Geum.ru

Конституційно-правове регулювання набуття та припинення громадянства України

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3

3. Новизну Закону України "Про громадянство України" в редакції від 18 січня 2001 року, прийнятого шостою сесією Верховної Ради України, визначають наступні моменти:


- по-перше, дано визначення термінів, які вживаються в Законі, що буде суттєвою підмогою для подальшої законотворчої роботи, і для практичного розв’язання питань громадянства;
  • по-друге, закріплено принципи законодавства України про громадянство, які відповідають положенням Конституції України і принципам міжнародного права у сфері громадянства;
  • по-третє, вичерпно встановлені підстави набуття та припинення громадянства України;
  • по-четверте, зміст основних положень Закону про набуття та припинення громадянства України ґрунтується на одному із загальновизнаних принципів міжнародного права – принципі уникнення безгромадянства;
  • по-п’яте, повніше врегульоване питання повноважень державних органів у сфері громадянства та організації їх практичної діяльності.

Аналіз проекту Закону про громадянство України, на стадії його розробки, експертами Ради Європи та Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців допоміг узгодити його з міжнародними актами з питань громадянства, що створює умови для приєднання до них України. Йдеться, перш за все, про Європейську Конвенцію про громадянство 1997 року та Конвенцію про скорочення безгромадянства 1961 року. Однак для приєднання України до зазначених Конвенцій ще потрібно здійснити масштабну і трудомістку роботу з приведення національного законодавства у повну відповідність із засадами, закладеними у цих міжнародних документах.

4. "Право ґрунту" та "право крові", а також їхні різноманітні комбінації продовжують залишатися основними принципами, що лежать в основі правового регулювання набуття громадянства за народженням. Їх навіть можна розглядати не в якості правових принципів в звичайному розумінні, а як типові способи або сукупність типових умов набуття громадянства за народженням. Вони найбільш повно відображають наявність фактичного зв’язку особи з державою. Це не означає, що держави не можуть керуватися іншими принципами. Ніякої міжнародно-правової заборони тут не існує. Просто відсутня об’єктивна потреба в прийнятті інших принципів. В українському законодавстві про громадянство домінуюче положення "права крові" доповнюється принципом "права ґрунту".

5. Набуття громадянства на основі "права ґрунту" або "права крові" може бути як безумовним, так і таким, що залежить від певних додаткових умов. Як правило при "умовному" набутті громадянства за "правом ґрунту" додаткові умови пов’язані з походженням особи, а при "умовному" набутті громадянства за "правом крові" додаткові умови мають "територіальний характер". Подібні умови містяться і в українському Законі про громадянство (в частинах 2-5 статті 7 йдеться про набуття громадянства за "правом ґрунту" в силу певних умов). Однак обмеження "права ґрунту" та "права крові" певними умовами не слід змішувати з комбінацією цих двох принципів.

6. До умов прийняття до громадянства України (стаття 9 Закону) слід додати і таку умову, як "складання присяги на вірність України". Це дасть можливість підвищити значущість і авторитет українського громадянства у нового громадянина України. Присяга буде сприяти підняттю рівня, так званого, морального аспекту громадянства, аспекту "вірності державі", як це має місце в деяких зарубіжних країнах (США, Великобританія), де складання такої присяги є обов’язковим, згідно законодавства. Приклад закріплення на законодавчому рівні присяги на вірність державі є і в історії України. Так, Законом гетьмана П.Скоропадського "Про громадянство Української держави" від 2 липня 1918 року було закріплене положення про обов’язкове складання приречення (присяги) громадянина Української Держави.

7. Наявність умов набуття громадянства України, передбачених статтею 9 Закону України про громадянство, є обов’язковою для прийняття іноземців до громадянства держави. Існування цих умов пов’язане з тим, що будь-яке утворення, у тому числі і держава, може нормально функціонувати тільки при певному рівні стабільності, гармонії. Прийняття іноземців у громадянство не повинно порушувати цю гармонію. При дотриманні особою умов прийняття до громадянства України відбувається її інтеграція в українське суспільство. Але щодо деяких умов, передбачених статтею 9 Закону про громадянство існують певні проблеми. Наприклад серед "законних джерел існування", наявність яких є необхідною для прийняття до громадянства України, в Законі вказуються, поряд з іншими, стипендія, пенсія, соціальні виплати та допомоги (стаття 1 Закону). Але розмір вищезазначених "джерел" є надзвичайно низьким в Україні, "недостатнім для існування". Тому, виникає питання, чи наявність у особи, яка хоче стати громадянином України, подібних "законних джерел існування" реально забезпечить цій особі нормальне життя в Україні і чи має держава моральне право приймати до свого громадянства осіб, яких не здатна забезпечити достатніми засобами для існування.

