Небезпека масових промислових вибухів у мегаполісах
Информация - Безопасность жизнедеятельности
Другие материалы по предмету Безопасность жизнедеятельности
ситуацій за видами, можна дійти висновку, що протягом півроку (2000-2008рр) вибухи на промислових обєктах кількісно перевищують лише аварії на транспорті. Третє місце займають аварії на системах життєзабезпечення, четверте аварії на електроенергетичних системах. І нарешті, останнє місце посідають раптові руйнування споруд.
Отож, стає зрозумілим, наскільки важливим постає перед нами питання небезпеки промислових вибухів в наш час.
Статистика промислових вибухів століття у світі та Україні
Промислові вибухи це ті явища суспільства, які виникли разом із появою та розвитком великих промислових обєктів. Тому аварії цього типу турбують людство уже більше двох століть, призводячи до тяжких природних та антропогенних наслідків.
Згадаємо хоча б атомну енергетику. За останнє століття на підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:
1957рік аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500 кв.км);
1957рік вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);
1961 рік аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);
1979рік аварія на АЕС Тримайл-Айленд у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).
1986 рік - аварія на Чорнобильській АЕС.
У таблиці 1 приведена статистика надзвичайних ситуацій, які відбувались на атомних електростанціях виключно в межах України (тут приводяться дані щодо всіх електростанцій).
Таблиця 1
АЕСКількість надзвичайних ситуаційЗапорізька53Рівненська35Південноукраїнська24Чорнобильська12Хмельницька7
Одна з найбільш трагічних хімічних катастроф сталася в Бхопалі (Індія) 3 грудня 1984 року, де мав місце викид приблизно 30 тонн парів метил-ізоціанату, що стало причиною смерті 16 000 людей, а в 100000 осіб призвело до тяжкого розладу здоровя.
Найтрагічніша хімічна катастрофа в Польщі сталася 27 червня 1971 року на нафтопереробному заводі Чеховіце-Дзєдзіце, де блискавка потрапила в резервуар нафти, який внаслідок цього загорівся, вибухнув, а зразу після нього вибухнув сусідній резервуар. Пожежа охопила також два інші резервуари, насосну станцію з перекачки та виробничий цех. Внаслідок катастрофи загинуло 37 осіб, понад 100 зазнало тяжких опіків. Фінансові втрати були дуже великі.
Чергова подія, спричинена, імовірно, парами бензолу під час проведення операції дегідратації резервуару, який містив цю речовину, на заводі АТ Петрохемія-Бляховня в Кендзєжині-Козьлі (Опольське воєводство) 15 липня 2005 року. Троє працівників, які знаходилися в корпусі резервуара, загинули. Вибух суміші нітроефірів на території заводу Пластмас АТ Нітрон в Крупському Млині (Сілезьке воєводство) 20 липня 2005 року також важка за наслідками трагедія на території Польщі. Вісім осіб було травмовано, у тому числі 6 госпіталізовано. Вибух знищив склад і частину сусідніх обєктів. У результаті аварії мав місце викид 682 кг діоксиду вуглецю та 217 кг окисів азоту. Матеріальні втрати оцінено в 2 мільйони злотих.
Україна і потенційно небезпечні виробництва на прикладі зернообробних промислових підприємств
Приклад потенційно небезпечного виробництва в Україні зернообробні обєкти. В ХХ ст. технологія зберігання та переробки зерна отримала революційний розвиток. На зміну старим вітряним і паровим млинам прийшли потужні промислові підприємства з зовсім іншою технологією, оснащені складними технічними пристроями. Замість комор зявилися величезні залізобетонні конструкції, начинені численним технологічним та транспортним обладнанням.
В СРСР борошномельна, комбікормова промисловість і елеваторне господарство розвивалися в післявоєнні роки бурхливими темпами. Сучасні технологія й устаткування виявилися вельми небезпечними. Нерозуміння цього як при проектуванні, так і при експлуатації цих виробництв призводило до аварій на борошномельних, комбікормових заводах, елеваторах та інших виробництвах, повязаних з переробкою рослинної сировини.
Пік аварійності припав на 70-80-і рр.. минулого століття. Щорічно відбувалося за 10-15 вибухів пилу з загибеллю людей і руйнівними наслідками і безліч аварій, які вдавалося приховувати від статистики.
1981 р. вибух на комбінаті хлібопродуктів в м. Твері. Стару шестиповерхову будівлю, млини з могутніми цегляними стінами було повністю зруйновано. Загинув персонал двох змін (вибух стався під час перезміни).
1982 р. потужні вибухи пилу пройшлися по обєктах Ачинського комбінату хлібопродуктів, розметавши будівельні конструкції, обладнання, жертвами якого стали десятки працівників елеватора.
1988 р. Томиловский елеватор. Три вибухи в силосі елеватора. Спроба локалізувати аварію призводить до наступного вибуху та загибелі персоналу. Процес самозаймання насіння соняшнику з подальшими газопилоповітряними вибухами став некерованим. Локалізувати цю аварію не вдалося, і елеватор протягом півтора року повільно гинув під локальними вогнищами і вибухами в силосах, що слідували один за одним.
Все це викликало тривогу і примусило серйозно звернути увагу на безпеку технологій зберігання рослинної сировини і, в першу чергу, зерна. Довелося міняти ідеологію проектування цих вибухонебезпечних виробництв, враховувати потенційн