1. Великий терор на Хмельниччині

Вид материала

Документы

Содержание 4. Реалібітовано посмертно Оперативный приказ I. Контингенты, подлежащие репрессии. II. О мерах наказания репрессируемым и количестве подлежащих репрессии.

Подобный материал:

• Отделения сбербанка, где Вы можете произвести оплату за обучение по квитанции, 6.57kb.
• Майстренко В. С., Корнєв О. В. Антиукраїнський терор після декларованої «українізації»:, 234.38kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 164.12kb.
• Встреча туристов на ж/д  вокзале г. Великий Новгород (поезд №41, прибытие в 06. 10), 135.92kb.
• В г. Великий новгород гаричева Елена Алексеевна информационная эвристика учебное пособие, 1040.61kb.
• Сообщение об опубликовании на сайте в сети Интернет годовой бухгалтерской отчетности, 18.94kb.
• Приклади бібліографічних записів, 572.38kb.
• Бюлетень вак україни. – 2008. – № – С. 9-13, 274.3kb.
• Исторические хроники, 2480.96kb.
• Затвержені наказом вак україни від 29 травня 2007, 115.67kb.

4. Реалібітовано посмертно


Особливий розмах політичні репресії набули у другій половині 30-х років, коли НКВС фактично став позаконституційним органом, оскільки був остаточно виведений з-під державного контролю. В своїй діяльності він керувався виключно власними нормативними актами: наказами, ди­рективами та розпорядженнями, що дало можливість здійснювати пла­номірну та нечувану за масштабами політику масових репресій. В усіх обласних центрах України були створені карально-позасудові органи -«трійки». Вони брали до провадження будь-яку кримінальну справу, яка розглядалася без свідків, без участі захисту, без ознайомлення з нею звинуваченого і навіть без нього. А часто конкретні особи, що проходили по «кримінальній справі» у ролі свідків, навіть не знали про це і , більш того, не підписували протоколів, хоч там стояли нібито їх підписи. Саме завдяки цьому стали можливими на Поділлі репресії сотень безневин­них людей за участь у вигаданих підпільних організаціях.

Одна з таких організацій, за даними НКВС, діяла в 1937-1938 роках на одному з найдавніших виробництв Поділля — Дунаєвецький суконній фабриці, де з 5 по 8 квітня 1938 року 23 працівники були арештовані Дунаєвецьким РВ НКВС та звинувачувались в приналежності до «антирадянської націоналістичної повстанської організації». Слідством встановлено, що це був «розгалужений повстансько-диверсійний загін по Дунаєвецькому району, який проводив підготовку до озброєного повстання проти радянської влади та займався шкідництвом та дивер­сіями. Метою цього загону було повалення радянської влади озброє­ним шляхом та створення «самостійної України».

Всі арештовані утримувались в тюрмі м. Кам'янця-Подільського. Ось перелік їх прізвищ:

1. Метельницький Володимир Феодосійович, 1908р.н., уродженець м. Жмеринка Вінницької області, мешканець м. Дунаївці, за національ­ністю —німець, з робітників, освіта — початкова, до арешту був чле­ном ВКП(б), працював машиністом парової машини. Проживав з маті­р'ю та бабусею.

2. Танасюк Трифон Гнатович, 1909р.н., уродженець і мешканець с.Чаньків Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, освіта -початкова, б/п, працював розбирачем апатитової руди. Проживав з дру­жиною, сином віком 4 місяці, матір'ю та сестрою.

3. Мельник Яків Кіндратович, 1884р.н., уродженець с.Врубівці Кам'янець-Подільського району, мешканець м.Дунаївці, українець, з робіт­ників, б/п, працював електромонтером. Проживав з дружиною, сином, вителем за фахом, дочкою, яка навчалась в Київському медінституті.

4. Пантелеймонов Макар Арсентійович, 1914р.н., уродженець і меш­канець с.Могилівка Дунаєвецького району, українець, з робітників, ма­лограмотний, б/п, працював кочегаром. Проживав з дружиною та доч­кою 1938 року народження.

5. Краузе Герберт Густавович, 1902р.н., уродженець м.Хотин, Бессарабія (тепер Чернівецька область), мешканець м.Дунаївці, за націо­нальністю — німець, з робітників, освіта — початкова, б/п, працював майстром ткацького цеху. Проживав з дружиною, дочкою 14 років, си­ном 12 років.