Тут вбачається два шляхи вирішення даної проблеми. Перший – не вказувати в Законі про громадянство України таких "законних джерел існування", які мають формальний характер і не відповідають існуючим реаліям. І другий шлях, більш прийнятний – збільшити розміри вищезазначених виплат, привівши їх до цивілізованого рівня. Для цього потрібно внести відповідні зміни до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та інших.

8. Так званий, виключний порядок набуття громадянства, або натуралізація в силу правонаступництва держав відносно території передбачається в спеціальному законодавстві та міжнародних договорах. Така натуралізація має місце, перш за все, при територіальних змінах та переселенні. Кожний договір про зміну території повинен містити гарантії забезпечення особі права на громадянство. Це стосується і випадків утворення нових держав на території, яка раніше належала іншій державі, наприклад, держав, що утворились після ліквідації СРСР. До останніх відноситься і Україна.

Питання правонаступництва у сфері громадянства було вирішено Україною на демократичних засадах з урахуванням світового досвіду. Держава під час визначення кола своїх громадян обрала так званий "нульовий варіант". Відповідно до Закону "Про правонаступництво України", прийнятому Верховною Радою України 12 вересня 1991 року, громадянами України були визнані усі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території. Повніше інтереси людей враховано у Законі України "Про громадянство України", прийнятому 8 жовтня 1991 року.

9. Кожна демократична держава повинна передбачати можливість припинення свого громадянства за бажанням особи за наявності гарантій, що остання не стане особою без громадянства. Проте, вважаємо, що існування деяких обмежень щодо виходу з громадянства є правомірним. Наприклад, це стосується недопущення виходу з громадянства України особи, яку притягнуто як обвинувачена в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню. Інші обмеження є дещо суперечливими, зокрема заборона виходу особи з громадянства, якщо та має невиконані майнові обов’язки перед фізичними та юридичними особами. На нашу думку, подібні норми повинні бути замінені створенням відповідного міжнародного механізму вирішення цієї проблеми. Йдеться про укладення міжнародних договорів щодо правової допомоги, які дозволяли б державі та конкретним особам вимагати задоволення їхніх майнових вимог.

10. Загальновизнаної правової дефініції позбавлення громадянства, а також правової відмінності між позбавленням громадянства і його втратою в силу закону на сьогоднішній день не існує. В зв’язку з цим більш вагомим є встановлення оптимальних з точки зору правової демократичної держави підстав припинення громадянства особи.

Під забороною позбавлення громадянства, передбаченою частиною першою статті 25 Конституції України, необхідно розуміти заборону безпідставного (довільного) позбавлення громадянства, яке є несумісним з сучасними уявленнями про правову демократичну державу, правами людини і не відповідає духу Загальної Декларації прав людини. Одночасно під втратою громадянства на підставі закону згідно з Конституцією України можна розуміти припинення громадянства особи за чітко визначеними в законі (стаття 19) підставами, які відповідають сучасному розумінню права та не знаходяться в протиріччі з правами людини.

11. Встановлення в законодавстві України можливості вступу іноземця до громадянства держави без виходу з іноземного громадянства (згідно пункту 2 частини 2 статті 9 Закону про громадянство України – вихід повинен відбуватись на протязі року після набуття українського громадянства) призводить до виникнення в особи подвійного громадянства. Подання спеціальної декларації у випадку, коли іноземець, який вступив до громадянства України, не може вийти на протязі року з громадянства іншої держави з незалежних від нього причин, не припиняє іноземного громадянства останнього. Таким чином, спостерігається певна лібералізація підходів до множинного громадянства в законодавстві України, що не узгоджується із закріпленим у ньому принципом єдиного громадянства. Треба зазначити, що подібна тенденція має місце і на міжнародному рівні. Так, Європейська Конвенція про громадянство 1997 року прямо не забороняє подвійного громадянства і в той же час не вимагає від держав визнання останнього, як загального принципу.

