Geum.ru

Нормування праці на роботах з обслуговування виробництва

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

?мувальників. Головною вадою цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, не відображають наукові досягнення і не орієнтують на передовий досвід, бо узагальнюють лише звітно-статистичні відомості. Як правило, рівень досвідно-статистичних норм знижений, тому їх легко перевиконують. Це відбувається, як правило, тому, що цим типом норм не враховуються повною мірою організаційні й технічні умови виробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення його організації виробництва та вдосконалення праці.

Особливості виробничих умов, технологічних і трудових процесів обумовили необхідність застосування різноманітних норм, їх групування за різними ознаками при нормуванні праці робітників.

За видами (призначенням сфери нормування праці) норми бувають такі:

  1. норма часу нормування тривалості робочого часу, необхідного для виконання певної роботи (одиниці продукції);
  2. норма виробітку нормування кількості продукції, роботи, послуг, яку потрібно виробити за робочу зміну;
  3. норма обслуговування нормування кількості одиниць устаткування, апаратів, агрегатів, які робітник має одночасно обслуговувати протягом зміни;

- норма чисельності нормування чисельності робітників, необхідної для забезпечення безперебійної роботи устаткування, робочого місця протягом зміни, за наявних організаційно-технічних умов та встановленого обсягу роботи.

За сферою застосування норми диференціюють так:

  1. За територіально-регіональним застосуванням: регіональні, державні, міждержавні (міжнародні);
  2. За галузевим застосуванням: загальнопромислові, галузеві та підгалузеві, підприємства.

За методом обґрунтування норми бувають:

  1. технічно обґрунтовані;
  2. досвідно-статистичні.

За побудовою та ступенем укрупнення:

  1. диференційовані (на окремі види операцій, умов);
  2. укрупнені (на операцію в цілому, без диференціації на складові);
  3. типові (для типових операцій, умов праці, робочих місць);
  4. комплексні (на трудовий комплекс в цілому чи на циклічні комплекси операцій);
  5. єдині (для всіх або окремих підприємств на технологічно-однорідні роботи і трудові операції).

За періодом дії норми бувають:

  1. постійні (діють увесь період існування тих організаційно-технічних умов, для яких вони були створені);

- сезонні (діють лише конкретної пори року);

  1. тимчасові (діють обмежений період часу: до досягнення повного освоєння нового устаткування, технології, операції);

- одноразові (встановлюються на одноразові роботи, операції). Існує також класифікація норм, що поєднує енергомісткість праці виконавця, витрати робочого часу та отримані результати (рис. 2). Така двоїстість у нормуванні обумовила появу на підприємствах зарубіжжя норм і нормативів, які одночасно використовуються як складові елементи організації виробництва і праці та оплати праці робітників. Це дає змогу враховувати як технічні вимоги виробництва, так, певною мірою, і фізіологічні можливості людини. При цьому звязок фізіологічних складових трудового процесу з його результатами обумовлює впровадження більш обєктивного матеріального стимулювання робітників (рис. 2 додаток 1).

У сучасному великому технологічно й технічно розвиненому виробництві застосовують майже всі ці норми, виходячи з конкретних особливостей та потреб підприємства.

Отже, ми бачимо, що на сьогоднішній день найраціональнішими методами нормування праці є досвідно-статистичний, аналітичний та укрупнений. В практиці господарювання сучасних підприємств найбільш поширеним виступає аналітичний метод, оскільки його застосування менш трудомістке, і це дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу, а також сприяє рівнонапруженості перелічених норм.

 

Розділ ІІ. ОПИС ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД РАДАР

 

2.1 Історія заснування підприємства ВАТ Київський завод Радар

 

8 лютого 1930 Президія Київського Обласного виконкому на своєму засіданні прийняла рішення про організацію в м. Києві експериментальної майстерні для виготовлення зразків за пропозиціями та винаходів київських раціоналізаторів. У перший же рік свого існування майстерня надала допомогу трикотажної промисловості, освоївши виготовлення мальезних голок, в результаті чого був скорочений їх імпорт. Через деякий час майстерня завоювала авторитет и уже в 1931 році була перетворена в Київський експериментальний завод № 8 у системі місцевої промисловості.

Самою найпершою продукцією заводу були:

  1. Узкопльоночні кінопроекційні апарати;
  2. Електромотори до кінопроектора;
  3. Комплект оснащення та інструментів для друкарських машинок "Україна";
  4. Насоси для перекачування бензину;
  5. Автоклави;
  6. Револьверні верстати для Музфабрики.

Стара територія, яка знаходилась на вул.Свердлова стала дуже малою, тому 15 травня 1932 Президія Київської Міської ради прийняла рішення про розміщення експериментального заводу № 8 на території колишнього котельного заводу чеського концесіонера Пауля ( на даний момент вона має назву - вул. Предславинська, 35). Виробнича база складалася з виробничого корпусу площею близько 900 кв. метрів і декількох десятків металообробних верстатів. Серійної продукцією заводу були кисневі компресори КК-1. На базі отрима