6. Олійник Яків Омелянович, 1906р.н., уродженець і мешканець с.Мо­гилівка Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, малограмот­ний, б/п, працював кочегаром. Проживав з дружиною, сином 9 років, дочкою 5 років.

7. Романов Андрій Леонтійович, 1896р.н., уродженець і мешканець с.Заставля Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, непись­менний, б/п, працював підвожчиком вугілля. Проживав з дружиною.

8. Іванов Дем'ян Улянович, 1908р.н., уродженець с.Мушкутинці Ду­наєвецького району, українець, з селян-середняків, малограмотний, б/ п, працював підвожчиком вугілля. Проживав з дружиною та дочкою, віком 7 років.

9. Галицький Ілля Леонтійович, 1901р.н., уродженець і мешканець с.Заставля Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, мало­грамотний, б/п, працював кочегаром. Проживав з дружиною, дочкою 17 років, дочкою 12 років.

10. Надвірняк Василь Мойсейович, 1906р.н., уродженець і мешка­нець с.Січинці Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, ма­лограмотний, б/п, працював ковалем. Проживав з дружиною, сином 9 років.

11. Вербицький Антон Іванович, 1910р.н., уродженець і мешканець с.Панасівка Дунаєвецького району, українець, з селян-середняків, ма­лограмотний, б/п, працював слюсарем. Проживав з дружиною.

12. Будник Микола Іванович, 1912р.н., уродженець с.Заставля Ду-наєвецького району, мешканець с.Могилівки Дунаєвецького району, українець, малограмотний, б/п, працював помічником мийника. Прожи­вав з дружиною.

13. Прокопов-Чубатий Михайло Іванович, 1893р.н., уродженець с.Не-стерівці Дунаєвецького району, мешканець м.Дунаївці, українець, з селян-бідняків, малограмотний, б/п, працював електромонтером. Про­живав з дружиною, дочкою 20 років, дочкою 16 років, сином 11 років, дочкою 9 років.

14. Буяр Микола Гнатович, 1884р.н., уродженець і житель с.Могилівка Дунаєвецького району, українець з селян-бідняків, малограмотний, б/п, працював ткачем. Проживав з дружиною, тестем 78 років.

15. Карловський Віктор Феліксович, 1900р.н., уродженець і мешка­нець с.Мушкутинці Дунаєвецького району, за національністю — поляк, з селян-бідняків, малограмотний, б/п, працював чорноробочим. Прожи­вав з дружиною, сином 18 років, сином 15 років.

16. Пачосик Франц Антонович, 1904р.н., уродженець м.Городок, мешканець м.Дунаївці, за національністю — поляк, з селян-середняків, освіта — початкова, б/п, працював слюсарем. Проживав з дружиною, дочкою 8 років, дочкою 6 років.

17. Ткачук Іван Данилович, 1885р.н., уродженець і мешканець с.Мо-гилівка Дунаєвецького району, з селян-середняків, освіта — початко­ва, б/п, працював ткачем. Проживав з дружиною, дочкою 18 років, доч­кою 17 років, сином 9 років.

18. Лісовський Броніслав Йосипович, 1911р.н., уродженець с.Зас-тавці Дунаєвецького району, за національністю — поляк, з селян-бідняків, неписьменний, б/п, працював помічником кочегара. Проживав з дружиною, матір'ю 88 років, сином 9 років, сином 5 місяців.

19. Олійник Євген Федорович, 1908р.н_м уродженець і мешканець с.Могилівка Дунаєвецького району, українець, з селян-бідняків, грамот­ний, б/п, працював кочегаром. Проживав з матір'ю.

20. Дерикоз Семен Якович, 1901р.н., уродженець! мешканець с.Мо­гилівка Дунаєвецького району, українець, з робітників, освіта — почат­кова, б/п, працював змінними ткацьким майстром. Проживав з дружи­ною, сином 10 років, дочкою 2 роки, тещею 70 років.

21. Калінкін Олександр Васильович, 1887р.н., уродженець с.Бе-чанськ Орловської області, мешканець м.Дунаївці, росіянин, з робіт­ників, малограмотний, б/п, працював райсировником. Проживав з дру­жиною, двома дочками 5 років.

22. Оржеховський Олександр Петрович, 1885р.н., уродженець і меш­канець с.Могилівка Дунаєвецького району, українець, з робітників, не­письменний, б/п, працював слюсарем. Проживав з сином 24 роки, дво­ма дочками 13 років, сином 11 років, дочкою 9 років, дочкою 7 років, сином 5 років, двома синами 2-х років.

