Навчання вимови на початковому ступені оволодіння усним іншомовним мовленням в середніх ЗОШ

Курсовой проект - Иностранные языки

Другие курсовые по предмету Иностранные языки

снення, а далі використовувати в разі практичної потреби, тобто, коли слід зясувати вимову слова за допомогою словника, позначити вимову при запису слова в зошиті, при фіксації правила читання тощо. Проте слід зауважити, що допоміжна роль фонетичної транскрипції не е підставою для поверхового ознайомлення з нею. Для того щоб транскрипція справді допомагала в роботі над вимовою, учні повинні впевнено оперувати нею, а для цього необхідно виконати певну кількість спеціальних вправ. Наведемо ряд вправ, виконання яких сприяє засвоєнню транскрипції і одночасно виробленню в учнів правильних вимовних навичок.

1) Вчитель показує окремі транскрипційні значки, зображені на картках. Учні вимовляють відповідні звуки.

2) Учні підходять до стола вчителя, беруть одну або кілька карток, показують їх класу і вимовляють кожний звук.

3) Вчитель вивішує в класі зведену таблицю всіх відомих учням транскрипційних значків. Коли хтось з учнів неправильно вимовляє якийсь звук, вчитель зупиняє його і показує відповідний значок на таблиці. Це допомагає учневі виправити помилку, бо графічний образ значка асоціюється з певними поясненнями і вправами, які в свій час виконувалися при опрацюванні певного звука.

4) Вчитель пише на дошці слово, невідоме учням. Важкі орфограми позначаються транскрипційними значками. Учні читають слово.

5) Вчитель вимовляє звук, учні пишуть відповідний значок.

 

2.7 Використання фонозапису в навчанні вимови

 

У роботі над вимовою дуже корисно застосувати пластинки з записом мови дикторів та записи на магнітофонну стрічку. Вже на перших уроках треба демонструвати учням зразки звязного мовлення. Це викликає великий інтерес учнів І є тим конкретним матеріалом, на основі якого вчитель пояснює значення роботи над вимовою. Використання фонозаписів програмного матеріалу є дуже бажаним і в подальшій роботі. Проте деякі вчителі вважають це зайвим, мотивуючи тим, що на уроці новий матеріал вимовляється вчителем, і, якщо в нього добра вимова, ніякі фонозаписи не потрібні. Така точка зору не може бути виправдана. Певні фонетичні особливості мовлення, які учень може не відчути в мові вчителя, часто стають для нього більш дохідливими, коли він чує диктора. Це відбувається не тільки тому, що вимова диктора нерідко буває кращою за вимову учителя. Важливу роль тут можуть відігравати такі фактори, як зміна звучності, тембру голосу тощо. Крім того, демонстрування фонозапису створює додаткові можливості для організації пояснень учителя, бо тут вони можуть супроводити мовлення, а не тільки слідувати за ним.

Серед різних способів використання магнітофона для розвитку навичок вимови особливо ефективний такий Матеріал, який учні мають відтворювати в процесі тренування (звуки, звукосполучення, слова, речення, групи речень), записують на стрічку невеликими дозами з інтервалами. Учень слухає чергову дозу навчального матеріалу, під час інтервалу відтворює почуте, а потім знов слухає зразок. Проведення таких вправ створює сприятливі умови для наслідування зразкової вимови.

Слід відзначити, що уважне ставлення до фонетичного складу слів, артикуляції та звучання окремих звуків, до ритмомелодики мови має не лише практичне, а й загальноосвітнє значення. Учні збагачують свої уявлення про фонетичний бік мови, не тільки іноземної, а й рідної, бо зіставлення і порівняння звуків іноземної і рідної мов є необхідним елементом навчання. Слід також відзначити, що уважне ставлення до вимови створює можливості для розширення сфери естетичного виховання. Поняття культури мови, естетики мови охоплює о не тільки багатство лексики, стилістики, а й правильність, виразність вимови.

Як бачимо, нехтувати навчання вимови не можна. Проте це не означає, що вчитель повинен обовязково добиватися максимальних наслідків на цій ділянці робота; конкретні умови шкільного навчання ставлять певні межі в цьому відношенні, але існує певний мінімум вимог, яких треба додержуватись. Учні повинні чітко і впевнено, завжди однаково вимовляти слова, словосполучення, мати чітке уявлення про фонетичний склад засвоєних слів. Відхилення від стандартної вимови, які є в мові учнів, не повинні перешкоджати комунікації, тобто розумінню того, що вони говорять.

3. Коригуючий комплекс вправ для тренування вимови і розпізнавання англійських звуків [?, ]

 

У багатьох випадках успішність спілкування залежить від якості вимови співрозмовників, особливо коли розмова ведеться іноземного мовою. Головною вимогою до якості вимови висувається нормативність відтворення мовленнєвого потоку. Досягти абсолютної вимовної норми, як правило, дуже важко. Однією з причин цього є те, що в іноземній мові є звуки, артикуляція яких значно відрізняється від артикуляції звуків рідної мови і для вимови яких мовленнєвий апарат учня має приймати нові, незвичні для нього позиції. Це часто викликає труднощі в оволодінні вимовою і відбивається на її якості. Отже однією з нагальних проблем у методиці викладання іноземних мов є пошук способів формування навичок відтворювати й розпізнавати звуки, артикуляція яких є нетиповою і незвичною для звуків рідної мови. Вирішення цієї проблеми має підвищити якість англійської вимови учнів, тобто певною мірою сприятиме ефективній реалізації практичної мети навчання іноземної мови. Питанню формування й розвитку слуховимовних навичок присвячена низка робіт, в яких розглядаються способи опрацювання звуків як цілісних систем приголо