Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти

Предмети морально-духовного спрямування

Україна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до взаємодії із соціальним середовищем, сформування в них соціальних та комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію тощо.

Сприяти реалізації цих завдань покликані предмети морально-духовного та суспільствознавчого спрямування. Головними завданнями таких навчальних курсів є:

• ознайомлення учнів із загальнолюдськими цінностями та формування особистості учня на основі науково-філософської та християнської (мусульманської, іудейської тощо) духовної, моральної і культурної традицій;

• виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві;

• творення належних умов для глибшого самопізнання, розкриття та реалізації своїх творчих здібностей і таланту в позитивному річищі.

У 2011/2012 навчальному році у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів України продовжується вивчення навчального предмета «Етика», що спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня.

Діючою є программа «Етика, 5—6 кл.» ( видавництво «Перун» 2005 року).

Оскільки курс “Етика” має на меті формування в учнів діяльних чеснот, практичних умінь та навичок (моральної культури), то діяльнісному підходові слід надавати пріоритетного значення. Учителям, які викладають цей курс, варто вбачати свою роль у тому, щоб допомогти учням сформувати своє розуміння добра і зла, моралі та справедливості, навчитися діяти й поводитись, орієнтуючись на моральні правила та цінності. Слід прищепити учням розуміння того, що основним в етиці вважається не вміння гарно говорити про добро та зло, а намагання чинити добро, стверджувати його своїми вчинками, своїм життям, тобто бути добродієм.

Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу. На уроках етики вчитель використовує інтерактивні технології навчання. Актуальними є також бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.

Вивчення основ етики здійснюється за рекомендованими Міністерством освіти і науки України підручниками:

"Етика. 5 клас» (автори О. Данилевська, О. Пометун) та "Етика. 5 клас" (автори В.І. Фесенко, О.В. Фесенко, Т.С. Бакіна) ;

"Етика. 6 клас" (авторів О. Данилевської, О. Пометун) та «Етика. 6 клас» (авторів А. Мовчун, Л. Хоружої).

Частиною навчально-методичного комплекту з етики для учнів 5- 6 класів є «Робочий зошит з етики для учнів 5 класу», «Робочий зошит з етики для учнів 6 класу» (автор О. Данилевська) (видавництво «Літера ЛТД»).

Як і в минулі роки, вивчення курсів духовно-морального спрямування продовжується за програмами, рекомендованими МОНМС України.

Курси духовно-морального спрямування є дисциплінами перш за все світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, які вибудовуються як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Вони не є вченням віри, не можуть включати релігійні обряди, і не повинні ставити за мету залучення до певної конфесії. Вивчення цих предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. При цьому слід інформувати батьківську громадськість про особливості вивчення цих предметів, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи .

Вивчення основ християнської етики у 2011/2012 навчальному році відбуватиметься за рекомендованими МОНМС України навчальними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів: "Основи християнської етики" для учнів 1-11 класів (авторський колектив під керівництвом Жуковського В.М.); "Біблійна історія та християнська етика" для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авторський колектив під керівництвом архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа; “Християнська етика в українській культурі”, "Етика: духовні засади" для учнів 5 - 11 класів.

З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування національних традицій та культур народів України, Європи та світу у 2011/2012 навчальному році продовжується реалізація програми курсу за вибором "Розмаїття релігій і культур світу" (автор Є.В. Більченко) для учнів 1-11 класів. Цей інтегрований спеціальний навчальний курс знайомить учнів з духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-культурних традицій. Він має на меті сприяти виробленню толерантності світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства, культурології, етики, естетики тощо.

Комплект з християнської етики для учнів 5 класів включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво "Літера ЛТД", 2008 рік).

У підручнику з основ християнської етики для учнів 5 класу (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на практиці для формування відповідної поведінки.

Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М., Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики підручника. Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.) призначений для закріплення навчального матеріалу, вивченого на уроці.

У 6 класі предмет "Основи християнської етики" викладається за підручником "Основи християнської етики. 6 клас" (автори: Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).

Також МОНМС України рекомендує для використання в загальноосвітніх навчальних закладах підручники Галини Сохань: «Основи християнської етики. 5 клас» та «Основи християнської етики. 6 клас» львівського видавництва «Світ», котрі вийшли друком у 2008 р., а також робочі зошити з основ християнської етики автора Галини Добош для 5-6 класів видавництва «Світ» (2010 р.).

