Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
в (1663р.).
Найдавніші спроби української етимології також відбувалися на випадковій зовнішній подібності слів і були типовими для мовознавчої науки аж до середини ХІХ століття. У системі освіти ХVI XIX ст. етимологія як розділ граматики посідала одне з найважливіших місць, оскільки її вважали засобом, за допомогою якого можна досягти усіх інших знань.
Власне наукова етимологія в Україні починається з діяльністю О. Потебні. Він будує етимологію на засадах порівняльної граматики, використовує значний історичний і фольклорний матеріал.
Над проблемами етимології в сучасному мовознавстві працюють наукові відділи історичної лексикології Інституту української мови й Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. [15,16]
1.3 Класифікація типів народної етимології
Існують різні погляди на лінгвістичну природу народної етимології, які стосуються не тільки процесу її утворення, а й розмежування різних типів.
Можна виділити такі типи народної етимології: 1) за зовнішнім пристосуванням співзвучних лексем, де звукова форма незрозумілого за походженням слова пристосовується до знайомої форми якоїсь лексеми; пор. зміну динамит в демит; 2) за зміною і переосмисленням зовнішньої форми, ґрунтується на дії фонетичного і семантичного факторів, що призводять до встановлення звязків між значенням і звучанням лексем: а) за збереженням предметної співвіднесеності (пор. бульвар і гульвар); б) за зміною в лексичному значенні слова (пор. свідок очевидець, які мотивовані дієсловом ведать знати, буквально знаючий видаючий).
Встановлені типи народної етимології неоднозначні за характером і результатами впливу на звукову форму і семантику слова. Основним типом народної етимології, безумовно, є пристосування, коли шляхом зміни зовнішньої форми слова пояснюється його внутрішня форма і значення. До периферійних типів народної етимології відносяться уподібнення, які не змінюють звучання слова, і уподібнення, що надають зміненому слову зовнішньої подібності зі співзвучною лексичною одиницею. [2,17]
2. Практична частина
2.1 Прасловянські орнітоніми
Ворон (діалектні назви ворін, гавран, крикун) назва цього роду повязана з кольором оперення птаха. Чорний з відблиском колір у словян називається вороним.
Гоголь (діалектні назви гегавка, кракуша) назва цієї качки, мабуть, утворена способом звуконаслідування (пор. гоготати); зустрічається у східних і західних словян, має паралелі в деяких інших мовах (латиській, голландській, давньопруській, давньоісландській). Але є й інші, не менш переконливі теорії походження даної назви, а саме:
а) тюркського походження назва за кольором оперення синюватий, сизий, голубуватий;
б) суфіксальне утворення, споріднене зі словами гоготати, гагара;
в) вторинне за походженням значення молодцюватий (пор. ходити гоголем).
Журавель (діалектні назви веселик, василець, віщун, клекотень, бусел) існує дві гіпотези походження назви:
а) назва тісно повязана з народними повірями, легендами, де означає той, що журиться (крик птаха дійсно має сумний відтінок);
б) назва загальнословянська; в основі лежить стародавній індоєвропейський корінь із значенням різко кричати (дійсно, різкий голос птаха чути далеко). [1,8]
Зозуля (діалектні назви кукуля, куковка, підкидовка, брехушка) прасловянська назва звуконаслідувального походження; сучасна форма виникла внаслідок асиміляції й спрощення приголосних.
Кулик (діалектні назви грицик, пісочник, морська сорока) назва звуконаслідувальна за походженням, зустрічається у східних і західних словян. Окремі види розрізняються за формою і розмірами тіла, специфічним забарвленням тощо (наприклад, кулик-горобець, кулик сорока).
Орел назва цього птаха загальнословянська. Корінь слова індоєвропейський, означає птах, а суфікс ел є збільшувачем. Отже, орел це найбільший птах.
Орлан назва утворена суфіксом ан від слова орел. Суфікс надає слову значення подібний.
Підорлик (діалектні назви скигляк, пів орлик) назва утворена префіксом під від слова орел. Префікс надає слову значення близький до орла, схожий на орла. А видові назви вказують на розміри птахів: великий, малий.
Сова (діалектні назви пугач, мишоїд, сплюшка) загальнословянська назва роду, що значила раніше виюча, та, що кричить. Видові назви вказують переважно на особливості забарвлення або морфологію оперення (біла, сіра, довгохвоста, бородата, вухата), іноді на місцеперебування (болотяна). [12,18]
Сорока (діалектні назви білобока, злодійка, скрекотуха, скреготуха) слово звуконаслідувального походження (від комплексу кор, де з часом к перейшло в с). Назва загальнословянська, але давнє значення слова втрачене.
Сойка (діалектні назви соя, зеленушка, казарка, чубарка, деряба) назва загальнословянська. Слово споріднене з сяяти (пор. церковнословянське присоє осоння). Назва дана за характером забарвлення оперення: на крилах птаха є своєрідне дзеркальце з голубих, білих і чорних смужок.
Синиця (діалектні назви синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до зінь-зінь). На?/p>