Нормування оборотних засобів
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
бів на витрати майбутніх періодів
розраховується по рівності:
НБП = РБН + РП - РВ, (2.4)
де РБН сума засобів, вкладених у витрати майбутніх періодів, на початок планового року;
Рп витрати на даний плановий період по кошторису;
Рв витрати, що включаються в собівартість продукції планового періоду по кошторису витрат на виробництво.
Норматив на готову продукцію, що знаходиться на складі
, (2.5)
Нгот - норма наявності готової продукції, дн.
В усіх перерахованих нормативах оборотних засобів варто враховувати потреба підприємства в засобах не тільки для їхньої основної діяльності, але і для виробничої інфраструктури.
2.2 Нормування запасів грошових активів
Нормування запасів грошових активів спрямоване на визначення максимального обсягу наявних запасів грошових коштів, перевищення якого недоцільне з точки зору обсягу втрат від невикористання грошей (наявності "вільного" залишку). Такий підхід відповідає стратегічній меті управління - забезпеченню доходності (прибутковості) і реалізується за допомогою використання різних економіко-матеріальних методів (моделей).
Розробка моделей оптимізації залишку грошей базується на використанні загальних засад та методичного інструментарію теорії управління матеріальними запасами, оскільки цілі та обмеження їх формування приблизно однакові.
Моделі оптимального залишку коштів оцінюють:
- обсяг грошових коштів та їх еквівалентів, необхідний підприємству для задоволення його потреб;
- оптимальну пропорцію розподілу грошових коштів між окремими формами: гроші на розрахунковому рахунку або цінні папери, що швидко реалізуються;
- періодичність (умови) та обсяги трансформації грошей в цінні папери та навпаки.
В сучасній економічній літературі світове визнання отримали декілька моделей, зокрема: модель Баумоля; модель Міллера-Орра; модель Стоуна; модель Беранека.
Відмінності між ними полягають в різному визначенні та математичній формалізації процесів надходження та витрачення грошей, системи обмежень, які необхідно враховувати.
Планування руху грошових коштів передбачає визначення можливих джерел надходження та напрямків використання грошових коштів підприємства для забезпечення його платоспроможності впродовж планового періоду.
Поточне регулювання грошових потоків (операцій) охоплює такі напрямки роботи (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Напрямки поточного регулювання грошових потоків (операцій)
1. Синхронізація грошових потоків. Цей напрямок поточного регулювання передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі.
Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше, уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використати її для отримання додаткового доходу; по-третє, зменшити норматив готівки на рахунку підприємства.
2. Прискорення процесу надходження грошей. Цей напрямок поточного регулювання здійснюється з метою скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства (моментом, коли підприємство може їх використовувати). Є багато способів прискорення цього процесу:
1. Змінити час переказу платежів від покупця підприємству.
2. Скоротити час, протягом якого отримані платежі залишаються неінкасованими грошовими коштами.
3. Прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.
3. Контролювання витрат грошей. На відміну від завдань управління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.
При контролі за витратами грошей в світовій практиці застосовуються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських рахунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат тощо.
4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів.
Ефективне використання методів прискорення надходжень та контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміжків часу тимчасово "вільних" грошових коштів.
Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.
Розрізняють два методи розрахунку показників руху коштів: прямий і непрямий. Як правило, у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують один із цих методів. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедури визначення величини потоку коштів у результаті операційної діяльності.
Прямий метод базується на обчисленні надходження (виручка від реалізації продукції (товарів, послуг), аванси отримані та ін.) і вибуття (оплата рахунків постачальників, повернення кредитів, позик та ін.) коштів. Тобто вихідним елементом є виручка. При застосуванні даного методу використовуються дані бухгалтерського обліку, які відображають рух коштів і які отримують з облікових реєстрів підприємства.
Непрямий метод базується на ідентифікації та обліку операцій, повязаних із рухом коштів, і послідовному коригуванні чистих прибутків або збитків. Тобто вихідним елементом є прибуток (збиток).
3. Аналіз нормування оборотних засобів на прикла?/p>