Особливості викладання курсів духовно-морального спрямування висувають відповідні вимоги до професійної підготовки. Як було зазначено вище викладати навчальний предмет „Етика” та факультативні курси духовно-морального спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти. Підготовка вчителів християнської етики здійснюється в навчальних закладах або на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Національному університеті «Острозька академія», Львівському католицькому університеті, при обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, методичні кабінети тощо.


Методичні рекомендації щодо вивчення

основ здоров’я в 2011/2012 н.р.

Одне з найважливіших завдань сучасної школи — навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я, виховувати у них навички безпечної поведінки. Це завдання, в основному, реалізується шляхом вивчення окремого предмета основи здоров’я, який поєднує елементи знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я, сприяє розвитку соціально-психологічних компетентностей учнів.

Вивчення основ здоров’я у 2011/12 навчальному році здійснюватиметься за навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України «Основи здоров’я. Програма для 5-9 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів» — К.: Перун, 2005.

Відповідно до типових навчальних планів (наказ МОН України від 05.02.2009р. № 66 «Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004р. №132 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи») на вивчення предмета «Основи здоров’я» у 5-7 класах відводиться 1 год на тиждень, а у 8-9 класах -0,5 год на тиждень. У спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов на вивчення основ здоров’я у 5-9 класах відводиться 0,5 год на тиждень (наказ МОН України від 13.03.2006 р. № 182).

При оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів з основ здоров’я враховується знання та дотримання школярами правил збереження власного життя і здоров’я та оточуючих.

Позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на:

1) підвищення рівня знань про здоров’я і безпеку життєдіяльності, здоровий спосіб життя, уміння використовувати здобуті знання для зміцнення здоров’я;

2) набуття навичок, що сприяють фізичному, соціальному, духовному та психічному здоров’ю;

3) позитивне ставлення до здорового способу життя.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії навчальних досягнень учнів
Початковий	1	Учень (учениця) за допомогою вчителя може назвати окремі поняття, що стосуються здоров’я та безпеки життєдіяльності
	2	Учень (учениця) має уявлення про елементарні поняття здорового способу життя і безпечної поведінки. За допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) відтворює окремі факти навчального матеріалу
	3	Учень (учениця) за допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) фрагментарно відтворює елементарні поняття щодо здорового способу життя. Під керівництвом і контролем учителя епізодично виконує практичні дії, що формують безпечну поведінку. Повторює оцінні судження інших без достатнього осмислення
Середній	4	Учень (учениця) за допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) дає визначення окремих понять; частково характеризує ознаки здоров’я та безпечної поведінки; за допомогою вчителя виконує елементарні практичні дії, пов’язані з формуванням здорового способу життя і безпечної поведінки
	5	Учень (учениця) самостійно дає визначення окремих понять; за допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) відтворює навчальний матеріал, характеризуючи ознаки здоров’я, шляхи і методи його зміцнення та збереження життя. За допомогою інструкції та консультації вчителя, виконує практичні дії пов’язані з формуванням здорового способу життя і безпечної поведінки. Повторює почуті від інших найпростіші оцінні судження щодо здорового способу життя і безпечної поведінки
	6	Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний матеріал; за допомогою вчителя розв’язує прості типові навчальні ситуаційні задачі; характеризує окремі ознаки здоров’я, наводить прості приклади дій щодо збереження здоров’я. За допомогою інструкції та консультації вчителя виконує практичні дії, пов’язані з формуванням життєвих навичок щодо здорового способу життя і безпечної поведінки. Пояснює найпростіші оцінні судження щодо здорового способу життя і безпечної поведінки
Достатній	7	Учень (учениця) загалом самостійно відтворює навчальний матеріал, розкриває суть понять; розв’язує прості типові ситуаційні задачі. Характеризує ситуації, що містить загрозу і потребують практичних дій. . Висловлює окремі оцінні судження про стан здоров’я, поведінку в різних ситуаціях, свою та інших, міжособистісні стосунки
	8	Учень (учениця) самостійно відповідає на поставлені запитання; дає порівняльну характеристику явищам і процесам, які характеризують здоров’я. Визначає засоби, які необхідно використовувати у виконанні практичних дій. Обґрунтовує свої оцінні судження щодо здорового способу життя і безпечної поведінки, спираючись на предметні знання та усталені норми
	9	Учень (учениця) відтворює інформацію, відповідає на поставлені запитання; самостійно розв’язує стандартні ситуаційні завдання; пояснює зміст і послідовність операцій, що входять до складу практичних дій; за допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв’язки, робить нечітко сформульовані висновки; свідомо приймає рішення; володіє навичками самоконтролю
Високий	10	Учень (учениця) обґрунтовано відповідає на запитання, передбачені навчальною програмою курсу; самостійно аналізує і розкриває суть явищ і процесів, що характеризують здоровий спосіб життя; узагальнює, систематизує, встановлює причинно-наслідкові зв’язки; користується джерелами додаткової інформації. За допомогою вчителя розв’язує нестандартні ситуації; виконує практичні дії щодо здорового способу життя і безпечної поведінки, формулює висновки щодо конкретної оздоровчої діяльності; свідомо користується правилами здорового способу життя і безпечної поведінки. Висловлює оцінні судження про стан здоров’я власного й інших, поведінку свою та інших, міжособистісні стосунки
	11	Учень (учениця) логічно, усвідомлено відтворює навчальний матеріал в межах навчальної програми курсу; самостійно аналізує і розкриває закономірності явища і процесів, що характеризують здоровий спосіб життя і безпечної поведінки, їх сутність; встановлює і обґрунтовує причинно-наслідкові зв’язки; аргументовано переконує в необхідності виконання дій щодо здорового способу життя і безпечної поведінки; самостійно користується джерелами додаткової інформації; Аналізує та обґрунтовує оцінні судження про стан здоров’я власного й інших, наслідки своїх дій, поведінку свою та інших
	12	Учень (учениця) свідомо відтворює і розуміє навчальну інформацію за програмою курсу; може вести дискусію з конкретного питання щодо здорового способу життя і безпечної поведінки з використанням знань суміжних програм; самостійно оцінює та характеризує різноманітні явища і процеси, які розкривають сутність здорового способу життя і безпечної поведінки; самостійно користується різними джерелами інформації, у тому числі й рекомендованими вчителем; Розв’язує проблемні завдання; володіє здоров’язберігаючими життєвими навичками; вибирає безпечний варіант розв’язання нестандартної ситуації; визначає мету своїх дій і знаходить альтернативні та вибирає й обґрунтовує оптимальні шляхи її досягнення; оцінює тимчасові та довгострокові наслідки обраного варіанту; робить обґрунтовані висновки. Виявляє особисту позицію щодо здорового способу життя і безпечної поведінки. Обґрунтовує цінність набутих знань і сформованих розумових і практичних умінь та життєвих навичок для власного здоров’я

Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України більшість уроків з основ здоров’я мають проводитись за тренінговою методикою, тому оцінювання навчальних досягнень учнів вчителем на тренінгових заняттях недоцільне: необхідно акцент зробити на розвиток навичок самооцінювання та взаємооцінювання.

При формуванні навичок здорового способу життя важливим є набуття практичного досвіду, що забезпечується виконанням відповідних вправ, дій, відпрацювання моделей поведінки на практичних роботах. Оцінювати практичні роботи чи ні, вирішує вчитель.

Робота щодо навчання учнів бути здоровими у загальноосвітніх навчальних закладах представлена різними формами, що відіграють важливу роль у формуванні мотивації до здорового способу життя. Натепер набувають поширення факультативні курси щодо формування відповідальної поведінки, а саме «Школа проти СНІДу» для учнів 8-11 класів, «Я — моє здоров’я - моє життя» для учнів 5-6 класів, «Сприяння просвітницькій роботі «рівний — рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» для учнів 7-11 класів, «Корисні навички» для учнів 5-9класів, «Корисні звички» та «Цікаво про корисне» для учнів початкової школи.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-VI затверджено Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Серед найважливіших профілактичних заходів Програмою визначено забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої роз’яснювальної роботи з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки.

Заходами Програми передбачено залучення до виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції педагогічних працівників, здійснення післядипломної підготовки спеціалістів з профілактики ВІЛ-інфекції, створення системи моніторингу та оцінки ефективності заходів з профілактики.

Наказом МОН України від 01.06.2009 р. № 457 затверджено План заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, який передбачає:

— проведення моніторингового дослідження щодо ефективності впливу предмету «Основи здоров’я» на формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції у тому числі за процедурою «До» і «Після»;

— запровадження норми щодо викладання предмету «Основи здоров’я», факультативних курсів з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу вчителем, який пройшов навчання за методикою розвитку життєвих навичок (ООЖН) і має відповідний документ;

— запровадження обов’язкового грифування профілактичних програм, які впроваджуються у навчальних закладах;

— забезпечення створення кабінету основ здоров’я у кожному загальноосвітньому навчальному закладі;

— запровадження у загальноосвітніх навчальних закладах факультативних курсів для молоді з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Більш детально з Планом заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки можна ознайомитись на сайті МОН (ссылка скрыта).

