Науковий потенціал незалежної України
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?аїні була утворена Державна комісія з питань реорганізації в галузі науки. При Президентові України почала; діяти Рада з питань науки та науково-технічної політики.
Для стимулювання наукового пошуку в Україні був створений Державний фонд фундаментальних досліджень. У лютому 1996р. відбулася Всеукраїнська нарада, що визначила концептуальні підходи до розвитку науки. Вживалися заходи щодо формування нової національної наукової політики та науково-технологічної політики на державному, галузевому й регіональному рівнях.
Перебудова роботи національної науки відповідно до нових суспільних вимог нині ще не закінчена, проходить болісно й складно. Наука, на відміну від виробничих галузей господарства, має вкрай низькі стартові можливості для входження в ринок Вони обумовлені довгим періодом між виникненням ідеї та її реалізацією, високим ступенем ризику вкладення коштів у довгострокові науково-технічні проекти.
Аналіз нинішнього технічного рівня основних галузей промисловості показує, що науково-технічне забезпечення економіки України значно відстає від потреб часу, його рівень постійно знижується. Відбувається не тільки скорочення наукових виробництв, а й зменшення частки прогресивних технологій майже в усіх сферах економіки. Останніми роками різко знизилася інноваційна активність промислових підприємств України. Біда в тому, наголошує заступник міністра освіти академік Я.СЯцків, що в країні немає попиту на науку з боку промисловості. Вона сама опинилась у важкому становищі. Залишилися одиниці з промислових концернів, які можуть собі дозволити утримувати наукові центри: Мотор-Січ, КБ Південне… Але це одиниці… Гірка правда полягає в тому, що наше керівництво досі не усвідомило: тільки наука і науково-технічний прогрес можуть врятувати Україну як високорозвинуту державу. І ніякі Макдональдси, Кока-коли, ніякий МВФ з кредитами це зробити неспроможні 4.
Непріоритетність наукової та інноваційної сфер у системі державної підтримки призвела до відставання України від країн, які здійснюють прогресивну або наступальну науково-технічну політику. Сьогодні понад 90% продукції, яка виробляється промисловістю України, не має сучасного науково-технічного забезпечення. Обвальне падіння рівня інноваційного забезпечення агропромислового розвитку призвело до 23-разового зниження обсягів вітчизняного сільськогосподарського виробництва, фактично відкинуло його в технологічному плані на довоєнний рівень. Існуючий стан у цій галузі унеможливлює успішне проведення запланованих реформ земельних відносин. В умовах технологічної відсталості земельний потенціал України її найцінніше багатство не тільки погано використовується, а й поступово руйнується.
У 1990-і рр. в світі особливо помітно посилилася спеціалізація національних економік. У найбільшій ціні інтелектуальна продукція. Саме вона дала можливість Сполученим Штатам Америки досягти найвищого технологічного рівня виробництва, коли один американський робітник виробляє продукції впятеро більше кількісно та вищої якості, ніж ціла бригада посткомуністичної праці на українському заводі. За оцінкою європейських експертів, енергоємність української важкої промисловості вдесятеро більша, ніж у Західній Європі. Те саме стосується й матеріалоємності. На одну тонну кінцевої продукції припадає (на всьому виробничому ланцюзі, починаючи з видобутку сировини) девять тонн відходів. Частка такої надто енергоємної та надто матеріалоємної збиткової промисловості в Україні 60% валового внутрішнього продукту. Відповідно середньодушовий ВВП України майже втричі менший від болгарського, більш як усемеро від польського, майже у сорок два рази від німецького й становить усього 600 доларів СІЛА.
В Україні немає достатньої кількості нафти, газу, тому, як вважають експерти, вихід один інтенсивно розвивати науку, прориватися на світові ринки високих технологій. Однак вітчизняна наукова система, як уже відзначалося, має вкрай низькі стартові можливості для входження в ринок. Перехідний період поставив перед нею нові перепони, повязані з браком фінансового забезпечення науково-технічної діяльності, не відпрацьованістю системи охорони інтелектуальної власності, іншими економічними та організаційними негараздами. До цього додалися труднощі, повязані з інформаційним голодом, падінням престижності наукової праці, відпливом та поступовим старінням кадрів. У результаті цього за ефективністю науки в таблицях світових рейтингів Україна щороку опускалась дедалі нижче.
Статистичні показники в Україні у 1520 разів гірші, ніж у розвинутих країнах. За багатьма показниками стан у науковій сфері набагато гірший, ніж це було в умовах планово-централізованої системи господарювання. Тому, попри гостру потребу економіки в глибокому оновленні виробництва, науково-технічна сфера неспроможна сьогодні адекватно відреагувати на цю потребу, бо вона сама перебуває у кризовому стані.
Йде структурне перегрупування наукових сил. Певний час в Україні діяло спеціальне Міністерство у справах науки та технологій. У 1999р. воно обєднане з Міністерством освіти в єдине Міністерство освіти й науки. 1, Засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук, низка інших галузевих академій. Виникло кілька дослідних інститутів та центрів як громадських обєднань науковців, наукових товариств. З?/p>