Облік доходів від реалізації готової продукції ПП "Газель і К"
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
вання зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, інші спеціальні витрати.
10. Загальновиробничі витрати.
11. Адміністративні витрати.
12. втрати унаслідок технічно неминучого браку.
13. Попутна продукція (віднімається).
14. Інші виробничі витрати.
15. Комерційні витрати.
Підсумок першої чотирнадцяти статі утворює виробничу собівартість, а підсумок всієї пятнадцяти статі - повну собівартість продукції.
Завершальним етапом є групування і облік за носіями витрат, тобто продукції, роботам, послугам з метою визначення їх собівартості.
Найпростіший спосіб розрахунку собівартості продукції - розподіл сумарних витрат на обєм випуску. Проте застосовувати цей спосіб можна тільки за умови, що підприємство проводить один вид продукції не утворюючи при цьому запасів напівфабрикатів або готової продукції. Складніший спосіб - калькуляція собівартості по статтях витрат. Прямі витрати безпосередньо включають в собівартість продукції а непрямі розподіляють за допомогою спеціальних баз і коефіцієнтів розподілу.
За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на прямі і непрямі (непрямі).
Прямі витрати повязані з виробництвом певного виду продукції і можуть бути, на підставі даних первинних документів, прямо і безпосередньо віднесені на її собівартість. Це витрати сировини і основних матеріалів, заробітна платня робітників і ін.
Непрямі витрати повязані з випуском декількох видів продукції, наприклад, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва. Вони включаються в собівартість конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.
В цих умовах важливе значення має угрупування витрат по відношенню до обєму виробництва. По даній ознаці витрати підрозділяються на постійні і змінні.
Постійні витрати не залежать від обєму виробництва, тобто не змінюються при зміні обєму виробництва. Проте постійні витрати, розраховані на одиницю продукції, змінюються при зміні обєму виробництва. До них можна віднести орендну платню, амортизацію і ін.
Змінні витрати залежать від обєму і змінюються прямо пропорційно зміні обєму виробництва. Змінні витрати, розраховані на одиницю продукції, є постійною величиною. До них відносяться витрати сировини і матеріалів витрати на оплату праці виробничих робітників і ін.
2.3 Відображення інформації про доходи від реалізації готової продукції у фінансовій звітності
Під методом обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції розуміється сукупність прийомів по збору, угрупуванню в бухгалтерському обліку інформації про виробничі витрати і числення фактичної собівартості продукції, для контролю за витратами підприємств.
Існує наступна класифікація основних методів обліку витрат:
- по відношенню до технологічного процесу - нормативний, стандартний, показаний, попередільний методи обліку;
- по обєктах калькуляції - облік по деталях, вузлах, виробах, процесах, переділах, виробництвах, замовленнях;
- за способом збору інформації, що забезпечує контроль за витратами, - метод попереднього контролю і нормативний метод.
Числення собівартості одиниці окремих видів продукції називається калькуляцією. На практиці застосовують фактичну, нормативну і планову (прогнозну) калькуляції.
При використовуванні обліку за фактичною собівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається по формулі:
Зф = 18340 * 0,34 = 6235,6
де Зф - фактичні витрати;
- фактична кількість використаних ресурсів;
- фактична ціна використаних ресурсів.
Облік за нормативною собівартістю в порівнянні з обліком за фактичною собівартістю дозволяє оцінити не тільки якими були витрати, але і якими вони повинні були бути.
Під нормативними розуміють поточні (діючі) норми витрат з поправками на зміну технології і т.п. При використовуванні нормативів тільки по кількості застосовується наступна формула:
З = 0,34 * (-660) = - 224,4
де - відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.
При використовуванні нормативів тільки за ціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:
де - відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною цін.
Облік за нормативною собівартістю в цілому, в порівнянні з обліком за фактичною собівартістю, більш ефективно вирішує задачу управління витратами. Основні достоїнства цього методу полягають в наступному:
- можливість контролю над витратами центрів відповідальності шляхом розробки бюджетів;
- можливість контролю витрат шляхом зіставлення фактичних значень з нормативними;
- можливість оперативного вживання заходів в ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду і ін.
До недоліків цього методу можна віднести збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт і необхідність організації обліку як в межах норм витрат, так і по відхиленню від них.
В практичній діяльності як планові норми витрат можна використовувати ідеальні стандарти і прогнозні.
Ідеальні стандарти показують, якою повинні бути витрати під?/p>