Нова роль Китаю. Розв’язання проблеми Гонконгу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Нова роль Китаю. Розвязання проблеми Гонконгу
Міжнародні відносини в Східній Азії
До другої половини 90-х років східно-азійська підсистема стала другою за значенням після Європи підсистемою світу. Висока динаміка розвитку, в основі якої - випереджальні темпи росту країн Східної Азії, їхній успішний діалог між собою й із поза регіональними державами можуть зробити Азіатсько-тихоокеанський район основним центром світового економічного й політичного тяжіння подібно тому, як таким центром у попередні епохи була Європа. Східна Азія - частина Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР). Є кілька варіантів визначення його географічних границь. Відповідно до першого до АТР відносять гігантський район, що обмежується західним узбережжям обох Америк, східним узбережжям Азії й зоною Австралії. При такій інтерпретації в АТР включають і країни Південної Азії. Другий варіант припускає включення в АТР країн Тихоокеанської Азії, США, Канади й зони Австралії й Нової Зеландії. Держави Південної Азії в цьому випадку також попадають у перелік країн АТР, але з нього виключаються латиноамериканські держави.
Третій варіант припускає фокус на азіатських тридцятимільйонних АТР від Берингової протоки до Бірми. Матеріали, повязані з політикою поза регіональних держав - США, Австралії, Індії, Канади й країн Європейського союзу, залучаються для аналізу остільки, оскільки це необхідно для розуміння регіональних подій.
В 70 - 80-х роках на регіональному рівні структура міждержавних відносин визначалася існуванням трикутника СРСР - США - КНР, що вписувався в контекст світового біполярного протистояння Радянського Союзу й США. Розпад СРСР зруйнував цю структуру. У Східній Азії обстановка перестала залежати від відносин Москви й Вашингтона. Це дало поштовх розвитку регіональної багатополярності. В АТР сталі діяти кілька центрів впливу - Китай, Японія, держави Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Росія. США хоча географічно й не належать до східно-азійської підсистеми, але роблять на неї величезний вплив.
Багатополярність на рівні регіону визначає підхід країн Східної Азії до оцінки світових тенденцій. Китай є активним пропагандистом концепції формування багатополярної структури міжнародних відносин в усьому світі. У квітні 1997 р. ця точка зору КНР одержала підтримку Росії, коли в Москві за підсумками російсько-китайських переговорів була підписана спільна російсько-китайська Декларація про багатополярний світ і формування нового міжнародного порядку.
Нова роль Китаю
В 90-х роках відбулося зміцнення економічних і військово-політичних позицій КНР. Завдяки реформі, розпочатій в 1978 р. під керівництвом лідера Компартії Китаю Ден Сяопіна (1904 -1997), китайська економіка вийшла із кризи. У країні була вирішена продовольча проблема, а до початку 90-х КНР стала одним з найбільших світових експортерів. У країні здійснюються "осередкова модернізація" і індустріалізація на сучасній технологічній основі. По оцінках, Китай вийшов на третє місце у світі по обсягах ВНП, поступаючись США і Японії.
Правда, абсолютні цифри не вказують на ефективність економіки КНР. Через величезне населення Китай не можна віднести до числа передових країн по показнику доходу на душу населення. Країна страждає від нерівномірності розвитку: передові виробництва зосереджені в прибережній зоні, а основна частина глибинних районів залишається відсталою й бідною, що породжує соціальну напруженість. Тягарем для країни залишається демографічний ріст. З обліком цих і інших обставин частина фахівців думає, що Китай не зможе втримувати високі темпи росту. Проте КНР має у своєму розпорядженні достатні ресурси для військового будівництва й активної зовнішньої політики в географічно наближені до неї районах.
В 1989 р. на площі Тяньаньмень у Пекіні відбулися виступи китайського студентства під демократичними гаслами. Виступи були жорстоко подавлені. Міжнародне співтовариство засудило дії китайської влади, а американський конгрес увів санкції проти КНР у звязку з порушеннями прав людини. Як міра тиску пішло рішення конгресу відкласти на рік надання КНР режиму найбільшого сприяння в торгівлі.
Однак погіршення відносин КНР із індустріальними країнами не відбулося. Незабаром після зазначених подій США в неофіційному порядку провели переговори із КНР про врегулювання ситуації. Президент Дж. Буш вжив заходів по обмеженню ефекту санкцій, і режим найбільшого сприяння для КНР був відновлений. Після цього він щорічно продовжувався, хоча щораз американська сторона погоджувала своє рішення з поступками КНР по конкретних правозахисних питаннях (звільнення дисидентів, спрощення еміграції й т.п.).
Тайванська проблема
Питання про воззєднання КНР із Тайванем або про національне обєднання залишається однією із найскладніших проблем регіональних відносин. Корені проблеми йдуть до останніх місяців громадянської війни в Китаї восени 1949 р., коли колишній центральний уряд Китайської Республіки на чолі з лідером Національної партії (гоміньдан) Чан Кайші під тиском комуністичних загонів Мао Цзэдуна відступив на Тайвань. З тих пір кожен уряд - новий, комуністичний, у Пекіні й старий, гоміньданівський, у Тайбеї претендував на легітимність і вважав себе єдиним законним загально китайським урядом. Радянський Союз визнава?/p>