Не існує заздалегідь встановленої універсальної моделі визначення критеріїв репрезентативності, що їх моп могла б запропонувати своїм державам-членам

Вид материала

Документы

Содержание Критерії, що визначають найбільш репрезентативні організації в окремих країнах Західної, а також Центральної та Східної Європи

Подобный материал:

• Міжнародна організація праці, 100.08kb.
• Методика проведення оцінки підприємств І організацій відповідно до критеріїв моделі, 300.96kb.
• Формат опису модуля, 18.42kb.
• 1. Вступ. Основні поняття та методологія до історія розвитку та використання методів, 102.84kb.
• Ення репрезентативності профспілок, їх організацій та об’єднань, організацій роботодавців, 122.13kb.
• Рекомендації Ради Європи державам-членам про заходи з боротьби проти дискримінації, 790.25kb.
• 1. Назва модуля, 17.87kb.
• Реферат звіт про ндр: 90 с., 13 додатків, 1013.86kb.
• Аналіз науково-дослідної роботи Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки, 184.29kb.
• Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції україни нака, 144.52kb.

Міжнародна організація праці 
Суб-регіональне бюро для Центральної та Східної Європи 


Записка

Критерії визначення найбільш репрезентативних організацій працівників та роботодавців

1. З точки зору міжнародних трудових норм 

Не існує заздалегідь встановленої універсальної моделі визначення критеріїв репрезентативності, що їх МОП могла б запропонувати своїм державам-членам. Рішення повинні опрацьовуватися на національному рівні виходячи з національних умов соціально-трудових відносин та у консультаціях між урядом та соціальними партнерами. Національні рішення повинні, однак, відповідати положенням основоположних конвенцій, зокрема таких як Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію, 1948 (№. 87) та Конвенція про свободу асоціації та ведення колективних переговорів, 1949 (№ 98), а також принципи, розроблені контрольними органами МОП¹ на основі цих конвенцій.

З точки зору міжнародних трудових норм можна зазначити, що положення, які визначають систему репрезентативності (яка надалі згадується як репрезентативність) для надання статусу найбільш репрезентативної організації певним організаціям працівників та роботодавців з метою їхньої участі у колективних переговорах або делегування представників до національних тристоронніх органів, не розглядаються контрольними органами МОП як несумісні з принципами свободи асоціації, за умови якщо наступні умови були дотримані: 

(i) – визначення найбільш репрезентативної організації (- цій) повинно здійснюватися на основі заздалегідь встановлених, точних та об’єктивних критеріїв для запобігання будь-якої можливості упередженого ставлення чи зловживання. це означає, що критерії повинні визначатися урядом у прозорий спосіб після консультацій з відповідними організаціям працівників та роботодавців; вони не повинні віддаватися на розсуд урядів.

Поняття заздалегідь встановлені та об’єктивні критерії не означає, що критерії повинні мати лише кількісну природу; критерії якісного типу, такі як незалежність, вплив та здатність мобілізовувати працівників/роботодавців, галузеве та географічне охоплення діяльністю, та інші, також можуть застосовуватися для оцінки репрезентативності організацій працівників та роботодавців. Тут можна пригадати рішення Міжнародного Суду ООН у 1970 році, згідно з яким кількість членів не може вважатися єдиним критерієм визначення організації репрезентативною, навіть якщо ця кількість і є великою. 

(ii) – розрізнення між найбільш репрезентативною організацією та іншими організаціями взагалі повинно обмежуватися лише певними преференційними правами, наприклад для таких цілей як колективні переговори, консультації з органами влади або призначення делегатів до міжнародних організацій, таких як МОП.

(iii) - профспілки, що не вважаються найбільш репрезентативними і таким чином не представлені у тристоронніх консультативних органах або не беруть участі в укладенні колективних угод, не повинні бути позбавлені права на захист трудових інтересів своїх членів, організацію своєї діяльності, заходів та формулювання своїх програм як це передбачено Конвенцією № 87.

(iv) – рішення державних органів щодо надання статусу найбільш репрезентативних організацій працівників чи роботодавців певним організаціям і як результат надання їм певних “дозвільних привілеїв та прав ” не повинні призвести до загрози свободі вибору працівників або здійснення незаконного впливу на вибір організації працівників. Те ж стосується і роботодавців. 

2. Практика у Європейських країнах 

МОП не встановлює жодних спеціальних критеріїв для використання країнами-членами щодо визначення репрезентативності організації працівників та роботодавців для їхньої участі у колективних переговорах та тристоронніх консультаціях з органами влади оскільки, як пояснювалося вище, не існує універсальних критеріїв визначення такої репрезентативності. Розроблення власних систем покладено на країни-члени.

На практиці, наприклад, запрошення урядами репрезентативних професійних спілок та організацій роботодавців призначити своїх представників до тристоронніх консультативних органів вважаються такими, що суперечать низці критеріїв, що зазвичай мають як кількісну так і якісну природу. Ці критерії могли б бути закладені у законодавстві, визначені адміністративними органами чи судами, як це було в Італії та Німеччині, або угодами між сторонами тристороннього соціального діалогу як це мало місце у Чеській Республіці. Як правило вживані критерії відрізняються у кожному випадку.

У нижче наведеній таблиці пропонується огляд типів критеріїв, що використовуються у певних Європейських країнах.