23. Францев Євген Ілліч, 1886р.н., уродженець і мешканець с.Моги­лівка Дунаєвецького району, українець, з робітників, грамотний, б/п, працював фарбувальником. Проживав з дружиною, дочкою 7 років, си­ном 14 років.

На підставі, в основному особистих, свідчень вищезгаданих обви­нувачених (крім Оржеховського, Карловського, Францева) та показань свідків, рішенням трійки УНКВС Кам'янець-Подільської області всі 23 працівники фабрики засуджені до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок був виконаний 13 липня 1938 року в м. Кам'янці-Подільському.

У 1956 році по скарзі громадянок Галицької Г.Л., Надвірняк О.І. сто­совно до Галицького І.Л., Надвірняка В.М. справа репресованих була переглянута. Для цього проведена додаткова перевірка, опитані свідки - громадяни, які працювали разом з репресованими і знали їх особи­сто: Савков І.М., Любецький А.Й., Попов Ф.О., Рурський В.І. та інші. Опи­тувані характеризували засуджених як гарних спеціалістів, сумлінних в роботі, чесних працівників. Ніхто зі свідків не підтвердив наявність ви­падків контрреволюційної діяльності або випадків шкідництва на вироб­ництві з боку репресованих.

Таким чином, суперечливі свідчення в скоєнні контрреволюційних злочинів без глибокої перевірки правдоподібності їх, при відсутності інших об'єктивних доказів не могли бути достовірними для притягнен­ня до кримінальної відповідальності. Додатковою перевіркою встанов­лено, що по вищезгаданій справі були допущені грубі порушення за­конів, розслідування проведено з обвинувачувальним ухилом, без до­держання гарантованих законом прав обвинувачених. Постановою Пре­зидії Хмельницького обласного суду від 27 жовтня 1956 року (голова Президії - - Блискавка, прокурор Прокопенко) скасовано постанову Трійки УНКВС по Кам'янець-Подільській області від 05.05.1938 р. Всі репресовані за цією кримінальною справою реабілітовані посмертно.

Ознайомлення з тритомною архівно-слідчою справою працівників Дунаєвецької суконної фабрики ім. Леніна не залишає байдужим ніко­го. Адже важко знайомитися з фальсифікованими протоколами допитів, «зізнаннями» заарештованих, знаючи, що людина звинувачена без­підставно. Минулого не переписати і не повернути, але хочеться віри­ти, що усвідомлення людьми уроків минулого застереже прийдешні покоління від повторення пройденого. А пам'ять про жертв репресій залишиться не лише в архівних документах, а й в пам'яті людській.

Репресії не обминули й Чаньків. 7 травня 1938 року було заарештовано Іванова Кіндрата Федоровича. Його звинуватили в тому, що він нібито був учасником української націоналістичної повстанської організації. Його було засуджено до 10 років ув'язнення. У таборі він помер 20 серпня 1943 року.

Квасневського Володимира Станіславовича було засуджено до розстрілу за те, що нібито з 1936 року він був керівником Солодковецького районного штабу «Польської організації військової». Він розстріляний 19 вересня 1938 року.

Цюрик Арсен говорив; «Що якби ми знайшли того, хто видумав Радянську владу, то запряг би його в плуга і орав, поки той би не помер» [2.50]

Документи свідчать, що 19 грудня 1929 року було оголошено збори бідноти, які не війшли до колгоспу. Ця група селян нібито збиралась у хатах Чекмана Юрія і Танасюка А., де домовлялись про знищення кузні і всього, що можна було знищити, аби не дісталось СОЗу, відмовлялись купувати облігації. До цієї групи були зараховані Григор'єв Андрій, Гулеватий Микола, Кривоносюк Василь.

Їх обвинувачували у зриві роботи СОЗу. Після закінчення слідства, у лютому 1930 року відбувся судовий процес. Судова Трійка при колегії ДНУ України 16 лютого 1930 року постановила Маркевича І.М. засудити строком на 10 років, Цюріка А.І. - на 7 років, Чекмана Ю. - на 5 років, Танасюка Антона вислали в Казахстан на 3 роки.

За даними сільської ради під час арешту в Цюрика А.І. було конфісковано й розпродано таке майно - будинки: хата - 1, стодола - 2, хлів - 1, комора - 1, льх -2, сушарня 1; худоби: коней - 3, корова - 1, свині - 1, молодняк 1; сільгоспреманент: січкарня - 1, плуг, віз, борони - 2. [3.40].

