Основні новели закону україни «про судоустрій та статус суддів»

1. Вперше передбачено подання суддями де­кларації про майновий стан, яка повинна міс­тити відомості про доходи, цінні папери, неру­хоме, цінне рухоме майно, вклади у банках, фі­нансові зобов'язання судді, членів його сім'ї та осіб, з якими він спільно проживає або поєд­наний спільним побутом, та про видатки судді, якщо разові видатки перевищують розмір його місячного заробітку. Форма декларації та поря­док її заповнення затверджуються Міністерством фінансів України.
   
2. Нововведенням є обов'язкове проходжен­ня суддею, який призначений на посаду судді вперше, щорічної двотижневої підготовки у На­ціональній школі суддів України та проходжен­ня такої самої підготовки суддею, який обій­має посаду судді безстроково, не менше, ніж раз на три роки.
   
3. Вперше врегульовано питання про наго­родження суддів нагородами. Суддя до вихо­ду у відставку або на пенсію може бути нагоро­джений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамо­тами органів державної влади та місцевого само­врядування, окрім тих державних або будь-яких інших нагород, відзнак, грамот, що пов'язані зі здійсненням ним правосуддя.
   
4. Змінено вимоги до народних засідателів. Мінімальний вік, який дає право бути народним засідателем, збільшено з 25 до ЗО років. Народ­ними засідателями не можуть бути особи, які не володіють державною мовою. Разом з тим із пе­реліку вимог, які уможливлюють включення до списку народних засідателів, виключено вимогу про непсребування цих осіб під слідством і су­дом, непроведення щодо них дізнання.
   
5. Письмове запрошення до участі у здійс­ненні правосуддя надсилається судом народно­му засідателю уже не пізніше, ніж за сім днів до початку судового засідання, а не чотирнадцять, як було раніше. Народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді виплачуєть­ся винагорода в розмірі їхнього середньомісяч­ного заробітку чи пенсії, але не менше прожит­кового мінімуму для працездатної особи. За по­передньою редакцією закону винагорода народ­ного засідателя не могла бути меншою, ніж по­садовий оклад судді відповідного суду.
   

Щодо порядку зайняття посади судді суду загальної юрисдикції

1. Добір кандидатів на посаду судді здійс­нюється уже не тільки за результатами складен­ня кваліфікаційного іспиту, а й за результатами проходження спеціальної підготовки.
   
2. Вперше на законодавчому рівні дають­ся дефініції понять «вища юридична освіта» та «стаж роботи у галузі права». Так, вищою юри­дичною освітою вважається вища юридична ос­віта, здобута в Україні за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем спеціаліста або магістра, а та­кож вища юридична освіта за відповідним освіт­ньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в інозем­них державах та визнана в Україні в установле­ному законом порядку, а стажем роботи у га­лузі права — стаж роботи особи за спеціальніс­тю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційцним рівнем не ниж­че спеціаліста.
   
3. Ліквідовуються кваліфікаційні комісії суд­дів загальних судії) та кваліфікаційні комісії суд­дів господарських і адміністративних судів. Для судців усіх «удів існує тільки одна кваліфікацій­на комісія — Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
   
4. Вперше чітко визначено стадії призначен­ня на посаду судді:
   

1. розміщення Вищою кваліфікаційною ко­місією суддів України на своєму веб-порталі ого­лошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кіль­кості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення в газетах «Голос України» і «Урядовий кур'єр»;
   
2. подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;
   
3. здійснення Вищою кваліфікаційною ко­місією суддів України на основі поданих кан­дидатами на посаду судді документів перевір­ки відповідності цих осіб вимогам, установле­ним до кандидата на посаду судді, та організа­ція проведення стосовно них спеціальної пере­вірки в порядку, визначеному законом;
   
4. складення особами, які відповідають уста­новленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних те­оретичних знань у галузі права;
   
5. направлення кандидатів, які успішно скла­ли іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки у спеціалі­зованому юридичному вищому навчальному за­кладі четвертого рівня акредитації;
   
6. направлення Вищою кваліфікаційною ко­місією суддів України кандидатів на посаду суд­дів після успішного проходження ними підго­товки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акреди­тації для проходження спеціальної підготовки у Національній школі суддів України;
   
7. допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складання кваліфіка­ційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;
   

8. визначення Вищою кваліфікаційною ко­місією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складання ними кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до ре­зерву на заміщення вакантних посад суддів;
   
9. оголошення Вищою кваліфікаційною ко­місією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;
   

10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидатів і відповідно до кількості наявних вакантних посад судді, добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення Вищій раді юстиції рекомендації про призначення канди­дата на посаду судді;

11. розгляд на засіданні Вищої ради юсти­ції відповідно до рекомендації Вищої кваліфіка­ційної комісії суддів України питання про при­значення кандидата на посаду судді та внесен­ня в разі прийняття позитивного рішення по­дання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;
    
12. прийняття Президентом України рішен­ня про призначення кандидата на посаду судді (участь Президента України у процедурі призна­чення особи на посаду судці полягатиме лише у перевірці додержання процедури добору і при­значення суддів).
    

