Наукова психологія XIX століття
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
я людини. Керівниками людини, які вкажуть їй правильний життєвий шлях не тільки в науці, а далеко за її межами, є добросовісність і вірність. Вони не приведуть до блискучих тимчасових успіхів, зате принесуть найвищі блага людського духу внутрішній душевний мир та істинну свободи .
Н. Бор виступає на наукових зборах у замку Кронеберг (1938), де відбувалася трагедія шекспірівського "Гамлета". Цей замок стоїть у м.Ельсінор на березі протоки Зука, яка відділяє Данію від Швеції.
Це були збори видатних представників антропологічної та етнографічноі наук. Тема, яку порушує Бор, це гносеологічний бік новітнього розвитку філософії природознавства та його відношення до загальних проблем людства. Його виступ мав назву "Філософія природознавства і культури народів". Промовець намагався через філософію дійти єдності природничих і гуманітарних наук. Ця єдність виражається хоча б у тому, що існує суттєва залежність будь-якого фізичного явища від точки зору спостерігача. Перегляд старих наукових догм дав багато для розуміння єдності й краси всієї нашої картини всесвіту. Навіть принцип причинності, що до цього часу був неодмінної основою для всіх тлумачень явищ природи, виглядав досить вузьким для того, щоб охопити закономірності, які керують індивідуальними атомними процесами. Розуміння поведінки атомних обєктів залежить від засобів спостереження. Йдеться про принцип доповняльності.
Цей принцип, за Бором, має аналогію з характерними рисами проблеми спостереження в психології людини. Так, зокрема, при самоспостереженні неможливо чітко розмежувати самі явища від їх свідомого сприймання. Між психічними дослідами, для опису яких використовують такі слова, як "думки" й "почуття", існує доповняльне співвідношення, схоже на те, яке існує між даними про поведінку атомів, отриманими за різних умов досліду: отже, розвязання простіших фізичних проблем може допомогти зясувати більш заплутані психологічні питання.
Бор знаходить "доповняльний" звязок між: типами поведінки живих істот на рівні "інстинкту" й "розуму". Релятивістські точки зору можуть сприяти обєктивнішому поглядові на співвідношення між людськими культурами. Точка зору доповняльності виступає як засіб вивчення людських культур, що відрізняються від нашої. Бор робить висновок, що різні людські культури доповняльні одна щодо одної.
Відбувається злиття культур, у результаті чого виникають нові. Змішування народів має значення для прогресу людської цивілізації. Поступове усунення марновірств є спільною метою всіх наук. З позиції принципу доповняльності можна зрозуміти сам учинок як взаємодію між людьми, яка не залишає їх у первісному вигляді, а приводить до суттєвих змін їхніх настанов у взаємному спілкуванні.
Н. Бор подає ідеї щодо єднання наук на гносеологічній основі для побудови наукової картини світу й разом з цим підводить до думки про ідею доповняльності для розуміння вчинкового принципу в самій психології, а також кваліфікує його як загальнокультурний принцип. Історичні відносини між датчанами й шведами дають широкий матеріал для розуміння цієї закономірності, зауважує Бор.
І. Павлов, обґрунтовуючи обєктивний метод дослідження поведінки тварин і людей, теорію умовного рефлексу, вважав, що головне попереду. А цим головним є психіка людини. Дослідити її старими інтроспективними методами не можна. Як і все природознавство, психологія має бути обєктивною наукою, й у цьому їй допоможе фізіологія. Та завершальна тема людської культури не фізіологічне, а психологічне. І головною проблемою для людини залишаються "муки її свідомості".
М. Бахтін досліджував "філософію вчинку" переважно в галузі літературознавства, але підняв цю проблему до загальнокультурного рівня, вкладаючи в неї насамперед моральний зміст. Про його філософію вчинку йтиметься окремо. Нам важливо тут підкреслити, що наука, створена людиною, хоч би який вона мала предмет, врешті повертається до проблеми людини, її існування, існування гідного, а в самій людині відшукує осередок її діяльності й називає його вчинком.
2. ДЕДАЛ ТА ІКАР. СУПЕРЕЧКА Б. РАС СЕЛА І ДЖ. ХОЛДЕЙНА
У звязку з ідеями оптимізму й песимізму щодо ролі науки в житті людства виступили Дж. Холдейн і Б. Рассел у брошурі "Дедал та Ікар (майбутнє науки)". Оптимізм першого та песимізм другого крайні позиції й разом з цим однобічні. Дух у своїй творчості вбирає в себе такі світоглядні спрямування, але не вміщується в них за своїм змістом, тому примушує піднятися над їхньою суперечкою.
Холдейн, молодший за Рассела на 20 років, бачить порятунок людства в розвитку природничих наук. Рассел указує на руйнівні тенденції у використанні науки, найбільше урядовою владою. Холдейн, указуючи на образ Дедала як на позитивні очікування щодо науки майбутнього, переказує, як і згодом Вінер, страшні видіння С. Бетлера англійського романіста, в яких людина стає додатком до машини, виробничої системи. Спираючись на міць своєї механічної тупості, машини захоплюють владу над усією планетою. Тоді можна спитати: чи є мислячий автомат, що відтворює отримані імпульси, метою та ідеалом, до яких прагне людство?. Холдейн заперечує такий ідеал. Щоб не трапилося гірше, він проголошує необхідність єднання науки й мистецтва. Зокрема, фрески на фронтоні фабрики збільшують продуктивність праці на 1,03%. Технічна естетика як синтез протилежних компонентів виникає з практичних потреб, а самі компон