Geum.ru

Прокопенко Андрій Леонідович

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Прокопенко Андрій Леонідович.

Аспірант, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.


Освіта і зміни в сучасному суспільстві.


Інформація в сучасному світі вже є засобом і ціллю повноцінної життєдіяльності та набуває чітких рис реальної влади, яка тісно вплетена в усі сфери функціонування суспільства та всі інші види влади. Людство, таким чином, постійно просувається до нової ери свого розвитку – ери, де найвищими цінностями виступають інформація та знання.

Я погоджуюся з думкою В.І. Кушерця, що у сучасних умовах знання стають не просто важливим ресурсом, а й визначальним, вирішальним фактором суспільних трансформацій. Траєкторія та динаміка розвитку суспільства дедалі більше залежатиме не від наявності матеріальних факторів виробництва (хоч це дуже важливо), а від здатності засвоювати та використовувати нові знання. Відбувається гігантське нарощення обсягів знань та інформації, якими володіє й оперує людство, що супроводжується водночас їх значною диференціацією. Змінюється характер знань, особливого значення набувають специфічні властивості знань, які власне і лежать в основі фундаментальних змін у виробничих, економічних відносинах сучасного суспільства. [Кушерець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій. – К.: Знання України, 2002, c. 19]

Знання є дуже різноманітними за своєю структурою, адже розвиток сучасного інтелектуального потенціалу знаходить вияв не тільки в безмежному зростанні обсягів знань, а й у їхній дедалі більшій диференціації, урізноманітненні та ускладненні. У науковій літературі мають місце різні спроби виділення найважливіших груп знань, тобто таких масивів знань, які виконують певні соціальні, економічні та інші ролі.

Слід також зразу відмітити, що соціум, який називають постіндустріальним, інформаційним складається, як показали засновники відповідної концепції, там і тоді, де і коли прогрес суспільства перестає бути пов’язаним з епізодичними досягненнями експериментальної науки і базується на розвитку теоретичного знання.

Узагальнюючи все написане соціологами і футурологами в 60-90-і роки XX в. із приводу інформаційного суспільства, можна в такий спосіб представити базові риси цього типу соціальної організації з позицій формування адекватної політичної культури:
  • визначальним фактором громадського життя в цілому є теоретичне знання. Воно витісняє працю (ручну і механізовану) у ролі фактора вартості товарів і послуг. Економічні і соціальні функції капіталу переходять до інформації. Як наслідок, ядром соціальної організації, головним соціальним інститутом стає університет як центр виробництва, переробки і нагромадження знання. Промислова корпорація втрачає чільну роль;
  • рівень знань, а не власність, стає визначальним фактором соціальної диференціації. Розподіл на “можновладців” і “незаможних” здобуває принципово новий характер: привілейований стан утворять інформовані, не інформовані - це “нові бідні”. Як наслідок, вогнище соціальних конфліктів переміщається з економічної сфери в сферу культури. Результатом боротьби і дозволу конфліктів є розвиток нових і занепад старих соціальних інститутів;
  • інфраструктурою інформаційного суспільства є нова “інтелектуальна”, а не “механічна” техніка. Соціальна організація й інформаційні технології утворять “симбіоз”. Суспільство вступає в “технотронну еру”, коли соціальні процеси стають певним чином керованими.

Ці моменти і є визначальними в становленні повноцінної культури інформаційного суспільства. Таким чином, саме інформація стає фундаментом культурно-соціальної системи.

Як безпосередній носій знань, людина стає ядром виробничої системи, її найбільш цінним ресурсом.

Провідна роль переходить від матеріально-уречевлених елементів виробництва до ідеально духовних, від минулої до безпосередньо живої праці.

При цьому домінуючим типом такої праці стає не структурно-розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями, творча праця.