Процедура підготовки кандидатів на поса­ди суддів повністю оплачуватиметься за раху­нок державних коштів.

5. Вперше чітко визначено порядок добору кандидатів на посаду судді. Зокрема, встанов­лено обов'язковість проходження кандидата­ми на посаду судді анонімного тестування (іс­питу) з метою виявлення рівня їхніх загальних теоретичних знань та проведення спеціальної перевірки відповідності їх установленим вимо­гам до кандидата на посаду судді. Передбачено проведення спеціальної перевірки і щодо відо­мостей, поданих кандидатами особисто, у по­рядку, встановленому законом. Для проведен­ня спеціальної перевірки Вищій кваліфікацій­ній комісії суддів України надано право збирати інформацію про кандидата, звертатися із запи­тами для отримання інформації про кандидата на посаду судді до підприємств, установ, органі­зацій усіх форм власності. За результатами роз­гляду таких запитів відповідна інформація по­дається у десятиденний строк до Вищої кваліфі­каційної комісії суддів України. Ненадання та­кої інформації або надання її з порушенням ус­тановленого строку тягне за собою відповідаль­ність, передбачену законом. Організації та гро­мадяни вперше наділяються правом подавати до Вищої кваліфікаційної комісії судів Украї­ни інформацію про кандидатів на посаду судді. Особи, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, допускаються до складання іспиту.
   
6. Законом вперше чітко визначено три­валість (6 місяців) та складові спеціальної підго­товки кандидата на посаду судді, якими є теоре­тична підготовка судді у спеціалізованому юри­дичному вищому надільному закладі четвертого рівня акредитації та практична підготовка в На­ціональній школі суддів України. На період про­ходження кандидатом підготовки за ним збері­гається основне місце роботи, йому виплачуєть­ся стипендія в розмірі не менше двох третин від посадового окладу місцевого суду загаль­ної юрисдикції. За її результатами спеціальної під­готовки кандидати отримують відповідний до­кумент установленого зразка. Матеріали щодо кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, найперше, віддаються до Вищої кваліфі­каційної комісії суду України для складання ними кваліфікаційного іспиту. У разі порушен­ня кандидатом на посаду судці порядку прохо­дження спеціальної підготовки, що призвело до його відрахування, або в разі припинення кан­дидатом проходження такої підготовки з влас­ної ініціативи він повинен відшкодувати кош­ти, витрачені на його підготовку.
   
7. Кваліфікаційний іспит полягатиме тепер у виявленні не тільки наявності належних тео­ретичних знань та рівня професійної підготов­ки кандидата на посаду судді, ступеня його го­товності здійснювати правосуддя з питань юрис­дикції відповідного суду, а й особистісних і мо­ральних якостей кандидата.
   
8. Кваліфікаційний іспит проводиться шля­хом проходження кандидатом на посаду судці письмового анонімного тестування та виконан­ня практичного завдання з метою виявлення рів­ня практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Співбесіда з кандидатом уже не прово­диться. Письмове анонімне тестування прово­диться Вищою кваліфікаційною комісією суд­дів України у спеціально відведеному для цього приміщенні, хід тестування фіксується за допо­могою технічних засобів відео- та звукозапису, а не протоколюється.
   
9. Вперше передбачено визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рей­тингу кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних ними за результатами скла­дання кваліфікаційного іспиту балів. Інформа­ція про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду судді за рейтингом вперше стає загальнодоступною і розмішується на офіційному веб-порталі Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів України. Вперше передбачено можливість оскарження результатів кваліфіка­ційного іспиту до Вищої ради юстиції, яка може скасувати рішення Вищої кваліфікаційної ко­місії суддів України та зобов'язати її провести повторний кваліфікаційний іспит для кандида­та на посаду судді, який подав скаргу.
   