В новому навчальному році необхідно активізувати роботу щодо підготовки-педагогів-тренерів превентивних програм , створити оптимальні умови для їх впровадження, забезпечивши педагогів - тренерів факультативними годинами.

Особливу увагу слід приділити впровадженню факультативних занять за програмами «Школа проти СНІДу» та «Сприяння просвітницькій роботі «рівний - рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» в10-11класах, так як викладання основ здоров’я закінчується у дев’ятому класі.

Програмами початкової школи проекту ХОУП «Корисні звички» та «Цікаво про корисне», програмою для 5-9 класів «Корисні навички» передбачено як проведення факультативних занять, гуртків, так і інтеграція в предмет основи здоров’я.

2012 рік запропоновано президентом України визначити Роком спорту та здорового способу життя. Під час проведення акцій та кампаній, метою яких є формування здорового способу життя, пропонується використовувати логотип «За здорове життя» (лист Кабінету Міністрів України до листа Державної служби молоді та спорту від30.03.11№1/56)

У 2012 році відбудеться Всеукраїнський конкурс-захист сучасної моделі навчального закладу «Школи сприяння здоров’ю». За вимогами конкурсу в такому навчальному закладі має бути створене здоров’язберігаюче середовище; всі учасники навчально - виховного процесу, починаючи від дошкільників і закінчуючи учнями старшої школи та педагогічними працівниками, охоплені профілактичними програмами розвитку життєвих навичок (соціально-психологічних компетентностей).

Розвинути соціально-психологічні компетентності учнів, допомогти їм сформувати систему цінностей, зокрема – свідоме ставлення до свого життя і здоров’я та до життя і здоров'я оточуючих, - можливо лише створивши систему роботи навчального закладу з даного питання, об’єднавши зусилля усіх зацікавлених суб’єктів: педагогічних працівників, учнів, батьків, громадськості.


Методичні рекомендації щодо вивчення

економіки в 2011/2012 н.р.

Завдання шкільного предмета «Економіка» — сформувати базові знання з економічної науки, ознайомити з основними тенденціями розвитку економіки (науки і господарства) на сучасному етапі, сприяти вибору професії.

Сьогодні вивчення економіки в школі має забезпечувати розвиток економічної культури, економічного мислення учнів, навчити їх критично мислити, самостійно набувати, засвоювати і застосовувати економічні знання, спостерігати і пояснювати сучасні економічні явища.

У старшій школі економіка як навчальний предмет з наступного, 2011/12 навчального року викладатиметься в класах усіх профілів (окрім економічного) на рівні стандарту, академічному (1 година на тиждень). На профільному рівні економіка викладатиметься у 10-11 класах економічного профілю (3 години на тиждень). Навчання здійснюватиметься з використанням таких програм:


• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка, 11 кл. Рівень стандарту, академічний рівень К., 2010.

• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка, 10-11 кл. Профільний рівень, К., 2010.

• Програми для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів. 10-11 кл. (видавництво «Абетка-НОВА», 2003, 2006).

• Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина І. 10-11 (для 11 кл.), (видавництво «Аксіома», 2008).

• Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина II, (видавництво «Аксіома», 2008)

• Економіка. Програми курсів за вибором та факультативів. — К., 2010.

• Основи споживчих знань (автори Т. Г. Гільберт, С. Л. Капіруліна, А. 1. Довгань та ін„ видавництво ЄС і ІІРООН, 2008).

Програми позбавлені жорсткого поурочного поділу. Вчитель має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на користь інших. Обласні, районні та міські методичні кабінети (центри) не уповноважені регламентувати розподіл вчителем навчальних годин у межах тем.

Вивчення економіки у 2011/12 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах на рівні стандарту й академічному рівні має такі особливості:

• навчальна дисципліна викладається у 11 класах, програма розрахована на 35 годин, що охоплюють години вивчення матеріалу на уроках, включно з тими, які призначені для виконання практичних робіт, та резервний час;

• програма включає чотири розділи: «Основи економічного життя суспільства», «Ринкова економіка», «Національна економіка як ціле», «Світова економіка», що охоплюють десять тем.

Для вивчення навчального предмета рекомендовано підручники-переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів:

I. Економіка (рівень стандарту, академічний рівень), 11 клас (автор І. Ф. Радіонова, видавництво «Аксіома», 2011).

II. Економіка (рівень стандарту, академічний рівень), 11 клас (автори Л. П. Крупська, 1. Є. Тимченко, Т. І. Чорна, видавництво «Ранок», 2011).

