Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Місцеві збори
| Вид материала | Реферат |
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Місцеві податки та збори, 233.52kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Облік зобов’язань, 712kb.
- Назва реферату: Облік валових витрат І валових доходів Розділ, 178.09kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Облік зносу, 384.05kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Облік касових операцій, 136.55kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Плата (податок) за землю, 167.71kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Платежі за ресурси, 156.7kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Облік запасних частин, 50.64kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Макромова, 336.53kb.
- Концептуальні основи місцевого оподаткування теоретичні засади місцевого оподаткування, 445.98kb.
| 13. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон - це місцевий збір, який стягується у розмірі до 0,5 нмдг. залежно від марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб і громадян інших держав, у тому числі й суб'єктів колишнього союзу РСР, - у розмірі від 5 до 50 доларів США.
Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному обласними радами. Приклад застосування збору у Львівській області “Львівська обласна рада ІV-го демократичного скликання РІШЕННЯ від 11 березня 2003 року № 123 Про збір за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон Відповідно до статей 16 і 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори", п. 26 статті 1 і статті 69 Бюджетного кодексу України та статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Львівська обласна рада ВИРІШИЛА: 1. Установити, що об'єктом обкладання збором за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, є автотранспортні засоби, якими здійснюються пасажирські та вантажні перевезення з перетином кордону України. 2. Зазначений збір справляється з власників або уповноважених осіб власників транспортних засобів, які здійснюють пасажирські та вантажні перевезення за межі України. 3. Установити, що збір за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, справляється в розмірі: 3.1. З юридичних осіб та громадян України: - за легковий автомобіль - 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, - за мікроавтобус і вантажні машини вантажопідйомністю до 3 тонн - 0,4 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, - за автобуси і вантажні автомобілі вантажопідйомністю понад 3 тонни - 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. 3.2. З юридичних осіб та громадян інших держав у розмірі, еквівалентному на день справляння за курсом Національного банку України: - за легковий автомобіль - 5 євро, - за мікроавтобус (на 8-12 чол.), мікроавтофургон, вантажний автомобіль з двома колісними парами вантажопідйомністю до 3 тонн - 10 євро, - за автобус і вантажні автомобілі вантажопідйомністю від 3 до 10 тонн - 20 євро, - за вантажний автомобіль або інший транспортний засіб вантажопідйомністю понад 10 тонн - 50 євро. 4. Установити, що збір не справляється з автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон: - вантажів за державним замовленням і державним контрактом; - громадян України, що направляються у службові відрядження; - спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання; - громадян, що від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів; - з юридичних осіб та громадян України, а також іноземних юридичних осіб та громадян, що здійснюють перевезення за міжурядовими угодами про міжнародне автомобільне сполучення та за дозволами Міністерства транспорту України згідно з додатком до Положення про порядок справляння та використання коштів збору за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон. 5. Затвердити Положення про порядок справляння та використання коштів збору за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, згідно з додатком. 6. Установити, що установи банків перераховують щоденно 100% надходжень коштів збору за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, в бюджети органів місцевого самоврядування Мостиського, Жовківського, Яворівського та Старосамбірського районів, на території яких організовано контроль за сплатою збору. Про оплату зазначеного збору його платнику видається квитанція. 7. Довести у місячний термін через регіональні засоби масової інформації до відома населення області та вивісити в пунктах перетину кордону інформацію про збір. 8. Рішення вводиться в дію у 20-денний термін з дня його прийняття обласною радою. З введенням в дію цього рішення, вважати таким, що втратило чинність рішення обласної ради від 11 липня 2002 року № 25 "Про збір за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон". 