Великого резонансу набрала справа голови колгоспу с.Чаньків Олійника Якова Пилиповича, про якого писали критичні статті в газетах, виключили з партії, а далі сфабрикували справу. Найбільшою провиною голови було знецінення трудодня. «Цей негідник з партквитком у кишені навмисне не використовував машин, комбайнів. На площу в 350га, де мав працювати комбайн, Олійник послав своїх прибічників для збирання вручну... Цей негідник дав розпорядження викосити півтора гектара зеленої пшениці для годівлі худоби... Не зважав на критику та самокритику» . Виїздна сесія облнарсуду, що відбулася 7-9 вересня у Чанькові, розглянувши справу «за контреволюційну агітацію, за шкідництво в колгоспі» засудили Олійника Якова до 10 років ув'язнення. [4.60].

Всі вони реабілітовані. Маркевич, Цюрик, Танасюк після відбуття строку в село не повернулись і про їхню долю нічого не відомо. Чекман Юхим, Олійник Яків повернувшись, ще довго працювали на різних роботах в колгоспі «Маяк».

«Піднесення» колективізації 1930 р співпало з новою хвилею розкуркулювання. У Чанькові виганяли людей з власних хат, забирали інвентар, худобу, пасіки, а селян висилали за межі України, як правило, цілими сім'ями. Бладинку-Кардаша Івана, наприклад, було вислано з дружиною і дітьми в Свердловську область, а будівлі, кузню, інвентар передано до колгоспу. Дмітрієв Дмитро з дружиною і дітьми будували Комсомольск-на-Амурі. Вони так і не повернулись в село. Веренчука Степана, Васильєва Андрія вигнали з власних хат, а майно і цінності, якими володіли сім'ї, були конфісковані на користь колгоспу. Факти ці непоодинокі.

Комісією Дунаєвецької Районної Ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих за необгрунтовані репресії, розкуркулення та адміністративні виселення станом на 4 квітня 1996 року розглянуто 1296 справ громадян, що потерпіли в роки сталінського терору. В цьому сішку було більше 10 осіб з Чанькова: Чекман Юхим, Цюрик Арсен, Танасюк Андрій, Бладика-Кардаш Іван, Васильєв Андрій, Веренчук Степан та інші.

1929 року два колгоспи були об'єднані в одне господарство і утворили сільськогосподарську артіль ім.Котовського. 1932 року після утворення областей і переходу на триступеневу адміністративно-територіальну систему, сільськогосподарська артіль входила до Дунаєвецького району Вінницької області, аз 1937 року - Кам'янець-Подільської області.

Переважання адміністративне -- репресованих методів колективізації та деякі інші негативні фактори спричинили на початку 30-х років кризу сільськогосподарського виробництва. У колективних господарствах спостерігався низький рівень трудової дисципліни, процвітала безвідповідальність. Однак головною причиною кризових явищ у сільському господарстві були адміністративно-командні методи керівництва колгоспами.

Згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року співробітниками УКДБ Хмельницької області завершено перегляд нових архівних кримінальних справ на колишніх жителів району, безпідставно репресованих у 30-40х роках та на початку 50-х років позасудовими органами. Разом з військовою прокуратурою Прикарпатського військового округу переглянуто також кримінальні справи щодо осіб, що постраждали від сталінських репресій в судовому порядку.

Жертвами репресій стали кращі представники молодої держави - робітники та селяни, працівники культури, господарчі кадри. Реабілітовано також ряд осіб, звинувачених у шпигунстві на «користь Польщі», за участь у так званій «контреволюційній організації».

Необхідно відзначити, що відновлення справедливості по відношенню до жертв трагічного періоду у вітчизняній історії було сприйнято як найважливіше державне завдання.

З метою відновлення соціальної та моральної справедливості у відношенні до жертв репресій Управління КДБ подало клопотання про увіковічнення пам'яті загиблих та встановлення пам'ятних знаків у місцях масових захоронень тих років, відзначення дня пам'яті репресованих.

Рідко якої сім'ї не зачепила кривава сокира тоталітаризму. Тому то з такою рішучістю ми заявляємо: подібне не повинно повторитись. Ніколи! Але оскільки ми не завжди вміємо робити правильні висновки з уроків історії, хочеться закінчити словами Юліуса Фучіка, великого людинолюба і великого громадянина ще і ще раз сказати: «Люди, будьте пильними! Сьогодні, завтра і завжди».

Людина живе доти, доки живе пам'ять про неї.


