Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ний ринок у широкому значенні слова це відносини не тільки між його субєктами (тобто в основному між банками), але і між банками і їхніми клієнтами.
Головна характерна риса валютного ринку полягає в тім, що на ньому грошові одиниці протистоять один одному тільки у вигляді записів за кореспондентськими рахунками. Валютний ринок представляє переважно міжбанківський ринок, оскільки саме в ході міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти, операції проводяться за допомогою різних засобів звязку і комунікацій, найбільш розповсюдженою з яких є, приміром, система електронних комунікацій SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication), що діє з травня 1977 р. і по якій щодня передається більш 160 млн. повідомлень. Центри комунікацій розміщені в Брюсселі, Амстердамі, Кульпепері (США, штат Вірджинія).
Роль валютного ринку в економіці визначається його функціями:
- обслуговування міжнародного обігу товарів;
- формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;
- механізм захисту від валютного ризику і додатку спекулятивних капіталів;
- інструмент держави для цілей грошово-кредитної й економічної політики;
- конвертування національної валюти в іноземну для використання її купівельної спроможності за кордоном;
- кліринг розрахунків між резидентами різних країн;
- надання кредитів для розвитку міжнародної торгівлі.
Розрізняють два види валютного ринку внутрішній і зовнішній.
Внутрішній валютний ринок діє в замкнутій економічній системі, у якій усі ділові операції й угоди відбуваються усередині країни, а розрахунки по них відбуваються у валюті цієї країни. У відкритій економічній системі, поряд з діловими операціями усередині країни, включені міжнародні економічні звязки і розрахунки по них вимагають використання іноземних валют.
Зовнішній валютний ринок фінансовий ринок, на якому здійснюється міжнародна торгівля й обмін іноземних валют.
При розгляді валютних операцій вихідним моментом є визначення понять валюта, котирування валюти і валютна позиція.
Валюта це не новий вид грошей, а особливий спосіб їхнього функціонування, коли національні гроші опосередкують міжнародні торгові і кредитні відносини. Таким чином, гроші, котрі використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.[1]
Котирування валюти це визначення її курсу. Повне котирування включає визначення курсу покупця (купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. Різниця між курсами продавця і покупця маржа є для банку джерелом доходу, за рахунок якого він покриває витрати по здійсненню угоди і деякою мірою служить для страхування валютного ризику.
Існує два методи котирування іноземної валюти до національної пряме і непряме. При прямому котируванні вартість іноземної валюти виражається в національній грошовій одиниці. При непрямому котируванні за одиницю прийнята національна одиниця, курс якої виражається у певній кількості іноземної валюти.
Валютна позиція - це співвідношення вимог і зобовязань банку в іноземній валюті. Якщо вимоги і зобовязання збігаються, валютна позиція вважається закритою, при розбіжності відкритою.
Відкрита позиція може бути двох видів: коротка і довга. Позиція, при якій зобовязання по проданій валюті перевищують вимоги, називається короткою, а якщо вимоги перевищують зобовязання довгою.
1.1.1 Операції з іноземною валютою
Коли фірми беруть участь у міжнародній торгівлі, вони вступають у звичайні ділові відносини: купують, продають, беруть позичку та надають кредит.
У міжнародній торгівлі місцева валюта одного продавця є іноземною для іншого. Якщо експортеру вдається домовитися про здійснення платежів у валюті його країни, то іноземний покупець повинен мати певну кількість цієї валюти для виконання платежу. Для цього йому варто звернутися в банк і купити необхідну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.
Якщо експортер погодиться прийняти платіж у місцевій валюті іноземного покупця, то цей експортер отримає платіж в іноземній валюті і буде зобовязаний щось з нею зробити. Його можливості наступні:
- Вести валютний рахунок у своєму банку у валюті платежу. Це рішення розумне, якщо:
- експортер очікує, що він регулярно буде виконувати платежі і мати надходження в цій валюті, отже, маючи валютний рахунок, він уникає необхідності купувати чи продавати іноземну валюту щораз, здійснюючи купівлю чи продаж у цій валюті;
- експортер припускає, що в дуже недалекому майбутньому йому доведеться здійснити платіж у цій валюті.
- Продати іноземну валюту банку в обмін на вітчизняну валюту (чи, можливо, навіть на іншу іноземну валюту).
Експортер може попросити виконати платіж у валюті, що є іноземною як для продавця, так і для покупця. Наприклад, експортер з Голландії може продавати товари покупцю з Мексики і просити про оплату в доларах США. У цьому випадку покупець повинен одержати іноземну валюту, звернувшись у свій банк, а експортер зобовязаний розпорядитися цією валютою одним із раніше описаних способів.
Зовсім очевидно, що в міжнародній торгівлі торговцям може знадобитися або купити, або продати іноземну валюту, і вони будуть здійснювати ці операції через свій банк. Коли торговці купують валюту, банк продає її, а коли продають банк купує її.
Варто мати чітке уявлення про те, чому експо?/p>