Критерії, що визначають найбільш репрезентативні організації в окремих країнах Західної, а також Центральної та Східної Європи

Країна	Критерії визначено у:	Профспілки	Організації роботодавців
Бельгія22	Закон про колективні переговори	Вони повинні: - бути організованими на національному рівні - мати міжпрофесійний характер - бути представленими у Центральній економічній раді та у Національній трудовій раді - мати мінімум 50.000 членів	Вони повинні: - бути організованими на національному рівні - мати міжпрофесійний характер - бути представленими у Центральній економічній раді та у Національній трудовій раді
Болгарія	Трудовий кодекс33	Вони повинні мати: - мінімум 50.000 членів - мінімум 50 організацій що нараховують не менше 5 членів/кожна у більш ніж половині галузей - місцеві осередки у більш ніж 50% муніципалітетів - статус юридичної особи	Вони повинні мати: - мінімум 500 членів з кількістю працівників не менше 20 у кожного - організації що нараховують не менше 10 членів/кожна у більш ніж 1/5 галузей - місцеві осередки у більш ніж 1/5 муніципалітетів - статус юридичної особи
Чеська Республіка	Угода про тристоронній орган	Вони повинні: - бути утвореними та зареєстрованими відповідно до закону - не брати участі у політичній діяльності, - брати участь у колективних переговорах на рівні підприємства та галузі, - бути незалежними та здійснювати свою діяльність у національних масштабах, - мати конфедеративну структуру нараховуючи мінімум три профспілки що представляють різні галузі - мати мінімум 150.000 членів44	Вони повинні: - бути утвореними та зареєстрованими відповідно до закону - не брати участі у політичній діяльності, - представляти великі, середні та малі підприємства у промисловості, будівництві, транспорті, сільському господарстві, торгівлі та послугах, - здійснювати свою діяльність у національних масштабах та об’єднувати роботодавців у регіонах та різних галузях - на членських підприємствах повинно бути зайнято мінімум 200.000 працівників55
Угорщина	Закон	Вони повинні бути: - зареєстровані постановою суду - знаходитися в Угорщині - мати дійсний статут, репрезентативну систему, та здійснювати статутну діяльність з часу свого заснування, - мати членські організації (ЧO) щонайменше у 3 секторах та 10 під-секторах, - ЧО повинні мати мінімум 5 місцевих організацій у різних країнах - ЧО повинні мати активні організації щонайменше на 100 підприємствах - організації працівників повинні мати мінімум 100.000 членів	Вони повинні бути: - зареєстровані постановою суду - знаходитися в Угорщині - мати дійсний статут, репрезентативну систему, та здійснювати статутну діяльність з часу свого заснування, - мати членські організації (ЧO) щонайменше у 3 секторах та 10 під-секторах, - ЧО повинні мати мінімум 5 місцевих організацій у різних країнах - Повинні представляти мінімум 1000 роботодавців.
Польща66		Вони повинні: - мати національний статус - нараховувати більш ніж 300.000 працівників - бути активними у більш ніж половині секторів	Вони повинні: - мати національний статус - нараховувати більш ніж 300.000 роботодавців - бути активними у більш ніж половині секторів
Румунія	Закон	Вони повинні: - бути організованими на національному рівні - бути активними щонайменше у половині муніципальних районів - мати організації у мінімум 1/4 секторів - мінімальне членство у 5% від загальної кількості робочої сили	Вони повинні: - бути організованими на національному рівні - бути активними щонайменше у половині муніципальних районів - мати організації у мінімум 1/4 секторів - на підприємствах-членах повинно бути зайнято мінімум 7% від національної робочої сили
Словаччина	Закон	Вони повинні: - представляти більшість галузей економіки - проводити діяльність у щонайменше 5 регіонах країни - повинні нараховувати мінімум 10% від загальної кількості працівників у країні	Вони повинні: - представляти більшість галузей економіки - проводити діяльність у щонайменше 5 регіонах країни - на підприємствах членських організацій бути зайнято мінімум 10% від загальної кількості працівників у країні
Словенія	Закон	Вони повинні: - мати загальнонаціональне охоплення - бути конфедераціями з профспілками з різних секторів - нараховувати мінімум 10% від робочої сили секторів	Законодавства про репрезентативність організацій роботодавців не має

 3. Висновки

Як видно з вищенаведеної таблиці, вказані країни в основному удаються до трьох типів критеріїв визначення характеру найбільш репрезентативної організації працівників та роботодавців, а саме: членство, галузеве охоплення (присутність в окремих секторах та галузях економіки), географічне охоплення (присутність у регіонах, країнах, муніципалітетах, тощо). Інші застосовані критерії включають такі елементи як повага до закону та відсутність участі у політичній діяльності. У той час як перша група критеріїв може бути встановлена більш менш легко, то друга група має більш якісний характер і може створити певні проблеми під час встановлення, а отже – застосування. 

Критерії, що застосовуються до організації працівників, великою мірою відрізняються від тих, що використовуються по відношенню до організацій роботодавців.

У більшості випадків критерії, що визначають репрезентативність, закладаються у законодавство навіть якщо трапляються випадки коли тристороння угода була засобом визначення репрезентативності, як це мало місце у Чеській Республіці.

Закріплюючи критерії визначення найбільш репрезентативної організації працівників та роботодавців, якими б ці критерії не були, потрібно мати на увазі ще два наступні принципи:

- перше: забезпечити можливість організації, якій було відмовлено у наданні статусу найбільш репрезентативної організації для будь-яких цілей (колективні переговори, тристоронні консультації, тощо) оскаржувати рішення державного органу у судовому порядку.

- друге: переглядати оцінку репрезентативності через певний період часу з метою надання можливості новим організаціям або організаціям які вважалися не репрезентативними під час попередньої оцінки – знову – для надання статусу найбільш репрезентативної організації.

На закінчення можна зауважити, що дотримуючись положення міжнародних трудових норм державам-членам залишається широке поле для відпрацювання набору критеріїв визначення репрезентативності організацій працівників та роботодавців у консультаціях з останніми. 

Юсеф Геллаб

Старший спеціаліст з соціального діалогу та соціально-трудових відносин

МБП - Субрегіональне бюро у Будапешті