Список використаних джерел


1. Ленін В. І. ПЗТ т.36, ст. 503.

2. Держархів Хмельницької області

ФР – 6193 сп. 12, П – 4266 сп. 18, П – 4289 сп. 25, П – 4898 сп. 26.

3. Архів Хмельницького обласного управління СБУ

П 4760 Т. 2. ст. 245 – 289.

П 3580 Т 3. ст. 348 – 360.

П 4839 Т 5. ст. 389 – 450.

4. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій ф пленумів ЦК (Політвидав). Київ. 1981. ст. 177, 194.

5. Дунаєвецький вісник № 75. 25 червня 1991 рік.

6. Дунаєвецький вісник № 80. 30 грудня 2000 рік.

7. В. С. Прокопчук, Т. Й. Ткач ( З порога смерті). Тези доповідей республіканської наукової конференції «Дунаївці їх роль і місце в історії Поділля». Дунаївці 1993.

8. Д. М. Волконов «Тріумф і трагедія» т. 1 ст. 463.

9. Сталінізм і Україна. Київ, 1998 ст. 50.

10. Дунаєвеччина очима дослідників. Кам‛янець – Подільський, 2003. ст.. 144-148.

11. Марян Красуцький. Репресовано безвинно. Хмельницький. 1992, ст.. 6, 7.

12. М. Вавричук. В. Горбатюк «Великий терор на Хмельниччині». Хмельницька міська літературна спілка «Поділля», 2004. ст. 9-14, ст. 93 – 97.

13. Спогади родичів Олійника Я. П.

14. Спогади родичів Квасневського В. С.

15. Спогади родичів Марчана М. М.

16. Спогади родичів Чорного О. І.

17. Спогади родичів Яцьківа І. М.


Додаток 1

№13

ОПЕРАТИВНЫЙ ПРИКАЗ

НАРОДНОГО КОМИССАРА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА ССР.

№00447

Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и др.антисоветских элементов.

30 июля 1937 года. гор. Москва

Материалами следствия по делам антисоветских формирований уста­навливается, что в деревне осело значительное количество бывших кулаков, ранее репрессированных, скрывшихся от репрессий, бежавших из лагерей, ссылки и трудпоселков. Осело много в прошлом репрессированных церков­ников и сектантов, бывших активных участников антисоветских вооруженных выступлений. Остались почти нетронутыми в деревне значительные кадры антисоветских политических партий (эсеров, грузмеков, дашнаков, муссава-тистов, иттихадистов и др.), а также кадры бывших активных участников бандитских восстаний, белых, карателей, репатриантов и т.п.

Часть перечисленных выше элементов, уйдя из деревни в города, проникла на предприятия промышленности, транспорт и на строительства.

Кроме того, в деревне и городе до сих пор еще гнездятся значительные кадры уголовных преступников — скотоконокрадов, воров-рецидивистов, грабителей и др. отбывавших наказание, бежавших из мест заключения и скрывающихся от репрессий. Недостаточность борьбы с этими уголовными контингентами создала для них условия безнаказанности, способствующие их преступной деятельности.

Как установлено, все эти антисоветские элементы являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений как в колхозах и совхозах, так и на транспорте и в некоторых областях промышленности.

Перед органами государственной безопасности стоит задача — самым беспощадным образом разгромить всю эту банду антисоветских элементов, защитить трудящийся советский народ от их контрреволюционных происков и, наконец, раз и навсегда покончить с их подлой подрывной работой против основ советского государства.

В соответствии с этим приказываю — с 5 августа 1937 года во всех республиках, краях и областях начать операцию по репрессированию бывших кулаков, активных антисоветских элементов и уголовников.

В Узбекской, Туркменской, Таджикской и Киргизской ССР операцию начать с 10 августа с.г., а в Дальневосточном и Красноярских краях и Восточно-Сибирской области — с 15-го августа с.г.

При организации и проведении операции руководствоваться следующим:

I. Контингенты, подлежащие репрессии.

1. Бывшие кулаки, вернувшиеся после отбытия наказания и продолжающие вести активную антисоветскую подрывную деятельность.

2. Бывшие кулаки, бежавшие из лагерей или трудпоселков, а также кулаки, скрывшиеся от раскулачивания, которые ведут антисоветскую деятельность.

3. Бывшие кулаки и социально опасные элементы, состоявшие в повстан­ческих, фашистских, террористических и бандитских формированиях, отбыв­шие наказание, скрывшиеся от репрессий или бежавшие из мест заключения и возобновившие свою преступную деятельность.

