Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
а від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним за депозитами. Таким чином, одержуючи від Національного банку кредитні ресурси в процесі рефінансування, банк може надати їх споживачам тільки за відсотком, що перевищує облікову ставку Нацбанку. Вартість кредитних грошей усередині держави визначає вартість інвестицій, що надходять із-за кордону. Отже, наприклад, для залучення закордонних інвестицій Нацбанку необхідно підвищити облікову ставку. Це потягне за собою уповільнення економічних процесів всередині країни внаслідок подорожчання кредитних ресурсів.
Додатком до облікової політики є ломбардна (або закладна) політика. Вона заснована на наданні центральним банком позичок кредитним установам під забезпечення векселів, цінних паперів та державних боргових зобовязань.
На облікову й ломбардну політику покладено також виконання сигнальної функції, коли кредитні установи розглядають зниження офіційного дисконту як орієнтацію на проведення політики кредитної експансії, а збільшення - як очікування політики кредитної рестрикції. В Україні спостерігається поступове зниження ставок за ломбардними кредитами та кредитами, що придбаваються банками на тендері.
Досить важливою функцією Національного банку є здійснення банківського регулювання. У юридичній літературі існують різні погляди на правову природу та види банківського регулювання, що здійснюється центральним банком держави.
Так, на думку Н.Ю. Єрпильової, банківське регулювання - це система специфічних правил поведінки нормативного характеру, сформульованих державними органами, іншими владними структурами, а також недержавними саморегулюючими організаціями, що мають своєю метою обмеження банківської активності і головним чином банківських операцій.
А.Г. Братко включає до банківського регулювання, крім правових, банківські норми та практику їх застосування.
Закон Про Національний банк України визначає банківське регулювання як одну із функцій Національного банку України. Вона полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
Саме зазначене визначення спростовує поширену в науці класифікацію банківського регулювання на валютне регулювання і пруденціальне, що в сумнівній формі обєднує різні за своїм предметом та цілями регулюючі процеси.
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
- реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
- встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
- застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
- нагляд за діяльністю банків;
- надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
- встановлення обовязкових економічних нормативів;
- визначення норм обовязкових резервів для банків;
- встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
- визначення процентної політики;
- рефінансування банків;
- установлення кореспондентських відносин;
- управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
- операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
- імпорту та експорту капіталу.
Ще однією функцією Національного банку є здійснення банківського нагляду. Банківський нагляд - це система контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Головна мета банківського нагляду, як і банківського регулювання - це безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими обєднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку та економічних нормативів. Але при цьому Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності зазначених осіб.
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог законодавства щодо здійснення банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити пі