Geum.ru

Музей західного та східного мистецтва

Вид материалаЛекція
Подобный материал:

Музей західного та східного мистецтва



Київський музей західного та східного мистецтва - дарунок серця і любові від наших земляків, подружжя Ханенків. Колекція київського музею - найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні. Більш як 25 тисяч творів графіки «українського Ермітажу» репрезентують малярство, скульптуру, декоративно-ужиткове мистецтво як Західної Європи, Америки, так і Сходу. Оглядаєш зали музею і, ніби гортаєш розкішну книгу, де представлено численні мистецькі жанри та яскраві творчі особистості різних країн, епох, цивілізацій.

Гордість київської збірки - італійське мистецтво доби Відродження та інших часів, малярство Нідерландів, Фландрії XV-XVII ст., художні шедеври французького рококо, японська ксилографія XVІ-ХХ ст., сувої китайського живопису.

Серед провідних творів музею - «Портрет інфанти Маргарити» придворного художника іспанського короля Філіпа IV Дієго Веласкеса де Сільви, два світлі лики Мадонни Джованні Белліні й П'єтро Перуджино (Ренесанс), «Орфей та Евридіка» флорентійського маляра Якопо дель Селлайо (XV ст.), «Натюрморт з млинком для шоколаду» майстра реалістичного іспанського малярства Хуана де Сурбарана, грецька теракота «Деметра», давньоєгипетська базальтова статуя павіана - священної тварини бога Тота (ІІ-І тис. до н.е.), коптська тканина (V-VI ст.) із зображенням вершника, іракська мініатюра з рукопису «Фармакологія» Діоскірида, що датується 1224 p., інші унікальні твори, які підносять київську колекцію до рівня мистецької скарбниці світового значення.

Автором проекту музейного будинку, який був зведений 1885 р. у стилі неоренесансну, став петербурзький архітектор Р. Мельцер. В оздобленні інтер'єру брали участь будівельники та митці з Москви, Петербурга і Києва.

Простір музею Ханенки задумали як зал із окремими етноісторичними стилізаціями: Зелений кабінет (зала готичного мистецтва), Червона вітальня (експозиція доби Ренесансу), Дельфтська їдальня (голландська частина колекції), Золотий кабінет (мистецькі зразки французького рококо), Кабінет карельської берези (російський класицизм), вестибюль і сходи - Ренесанс, простір під сходами - Лицарська зала. Архітектура музею разом із меблями, шпалерами, збруєю, іншими речами мала підкреслювати мистецько-стильові особливості експонатів. Музей Ханенків був для киян справжнім «вікном у Європу».

Сучасну назву - Київський музей західного та східного мистецтва - було надано 1936 року. До цього вона постійно змінювалась. Початкова його назва - Музей, і писали її неодмінно з великої літери. Після складання дарчої Варварою Ханенко на будинок, колекцію і бібліотеку 15 грудня 1918 р. Українській Академії Наук, до назви почали додавати ініціали засновників. Однак, після націоналізації колекції декретом Раднаркому УСРФ від 23 червня 1919 р. вона дістала безбарвну назву Другий державний музей. 21 лютого 1921 р. первісну назву повернули, проте ненадовго, бо вже 24 грудня 1923 р. Головпросвіта визнала її недоречною. У 1934-1936 роках музей був об'єднаний із Київською картинною галереєю в один заклад на правах сектору і дістав чергову назву - Державний художній. Нині, повертаючи музеєві архітектурно-художній образ ханенківської доби, співробітники «київського Ермітажу» прагнуть повернути його назві імена фундаторів.

Антикварні крамниці, аукціони, збірки приватних колекціонерів Петербурга - із цих джерел Ханенки почали формувати свою колекцію західноєвропейського малярства. Після виходу Богдана Ханенка у відставку подружжя періодично жило, крім Петербурга, ще й у Москві, Києві, Франції, Німеччині, Іспанії, Австрії, Італії, Польщі, поширивши збиральницьку діяльність на терени цих міст. За півстоліття Ханенки зібрали колекцію з 1200 художніх творів, бібліотеку з питань образотворчого мистецтва. Опис свого колекціонерського набутку вони подали в каталозі, який випустили двома виданнями в 1896 та 1899 роках. Після смерті чоловіка матеріальне становище Варвари Ханенко різко погіршало, але і тоді вона намагалася поповнювати зібрання.

В період Великої Вітчизняної війни музей перейшов у розпорядження Генерал комісаріату України. Куратором музею став мистецтвознавець Дітріх Роскамп. Перші зазіхання на музейну збірку сталися в червні 1942 року, коли спеціально відряджені з Рівного архітектор Бар і художник Тессін відібрали для райхскомісара Еріка Коха 24 найкращі малярські твори, 15 полотен, 17 творів кераміки та античне мармурове погруддя.

З серпня 1943 року, відчуваючи наближення радянських військ, окупаційне Управління архівів, музеїв та бібліотек на чолі з директором Вінтером вчинило небачене пограбування музею. З особняка Ханенків тоді вивезли 474 малярські роботи, близько 25 тисяч гравюр, 1213 творів декоративного мистецтва, 10 скульптур.

Після повернення евакуйованих на початку війни до Пензи й Саратова творів, проведення капітального ремонту і створення тимчасової експозиції 16 вересня 1944 року Київський музей західного та східного мистецтва, перший серед музеїв тих міст СРСР, що зазнали окупації, відчинив свої двері для відвідувачів. А вже 4 жовтня 1945 року було відкрито його постійну експозицію.

Сьогодні Київський музей західного та східного мистецтва на порозі свого 80-річчя і 150-річного ювілею Богдана Ханенка. Центр зарубіжного образотворчого мистецтва зустрічає ці дати в оновленій будівлі з повернутим родовим гербом на фасаді, впорядкованим меморіальним кабінетом Б. Ханенка. Згодом розширяться експозиційні площі музею. На третьому, раніше службовому поверсі експонуватиметься колекція східного мистецтва, оформлена відповідно до національної своєрідності художніх культур кожного регіону, представленого в залі (Китай, Японія, Індія, країни Близького і Середнього Сходу, Єгипет). Планується відкрити лекторій. Влаштовуватимуться тематичні виставки - як із фондів музею, так і з музеїв інших міст України і з-за кордону. Слід відмітити участь музею у Міжнародній художній виставці «Іспанський натюрморт від Веласкеса до Гойї» (1995 p., Лондонська Національна галерея), на якій київський «Натюрморт з млинком для шоколаду» Хуана де Сурбарана — один із чотирьох репрезентованих сурбаранських натюрмортів, визнано найкращим; участь у виставці «Родина Терещенків», присвяченій 75-річчю Київського музею російського мистецтва (1997 p.), виставки «Італійське мистецтво XIV XIX ст.» - також у залах Київського музею російського мистецтва (1997 p.), «Скарби західноєвропейського мистецтва» (1998 p., Фінляндія-Лахті), Міжнародна виставка «Від фаюмського портрета до раннього візантійського іконопису» (1998 р.).

Нині музей користується великою популярністю серед киян та гостей столиці і є непересічною історичною цінністю та культурним надбанням народу.


Тетяна ОСТАПЧУК,

студентка II курсу

(спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність"),

Газета «Університет «Україна», № 11-12, 2004