4. Члены антисоветских партий (эсеры, грузмеки, муссаватисты, иттихадисты и дашнаки), бывшие белые, жандармы, чиновники, каратели, бандиты, бандоспособники, переправщики, реэмигранты, скрывшиеся от репрессий, бежавшие из мест заключения и продолжающие вести активную антисоветскую деятельность.

5. Изобличенные следственными и проверенными агентурными материа­лами наиболее враждебные и активные участники ликвидируемых сейчас казачье-белогвардейских повстанческих организаций, фашистских, терро­ристических и шпионско-диверсионных контрреволюционных формирований.

Репрессированию подлежат также элементы этой категории, содержащиеся в данное время под стражей, следствие по делам которых закончено, но дела еще судебными органами не рассмотрены.

6. Наиболее активные антисоветские элементы из бывших кулаков, карателей, бандитов, белых, сектантских активистов, церковников и прочих, которые содержатся сейчас в тюрьмах, лагерях, трудовых поселках и колониях и продолжают вести там активную антисоветскую подрывную работу.

7.Уголовники (бандиты, грабители, воры, рецидивисты, контрабандисты-профессионалы, скотоконокрады), ведущие преступную деятельность и связанные с преступной средой.

Репрессированию подлежат также элементы этой категории, которые содержатся в данное время под стражей, следствие по делам которых закончено, но дела еще судебными органами не рассмотрены.

8. Уголовные элементы, находящиеся в лагерях и трудпоселках и ведущие в них преступную деятельность.

9. Репрессии подлежат все перечисленные выше контингенты, находящиеся в данный момент в деревне — в колхозах, совхозах, сельскохозяйственных предприятиях и в городе — на промышленных и торговых предприятиях, транспорте, в советских учреждениях и на строительстве.

II. О мерах наказания репрессируемым и количестве подлежащих репрессии.

1. Все репрессируемые кулаки, уголовники и др. антисоветские элементы разбиваются на две категории:

а) к первой категории относятся все наиболее враждебные из перечисленных выше элементов. Они подлежат немедленному аресту и, по рассмот­рении их дел на тройках, — расстрелу.

б) ко второй категории относятся все остальные менее активные, но все же враждебные элементы. Они подлежат аресту и заключению в лагеря на срок от 8 до 10 лет, а наиболее злостные и социально опасные из них — заключению на те же сроки в тюрьмы по определению тройки.

2. Согласно представленным учетным данным Наркомами республиканских НКВД и начальниками краевых и областных управлений НКВД утверждается следующее количество подлежащих репрессии: Украинская ССР

		по 1 кат	по 2 кат	Всего
1 2 3 4 5 6 7 8	Харьковская область Киевская область Винницкая область Донецкая область Одесская область Днепропетровская область Черниговская область Молдавская АССР	1500 2000 1000 1000 1000 1000 300 200	4000 3500 3000 3000 3500 2000 1300 500	5500 5500 4000 4000 4500 3000 1600 700

3. Утвержденные цифры являются ориентировочными. Однако наркомы республиканских НКВД и начальники краевых и областных управлений НКВД не имеют права самостоятельно их превышать. Какие бы то ни было самостоятельные увеличения цифр не допускаются .

В случаях, когда обстановка будет требовать увеличения утвержденных цифр, наркомы республиканских НКВД и начальники краевых и областных управлений НКВД обязаны представлять мне соответствующие мотивированные ходатайства.

Уменьшение цифр, а равно и перевод лиц, намеченных к репрессированию по первой категории, во вторую категорию и наоборот разрешается

4.Семьи приговоренных по первой и второй категории как правило не репрессируются. Исключения составляют:

а) семьи, члены которых способны к активным антисоветским действиям. Члены такой семьи, с особого разрешения тройки, подлежат выдворению в лагеря или труд поселки;

б) семьи лиц, репрессированных по первой категории, проживающие в пограничной полосе, подлежат переселению за пределы пограничной полосы внутри республик, краев и областей;

в) семьи репрессированных по первой категории, проживающие в Москве, Ленинграде, Киеве, Тбилиси, Баку, Ростове-на-Дону, Таганроге и в районах Сочи, Гагры и Сухуми, подлежат выселению из этих пунктов в другие области по их выбору, за исключением пограничных районов.

5. Все семьи лиц, репрессированных по первой и второй категориям, взять на учет и установить за ними систематическое наблюдение.