкого стану й призвести таким чином до серйозних проблемних ситуацій. До того ж, на нашу думку, сучасна якісна модель управління на більшості вітчизняних підприємств повинна базуватися на принципах, основними з яких є:

1. Системний підхід до управління.
   

Системний підхід до управління передбачає розгляд підприємства як системи, що є множиною елементів, які перебувають в раціональних взаємовідносинах і взаємозв’язках між собою, характер яких спрямований на отримання визначеної мети, і утворюють цілісність, межі якої визначаються межами управління [102, с.69]. Здійснення процесу управління підприємством на основі системного підходу дозволяє досягти сумарної інтегральної ефективності роботи підприємства і не допустити, щоб власні інтереси окремого його елемента перешкоджали загальному успіху [102, с.69].

До того ж, виробництво як складна комплексна система потребує диференціації управління на різних рівнях. В умовах ринкової економіки ефективність функціонування підприємства повинна забезпечуватися як за рахунок зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Вiдносини iз зовнiшнiм середовищем визначаються конкурентоспроможнiстю продукцiї, яка ґрунтується на пiдтримцi iмiджу бренда у споживачiв, предбаченннi та задоволеннi вимог та потреб клiєнтiв, пiдвищення якостi продукцi, встановлення цiн, що вiдповiдають умовам конкурентного середовища. Ефективнiсть управлiнських рiшень всерединi пiдприємства визначається зростанням продуктивностi працi шляхом полiпшення планування, забезпечення ефективнiшої органiзацiї i автоматизацiї виробничих процесiв. Також повиннi враховуватися вимоги профспiлок, забезпечуватися акцiонерам їх фiнансовi iнтереси, а пiдприємству необхiдний рiвень соцiального та економiчного розвитку.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com


На підставі проведеного аналізу діяльності вітчизняних переробних підприємств, слід зазначити, що сьогодні найбільш широке застосування знайшли наступні інструменти контролінгу а саме: SWOT-аналіз, бюджетування, аналіз витрат по центрам обліку та звітності. Також постійно зростає інтерес компаній до системи збалансованих показників. Вибір того чи іншого методу контролінгу визначається фінансовим станом суб’єкта господарювання та концепцією його діяльності. Наприклад, підприємства, що мають значний портфель товарної продукції, та бажають отримувати конкурентні переваги на ринку кожного виду або бізнес-одиниці використовують підходи бенчмаркінгу, портфельного аналізу, а саме матрицю БКГ або матрицю Мак-Кінсі, конкурентного аналізу по Портеру. Підприємства, що мають значні обсяги закупівлі матеріалів для виробництва або значну мережу постачальників, використовують методи ABC та XYZ аналізу, які дозволяють знайти резерви зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції. Також ці методи застосовуються і для оптимізації портфеля продукції, що її виробляє та реалізує підприємство.

Таким чином, контролери на підприємствах України починають прискорено освоювати і реалізовувати методи оперативного контролінгу, практика застосування яких на закордонних підприємствах складає близько 15-20 років, і при цьому паралельно вивчати і впроваджувати на практиці інші сучасні методи і інструменти.

Проведений нами аналіз впровадження системи контролінгу в діяльності вітчизняних підприємств дозволяє зазначити, що широке використання механізму контролінгу на українських підприємствах стримується рядом причин.

По-перше, відсутність теоретично закріпленого трактування сутності поняття „контролінг” та його методичного забезпечення.

По-друге, відсутність достатнього рівня знань про зміст даної системи, і в першу чергу, у його безпосередніх користувачів – менеджерів середніх та вищих рівнів. В Україні в більшості випадків навички та досвід майбутніх контролерів на підприємстві обмежуються книжною теорією та декількома семінарами, які зазвичай подають занадто узагальнену інформацію про дану систему. Впровадження даної управлінської технології, вибір її методів та інструментів повинно здійснюватися виходячи з індивідуальних умов функціонування кожного підприємства.

По-третє, сам процес впровадження є достатньо трудомістким та складним. Його успішна реалізація передусім передбачає формування прозорих та оптимальних інформаційних потоків, а також, чітку координацію між окремими структурними підрозділами (центрами відповідальності). Тому особливу увагу слід приділити отриманню правдивої первинної інформації, тому що не має сенсу сподіватися на отримання об’єктивних показників діяльності від системи, яка отримала на вході невірні дані. Трудомісткість процесу також обумовлена відсутністю відповідного програмного забезпечення даної управлінської системи.

По-четверте, значні фінансові витрати на впровадження та реалізацію даної системи обумовлюють необхідність підтримки керівництва та власників підприємства.

По-п’яте, стримуючим фактором у використанні даної системи є нестійке фінансове та правове поле, в яких працюють вітчизняні підприємства, що в свою чергу впливає на структурні зрушення всередині підприємства. А як відомо, контролінг є ефективним лише на підприємствах зі сталою організаційною структурою та структурою власності.

В той же час, найбільш серйозною перешкодою успішного застосування системи контролінгу на вітчизняних підприємствах є зовнішні передумови. Взагалі, контролінг є ефективною технологією управління тільки за відносно стабільних зовнішніх умов. Отже, класичну модель контролінгу неможливо імплементувати повною мірою в наших умовах, вона потребує адаптації, інакше ефект від її впровадження буде мінімальний. В умовах постійної мінливості зовнішнього середовища на перше місце виходить якісне прогнозування і планування, а також питання фінансового забезпечення діяльності підприємств. При чому для ефективного планування необхідно прогнозувати і, насамперед, випереджати зміни в зовнішньому середовищі, а не пристосовуватися до них. Також необхідно більше уваги приділяти практиці застосування сценарного та альтернативного аналізу розвитку компанії.