12. Аналіз нового законодавства про громадянство України та українських двосторонніх міжнародних договорів з питань громадянства, свідчить, що вони містять цілісну систему загальновизнаних правових способів уникнення подвійного громадянства та безгромадянства. Україна не приєдналась, практично, до жодного міжнародного акту з питань громадянства, крім Конвенції ООН про громадянство заміжньої жінки 1957 року. Проте, останні зміни до законодавства України про громадянство та заключення нашою державою низки двосторонніх міжнародних угод з країнами СНД про уникнення безгромадянства та подвійного громадянства, вже зараз, на наш погляд, дають підстави для приєднання України до основних міжнародних конвенцій з питань громадянства. Це, безперечно, сприяло б зміцненню іміджу України у світовому та європейському співтоваристві.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради.-1996.-№30.-Ст.141.
  2. Декларація „Про державний суверенітет України”, прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року//Відомості Верховної Ради.-1990.-№31.-Ст.429.
  3. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. // Права человека. Сборник международных документов - Т. 1 (часть первая). Универсальные договоры. Организация объединенных наций. Нью-Йорк и Женева, 1994 г. -С. 1-8.
  4. Декларация прав ребёнка от 20 ноября 1959 г. // Права человека Сборник международных документов. - Т. 1 (часть первая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женева т4 г. - С. 190-193.
  5. Закон „Про громадянство Української Держави”(2 липня 1918 року)// Збірка нормативно-прапвових актів з питань громадянства України (1918-2000)/Упорядники: Андрієнко В., Бритченко С.,Суботенко В., Чехович С./.- Континент.- 2000.- 384с. – С. 16-20.
  6. Закон „Про громадянство Української Народньої Республіки”(2 березня 1918 року) // Збірка нормативно-правових актів з питань громадянства України (1918-2000)/Упорядники: Андрієнко В., Бритченко С., Суботенко В., Чехович С./.- Континент.- 2000.-384с. – С.4-5.
  7. Закон „Про тимчасовий державний устрій України”(Витяг)(29 квітня 1918)// Збірка нормативно-прапвових актів з питань громадянства України (1918-2000)/Упорядники: Андрієнко В., Бритченко С.,Суботенко В., Чехович С./.- Континент.- 2000.- 384с. – С.11-12.
  8. Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік „Про громадянство СРСР”(1 грудня 1978 року) // Збірка нормативно-прапвових актів з питань громадянства України (1918-2000)/Упорядники: Андрієнко В., Бритченко С.,Суботенко В., Чехович С./.- Континент.- 2000.- 384с. – С.85-92.
  9. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України.- 2001 - №13. – Ст. 65.
  10. Закон України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 року // Відомості Верховної Ради України.- 1991- №50.- Ст.701.
  11. Закон України „Про біженців” від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України.- 2001.-
  12. Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 ). // Відомості Верховної Ради України. -1997-№ 23.-Ст. 64.
  13. Закон України „Про імміграцію” від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України.- 2001.-
  14. Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- №23.- Ст.161.
  15. Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991року// Відомості Верховної Ради України.- 1991- №46.- Ст.617.
  16. Конвенция о гражданства замужней женщины от 29 января 1957 г. // Права человека. Сборник международных документов. - Т. 1 (часть вторая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женева, 1994 г. -С. 707-711
  17. Конвенция о ликвидации всех всех форм дискриминации в отношении женщин от 18 декабря 1979 г. // Права человека. Сборник-международных документов. - Т. 1 (часть первая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йopк и Женева, 1994 г. -С. 167-185.
  18. Конвенция о правах ребенка от 20 ноября 1989 г. // Права человека. Сборник международных документов. - Т. 1 (часть первая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женева. 1994г.-С. 193-221.
  19. Конвенция о сгатусе апатридов от 28 сентября 1954 г. // Права человека. Сборник международных документов - (часть зэорая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женева 1994 г.- С. 723-739.
  20. Конвенция о сокращении безгражданства от 30 августа 1961 г. // Права человека. Сборник международных документов. - Т. 1 (часть вторая). Универсальные договоры. Организация объединённых нация. Нью-Йорк и Женева, 1994 г. -С. 712-723
  21. Конвенция о статусе беженцев от 28 июля 1951 г. // Права человека- Сборник международных документов - Т. 1 (часть вторая). Универсальные договоры. Организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женена 1994 г.-С. 739-760.
  22. Конституція Автономної Республіки Крим. – К. – Юрінком Інтер. – 2003. – 80 с. – С. 19-79.
  23. Международная Koнвенция о ликвидации всех форм pacсовой дискриминии от 21 декабря 1965 г-// Права человека. Сборник международных документов - Т. 1 (часть первая). Универсальные договоры, организация объединённых наций. Нью-Йорк и Женева. 1994 г.-С-73-89.
  24. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г.// Права человека. Сборник международных документов. -Т. 1 (часть, первая). Универсальные договоры. Организация объединенных наций. Нью-Йорк и Женева 1994 г. -С 22-47.
  25. Положення про Державний департамент у справах національностей та міграції. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року №1236.// Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.64-66.
  26. Положення про дипломатичний паспорт України. Затверджено Указом Президента України від 27 жовтня 1992 року № 515/92 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.273-276.
