Мотивація трудової діяльності
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ні лише в тому випадку, якщо вони здатні викликати реакцію з боку людини.
Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці керування однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Однак дуже важливо враховувати ситуацію, при якій матеріальне стимулювання здійснюється, і намагатися уникати перебільшення його можливостей, тому що людина має дуже складну і неоднозначну систему потреб, інтересів, пріоритетів і цілей. Так, наприклад, цю особливість людської мотивації недооцінювала система мотивування за принципом “батога і пряника”.
Ще одним елементом мотивації виступає винагорода. У теорії мотивації слово винагорода має ширше значення, ніж просто гроші або задоволення, з якими це слово найчастіше асоціюється. Винагорода це все те, що людина вважає цінним для себе. Але розуміння цінності в людей неоднакове, а тому різною є оцінка винагороди та її відносного рівня. Персоналізація (індивідуальна або групова) форм і методів винагородження є фундаментом дійовості будь-якої моделі мотивації.
Основні завдання мотивації:
формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутріфірмового спілкування;
формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом з використанням сучасних методів мотивації. [3]
Методи мотивації результативності діяльності:
1)Економічні прямі:
відрядна оплата;
почасова оплата;
премії за раціоналізацію;
участь у прибутках;
оплата навчання;
виплати за максимальне використання робочого часу ( немає невиходів на роботу).
2)Економічні непрямі:
пільгове харчування;
доплати за стаж;
пільгове користування житлом, транспортом та ін.
3) Негрошові:
збагачення праці;
гнучкі робочі графіки;
програми підвищення якості праці;
участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.
Окрім загальновживаної класифікації методів мотивації, їх можна поділити ще й на індивідуальні та групові, а також на зовнішні винагороди, що ззовні, та внутрішні винагороди, що надаються самою працею (почуття значущості праці, самоповаги та ін.) [1]
АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНИХ МОДЕЛЕЙ МОТИВАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У світовій практиці існує два основних підходи до розробки моделей мотивації трудової діяльності: змістовний та процесуальний.
Перший підхід ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Такі теорії базуються на вивченні потреб людини, які є основним мотивом їхньої поведінки, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредеріка Герцберга і Девіда Мак Клелланда.
В основі моделі Маслоу лежить ієрархія потреб. Абрахам Маслоу вважав, що поведінка людини визначається її потребами, які можна розділити на пять груп:
фізіологічні потреби, необхідні для виживання людини: у їжі, у воді, у відпочинку і т.д.;
потреби в безпеці і впевненості в майбутньому - захист від фізичних і інших небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися й у майбутньому;
соціальні потреби - необхідність у соціальному оточенні, у спілкуванні з людьми, почуття підтримки;
потреби в повазі, у визнанні оточуючих і прагненні до особистих досягнень;
потреба самовираження, тобто потреба у власному рості та у реалізації своїх потенційних можливостей.
Перші дві групи потреб первинні, а наступні три вторинні. Відповідно до теорії Маслоу, усі ці потреби можна розташувати в строгій ієрархічній послідовності, у вигляді піраміди, в основі якої лежать первинні потреби, а вершиною є вторинні. (рис. 1)
У самови-
раженні
У повазі
Соціальні
У безпеці
Фізіологічні
Рис. 1 Піраміда потреб Маслоу
Зміст такої ієрархічної побудови полягає в тому, що пріоритетні для людини потреби - більш нижчих рівнів і це позначається на його мотивації. Іншими словами, в поведінці людини більш визначальним є задоволення потреб спочатку нижчих рівнів, а потім, у міру задоволення цих потреб, стають стимулюючим фактором і потреби більш високих рівнів.
Найвища потреба - потреба самовираження і росту людини як особистості - ніколи не може бути задоволена цілком, тому й процес мотивації людини через потреби нескінченний. Основній недолік теорії Маслоу полягає в тому, що в ній невраховані індивідуальні особливості людини.
Обовязок керівника полягає в тому, щоб ретельно спостерігати за своїми підлеглими, вчасно зясовувати, які активні потреби рухають кожним з них, і приймати рішення по їх реалізації з метою підвищення ефективності роботи співробітників. [3]
З розвитком економічних відносин і удосконалюванням керування значна роль у теорії мотивації приділяється потребам більш високих рівнів. Цьому принципу відповідає модель мотивації Девіда Мак Клелланда. Відповідно до його твердження, структура потреб вищого рівня зводиться до трьох факторів: прагненню до успіху, прагненню до влади, прагненню до визнання. При такім твердженні успіх розцінюється не як похвала чи визнання з боку колег, а як особисті досягнення в результаті активної діяльності, як готовність брати участь у прийнятті складних рішень і нести за них персональну відповідальність. П?/p>