Матеріали як підручників загалом, так і кожної теми добре структуровані. Крім основної змістової частини, у темах подано визначення приросту знань учня після вивчення теми, цікаві події, факти, пов’язані з матеріалом теми, підсумки, пояснення практичного значення отриманих знань, контрольні запитання та завдання. Підручник доповнюють інші методичні посібники, що значно розширюють можливості вчителя під час підготовки матеріалів проміжного контролю знань учнів та практичних робіт. До таких методичних посібників належать:

1) Практичні роботи з економіки. 11 клас. Рівень стандарту (автор А. О. Горленко, видавництво «Аксіома», 2011);

2) Методичний посібник для вчителя до «Збірника завдань для державної підсумкової атестації з економіки для учнів 11 класів» (автор Г. О. Горленко, видавництво «Аксіома», 2010).

Профільне навчання економіки у старшій школі забезпечується вивченням курсу «Економіка» протягом 210 годин навчального часу (по три години на тиждень у 10 й 11 класах), введенням курсів за вибором та факультативів, вивченням близьких до економіки предметів: математики на академічному рівні та географії на профільному.

Вивчення економіки у 2011/12 навчальному році на профільному рівні має такі особливості:

• навчальний предмет викладається у 10 та 11 класах, програма розрахована на 105 годин, з них — 90 годин на вивчення матеріалу на уроках, 10 — на виконання практичних (лабораторних) робіт, та 5 годин резервного часу;

• програма включає п’ять розділів: «Вступ до економічної теорії», «Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура», «Теорія і практика підприємницької діяльності», «Національна економіка та роль уряду у її функціонуванні», «Світова економіка та інтеграційні процеси», що охоплюють двадцять чотири теми.

Для вивчення навчального предмета на профільному рівні рекомендовано підручники переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для загальноосвітніх навчальних закладів:

• Економіка (профільний рівень). 10 клас (автори І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко, видавництво «Аксіома», 2011).

• Економіка (профільний рівень). 11 клас (автори І. Ф. Радіонова, В. В. Радченко, видавництво «Аксіома», 2011).

Матеріали підручників логічно структуровані. Крім основної змістової частини, визначення приросту знань учня, схематичного зображення логіки теми, підсумків теми, пояснення практичного значення отриманих знань, матеріал цієї частини підручників дає можливість учню поглибити знання, частково вийшовши за межі програми, підготуватися до конкурсів та олімпіад з економіки.

Додатково до зазначених підручників слід використовувати такі методичні посібники:

1) Економіка (профільний рівень). Тренувальні вправи + Лабораторні роботи: Навчальний посібник для учнів 10 класів суспільно-гуманітарного напряму навчання (автор Г. О. Горленко, видавництво «Аксіома», 2010);

2) Методичний посібник для вчителя до посібника Економіка (профільний рівень). Тренувальні вправи + Лабораторні роботи (автор Г. О. Горленко, видавництво «Аксіома», 2010).

Також, для вивчення предмета на профільному рівні можна використовувати підручники:

• Економіка (рівень профільний), 10 клас (автори Л. II. Крупська, І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна, видавництво «Ранок», 2011).

• Економіка (рівень профільний), 11 клас (автори Л. П. Крупська, І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна, видавництво «Ранок», 2011).

В 11 класі учні переходять до вивчення підприємництва та діяльності фірм, особливостей національної економіки та ролі уряду у її функціонуванні, а також особливостей розвитку світової економіки та інтеграційних процесів у світі.

У межах варіативної компоненти змісту освіти пропонується вивчення у 10 класі таких курсів за вибором: «Основи споживчих знань», «Основи інтелектуальної власності», «Фінансова математика», «Географічна економіка», «Економічне моделювання та розв’язування економічних задач» та ін.

Під час підготовки до ДПА можна використати «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з економіки. 11 клас» (автори Ю. В. Бицюра, Г. О. Горленко, С. Л. Капіруліна, Центр навчально-методичної літератури, 2011).

При організації допрофільного вивчення економіки у 8-9-х класах за рахунок годин варіативної складової навчального плану рекомендуємо вивчати курс «Моя економіка» (автори Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко).

У класах з поглибленим вивченням економіки пропонуємо використати програму «Основи економіки» (автор І. І. Климюк) або «Основи економіки» (автори Л. М. Кириленко, Л. П. Крупської, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко).

