Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність діяння
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
утворюють складу злочину.
До таких обставин діюче кримінальне законодавство України і наука кримінального права відносять:
- Необхідна оборона (ст. 36);
- Уявна оборона - дії, повязані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ст. 37);
- Затримання особи, що вчинила злочин - не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (ст. 38);
- Крайня необхідність - не є злочином заподіяння шкоди правоохоронним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ст. 39);
- Фізичний або психічний примус - не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (ст. 40);
- Виконання наказу або розпорядження - дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження (ст. 41);
- Діяння, пов'язане з ризиком - не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети (ст. 42);
- Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності (ст. 43).
В юридичній літературі можна зустріти міркування, що до таких обставин відноситься також:
. Здійснення свого права - наприклад, знищення майна власником, заподіяння шкоди своєму здоров'ю тощо.
. Виконання професійних функцій - наприклад, заподіяння шкоди здоров'ю особи хірургом при проведенні операції.
. Погодження потерпілого на заподіяння йому матеріальної чи майнової шкоди і тому подібні дії.
Але всі ці останні до таких обставин не можуть бути віднесені, тому що вони:
) не передбачені чинним законодавством;
) мають зовсім іншу юридичну природу;
) не мають зовнішньої подоби до злочину (відсутність протиправності, вини, спрямовані на здійснення права, на суспільну користь).
Обставини, що виключають злочинність заподіяної шкоди, мають загальні суспільні та юридичні ознаки:
. Суб'єктивне право кожної людини - Кожна особа має право на необхідну оборону… (ч. 2 ст. 36 КК України).
. Незалежне право (суверенне) - не залежить від можливості уникнути нападу чи звернутися за допомогою до інших осіб або до органів влади (ч. 2 ст. 36 КК України).
. Універсальне право - наявність його не залежить від наявності в особи інших прав.
. Найбільш суспільно-колективне право може бути застосоване для захисту права та інтересів усіх інших осіб, як фізичних, так і юридичних.
2. Поняття необхідної оборони та її зміст
Інститут необхідної оборони є одним із найдавніших в теорії та практиці кримінального права. Право на захист життя, здоровя, майна від злочинних посягань виникло поряд із становленням держави і права, змінюючись у процесі розвитку суспільства. Право на необхідну оборону згадується ще в договорах київських князів Олега та Ігоря з греками 911, 945 рр., в Руській правді Ярослава Мудрого та в більш правових актах.
Питанням про існування права на необхідну оборону цікавилися філософи та юристи минулого. В епоху середньовіччя необхідну оборону обґрунтовували Священним Писанням, вбачаючи в ній релігійний обовязок боротьби з гріхом. Ж.Ж. Руссо в інституті необхідної оборони вбачав повернення людині її природного права на захист. Конституція України встановлює, що кожен має право захищати своє життя і здоровя, життя здоровя інших людей від протиправних посягань. Конкретизація цього конституційного положення знайшла своє відображення в ст. 36 КК України яка виступає в якості гарантії реалізації права кожної людини на самозахист, захист інших осіб, державних та суспільних інтересів від суспільно небезпечних посягань.
Необхідною обороною в кримінальному праві називаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання завданням шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання (ч. 2 ст. 36 КК України).
Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького. проникнення в житло чи інше приміщення або якщо ?/p>