Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
?ги.
Г.С. Беккер запровадив у свою теорію споживання обмежений фактор часу, який у неокласичній теорії ніколи всерйоз не брався до уваги, але нині повинен розглядатися як втрата. Так само, як і в інших випадках, ця виробнича діяльність національного субєкта господарювання щодня вимагає прийняття різноманітних індивідуальних рішень з тим, щоб досягти найоптимальнішого розподілу ресурсу. Якщо такого розподілу ресурсів буде досягнуто, то цьому субєкту гарантований найвищий ступінь задоволення своїх потреб і бажань.
Отже, кожна індивідуальна дія розглядається як економічний акт, що залежить від наявних грошових доходів і часу, який є у споживача, причому сума цих двох величин становить так звані соціальні доходи, які має споживач і які він використовує для досягнення своїх цілей. Запровадження фактора часу для аналізу людської активності пояснює в сучасному суспільстві ірраціональні дії і дає змогу стимулювати три тези.
Перша теза - ціна часу відповідає додатковим грошовим доходам, які можна було б отримати за цей період часу. Це так звані порівняльні витрати, що розраховуються як втрачені за цей час доходи. Порівняльні витрати часу зростають швидше, ніж інші ресурси. Оскільки ціна одного фактора для виробництва певного блага зростає щодо інших факторів, то підприємець так організовує процес виробництва, щоб мінімально використовувати відносно обмежений і дорогий фактор, а замість нього застосовувати інші (дешевші) фактори виробництва, яких є достатньо. Тобто, що вища ціна фактора часу, то менше використовуватиме його підприємець. Те саме стосується і споживачів (як виробників): оскільки ціна часу зростає, вони намагатимуться краще розпоряджатися ним.
Друга теза - запровадження фактора часу в теорію споживання зумовлює зміну споживацьких звичок і закупівель (гіпотеза стабільних преференцій). Традиційна теорія суспільства споживання виходить з того, що звички споживача змінюються в тому, що виникають нові потреби і преференції, що змінюються, а й постійно зростаюча вартість часу. Вона спонукає споживачів, так само, як і виробників, до постійних замін старих покупок новими, оскільки нові продукти задовольняють їхні потреби краще й дешевше. При - чому структура потреб майже не змінюється, змінюються лише засоби їх задоволення.
Праці Г.С. Беккера містять нові суттєві елементи, що дають змогу науково і систематизовано викласти анти економічні тези про суспільство споживання, пасивну роль безсилого споживача перед засиллям виробників, подолати поширену серед економістів ліберальної школи псевдо відмінність між справжніми і фальшивими потребами. Значний прорив у розвязанні проблеми індивідуального споживання Беккер здійснив у 1964 р. в праці Людський капітал: теоретичне й емпіричне дослідження та роком пізніше у статті Теорія розподілу часу. М. Фрідмен у своїх працях показав роль споживача не як пасивного, а як активного й раціонально діючого субєкта, спроможного зіставляти й приймати рішення. Це означало, що його витрати на задоволення потреб залежать не лише від наявних доходів, а й від тих, які він розраховує отримати в майбутньому. Саме ідея М. Фрідмена про очікувані доходи була розвинена, формалізована економістами-неокласиками Чиказької школи, до яких належить Беккер, і дістала в літературі назву теорія раціональних очікувань та теорія людського капіталу.
Отже, третя теза Беккера - це теорія людського капіталу. Поняття людський капітал у західній економічній науці визначається як сукупність можливостей, знань, здібностей і кваліфікації, якими наділений індивід. Цей капітал частково дається людині від народження, а частково вона набуває його за своє життя. Теорія людського капіталу намагається пояснити його виникнення, розвиток і накопичення, а також показати взаємозалежність між розподілом людського капіталу, різними економічними способами буття і поведінки людей. Головна її ідея - люди обмежують свою господарську активність не лише порівняльним вигодами між двома різними товарами, наявними на ринку, а й тим, що вони одночасно зіставляють сьогоднішнє споживання з майбутніми фінансовими і не фінансовими задоволеннями. Наприклад, ситуація, коли хтось погоджується нині на низькооплачуване місце, оскільки в майбутньому на основі здобутої освіти і досвіду воно дасть значно кращі шанси для просування по службі чи отримання доходів (ніж, скажімо, краще оплачуване місце без відповідної освіти). З огляду на таку перспективу витрати на освіту, здоровя та професійну підготовку Беккер розглядає як інвестиції підприємництва, які повинне робити суспільство для кожного.
Гейтс Вільям
Вільям (Білл) Гейтс (нар. 1955) - голова правління і головний розробник програмного забезпечення корпорації Microsoft, провідного світового виробника програмного забезпечення для персональних компютерів.
Народився у м. Сіетл (штат Вашингтон). Його батько був адвокатом, мати - вчителькою. Ще в початковій школі Б. Гейтс виявив унікальні здібності до математики і логіки, у 13 років створив першу компютерну програму, у 15 - програму для регулювання вуличного руху і заробив на цьому проекті 20 тис. дол., у 17 - отримав пропозицію написати програмний пакет з розподілу енергії Боневільської греблі. Навчався у Гарвардському університеті (опанував фах адвоката). Тут розробив мову програмування BASIC для першого мінікомпютера - MITS Altair, отримав пропозицію від IBM створити операційну с?/p>