10. Вперше передбачено проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Виша кваліфікаційна комісія суддів України розміщує відповідну інформацією на своєму
офіційному веб-порталі й публікує такс оголошення в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на заміщення вакан­тних посад судді та здійснює добір кандидатів з урахуванням результатів кваліфікаційного іс­питу і кількості набраних ними балів. Кількість набраних балів є першочерговим критерієм при проведенні Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсного добору кандидатів на зайняття вакантних посад суддів. У разі на­брання кандидатами однакової кількості балів перевага віддається тому кандидату, який має більший стаж роботи у галузі права. За результа­тами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних по­сад судді рекомендації щодо призначення кан­дидатів суддями. Відповідно до внесе ної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України реко­мендації Вища рада юстиції на своєму засідан­ні розглядає питання про призначення канди­дата на посаду судді та в разі прийняття пози­тивного рішення вносить Президентові Украї­ни подання про призначення кандидата на по­саду судці. Участь Президента України у про­цедурі призначення особи на посаду судді по­лягає лише у перевірці додержання процедури добору і призначення суддів.

11. Згідно із законом, всі питання, пов'язані з обранням та звільненням суддів, обраних без­строково (проведення перевірок, розгляд звер­нень фізичних та юридичних осіб та ін.), мають вирішуватися відповідно у Вищій кваліфікацій­ній комісії суддів України та Вищій раді юсти­ції. У свою чергу, акти Верховної Ради Украї­ни відображатимуть рішення вищеназваних ор­ганів. Із цією метою запроваджується скороче­на процедура обрання та звільнення суддів, об­раних безстроково: ці питання включаються до порядку денного сесії Верховної Ради України позачергово без голосування та розглядаються Верховною Радо України без висновків комі­тетів парламенту.

Щодо дисциплінарної відповідальності судді

1. Якщо за нормами попереднього закону право ініціювання питання про дисциплінар­ну відповідальність судді належало: народним депутатам України; Уповноваженому Верхов­ної Ради України з прав людини; Голові Вер­ховного Суду України (голові вищого спеціалі­зованого суду, за винятком ініціювання звіль­нення судді); міністру юстиції України; голові відповідної Ради суддів; членам Ради судців Ук­раїни, то за нормами Закону України «Про су­доустрій та статус судців» право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, наслід­ком якої може стати дисциплінарна відповідаль­ність останнього, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів Ук­раїни затверджує та розміщує на своєму офіцій­ному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо не­належної поведінки судді, який може викорис­товуватися для повідомлення Вищій кваліфіка­ційній комісії суддів України відомостей про по­рушення суддею вимог щодо його статусу, по­садових обов'язків чи присяги судді.
   
2. Вперше передбачено, що розгляд дис­циплінарної справи стосовно судці відбуваєть­ся на засадах змагальності. На засіданні Ви­щої кваліфікаційної комісії судців України за­слуховуються повідомлення члена цієї комісії, який здійснював перевірку, про результати пе­ревірки, пояснення судді, стосовно якого роз­глядається справа, та/або його представника, а також інших зацікавлених осіб. Судді, стосов­но якого розглядається питання про притягнен­ня до дисциплінарної відповідальності, та/або його представнику надається право ставити за­питання учасникам провадження, висловлюва­ти заперечення, подавати клопотання і відво­ди. Вперше передбачено, що перебіг розгляду дисциплінарної справи стосовно судді та ого­лошення результатів її розгляду фіксуються тех­нічними засобами.
   
3. Дисциплінарне стягнення до судді засто­совується уже не пізніше, ніж через шість мі­сяців після виявлення дисциплінарного проступ­ку, а не з дня відкриття Вищою кваліфікацій­ною комісією суддів України провадження в дис­циплінарній справі, але не пізніше як через рік з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судці у відпустці.
   
4. До судді уже не може застосуватися дис­циплінарне стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного класу на один ступінь. Суд­дя місцевого чи апеляційного суду може оскар­жити рішення Вищої кваліфікаційної комісії судців України про притягнення його до дис­циплінарної відповідальності уже не тільки до Вищої ради юстиції, а й до Вищого адміністра­тивного суду.
   

Щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

І. Ліквідовуються територіальні кваліфіка­ційні комісії суддів України. їх повноваження передаються Вищій кваліфікаційній комісії суд­дів України. Новими повноваженнями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стали:

1) ведення обліку даних про кількість суд­дівських посад у судах загальної юрисдикції, зокрема вакантних; 2) ведення обліку даних про кількість адміністративних посад у судах загаль­ної юрисдикції та негайне повідомлення від­повідної ради суддів, Вищої ради юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступ­ника голови суду; 3) проведення добору канди­датів на посаду судді вперше, зокрема організа­ція проведення щодо них спеціальної перевір­ки відповідно до закону та прийняття кваліфіка­ційного іспиту; 4) внесення до Вищої ради юс­тиції рекомендації про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення від­повідного подання Президентові України; 5) на­дання рекомендації про обрання на посаду суд­ді безстроково або відмова у наданні такої ре­комендації; 6) визначення потреби в державно­му замовленні на професійну підготовку канди­датів на посаду судді у Національній школі суд­дів України; 7) прийняття рішення про відсто­ронення судді від посади у зв'язку з притягнен­ням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України; 8) прийняття за результата­ми дисциплінарного провадження рішення щодо судців місцевих судів і за наявності підстав за­стосування дисциплінарних стягнень до суддів місцевих судів; 9) прийняття рішення про до­строкове зняття застосованого до судці місце­вого суду дисциплінарного стягнення. Разом з тим Вища кваліфікаційна комісія суддів Украї­ни уже не може припинити перебування суд­ді у відставці.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів Ук­раїни діє у складі уже не тринадцяти, а одинад­цяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту. До вимог, які висувають­ся до членів комісії, додано нову — стаж робо­ти у галузі права має бути не менше двадцяти років. До складу Комісії входять уже не сім, а шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України. Президент України та Верховна Рада України уже не призначають своїх представ­ників до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, натомість дві особи признача­ються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ і одна особа — Головою Державної судової адміністра­ції України. Встановлено обмеження щодо стро­ку перебування у складі комісії. Строк повнова­жень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить три роки з дня призначення. Одна й та сама особа не може здійснювати пов­новаження члена Комісії два строки підряд. Чле­ни Вищої кваліфікаційної комісії суддів уже не здійснюють свої повноваження на громадських засадах, а на час здійснення повноважень від­ряджаються до Комісії й не можуть виконува­ти професійних повноважень за основним міс­цем роботи. За членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення пов­новажень зберігаються статус та місце роботи. З метою підвищення ефективності роботи Ви­щої кваліфікаційної комісії суддів України за­проваджується адміністративна відповідальність за ненадання чи несвоєчасне надання відповіді на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її членів.
   
3. Вперше з'їзду суддів надано право обирати більш ніж шість суддів до складу Вищої кваліфі­каційної комісії суддів на випадок вибуття од­ного або кількох членів зі складу Комісії, при­значених за квотою з'їзду суддів України, визна­чивши черговість їх введення до складу Комісії. Такі особи автоматично набувають повноважен­ня членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в разі вибуття одного або кількох членів Комісії, обраних за квотою з'їзду суддів Украї­ни. Особи, призначені з'їздом суддів України до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни на випадок вибуття одного або кількох її членів, продовжують виконувати обов'язки суд­ді до моменту зайняття ними посади члена Ви­щої кваліфікаційної комісії суддів України від­повідно до встановленої черговості.
   
4. Вперше для здійснення перевірки даних щодо наявності підстав для притягнення суд­ді до дисциплінарної відповідальності у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України ство­рюється автоматизована система визначення члена цієї комісії, який проводитиме таку пе­ревірку.
   

5. З метою здійснення членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належної перевірки наявності підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дис­циплінарної відповідальності створюється служ­ба дисциплінарних інспекторів, до складу якої входять тридцять три дисциплінарних інспекто­ри. За кожним членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України закріплюється три дис­циплінарних інспектори. Дисциплінарні інспек­тори за дорученням члена Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів України: попередньо аналізу­ють заяви та повідомлення про неправомірні дії суддів з метою виявлення підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення перевірок; готують проекти висновків про наявність під­став для притягнення суддів місцевих та апе­ляційних судів до дисциплінарної відповідаль­ності; виконують інші доручення члена Комісії в ході дисциплінарного провадження відповід­но до цього Закону.

6. Законом передбачається обов'язкове при­значення членами Вищої ради юстиції суддів, обраних безстроково.


