Пояснювальна записка

Вид материалаЗакон

Содержание


Цілі і завдання прийняття акта
Загальна характеристика і основні положення проекту Закону України
Суб’єкти виконання Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг.
Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту закону України
Подобный материал:

Пояснювальна записка


До проекту Закону України „Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг”


1.Обґрунтування необхідності прийняття акта

Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні обумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов’язань.

Загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості всіх суб’єктів господарювання станом на 1 січня 2005 року склали відповідно 312,8 млрд. грн. та 395,1 млрд. гривень. У 2004 році дебіторська заборгованість суб’єктів господарювання зросла на 13,9%, кредиторська заборгованість – на 14,6%. Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську в 1,3 рази.

За даними Світового банку в світі спостерігається збільшення обсягів факторингових операцій. У 2003 році їх обсяг перевищував 760 млрд. євро.

Найбільший річний обсяг факторингових операцій припадає на Великобританію (160 млрд. євро), Італію (132 млрд. євро) та США (86 млрд. євро). В цілому, дуже швидке зростання факторингу спостерігається у Східній Європі. З 1998 року по 2003 рік обсяги факторингових операцій збільшилися на 6,6%. Аналогічний показник по країнах Європи становив 84,9%.

У Прибалтійських країнах обсяги факторингових операцій збільшилися в 9,6 разів і становили в 2003 році 2,26 млрд. євро (7.8% від ВВП у 2002 році); в Угорщині – у 8,9 рази (1,14 млрд. євро, 0,9% від ВВП); у Польщі – 3,2 рази (2,58 млрд. євро, 1,4% від ВВП).

На даний час національне законодавство України щодо регулювання правовідносин міжнародного факторингу відсутнє. Така ситуація породжує комплекс проблем, які стримують взаємовідносини суб’єктів міжнародного товарного обігу. Приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (далі - Конвенція) сприятиме розвитку національного законодавства в даній сфері.

Прийняття нормативних актів щодо створення інституційно-сприятливих умов для розвитку міжнародних факторингових відносин сприятиме збільшенню зовнішньоторговельних операцій за участю факторингу.


  1. Цілі і завдання прийняття акта

Проектом Закону України „Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг” (далі – проект Закону) передбачено приєднання України до зазначеної Конвенції, метою якого є регулювання взаємовідносин суб’єктів міжнародного товарного обігу, враховуючи інтереси суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Завданнями проекту Закону є зниження рівня ризиковості зовнішньо торговельних операцій, розширення джерел фінансування українських підприємств за рахунок експортно-імпортного факторингу.

У разі приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг:
  1. Конвенція стає частиною національного цивільного законодавства України;
  2. Кон-венція має силу першочергового застосування порівняно із законодавством України в разі існування відмінних норм у національному законодавстві.



  1. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону України

Проект Закону спрямований на створення єдиних правил для прийняття правової бази, яка сприятиме міжнародному факторингу, підтримуючи тим самим справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами, які беруть участь у факторингових операціях.

У законопроекті передбачено: приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, якою визначено:

- сфера застосування зазначеної Конвенції;

- загальні положення міжнародного факторингу, права та обов’язки сторін за договором факторингу, подальше відступлення права грошової вимоги.


  1. Суб’єкти виконання Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг.

Відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. № 2664-III ”Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” факторинг – це фінансова послуга.

Згідно із статтею 21 вищезазначеного Закону України державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринку банківських послуг – Національним банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

щодо інших ринків фінансових послуг – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1153/2002 „Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України” утворено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю факторингових компаній.

Враховуючи вищезазначене, доцільно суб’єктами виконання Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг в Україні визначити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та Національний банк України (в межах компетенції).


  1. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Окреслені питання регулюються такими нормативно-правовими актами:
  1. Цивільний кодекс України (глава 73),
  2. Закон України „Про банки і банківську діяльність”,
  3. Закон України „Про податок на додану вартість”,
  4. Господарський кодекс України (Глава 35),

5. Закон України „Про міжнародні договори України”.


  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових видатків державного чи місцевих бюджетів.


  1. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту закону України

Приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг сприятиме зниженню рівня ризиковості зовнішньоторговельних операцій, розширенню джерел фінансування українських підприємств за рахунок експортно-імпортного факторингу.

Приєднання до Конвенції стане основою для розробки національного законодавства в даній галузі.

Приєднання до Конвенції дозволить розширити визначення факторингових операцій (ЦКУ) до визначення в п.1 Конвенції, що включає:
  • фінансування постачальника, включаючи позику і попередній платіж;
  • ведення обліку (бухгалтерських книг) по належних сумах;
  • пред’явлення до оплати грошових вимог;
  • захист від неплатоспроможності боржників.



Голова В.Суслов