Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
?у політику. Стратегічними цілями монетарної політики центробанку є кінцеві цілі загальноекономічної політики держави - досягнення такого зростання суспільного виробництва, за якого буде забезпечена повна зайнятість, стійкість цін (стримування інфляції), збалансованість платіжних відносин із зовнішнім світом. Проміжними цілями монетарної політики є досягнення такого стану деяких ключових економічних перемінних, який сприятиме досягненню стратегічних цілей. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.
Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:
- визначення та регулювання норм обовязкових резервів для комерційних банків;
- процентну політику;
- рефінансування комерційних банків;
- управління золотовалютними резервами;
- операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права, у тому числі з казначейськими зобовязаннями) на відкритому ринку;
- регулювання імпорту та експорту капіталу;
- емісія власних боргових зобовязань та операції з ними.
Національний банк установлює банкам норматив обовязкового резервування коштів. При цьому:
- норматив обовязкового резервування встановлюється єдиним для банків у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валютах;
- для різних видів зобовязань можуть установлюватися різні нормативи обовязкового резервування;
- рішення про підвищення нормативу обовязкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.
Національний банк встановлює порядок визначення облікової, ломбардної та інших процентних ставок за своїми операціями.
Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.
Національний банк відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.
Розробка основних засад грошово-кредитної політики статтею 100 Конституції України покладена на Раду Національного банку України, яка повинна також здійснювати контроль за її проведенням. У Законі України Про Національний банк України (стаття 9) регламентуються основні показники, за якими здійснюється грошово-кредитна політика. При цьому відповідно до статті 51 Закону України Про національний банк України Нацбанк двічі на рік повинен надавати Президенту України та Верховній Раді України інформацію про стан грошово-кредитного ринку в державі.
Національний банк має виключне право на емісію, тобто випуск в обіг грошових знаків в усіх формах.
Принципи організації емісійних операцій:
- централізм у проведенні емісійних операцій полягає в тому, що установи банків самостійно розпоряджаються готівковими грошима, які надходять до їх кас, а емісію грошей проводять лише в межах, установлених вищестоящими установами центрального банку;
- безумовне виконання завдань з вилучення грошей із обігу;
- своєчасне та безперебійне задоволення обґрунтованих потреб у наявних грошах підприємств, організацій та установ;
- складення всіма установами банків, що здійснюють касові операції, розрахунку можливих щоденних надходжень та видач готівкових коштів з метою попереднього визначення величини можливої емісії;
- самостійне вилучення грошей із обігу у випадках, коли фактична сума грошей, які знаходиться в оборотній касі установ банків, перевищує встановлену межову суму.
До основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку можна віднести:
- політику обовязкових резервів - з використанням уніфікованої ставки резервування залучених коштів комерційними банками як у національній, так і в іноземній валюті;
- процентну політику, основою якої є використання облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за його операціями як базової ціни національної валюти та одного з важелів стабілізації грошово-кредитного ринку;
- здійснення відповідних регулюючих операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках з метою дотримання стабільності курсу національної валюти.
Облікова (дисконтна) політика центрального банку заснована на переобліку або купівлі векселів, врахованих раніше комерційними банками. При цьому центральний банк із валюти векселя утримує дисконт, або обліковий процент, зміна якого впливає на обсяг кредитування в країні: при його збільшенні здійснюється жорстка політика дорогих грошей, при зниженні - політика дешевих грошей, тобто політика кредитної рестрикції або кредитної експансії.
Відповідно до статті 27 Закону України Про Національний банк України, Нацбанк установлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Таким чином, установлюючи найменшу процентну ставку в державі, Національний банк України фактично визначає вартість грошей, позичкового капіталу, що обертається в Україні. Згідно зі статтею 49 Закону України Про банки та банківську діяльність, банк не може надавати кредити під процент, ставка якого нижч