Geum.ru

Американська і японська школи менеджменту

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

стема працівник - посада).

Японській моделі характерна орієнтація на:

- довгу перспективу роботи на одному підприємстві;

- якість освіти й особистий потенціал робітника;

- оплата праці визначається комплексно, з врахуванням віку, стажу роботи, освіти та здібностей до виконання поставленого завдання;

- участь працівників у профспілках, що створюються в межах організації, а не галузі.

Основними принципами управління персоналом є:

- переплетіння інтересів і сфер життєдіяльності фірми і працівників;

- висока залежність працівників від фірми, надання йому значних гарантій в обмін на відданість фірмі і бажання захищати її інтереси;

- пріоритет колективним формам, заохочення трудової кооперації всередині фірми в рамках невеликих груп;

- атмосфера рівності між працівниками незалежно від їхніх посад;

- підтримання балансу впливу та інтересів трьох основних сил, що забезпечують діяльність фірми: керівників, інвесторів і працівників.

В Японії не існує традиції розподілу працівників на три категорії (висококваліфікованих, малокваліфікованих і некваліфікованих). Всі робітники в час прийняття їх на роботу є некваліфікованими. Вони обовязково будуть підвищувати свою кваліфікацію. До того ж, тут немає чіткої межі між інженерно-технічним персоналом і робітниками.

Отже, управлінська праця характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема складністю порівняння її затрат з результатами, визначенням розміру корисного ефекту, а також переважанням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності, перенесенням центра ваги на психічні процеси сприйняття, запамятовування і мислення.

Саме поняття управління персоналом у першу чергу повязано з необхідністю виділення нової сфери управління, у якій усі класичні функції менеджменту (організація, планування, контроль, мотивація, координування) інтегрувалися б навколо людського фактора, утворюючи певний управлінський процес. Предметом управління персоналу є вивчення відносин працівників у процесі виробництва з погляду найбільш повного і ефективного використання їхнього потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.

Херсі-Бленчард, як і Реддін, розрізняють також тільки чотири основні стилі керівництва: пояснення, обґрунтування, співучасть, делегування.

В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індустріальне розвинутих країн домінують два діаметрально протилежних підходи - американський (європейський або західний) і японський. Менеджмент як суспільне явище ґрунтується на певній системі виробничих відносин. Тип виробничих відносин зумовлюється певним рівнем розвитку продуктивних сил і характеризується насамперед формами власності на засоби виробництва.

 

Список використаних джерел

 

  1. Анисимов В. М. Кадровая служба и управление персоналом организации. - М.: Экономика, 2003. - 703 с.
  2. Беляцкий Н. П., Велесько С. Е. Управление персоналом. - Минск: ООО "Интерпрессервис", 2003. - 349 с.
  3. Білорус Т.В. Сутність кадрової стратегії підприємства та методологічні засади її формування // Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 1.- C.185-190.
  4. Веснин В. Р. Менеджмент персонала. - М.: Элит-2000, 2003. - 300 с.
  5. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Менеджмент персонала. - Х.: ИД "ИНЖЭК", 2005. - 303 с.
  6. Гавкалова Н. Теоретичні засади ефективного менеджменту персоналу // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 3.- C.31-37.

Інноваційна роль менеджменту персоналом в процесі формування стратегії підприємства // Проблеми науки.- 2006.- № 4.- C.16-23.">Гавкалова Н.Л. Інноваційна роль менеджменту персоналом в процесі формування стратегії підприємства // Проблеми науки.- 2006.- № 4.- C.16-23.

  1. Данюк В. М., Петюх В. М. Менеджмент персоналу. - К.: КНЕУ, 2004. - 398 с.
  2. Дмитренко Г. А., Шарапатова Е. А., Максименко Т. М. Мотивация и оценка персонала. - К.: МАУП, 2002. - 248 с.
  3. Зиновьев Ф. В., Зиновьев И. Ф. Управление персоналом. - Симф.: Таврия, 2003. - 203 с.
  4. Зінченко С. Управління персоналом як особливий вид управлінської діяльності // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.- 2005.- № 3.- C.156-162.
  5. Кибанов А. Я. Основы управления персоналом. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 304 с.
  6. Колпаков В. М. Управление развитием персонала. - К.: МАУП, 2006. - 712 с.
  7. Колпаков В. М., Дмитренко Г. А. Стратегический кадровый менеджмент. - К.: МАУП, 2005. - 752 с.
  8. Крамаренко В. І., Холод Б. І. Управління персоналом фірми. - К.: ЦУЛ, 2003. - 271 с.
  9. Крушельницька О. В., Мельничук Д. П. Управління персоналом. - К.: Кондор, 2003. - 296 с.

Нові підходи до кадрової корпоративної політики в управлінні персоналом // Проблеми науки.- 2006.- № 7.- C.21-27.">Кудря Я.В. Нові підходи до кадрової корпоративної політики в управлінні персоналом // Проблеми науки.- 2006.- № 7.- C.21-27.

  1. Лич Г.В. Стратегія управління трудовими ресурсами підприємства // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 4.- C.53-57.
  2. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 309 с.
  3. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу. - К.: Знання, 2006. - 312 с.
  4. Одегов Ю. Управление персоналом: стандарт профессии или какие специалисты нужны производству // Управление персоналом.- 2004.- № 11.- C.54-57.
  5. Олехнович М., Макарова Т. Мотивационный аудит как технология повышения эффективности управле?/p>