9. Контроль за виконанням рішення покласти на постійні комісії з питань бюджету (О. Сторчило) і з питань транспорту, зв'язку та будівництва (С. Маїк). Голова обласної ради М. Сендак Додаток до рішення обласної ради від 11.03.2003 р. № 123 Положення про порядок справляння та використання коштів збору за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон 1. Загальні положення. Збір за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, (надалі збір) встановлюється відповідно до статей 16 і 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори", п. 26 статті 1 і статті 69 Бюджетного кодексу України та статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". 2. Порядок справляння збору. Збір за проїзд територією Львівської області автотранспорту, що прямує за кордон, сплачується фізичними і юридичними особами в установах банків або в спеціально обладнаних його приміщеннях перед перетином автотранспортним засобом кордону України, про що платнику видається квитанція. Квитанція про сплату збору є обов'язковим документом для проїзду автотранспортних засобів через прикордонний контрольно-пропускний пункт. Зазначена квитанція повинна передбачати такі реквізити: прізвище, ім'я, по батькові, громадянство платника, вид транспортного засобу, його номерний знак, суму сплаченого платником збору, відмітку банку про призначення платежу. 3. Контроль за сплатою збору. Контроль за сплатою збору організовують та здійснюють органи місцевого самоврядування шляхом створення спеціальних підрозділів або укладання договорів з відповідними службами. З цією метою ними перевіряється наявність у водія квитанції про сплату збору та відповідність її вимогам цього Положення, проводиться реєстрація платіжних документів, поданих власниками транспортних засобів про сплату збору та щомісячно подається інформація з цього питання державним податковим органам. Контроль за правильністю та своєчасним перерахуванням сум збору здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених чинним законодавством. 4. Розподіл та використання коштів збору. Установами банків проводиться щоденне перерахування сум коштів збору, що надійшли, на спеціальні рахунки бюджетів органів місцевого самоврядування Мостиського, Жовківського, Яворівського та Старосамбірського районів. Органи місцевого самоврядування зазначених районів щодекадно перераховують 70 відсотків із суми надходжень збору до обласного бюджету для фінансування видатків, пов'язаних з будівництвом, ремонтом та утриманням автомобільних доріг загального користування. 30 відсотків із суми надходжень збору залишаються у розпорядженні місцевих бюджетів і використовуються за погодженням з районною радою на: - на утримання спеціальних підрозділів та організацію контролю за сплатою збору -5% від загальної суми надходжень збору; - ремонти і утримання доріг загального користування, сільських та комунальних автодоріг, згідно з програмами, затвердженими органами місцевого самоврядування - 25% від загальної суми надходжень збору; 5. Відповідальність платників збору. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасну сплату належних сум збору покладається на платників відповідно до чинного законодавства. У випадку відсутності квитанції установи банку про сплату збору, контролюючими особами на контрольно-пропускному пункті через Державний кордон не дається дозволу на його перетин автотранспортним засобом, крім випадків, передбачених пунктом 4 рішення Львівської обласної ради. Керуючий справами виконавчого апарату Б.Петрушак” Особливості справляння місцевих зборів у світі [Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За редакцією Юрая Немеца – К.: Основи, 1998.-542с.; Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. Проф. Черника Д.Г.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 191с. ] Перехід до ринкових відносин змушує нас звернути пильну увагу на економічний досвід розвитку закордонних країн, зокрема в області фінансів. Особливе місце тут займає податкова система - найважливіший інструмент державного економічної політики і регулювання ринкових відносин. Податки стимулюють або, навпаки, обмежують розвиток окремих галузей, створюють передумови для зниження витрат виробництва й обертання приватних підприємств і фірм, підвищення їхньої конкурентноздатності на світовому ринку. Державними і муніципальними органами здійснюється значна частина капітальних вкладень в економічну інфраструктуру - будівництво та утримання транспортних комунікацій, ліній зв'язку, систем промислового водопостачання, очисних споруджень, підготування земельних ділянок до промислової забудови та ін. Ці вкладення не розраховані на одержання прибутку, але непрямим шляхом забезпечують підвищення її для приватного капіталу та відіграють роль одного з найважливіших чинників розвитку і регулювання економіки. Податкова політика західних країн, як правило, розрахована на притягнення приватного капіталу. Стимулюючий вплив податкових пільг можна розглядати як форму непрямого субсидування підприємницької діяльності. Говорячи про фінанси закордонних країн, варто мати на увазі, що вони не мають єдиної бюджетної системи, причому це стосується як федеративних, так і унітарних держав. Фінанси значних регіонів - штатів, земель, департаментів, провінцій і місцевих