Облік довгострокових активів у зарубіжних країнах
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ТЕМА: ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ АКТИВІВ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
1. Поняття і види довгострокових активів
У закордонній обліковій термінології поняття довгострокові активи (long-lived assets) позначається різними термінами, зокрема необоротними активами (fixed assets), операційними активами (operational assets), позаоборотними активами. У більшості країн довгострокові активи містять основні засоби та нематеріальні активи.
Питання обліку та відображення довгострокових активів у фінансовій звітності субєктів господарювання на міжнародному рівні розглядаються у МСБО 16 Основні засоби, МСБО 38 Нематеріальні активи, МСБО 36 Зменшення корисності активів, МСФЗ 3 Обєднання бізнесу, а в Україні - у П(С)БО 7 Основні засоби та П(С)БО 8 Нематеріальні активи, П(С)БО 28 Зменшення корисності активів.
У США облік довгострокових активів регламентується значно більшою кількістю стандартів із фінансового обліку (SFAS), зокрема:
SFAS 142 Гудвіл та інші нематеріальні активи (Goodwill and Other Intangible Assets);
SFAS 144 Облік зменшення корисності та ліквідації довгострокових активів (Accounting for the Impairment or Disposal of Long-lived Assets);
SFAS 141 Обєднання бізнесу (Business Combinations);
SFAS 86 Облік витрат на компютерне програмне забезпечення, призначене для продажу, оренди чи іншої реалізації (Accounting for the Costs of Computer Software to be Sold, Leased, Or Otherwise Marketed);
SFAS 69 Розкриття інформації про нафто- та газодобувну діяльність (Disclosures about Oil and Gas Producing Activities);
SFAS № 19 Фінансовий облік і звітність нафто- та газодобувних компаній (Financial Accounting and Reporting by Oil and Gas Producing Companies);
SFAS 45 Облік доходу від франшизи (Accounting for Franchise Fee Revenue);
SFAS 34 Капіталізація процентних витрат (Capitalization of Interest Costs);
SFAS 2 Облік витрат на дослідження та розробки (Accounting for Research and Development Costs).
Згідно з МСБО 16, основні засоби - це матеріальні активи, що їх:
1) підприємство утримує для використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;
2) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
Нематеріальні активи, відповідно до МСБО 38, - це немонетарні активи, які не мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані.
Слід зауважити, що міжнародними стандартами не деталізуються види активів, які належать до основних засобів і нематеріальних активів.
У США довгострокові активи у фінансовій звітності підприємств класифікуються на дві категорії:
1) основні засоби (property, plant and equipment): земля, будинки, машини, обладнання, легкові та вантажні автомобілі. До категорії основних засобів відносять також природні ресурси, такі, як: нафта, газ, лісові й мінеральні ресурси;
2) нематеріальні активи (intangible assets): патенти, авторські права, торгові марки (назви), франшиза, організаційні витрати, гудвіл.
В Україні, згідно з П(С)БО 7 Основні засоби, класифікація основних засобів здійснюється за такими групами:
1. Основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робочу і продуктивну худобу; багаторічні насадження; інші основні засоби.
2. Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси, інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи.
3. Незавершені капітальні інвестиції.
Відповідно до ГІ(С)БО 8, нематеріальні активи поділяються на такі групи:
права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);
права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);
права на обєкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, зокрема ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, компютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
2. Визнання та оцінка основних засобів
Згідно з МСБО 16 Основні засоби, обєкт основних засобів слід визнавати як актив, коли:
1) існує ймовірність того, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, повязані з цим активом;
2) вартість активу для підприємства можна достовірно оцінити.
Відповідно до МСБО 16, первісна оцінка основних засобів здійснюється за їхньою собівартістю. При цьому собівартість обєкта основних засобів складається з ціни придбання, куди входять імпортні мита і невідшкодовувані податки на придбання, а також із витрат, ?/p>