Національний доход: суть, виробництво, розподіл і використання
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
ня. Отож знайдемо середню схильність до споживання, поділивши цю функцію споживання на Y:
APC = C = a W + b
Y Y
Якщо відношення майна (W) до використовуваного доходу (Y) є постійними, то АРС буде стабільною. І навпаки, якщо відношення (W/Y) змінюється, то й середня схильність до споживання змінюватиметься. У короткостроковому періоді майно кожної особи не змінюється суворо пропорційно до річного доходу. Тому за високих рівнів поточного доходу АРС може знижуватись. Проте у довгостроковому періоді існує залежність між зростанням майна і доходом, що зумовлює усталеність відношення (W/Y), тобто середня схильність до споживання буде постійною.
Зобразимо залежність між споживанням і доходом, яку передбачає модель життєвого циклу, графічно. У короткостроковому періоді, коли величина майна постійна, функція споживання у моделі життєвого циклу нагадує кейнсіанську. Проте зі збільшенням майна у довгостроковому періоді ця функція переміщується вгору (рис. 6). Це переміщення утримує середню схильність до споживання незмінною, коли дохід збільшується. Середня схильність до споживання (АРС=С/Y) дорівнює нахилові лінії, проведеної від початку координат до точки на функції споживання. Ось у такий спосіб модель життєвого циклу розвязує загадку споживання.
C2=aW2+bY
C1= aW1+bY
аW2
аW1 АРС
Використовуваний дохід, Y
Рис.5
Функція споживання у моделі життєвого циклу
Економісти нині вважають, що найпростіша модель життєвого циклу не повністю пояснює поведінку споживача. Річ у тім, що люди заощаджують у молодшому віці не лише для підтримання рівня споживання після виходу на пенсію, а і з інших мотивів, зокрема бажання залишити певне майно своїм нащадкам.
Мільтон Фрідман розвинув модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою постійного доходу. Ця модель виходить з того, що особа, визначаючи обсяг свого споживання, бере до уваги не свій поточний дохід, а постійний дохід.
Постійний дохід це та величина доходу, яку споживачі надіються отримувати у майбутньому, враховуючи своє майно та зароблений дохід. Частина поточного доходу нерідко є тимчасовою, і індивід не розраховує на неї у майбутньому. Отже, тимчасовий дохід це частина поточного доходу, яку люди не сподіваються отримувати у майбутньому. Прикладом тимчасового доходу є виграш у лотерею або надходження фермера у даному році внаслідок сприятливих для нього цін тощо.
Постійний дохід це середній дохід, а тимчасовий відхилення від середньої величини доходу.
Згідно з гіпотезою постійного доходу, люди орієнтуються на постійний дохід: заощаджують і беруть позики для зрівноважування споживання у відповідь на тимчасові зміни у доході.
У найпростішій формі гіпотезу постійного доходу можна записати так:
C = a Yn,
Де а константа, що визначає частку постійного доходу, яка споживається;
Yn постійний дохід.
Отже, згідно з гіпотезою постійного доходу, споживання змінюється у тій самій пропорції, що й постійний дохід. Зі збільшенням постійного доходу особи на 10% обсяг її споживання також зросте на 10%.
З гіпотези постійного доходу випливає, що кейнсіанська функція споживання використовує хибну змінну. Споживання, згідно з цією гіпотезою, визначається не поточним, а постійним доходом.
Гіпотеза постійного доходу також дає змогу пояснити загадку споживання. Поділимо обидві частини функції споживання на Y:
APC = C/Y = a Yn/Y
Отже, цієї моделі випливає, що середня схильність до споживання залежить від відношення постійного доходу до поточного. Коливання доходів із року в рік здебільшого зумовлюється змінами тимчасового доходу. Тому середня схильність до споживання знижується у роки з високими доходами. Проте у тривалому періоді коливання доходу відображають зміни його постійного компонента, тому середня схильність до споживання є стабільною.
Валовий національний доход (GNI) дорівнює ВВП плюс первинні
доходи, одержані резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, неінвестованих доходів від прямих зарубіжних інвестицій, мінус первинні доходи, передані резидентами за кордон:
GNI = ВВП + YL YM,
де YL - первинні доходи, одержані з-за кордону;
YM первинні доходи, передані за кордон.
Валовий національний наявний доход (GNDI) дорівнює валовий національний доход плюс поточні трансферти, одержані резидентами з-за кордону, мінус поточні трансферти, передані за кордон:
GNDI = GNI + TrL TrM,
де TrL поточні трансферти, одержані з-за кордону;
TrM поточні трансферти, передані за кордон.
Національний доход, та його розподіл
НД на макрорівні це сума (V+m) новоствореної вартості по всіх галузях економіки.
НД=ВНП-А НП,
НД=ЧНП-НП
НП це непрямі податки.
Якщо розглянути НД з позиції ВНП, то НД = W+R+P+i
Категоріями розподілу НД є:
1. особистий дохід,
2. післяподатковий дохід (дохід у розпорядженні).
Особистий доход:
ОД = НД ВСС ППК НПр + Т;
ВСС виплати на соціальне страхування;
ППК податок на прибуток корпорацій;
НПр нерозділений прибуток;
Т трансфертні платежі.
Доход кінцевого використання(доход у розпорядженні);
а) ДІ = ОД ТІНД;
ТІНД податки на особистий доход (індивідуальні).
б) ДІ = С + S;
С споживчі видатки;
S заощадження.
При характеристиці споживання визначають подоходну функцію с