органів керування ( міст, графств, тауншипов, дистриктов ) відособлені. Державний бюджет не є зведеним. Кожний орган керування веде своє фінансове господарство самостійно і незалежно від вищих органів. Таке положення досягається поділом джерел прибутків. Окрему від федеральної податкову систему має кожний американський штат. Штати стягують прибутковий податок з корпорацій та громадян. При цьому вирішувати питання обкладення часом буває непросто. Так, штат має право стягувати прибутковий податок з корпорації в тому випадку, якщо вона має на його території будівлі або службовців. Проте компанія може не мати на території даного штату ні того, ні іншого, але торгувати тут і отримувативати прибуток, особливо при широкому поширенні торгівлі по каталогах. В даний час ставиться питання про оподатковування штатами компаній і в цьому випадку. Ставка податку по штатах коливається, але в середньому складає 5-8%. Одним з основних джерел прибутків штатів, яким вони діляться з містами, є податок з продажу. Звичайно їм не оподатковуються продовольчі товари ( за винятком тих, що реалізуються ресторанами ). У 1991-1992 фінансового року податок із продажів застосовується в 44 штатів США. Його ставка коливається, оскільки встановлюється урядами самих штатів. Усього нижче вона в Колорадо - 3%, найбільш висока - у Каліфорнії - 7.25, Іллінойсі - 8, Нью-Йорку - 8.25%. Якщо говорити про розподіл цього податку, то наприклад, в Іллінойсі воно таке: у бюджет штату - 6%, у бюджет значних міст, таких як Чикаго, Спрингфилд, - 1%; що залишився 1% направляється на потреби департаменту транспорту ( залізниці ). Таким чином, фінанси штатів базуються на прибутковому податку з громадян, прибутковому податку з корпорацій та податку з продажу. Міста США мають свої податкові джерела. Головним із них можна назвати податок на майно. Наприклад, у Нью-Йорку він у даний час забезпечує 40% усіх прибутків бюджету і стягується з власників приблизно 900 тис. будинків і споруджень. При цьому комерційна та інша власність оподатковується податком по диференційованих ставках. Власник квартири сплачує менше, чим власник, що здає в оренду житловий будинок або власник основних виробничих фондів. Орендар квартири не сплачує податок на майно, хоча його розмір, звісно враховується при призначенні власником орендної плати. Особисте майно, яке використовується для власного споживання, даним податком не оподатковується. Інша справа у Великобританії і Нідерландах. Там податок на нерухомість сплачує не тільки власник, але й орендар, хоча ставки, звичайно, різноманітні. Взагалі аналіз структури і ставок місцевих податків у західних країнах дозволяє розділити їх на три основні групи. Перша - це власні податки, що збираються тільки на даній території. Сюди ставляться прямі і непрямі податки. З прямих основними є майнові, промислові, на землю, місцеві податки зі спадщин і дарувань. Непряме оподатковування є дуже різноманітним. Воно подано як універсальним акцизом, тобто загальним податком із продажу, так і специфічними акцизами. Неможливість підтримувати ефективну конкуренцію на загальному ринку при розходженнях, що зберігаються, у стягуванні непрямих податків відзначалася в документах Комісії ЄС із кінця 60-х років. Система оподатковування, що базується на ПДВ, дає можливість вилучати податки частинами, поступово. Під обкладення потрапляють усі продажі фірми, але податки, сплачені в результаті проміжних покупок, надалі відраховуються з загальної суми. Цей метод, відомий як “податковий кредит”, вносить у податкову систему елемент саморегулювання, що покращує порядок вилучення податків. Головна перевага ПДВ у тому, що на кожній стадії виробництва можна обчислити суму сплаченого податку. Це дозволяє, наприклад, точно розраховувати податкові знижки на експорт і запобігати порушення при наданні експортних субсидій. Крім того, використання такої багаторівневої податкової шкали зменшує суму податку при виробництві товарів у рамках однієї фірмової структури ( або асоціації підприємств ) і тим самим стимулює вертикальну інтеграцію фірм. З 1977 р. податок на додану вартість розраховується в ЄС по єдиній системі, хоча зберігається значна диференціація по кількості ставок та по їхнім рівням. У Данії, наприклад, одна ставка відсотка, в Ірландії і Португалії - 4, а в Бельгії - цілих 7. Розмір же ПДВ варіюється від 38% на деякі предмети розкошу в Італії до 0% на товари першої необхідності у Великобританії та Ірландії. Значно більша різниця існує в акцизах, особливо на вино і спиртні напої. Усе разом це дає досить значні відхилення цін на той самий товар у різних країнах. Виходячи з цього у 1987 р. було запропоновано комплекс заходів для зближення податкових ставок ПДВ і акцизів країн-учасниць у рамках програми створення єдиного ринку. Базовий рівень ПДВ визначений у межах 14-20%; пільгові ставки ( на продукти харчування, медикаменти, книги і т.п. ) - 4-9%; підвищені ставки - на паливо, тютюн і алкоголь. Ставки відсотка ПДВ у країнах ЄС
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||