При роботі за зазначеними вище навчальними програмами вчитель має право коригувати кількість годин залежно від можливостей навчального закладу. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які викладаються за рахунок варіативного компонента змісту освіти. В старшій школі, як профільній, зміст предмета «Економіка» представлений окремими спеціальними курсами, які враховують інтереси, здібності та життєві плани учнів з одного боку, і відповідають профілю школи з іншого. До варіативної частини профільної школи віднесено такі економічні курси: «Основи підприємницької діяльності», «Власна справа», «Основи менеджменту», «Основи інтелектуальної власності», «Основи споживчих знань», «Основи сімейного господарювання» тощо.

Основними завданнями курсів за вибором є забезпечення вивчення економіки і споріднених з нею предметів на достатньому для учнів рівні. Слід домагатися, щоб теоретичні знання учнів трансформувались у практичний досвід. Практичні роботи, екскурсії, презентації, дослідження, моделюючі або ситуативні вправи є невід’ємною складовою занять. Робочі плани профільних класів можуть включати багато курсів за вибором і факультативів. Тим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка надає учням можливість обрати індивідуальну освітню програму.

Важливим завданням є продовження внроваджння у навчальний процес курсу за вибором «Основи споживчих знань», оскільки його зміст сприятиме швидше адаптуватися учням до нових умов життя, заснованого на принципах ринкової економіки.

З метою активнішого впровадження споживчих знань у навчальний процес пропонуємо, у випадку відсутності достатньої кількості годин на вивчення курсу, наскрізну навчальну програму курсу за вибором «Споживчі знання» для учнів 1-11 класів вивчати у будь-якому з класів, коригуючи кількість годин.

У зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, буде здійснено оптимізацію організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році. Виконання програм з економіки як у профільних, так і непрофільних класах рекомендуємо за рахунок резервного часу, інтенсифікації навчального процесу та ущільнення навчального матеріалу тих розділів програми, засвоєння яких не викликає труднощів в учнів.


Основні завдання психологічної служби системи освіти України на 2011/2012 навчальний рік полягають у:

сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів, студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів.


Діяльність практичних психологів, соціальних педагогів ДНЗ


Аналізуючи річну діяльність, практичні психологи дошкільних навчальних закладів вказують на зростання кількості дітей з порушеннями у поведінці. Найчастіше мова йде про синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Такі діти схильні до "зривів уроків" через нездатність психіки тривалий час знаходитись в одноманітній ситуації. Психологи повинні вивчити особливості психіки таких дітей та надати вчителям рекомендації щодо зміни видів діяльності під час навчального процесу. Окрему категорію становлять діти з низьким рівнем розумового розвитку, які потребують системної розвивальної роботи зі сторони психолога, батьків. Діяльність практичного психолога в умовах дошкільного навчального закладу повинна розглядатися виключно у співпраці з логопедом, дефектологом, вихователем, батьками.

З огляду на специфіку діяльності практичного психолога і соціального педагога в умовах ДНЗ є очевидним, що основний акцент у щоденній діяльності доцільно зробити на роботі з батьками. Спеціалістам служби необхідно навчити батьків співвідносити новоутворення дитячого віку з віковими і психологічними нормами, розпізнавати емоційні прояви у дитини, відпрацювати стилі реагування на такі прояви і поведінку, сформувати у батьків відповідальне ставлення до виконання батьківських обов’язків тощо.


Діяльність практичних психологів, соціальних педагогів ЗНЗ

З огляду на аналіз діяльності практичних психологів, соціальних педагогів, особливо молодих спеціалістів, керівникам методичних об’єднань варто звернути увагу на відпрацювання алгоритму діяльності, дотримання причино-наслідкових зв’язків між певними видами діяльності. Практичний психолог навчального закладу повинен сконцентрувати основну діяльність на: вивченні рівня готовності дитини до шкільного навчання, адаптації до нових умов навчання (1-й, 5-й класи); характерологічних особливостей дітей підліткового віку (7-8 клас); підготовки до профільного навчання (8-9-11класи). В умовах закладів інтернатного типу особливої актуальності набувають питання формування позитивного мікроклімату, соціальної компетентності вихованців, уміння встановлювати і підтримувати конструктивні стосунки з іншими; підготовка до самостійного життя тощо.

Практичні психологи закладів соціальної реабілітації, з огляду на контингент вихованців, повинні вивчити і визначити основні фактори ризику та можливості, потенції дитини, на їх основі складати індивідуальні плани корекції або розвитку.

Зростання кількості дітей з девіантною поведінкою вимагає пошуку нових стратегій реагування системи освіти на дане явище.