  27. Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001року №215/2001 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.23-25.
  28. Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1993 року №491/93 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.271-273.
  29. Положення про паспорт громадянина України. Затверджено Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №40.- Ст.450.
  30. Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством України. Затверджено Указом Президента України від 31березня 1992 року №196/92// Відомості Верховної Ради України.- 1992.- №26.- Ст.359.
  31. Положення про посвідчення особи моряка. Затверджено Указом Президента України від 5 червня 1993 року №194/93 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.323-325.
  32. Положення про посвідчення члена екіпажу. Затверджено Указом Президента України від 13 вересня 1994 року №522/94 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.325-326.
  33. Положення про проїзний документ дитини. Затверджено Указом Президента України від 7 вересня 1994 року № 503/94 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.279-280.
  34. Положення про свідоцтво про народження. Затверджено Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- №37.- Ст.345.
  35. Положення про службовий паспорт України. Затверджено Указом Президента України від 27 жовтня 1992 року № 515/92 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.-416с. - С.276-278.
  36. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.- 416с. - С.25-62.
  37. Указ Президента України „Питання організації виконання Закону України „Про громадянство України” від 27 березня 2001 року №215/2001 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2001.-№11.- 416с.-С.22-23.
  38. Указ Президента України „Про порядок розгляду питань, зв’язаних з громадянством України” від 31 березня 1992 року №196/92 // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№26.-Ст.359.
  39. Факультативный протокол о приобретении гражданства к Венской конвенции о дипломатических сношениях от 18 апреля 1961 г. // United Nations Treaty Scenes. - Vol. 500. - p. 231.
  40. Факультативным протокол об обязательном разрешении споров к Венской конвенции о консульских сношениях от 24 апреля 1963 г. // United Nations Treaty Series. - Vol. 596.- p. 477.
  41. 3акон Республики Беларусь "О гражданстве Республики Беларусь" от 18 октября 1991 г. С изменениями и дополнениями от 22 декабря 1992 г., 1 сентября 1995 г., 12 января 1996 г. // Сборник законодательных актов по вопросам гражданства / Сост. Васько И М.. Палько В. И., Якобчук З. П. / К.: РИО МВД Украины. 1997. - С. 91.
  42. Конституция Республики Грузия от 24 августа 1995 г. // “Свободная Грузия" от 7 ноября 1995 г.
  43. Конституція Естонської Республіки від 28 червня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головатий. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во "Право", 1996.-С. 1-39.
  44. Конституція Республіки Молдова від 29 червня 1994 p // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головатий - К.; Укр. Правн. Фундація. Вид-во -Право", 1996.-С. 191-233.
  45. Конституція Республіки Словенія від 23 грудня 1991 p. // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головатий - К.; Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право” 1996 -С. 265-307.
  46. Конституція Республіки Угорщина // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головатий. - К. Укр. Правн. Фундація. Вид-во "Право", 1996.- С. 307-341.
  47. Конституція Російської Федерації від 12 грудня 1993 р. // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. Є. Головатий - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во "Право"- 1996. - С. 405-445.
  48. Конституція Словенської Республіки від 1 вересня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головний. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во "Право", 1996. - С. 445-485.
  49. Конституція Чеської Республіки від 16 грудня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії. Упоряд. С. Головатий. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во "Право", 1996.- С. 485-523.
  50. О гражданств Российской Федерации. Закон Российской Федфации от 28 ноября 1991 с изменениями винёнными Законом Российской Федерации от 17 июня 1993 г. Федеральным Законом от 18 января 1995 г. // Ведомости Съезда народных депупігов Российской Федерации и Верховного Совега Российской Федерации. - 1992. - № 6. - Ст. 243; Собрание законодательства Российской Федерации. - 1995. - №7. - Ст. 496.
  51. О гражданстве Грузии. Закон Республики Грузия от 25 марта 1991г. с изменениями внесенными Законом от 24 июня 1993 г. // Ведомости Парламента Грузии. - 1993. - № 5. - Ст. 66; № 8. -Ст, 147.
  52. О гражданстве Республики Молдова. Закон Республики Молдова от 5 июня 1991 г. // "Советская Молдова" от июля 1991 г.
  53. Авакьян С. А Российское гражданство: Опыт и проблемы. - Законодательство. - 1997. - №5. - С. 73- 84.
  54. Авакьян С. А. Гражданство Российской Федерации. - М.: Российский юридический издательский дом, 1994. - 128с.
  55. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права. – Свердловск. – 1964.
  56. Александрова 3. К. К вопросу о понятии гражданства // Вопросы правового регулирования в социалистическом обществе. Матер, итог. науч. Конф. - Свердловск: Свердл. Юрид. инст. - 1974. -С. 25-29.
  57. Альбертіні Л. M. Інститут громадянства Федеративної Республіки Німеччини // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. Вип. 14. Збірник наук. праць. - Чернівці: ЧДУ, 1998.-C. 114-123.

  58. Copyright © 2023. All rights Reserved.