Облік доходів від реалізації готової продукції ПП "Газель і К"
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
?дукції - це числення фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції в цілому. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, повсякденне виявлення можливих відхилень від встановлених норм. Визначення причин і винуватців відхилень повинні задовольняти вимогам оперативного управління виробництвом.
В основі організації обліку витрат лежать наступні принципи:
- документування витрат і повне їх віддзеркалення на рахівницях обліку виробництва;
- незмінність прийнятої методології обліку витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції в перебігу року;
- своєчасне, повне і правильне віднесення витрат і доходів до звітних періодів;
- угрупування витрат по обєктах обліку і місцях їх виникнення;
- узгодженість обєктів обліку витрат з обєктами калькуляції собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат
- з нормативними, плановими показниками і т.д.;
- доцільність витрат, що відносяться до виготовлення певної продукції;
- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції;
- регламентація складу собівартості продукції;
- розвиток методології і організації обліку витрат на виробництво з метою їх зближення з міжнародними стандартами і світовою практикою.
В Україні склад собівартості продукції регламентується державою. Основні принципи формування собівартості продукції визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 т 31.12.99 р., Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і конкретизовані галузевими Типовими положеннями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.
Для збереження і збільшення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по будь-якому цеху або по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат на кожну декаду або місяць дає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.
Задачами обліку витрат є:
- скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, які указані в кошторисі;
- збалансованість виробництва по підрозділах для підтримки рівномірного потоку матеріалів;
- забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;
- розподіл невигідних витрат і т.п.
Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухвалення управлінських рішень.
Для правильного обліку виробничих витрат велике значення має їх класифікація. При класифікації витрат підприємства необхідно мати на увазі, що угрупування витрат, вживані в управлінському обліку, набагато ширше, ніж угрупування витрат фінансового обліку.
На практиці витрати підприємства класифікуються по наступних ознаках:
- за складом і видам витрат;
- за місцем виникнення витрат;
- за способами перенесення вартості на продукцію;
- за ступенем впливу обєму виробництва на рівень витрат;
- за носіями;
- за календарними періодами.
За складом витрати підрозділяються на одноелементні і комплексні.
Одноелементними називаються витрати, що складаються з одного елемента, матеріали, заробітна платня, амортизація і ін. Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення не діляться на різні компоненти.
Облік по видах витрат класифікує і оцінює ресурси, використані в процесі виробництва і реалізації продукції. По даній ознаці витрати класифікують за статтями калькуляції і економічних елементах.
Склад витрат, що включаються в собівартість продукції, регламентується відповідними нормативними актами, перш за все Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Цим же документом встановлений єдиний для всіх підприємств перелік економічно однорідних елементів витрат:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні потреби;
- амортизація основних фундацій;
- інші прямі витрати.
Групування витрат по економічних елементах є обєктом фінансового обліку і показує, що саме витрачено на виробництво продукції, який співвідношення окремих елементів в загальній сумі витрат.
Для числення собівартості окремих видів продукції виробничі підприємства використовують угрупування витрат по статтях калькуляції. Номенклатуру статі кожне підприємство може встановлювати для себе самостійно з урахуванням своїх специфічних потреб. Їх зразковий перелік встановлений галузевими інструкціями по обліку і калькуляції собівартості продукції. В самому загальному вигляді номенклатура статі калькуляції виглядає таким чином:
1. Сировина і матеріали.
2. Купувальні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.
3. Паливо і енергія на технологічні потреби.
4. Поворотні відходи (віднімаються).
5. Основна заробітна платня.
6. Додаткова заробітна платня.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Витрати, повязані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції.
9. Відшкоду