На жаль, в Україні вплив контролінгу на загальні результати діяльності підприємства в цілому оцінити важко у зв’язку з обмеженістю горизонтів використання даної системи. Однак, як показали дослідження, все більше вітчизняних підприємств переробної галузі, переймаючи досвід закордонних фахівців і незважаючи на стримуючі фактори, розпочинають роботу щодо вивчення та впровадження в свою діяльність як окремих елементів, так і всієї системи контролінгу. Деякі українські компанії успішно запровадили систему контролінгу і реалізують цікаву і динамічну стратегію розвитку. Проведений нами аналіз дозволяє зазначити, що знання та вміле використання методів контролінгу дозволить підприємству отримати конкурентні переваги, підвищити рівень їх ліквідності, прибутковості та фінансової стійкості, збільшити ефективність використання всіх видів ресурсів, а також істотно поліпшити якість прийняття управлінських рішень.

2. Положення реалізації системи контролінгу на підприємствах та їх характеристика
   

Проведений аналіз дозволяє зазначити, що впровадження та ефективне використання системи контролінгу на вітчизняних підприємствах повинні базуватися на деяких загальноприйнятих теоретичних положеннях. Дані положення повинні давати чітко окреслене принципове уявлення про предмет, що розглядається, тобто однозначно визначати сукупність цілей контролінгу, його задач, інструментів, суб’єктів, організаційних структур управління тощо.

В результаті опрацювання низки публікацій з даної тематики [20, 24, 26, 33, 36, 44, 45, 49-51, 53, 59, 61-63, 83, 88-92, 120, 122, 130, 136, 142-147, 155-157, 160, 174-176, 183, 187] було сформульовано основні теоретичні положення реалізації системи контролінгу на підприємствах переробної галузі, представлені нижче.

1. Формування базових визначень.
   

При вирішенні проблеми впровадження та використання системи контролінгу на вітчизняних підприємствах виникає ряд труднощів, частина яких, в першу чергу, пов’язана з відсутністю загальноприйнятих визначень таких ключових понять як „контролінг” і „контролер”.

В результаті попередньо проведених досліджень, можна сформулювати, що контролінг – це система управління підприємством, що спрямована на інформаційно-аналітичну та методичну підтримку прийняття рішень в сфері менеджменту з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства, формування, розвитку і підтримки його конкурентних переваг в стратегічній перспективі..

Контролер, як вже було раніше зазначено, – це внутрішньофірмовий консультант, який організовує і супроводжує процес постановки та реалізації цілей, внаслідок чого має співвідповідальність за їх досягнення.

2. Сутність, цілі та задачі контролінгу.
   

Сутність контролінгу визначається метою, задачами і основними функціями даної системи управління.

Метою стратегiчного контролiнгу є забезпечення успiшного функцiонування пiдприємства в майбутньому, розвиток його потенцiйних можливостей, сприяння використанню в перспективi його сильних сторiн та лiквiдацiя i вчасне попередження виникнення слабких. Цiлi оперативного характеру полягають у забезпеченнi виконання планових показникiв дiльностi пiдприємства, що характеризує ефективнiсть його функцiонування в теперiшньому часi.

Таким чином, задачi контролiнга полягають у забезпеченнi своєчасного формування необхiдної та достовiрної iнформацiї, що використовується керiвництвом при прийняттi управлiнських рiшень. Зокрема, задачами контролiнгу є:

- рацiональна органiзацiя iнформацiйних потокiв на пiдприємствi;

- формування системи iндикаторiв у вiдповiдностi до визначеної стратегiї розвитку пiдприємства;

- забезпечення розробки оперативних планiв;

- органiзацiя контролю та регулювання з метою виявлення вiдхилень вiд плану та визначення їх причин;

- визначення рiвня впливу вiдхилень на результати дiяльностi пiдприємства;

- оцiнка сильних та слабких сторiн, ризикiв та потенцiйних можливостей пiдприємства з метою коригування стратегiї їх розвитку;

- мотивацiя робiтникiв та налагодження їх взаємостосункiв.

3. Основні функції контролінгу
   

Досягнення перелiчених в положеннi 2 цiлей та виконання визначених задач забезпечується шляхом реалiзацiї основних функцiй контролiнгу:

• цiлепокладання – встановлення основних стратегiчних цiлей пiдприємства;
  
• iнформацiйної – формування та обробка iнформацiї, що використовується при прийняттi рiшень;
  
• планування – розробка та реалiзацiя стратегiчних й оперативних планiв;
  
• облiково-контрольної – порiвняння фактичних результатiв iз запланованими;
  
• аналiтичної – аналiз основних пiдконтрольних показникiв;
  
• коментуючої – розробка варiантiв альтернативних рiшень.
  

При чому, як показали попереднi дослiдження, основна функцiя контролiнгу полягає в пiдтримцi прийняття управлiнських рiшень керiвництвом пiдприємства, а отже, виконання консультацiйних функцiй. До того ж, для ефективного використання елементи контролiнгу, що реалiзують данi функцiї, повиннi бути взаємозабезпечуючими та послiдовними (рис. 1.2).