Музична освіта в Японії та Україні
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
чками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей можуть такі методи, як художнє виконання твору, пояснення і бесіда, практичний метод, емоційний вплив на дитину, обєднання кількох видів мистецтва, створення ігрових ситуацій.
2.3 Порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні
Висвітлення матеріалу поданого у попередніх розділах дає можливість зробити порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні.
Загальноосвітня школа приділяє велику увагу музичному навчанню за допомогою ритміки, вокальних, інструментальних вправ і слухання музики. Головною метою музичного виховання в Японії є набуття знань і навичок, що допоможуть учням орієнтуватися в музичній творчості, на певному рівні виконувати твори національних та зарубіжних композиторів. Навчання музиці може починатися в досить ранньому віці, у дитячих садочках, що працюють за системою відомого японського скрипаля й педагога Шініці Сузукі, педагогічна концепція якого ґрунтується на ідеї сенситивності раннього дошкільного періоду для емоційного та чуттєвого розвитку дитини. Його підхід базувався на принципі,що музикальність це не вроджений талант, а здатність, яка може бути розвинута. Будь-яка дитина,яку навчають належним чином, може стати музикальною це не важче, ніж навчитися говорити рідною мовою. Потенціал кожної маленької дитинки неосяжний.
Українські засади музичного виховання дуже схожі з японськими. Заняття музикою сприяють загальному розвитку особистості дитини. Взаємозвязок між усіма сторонами виховання складається в процесі різноманітних видів і форм музичної діяльності. Емоційна чутливість і розвинений музичний слух дадуть змогу дітям в доступних формах відгукуватися на добрі почуття і вчинки, допоможуть активізувати розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвинути фізично. Д.Б. Кабалевський - видатний український педагог вважав, що музика і повязана з нею діяльність можуть визвати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і розмислювати в ній.
Висновки
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що музичне мистецтво яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Музика володіє своєю мовою.
Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатись під музику. Музика і повязана з нею діяльність можуть визвати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і розмислювати в ній. Музично-естетичне виховання в Україні являється не самоціллю, а засобом всебічного, гармонійного розвитку особистості. У процесі музичного виховання особливо успішно формуються моральні якості дитини.
Змогу дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей можуть такі методи, як художнє виконання твору, пояснення і бесіда, практичний метод, емоційний вплив на дитину, обєднання кількох видів мистецтва, створення ігрових ситуацій.
В основі життєустрою країн Сходу лежить художнє світосприйняття. Зокрема, вся життєдіяльність особистості в Японії та Китаї підпорядковується збереженню, засвоєнню та впровадженню у повсякденне життя власних багатовікових традицій.
Життєва та творча сила японської та китайської культури засобами художнього виховання передається підростаючому поколінню, естетизує їхню свідомість, сприяє формуванню основних якостей національного характеру, впливає на позитивне і відповідальне ставлення до справи та оточуючих людей, визначає комплекс цінностей і психологічні пріоритети. Музичне життя Японії дуже насичене. Професійна музична освіта здійснюється на дуже високому рівні на музичних відділеннях міст Токіо та Осаки. В Японії ведеться дуже ґрунтовна науково-дослідна робота з музики, яка проводиться в дослідницьких інститутах. Музичне виховання дітей здійснюється від самого народження. Навчання музиці це шлях, щоб дитина виросла достойною і благородною людиною: слухаючи від народження прекрасну музику, вона буде наближатися до краси та гармонії у всіх сферах свого життя (Шиниці Сузукі).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вища і середня школа за кордоном. М., 1991. 16 с.
2. Михайлова Ю.Д. Традиційна система соціалізації дітей в Японії / Ю.Д. 3.Михайлова //: традиційні форми виховання дітей и підлітків у народів Східної і Південно Східної Азії. М., 1983. С. 89110.
4. Тавровський Ю.В. Загадки “японського духу" / Ю.В. Тавровський. М.: Сов. Россия, 1989. 126 с.
5. Троєльнікова Л.О. Художнє виховання в початковій і середній школі Японії як інтегральна складова загальнонаціональної системи неперервної художньої освіти / Людмила
6. Троєльнікова // Київське музикознавство: Культурологія та мистецтвознавство. 2004. Вип. 16. С.254266.
7. Троєльнікова Л.О. Роль сімї в художній освіті підростаючого покоління Японії / Людмила Троєльнікова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. 2004. Вип. 13. С. 211216.
8. Дьюи Дж. Психологія и педагогіка / Джон Дьюи. М.: Лабиринт, 1999. 190с.
8. Елманова В.К. Высшее образование за рубежом / Валентина Константиновна Елманова. Л.: ЛГУ,1989. 48 с.
9. Завьялова О.И. Токио и токийцы : будни, выходные, праздники / Ольга Исааковна Завьялова. М.:.-Наука, 1990. 154 с.
10. Рапопорт К. Японская школа на пороге перемен / К. Рапопорт // За рубежом. 1990. № 12. С. 1415.
11. Михайлова Ю.Д. Традиционная система социализац