Так, у співпраці з Всеукраїнською Фундацією "Захист Прав Дітей", у 2010-2011 навчальному році було розроблено інноваційні матеріали для впровадження в умовах закладів соціальної реабілітації (центрів психолого-педагогічної корекції), видано навчально-методичний посібник, проведено навчання персоналу пілотних закладів (Фонтанська, Комишуватська, Єнакієвська ШСР). У результаті міжнародної діяльності в питанні реформування системи закладів соціальної реабілітації нідерландськими партнерами було запропоновано унікальний інструментарій по роботі з дітьми з девіантною поведінкою – "оцінка ризиків і потреб", "діагностичне інтерв’ю", "Програма корекції агресивної поведінки". На даному етапі відбувається апробація зазначеного інструментарію.

Вивчаючи тенденції розвитку психологічних служб розвинутих країн, відмічається стійка тенденція до застосування бесіди і спостереження у якості основних методів у роботі психолога.


Психологічний супровід системи інклюзивної освіти

Розбудова системи інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами покладає на психологів особливу відповідальність за створення комфортних умов їх перебування в навчальному закладі, підготовку решти дітей у класі, школі, батьків і вчителів до взаємодії з ними, розробку відповідних програм розвитку. У окремих випадках запровадження інклюзії в межах регіону чи закладу відбувається хаотично, стихійно, що призводить до формального підходу в цьому процесі.

За таких умов, адміністрація начального закладу ставить перед психологом неадекватні завдання, які можливо виконати виключно за умови тривалої і ефективної взаємодії кількох спеціалістів, постійного розвитку професійної компетентності. Рівень підготовки практичних психологів і соціальних педагогів залишається низьким, тим більше в таких питаннях як підходи до дітей з особливими освітніми потребами.


Профілактика та подолання явищ жорстокості, насильства, злочинності, правопорушень, вживання алкогольних і наркотичних речовин

Поширення в учнівському середовищі негативних явищ жорстокості, насильства, вживання алкогольних та наркотичних засобів вимагає посилення профілактичної функції у діяльності спеціалістів психологічної служби. Відповідно до п. 10 Заходів щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 29.10.2010р. №1023, співробітниками Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи протягом 2010/2011 навчального року було розроблено інформаційно-освітню протиалкогольну програму для дітей та учнівської молоді. Вказана програма пройшла апробацію на базі навчальних закладів Донецької, Запорізької, Львівської, Миколаївської, Харківської, Чернігівської областей, Києва і за відгуками експертів програма визнана ефективною та отримала позитивні оцінки.

Одним із дієвих способів встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків. Програми примирення (кола цінностей, медіації) довели свою високу ефективність і позитивний виховний вплив. Керівники навчальних закладів вказують на покращення загального мікроклімату, зниження кількості конфліктів і випадків прояву насильства серед учнів, посилення ролі і участі батьків в процесі виховання дітей. Головна перевага вказаних програм це формування відповідальності людини і громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Вказані програми активно впроваджується на базі навчальних закладів Вінницької, Одеської, Полтавської, Івано-Франківської областей тощо.


Особливості діяльності соціального педагога

Розшарування суспільства за економічною ознакою негативно вплинуло на міжособистісні відносини в учнівських колективах, а часто і на стосунки між вчителями та учнями. У таких умовах, діяльність соціального педагога набуває надзвичайної актуальності та необхідності. Діти з незахищених верств населення, сімей, які перебувають в кризових життєвих обставинах та проживають за межею бідності потребують особливої турботи, любові, захисту і піклування. За статистикою Державної пенітенціарної служби, більшість вихованців спеціальних установ для неповнолітніх (виховних колоній) перебували в маргінальних сім’ях, або мали статус "дитина вулиці". Таким чином діяльність соціального педагога невід’ємно пов’язана з питаннями захисту прав і свобод дитини як в межах начального закладу, так і поза ними.

Міністерство акцентує увагу на розробленні та впровадженні у діяльність навчальних закладів соціальних технологій роботи з біологічними батьками, які не виконують виховних функцій

Основною передумовою ефективної діяльності соціального педагога традиційно вважається знання основ міжнародного і національного законодавства в частині захисту прав дітей, а також уміння налагодити міжвідомчу і міжсекторальну взаємодію з працівниками відповідних служб і підрозділів.

Одним з пріоритетних напрямів діяльності залишається налагодження та забезпечення зв’язку між службами і структурами, котрі здійснюють патронат і супровід дітей, особливо тих, котрі опинилися у складних життєвих обставинах, віднесених до так званих "груп ризику". Соціальний педагог, взаємодіючи із спеціалістами служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, комісіями з правових питань, долучається до формування соціальної політики як у межах певного регіону, так і на рівні України в цілому.