Щодо суддівського самоврядування

1. До переліку завдань суддівського самов­рядування додатково включено вирішення пи­тань щодо призначення суддів на адміністра­тивні посади в судах. Разом з тим із переліку завдань суддівського самоврядування вилуче­но вирішення питань щодо заохочення суддів та працівників апарату судів і здійснення конт­ролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
   
2. Збори суддів місцевих судів скликаються не рідше одного разу на три місяці, а не одно­го разу на шість місяців. Збори суддів місцевих судів є повноважними, якщо на них присутні більше, половини, а не, як було досі, не менш як дві третини від загальної кількості суддів да­ного суду. Новим повноваженням зборів суддів стало визначення спеціалізації суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови суду. Збори суддів можуть обговорювати питання практи­ки застосування законодавства, розробляти від­повідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики й законодавства, вносити свої пропо­зиції на розгляд вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду України, а не конференцій суддів та з 7зду суддів України.
   
3. Новим повноваженням конференції суд­дів стало ініціювання проведення позачерго­вого з'їзду суддів України. Вперше визначено склад конференції суддів загальних судів: 1) по два судді від Автономної Республіки Крим, кож­ної області, міст Києва та Севастополя, з яких один суддя є представником місцевих загаль­них судів і один — представником апеляційно­го суду відповідної адміністративно-територіаль­ної одиниці; 2) шість суддів Вищого спеціалі­зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; 3) суддя Верховного Суду України — та склад конференції суддів госпо­дарських судів і конференції судів адміністра­тивних судів: 1) про одному судді від кожного місцевого, апеляційного суду відповідної судо­вої юрисдикції; 2) шість суддів відповідного ви­щого спеціалізованого суду; 3) суддя Верховно­го Суду України.
   
4. Рада суддів уже не призначає суддів на ад­міністративні посади, а тільки вносить подан­ня Вищій раді юстиції щодо призначення суд­дів на адміністративні посади в судах та звіль­нення їх з таких посад. Новим повноваженням Ради суддів стало визначення на основі пода­них зборами суддів пропозицій щодо делегатів на конференцію суддів складу відповідної кон­ференції суддів, виходячи з досвіду роботи кан­дидатів у делегати та їх авторитету.
   
5. З'їзд суддів уже не може висловити недові­ру Голові Державної судової адміністрації Ук­раїни. Черговий з'їзд суддів України скликаєть­ся Радою суддів України один раз на два роки, а не на три. Позачерговий з'їзд суддів України не може бути скликаний на вимогу зборів суд­дів Верховного Суду України. Рада суддів Украї­ни уже не визначає норму представництва суд­дів. Ця норма визначається новим законом: від конференцій суддів обирається рівна кількість делегатів. У з'їзді суддів беруть участь також по три делегати від Конституційного та Верховно­го судів України. Делегати на з'їзд суддів Ук­раїни уже не можуть обиратися шляхом таєм­ного голосування.
   
6. Кількісний склад Ради суддів України уже не визначається рішенням з'їзду суддів України, її кількісний склад визначено у законі (одинад­цять суддів). До складу Ради суддів України вхо­дять по три представники від кожної конферен­ції суддів та по одному представнику від Конс­титуційного та Верховного судів України. Про­позиції щодо кандидатур до складу Ради суддів України можуть вносити конференції суддів, а також окремі делегати з'їзду. Не можуть бути обраними до складу Ради суддів України суд­ді, які обіймають адміністративні посади в су­дах, та секретарі судових палат. Новими повно­важеннями Ради суддів України стали: призна­чення та звільнення Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; за­твердження зразків посвідчень судді, судді у від­ставці, народного засідателя, присяжного. Разом з тим Рада суддів України втратила такі повно­важення як: вирішення питань призначення суд­дів на адміністративні посади; заслуховування звітів про роботу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі .комісії; право зупиняти рішення рад суддів, що не відповіда­ють Конституції України та закону чи супере­чать рішенням з'їзду суддів України.
   

Щодо забезпечення статусу судді та судді у відставці-

1. Розмір заробітної плати судді визначати­меться виключно законом, а не підзаконним ак­том, що відповідає Конституції України. Новим законом дещо по-іншому врегульовано питан­ня про суддівську винагороду. Чітко визначе­но її складові. Ця винагорода складається з по­садового окладу та доплат за: 1) вислугу років;

2. перебування на адміністративній посаді в суді;
   
3. науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий ок­лад судді місцевого суду встановлюється у роз­мірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січ­ня 2011 року — 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року — 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року — 10 мінімальних за­робітних плат; з 1 січня 2014 року — 12 міні­мальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року — 15 мінімальних заробітних плат. Посадові ок­лади інших суддів установлюються пропорцій­но до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду — 1,1; 2) судді вищого спеціалізованого суду — 1,2; 3) судді Верховного і Конституційного судів України — 1,3. Суддям збільшено щомісячну доплату за вислугу років. Якщо раніїие макси­мальна доплата складала 40 %, то за новим За­коном — 80 % посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, сек­ретаря судової палати, секретаря пленуму ви­щого спеціалізованого суду, секретаря Плену­му Верховного Суду України, виплачується що­місячна доплата у розмірі 5 % посадового окла­ду судді відповідного суду, голові суду — 10 % посадового окладу судді відповідного суду. Суд­дям виплачується щомісячна доплата за науко­вий ступінь кандидата або доктора наук з від­повідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідно­го суду. Суддям виплачується щомісячна допла­та за роботу, яка передбачає доступ до держав­ної таємниці, у розмірі, що залежить від ступе­ня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно» — 10 % посадового окладу судді відповідно­го суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» — 5 % посадового окладу судді відповідного суду.
   

2. Судді, який вийшов у відставку, випла­чується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 1-0 місячних заробітних плат за остан­ньою посадою, а не у розмірі місячного заробіт­ку за кожен повний рік роботи на посаді судді. Відставка судді уже не припиняється у разі вчи­нення суддею проступку, несумісного зі зван­ням судді. Однак новою підставою для припи­нення відставки судді є визнання його безвісно відсутнім або оголошенням померлим.


Щодо організаційного забезпечення діяльності судів

1. Державна судова адміністрація України уже не здійснює функції головного розпоряд­ника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності апеляцій­них та місцевих судів. За новим Законом ця функція покладається на названі суди. Новим повноваженням Державної судової адміністра­ції України стало виконання функції головно­го розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Національної школи судців України. Дер­жавна судова адміністрація України підзвітна з'їзду судців України і уже не вважається цент­ральним органом виконавчої влади.

2. Новими повноваженнями Державної судової адміністрації України стали:

1) представництво судів у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій України та статус суддів»; 2) організація забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; 3) затвердження положення про бібліотеку суду; 4)забезпечення функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 5) взаємодія з відповідними органами та установами, зокрема інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів.

Разом з тим Державна судова адміністрація Ук­раїни втратила наступні повноваження: 1) забез­печення необхідних умов для підвищення кваліфі­кації судів; 2) ведення статистичного і персональ­ного обліку даних про кадри судів, підготовка матеріалів щодо призначення, обрання та звіль­нення судців; 3) оприлюднення інформації щодо ініціювання питання про обрання судців безстро­ково; 4) організація проходження практики в су­дових установах і розроблення відповідних прог­рам; 5) здійснення матеріального і соціального за­безпечення суддів; 6) забезпечення медичного об­слуговування та санітарно-курортного лікування судців; 7) організація та фінансування будівниц­тва і ремонту будинків та приміщень судів; 8) виз­начення нормативів навантаження судців у судах усіх рівнів та вироблення пропозицій щодо кіль­кості суддів у відповідних судах.

3. Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади уже не Президентом України за по­данням Прем'єр-міністра, а Радою суддів Ук­раїни. Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади уже не Прези­дентом України за поданням Прем'єр-мініст­ра, погодженим із Радою судців України, а Ра­дою суддів України за поданням Голови Де­ржавної судової адміністрації України. Нови­ми повноваженнями Голови Державної судової адміністрації стали: 1) призначення за подан­ням голови відповідного суду на посади керів­ників апаратів апеляційних судів, вищих спе­ціалізованих судів, Верховного Суду України, їхніх заступників та звільнення їх із цих посад; 2) призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) застосування за по­данням голови відповідного суду до керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалі­зованого суду, Верховного Суду України, їхніх заступників заохочення або накладання дис­циплінарного стягнення відповідно до закону; 4) присвоєння керівникам апаратів апеляцій­ного суду, вищого спеціалізованого суду, Вер­ховного Суду України, їхнім заступникам ран­гів державного службовця відповідно до зако­нодавства про державну службу; 5) звітування про діяльність державної судової адміністрації України перед з'їздом суддів України.

4. Начальник територіального управління Дер­жавної Судової адміністрації України призна­чається на посаду і звільняється з посади Го­ловою Державної судової адміністрації Украї­ни уже без погодження з Радою суддів Украї­ни. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяль­ність на основі положення про них, що затвер­джується уже не Указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра, узгодженим із Ра­дою суддів України, а Головою Державної су­дової адміністрації України.

Віктор МАШІКА, заслужений учитель України, вчитель-методист ЗОНІ І—/// ст. №6м. Мукачевого, Закарпатська обл.