Наукові публікації про трагедію Голодомору
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?тановленню історичної справедливості.
Темою нашої курсової роботи є не менш трагічний, цікавий і науково ще мало вивчений період української історії Голодомор 1930-1933рр.
В нашій роботі ми проаналізуємо характер публікацій сучасної преси на тему Голодомор 1930-1933рр., розглянемо історичні причини і події того часу, а в практичній частині проаналізуємо статті з різних ЗМІ і доведемо їх суперечливий характер.
2. Голодомор як соціально-господарське явище
Голодомор це соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної та соціальної структури населення регіонів, а інколи і країн.
Голодомор виникає внаслідок неврожаю, зумовленого природними причинами (посуха, повінь, морози та ін.), наслідками воєн, недосконалістю господарчої системи. В окремих випадках голодомор організовувався штучно з метою винищення певних груп населення, а інколи цілих народів для досягнення політичних цілей [2;27].
На українськіх землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-клімактичними умовами і мали регіональний характер. В пізніші часи регіонами, які найчастіше потерпали від голоду були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат.
У 19- 20 ст. на українськіх землях було кілька неврожайних років (1833-34рр., 1844-46рр...), що призводило до зростання соціальної напруженості на селі і було однією з причин еміграції українського населення до Сибіру, Середньої Азії, Казахстану і Америки.
Важкими для укр. Земель були голодомори 20 ст.: 1921-22рр., 1930-33рр., 1946-47рр. Трирічна (19301932) продрозкладка викликала дедалі сильніший опір. Селяни відмовлялися працювати в колгоспах безплатно, держава звинувачувала їх у саботажі. Криза колгоспного ладу загрожувала перетворитися в економічний колапс. У січні 1933 р. уряд був змушений перейти від безрозмірних заготівель до фіксованих державних закупівель зерна на податковій основі. Це означало, що держава визнала право власності колгоспів і колгоспників на вирощений урожай. Новий закон докорінно змінював відносини між містом та селом.
Роберт Девіс, визнаний у світі фахівець у галузі історії радянського суспільства з Бірмінгемського університету, передав мені написану у співавторстві зі своїм учнем Стефеном Віткрофтом книжку Роки голоду (радянське сільське господарство в 19311933 рр.), яка побачила світ 2004 р. Ще в рукописі він ознайомив зі змістом книжки Роберта Конквеста і домігся від нього відмови від твердження про голод-геноцид в Україні. Девіс і Віткрофт опублікували десятки таблиць, із яких випливало, що з лютого по липень 1933 року держава надала селянам УСРР і Північного Кавказу 265 тис. тонн продовольчої допомоги, тоді як решта регіонів, разом узятих, отримали такої допомоги всього 55 тис. тонн. Цей факт вони вважали переконливим доказом відсутності геноциду. Сталінські хлібозаготівлі не є ознакою геноциду в тому вузькому розумінні терміна, який закладений у Конвенції ООН. Вони були причиною голоду з багатьма смертними випадками в усіх хліборобних регіонах СРСР. Та не хлібозаготівлі стали причиною Голодомору в УСРР і на Кубані у першій половині 1933 року... Термін голодомор означає масову смертність від голоду, але ніхто не наважився назвати критерії масовості: десять осіб протягом дня в одному селі чи сто тисяч в україні на місяць. Смерть близької людини трагедія, а мільйонів статистика. Мільйони померлих від голоду українських селян не статистика, а наслідок злорчинної політики радянської держави. Їх підступно і цинічно закатували голодом у рідних домівках, селах, перетворених на колгоспні резервації [3;49].
Героїчна і водночас трагічна історія українського народу. Давні джерела зберегли гіркі свідчення про голодні лихоліття українського народу.
Жахливою подією в історії людької цивілізації постає голод 1931-1933 років.
Голод був спричинений насильницькою суцільною колективізацією горезвісними хлібозаготівлями, людиноненависницькою політикою розкуркулення, відвертим масовим терором тоталітарного режиму проти селян Україні.
Творці голодомору, а це велика армія партійної й державної номенклатури, яка була багатонаціональною за своїм складом, не обстоювали інтересів якоїсь однієї нації, а дбали насамперед про зміцнення економічних підвалин комуністичної імперії.
Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме українських селян.
Голод стався внаслідок насильницького запровадження комуністичної доктрини у сільському господарстві яку українські селяни не сприйняли, той що від діда- прадіда займалися хліборобством на власній землі. Дослідники доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли частка селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне- голод в Україні виник не в наслідок стихійного лиха, а був організований штучне. Основною причиною голоду стала розвестка, яку повторно запровадили в січні 1928 долі, офіційно її називали хлібозаготівельним планом [4;119]. Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, фізичними та моральними знущаннями над селянами, яким поступово стало бракувати все більше хліба. Селяни чинили опір, почали ховати хліб на чорний день. Уряд вишукував нові форми і методи заготівель сільськогосподарської продукції, що