Вдосконалення роботи з дітьми трудових мігрантів

У наступному навчальному році Міністерство рекомендує спеціалістам психологічної служби :

проводити роз’яснювальну роботу з батьками щодо можливих наслідків несвоєчасної підтримки дитини у нових життєвих обставинах за тимчасової відсутності батьків (одного з них), необхідності спільної підготовчої роботи до від’їзду, важливість та оптимальні шляхи підтримання контакту під час відсутності та можливість отримання психологічної підтримки після повернення;

проводити психологічну роботу з батьками для формування відповідального батьківства, усвідомлення своєї ролі у розвитку та становленні особистості дитини;

налагодити схеми співпраці працівників освіти з батьками, особами, які тимчасово замінюють батьків, з соціальними службами, службами у справах дітей, неурядовими організаціями з проблем дітей трудових мігрантів;

проводити соціально-педагогічну та психологічну роботу з тимчасовими опікунами та дітьми для вчасного діагностування проблем розвитку дитини та взаємодії з соціальним оточенням та конструктивного їх вирішення;

акцентувати увагу тимчасових опікунів на значенні освіти для подальшого розвитку та становлення особистості дитини, необхідності забезпечення не лише фізіологічних потреб, а і інших потреб виховання та розвитку дитини;

проводити превентивну діяльність з метою уникнення небажаних змін у системі ціннісних орієнтацій дітей;

тимчасовим опікунам і педагогічним працівникам відстежувати дозвілля дітей з метою попередження потрапляння дітей в залежності, злочинні угруповання, асоціальні проблеми, по можливості забезпечувати участь дітей в гуртках, клубах, волонтерських рухах та інших соціально прийнятних формах дозвілля.


Підвищення фахової компетентності спеціалістів служби

Одним з важливих механізмів підвищення фахової компетентності і кваліфікації є атестація спеціалістів психологічної служби. Атестація працівників психологічної служби системи освіти у 2011-2012 навчальному році буде відбуватись згідно з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (наказ Міністерства освіти і науки від 06.10.2010 № 930, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 року за № 1255/18550). Керівникам психологічних служб обласного, районного, міського центрів (кабінетів) рекомендовано дотримання наведеного нижче алгоритму, щодо організації атестаційної кампанії.

Термін	Процедура
до 20 вересня	у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку створюються атестаційні комісії I, II і III рівнів;
до 10 жовтня	керівники навчальних та інших закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням результатів попередньої атестації та строків проходження підвищення кваліфікації;
до 10 жовтня	до атестаційних комісій подаються заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності;
до 20 жовтня	атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників, які атестуються, графік роботи атестаційної комісії, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації;
до 20 жовтня	працівники, що атестуються, ознайомлюються з графіком проведення атестації під підпис;
до 1 березня	керівник навчального та іншого закладу подає до атестаційної комісії характеристику діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період;
до 15 березня	атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються;
до 1 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями I рівня;
до 10 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями IІ рівня;
до 25 квітня	атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями IІІ рівня;
протягом 5 днів після засідання	керівник закладу або органу управління освітою після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань.

З метою аналізу та об’єктивної оцінки діяльності спеціалістів психологічної служби керівникам психологічних служб всіх рівнів необхідно створити експертні групи з числа найбільш досвідчених і кваліфікованих кадрів. Керівникам обласних (районних, міських) кабінетів (центрів) психологічної служби забезпечити супровід та відповідний контроль за процесом атестації відповідних фахівців.

Обираючи тему для розробки та вивчення в процесі атестації працівникам психологічної служби пропонується керуватися основними напрямами науково-дослідної і науково-методичної роботи, окресленими в листі Міністерства освіти і науки України від 30.07.10 року №1/9-516.

Іншим важливим елементом підвищення компетентності працівників психологічної служби є системи самоосвіти та методичного забезпечення їх професійної діяльності. Зокрема, за попередній навчальний рік працівниками Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи приділено значну увагу методичному забезпеченню практичної діяльності працівників психологічної служби системи освіти. Так, за ініціативою і залученням спеціалістів служби підготовлено та видано навчально-методичний посібник "Настільна книга соціального педагога", розроблено та видано набори карток "Креатив" та "Я у світі". За короткий період частина запропонованого інструментарію пройшла апробацію та отримала позитивну оцінку від практичних психологів (Донецька, Київська, Хмельницька, Сумська, Чернігівська, Чернівецька області тощо).

Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, № 17 -18, 18-21, 2011