Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
»ово видра повязане зі значенням водяний.
Народноетимологічне тлумачення походження слова видра (від видрати) повністю суперечить фактам історії мови. Таке пояснення ґрунтується тільки на пристосуванні слова видра до видрати, а порівняльно-історичний аналіз слова видра показує, що його поява відноситься до епохи, коли префіксальне творення типу видрати взагалі ще не було продуктивним в індоєвропейських мовах. Народна етимологія це та ж сама легенда, за допомогою якої пояснюються незрозумілі факти далекого минулого близькими та зрозумілими явищами сучасної мови.
Феномен народної етимології вже понад 100 років привертає увагу лінгвістів, хоча й до сьогодні залишається невивченим. Спотворене звучання слів, а також їх хибне тлумачення на основі народної етимології визначили ставлення до неї, як до патологічної, аномальної риси якості мови, що повязана з порушенням загальноприйнятого вживання лексичних одиниць. До цього часу поширена думка, що з підвищенням грамотності, мовленнєвої культури, факти народної етимології зустрічатимуться все рідше і врешті-решт безслідно зникнуть. Народна етимологія перебуває у прямій залежності від культури народу, але бачити в ній лише мовний казус є грубою помилкою.
Важко погодитися з тим, що явище народної етимології приречене на вимирання. Народна етимологія джерело розвитку і збагачення національної мови, що відображає складні взаємозвязки лексичних одиниць, як у сфері зовнішньої (формальної) подібності, так і у сфері семантики.
Таким чином, народна етимологія це не просто хибні й наївні пояснення походження різних слів, а складне явище, яке інколи ускладнює роботу дослідника, який вивчає історію слів. Дія народної етимології залишила численні сліди в мові, причому часто вони були так замасковані, що вчені не завжди могли відрізнити народну етимологію від наукової. [15,20]
1.2 Становлення етимології як науки
Етимологія є однією з найважливіших галузей історичного мовознавства. Слово відбиває обєктивну реальність, яка пройшла через суспільну свідомість; зміни і процеси, що відкриваються в історії слова, розповідають про те, як конкретна суспільна формація, середовище відображалися у внутрішній формі лексем.
Історія слів дуже тісно повязана з історією народу, і тому етимологічні дослідження набувають першочергового значення для розвязання важливих історичних та етногенетичних питань.
Початки етимології ведуть із сивої давнини, зокрема з твору Платона Кратіл, який, власне, і започаткував науку про мову і, в першу чергу, етимологію. Афінський вчений-філософ уперше окреслив рамки проблеми етимологічного аналізу, визначив цілі й напрями етимологічних досліджень.
У Давньому Римі над питаннями, що стосуються походження слів, працював саме Варрон. Він назначав етимологію як частину науки про мову, що вивчає, навіщо і звідки виникли слова. Цей учений у своїх працях передбачає напрямки й ідеї розвитку мовознавства, які розвинулися в етимологічній науці нового часу.
Найдавнішими етимологічними дослідженнями займалися граматики й філософи; перші з них характеризували слова описового характеру, другі номінативного, хоча вони ще не були істинно науковими. Потрібно було б цілі томи книг, у яких би вмістилися хибні, несуразні, помилкові етимології і дослідження античних учених.
Етимологічні принципи і методи античних авторів зберігалися як у середні віки, так і в епоху Відродження. Вони змінювалися тільки в тому відношенні, що до античних поглядів на походження слів приєднували поняття з біблійних міфів про найдавніші назви й імена.
Зусилля середньовічної етимології зводилися в основному до спроб встановити походження окремих слів. Приклади невдалих етимологій, безпідставне фантазування щодо етимонів зустрічалися в той час набагато частіше, ніж правильні наукові етимологізування. У кожній європейській державі можна було відшукати зразки таких хибних міркувань. Подібні патріотичні етимології призводили до намагання пояснити етимони більшості мов світу саме від своєї рідної мови.
Помилкові етимологічні теорії та гіпотези призвели до того, що багато хто почав ставитися скептично, навіть з іронією до етимологічних досліджень.
Але найбільш різкий випад на адресу етимології зробив видатний французький письменник і філософ ХVІІІ століття Вольтер. Він скептично відносився до етимологічних пошуків науковців свого часу і з сарказмом говорив, що етимологія це наука, в якій голосні нічого не варті, а приголосні варті не набагато більше. Тобто, про наукову етимологію в епоху Середньовіччя і Відродження можна було говорити лише в тому випадку, коли створилася лінгвістична наука, що мала в своїй основі ясне і чітке розуміння історичного становлення мов та історичних відносин між ними, відкривала закономірності їх змін у розвитку і не посилалася на химерні випадкові здогади, виробляла точні поняття з етимології слів у кожній лінгвістичній системі. Мета етимології відтворити у слові його первинну форму, писав у 1843 році Ф. Діц (основоположник романської філології) у вступі до свого етимологічного словника.
Повільно, невпевнено у ХVІІ ХVІІІ столітті етимологія почала розвиватися як наука загальноєвропейського значення. Зявляються перші спроби укладання етимологічних словників. Такими є, наприклад, Етимологічний словник французької мови Г.Менада (Париж, 1650, 1664, 1750р.р.); Нові міркування про кімерську мову П.Сю