Морально-етичні аспекти підприємницької діяльності
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Морально-етичні аспекти підприємницької діяльності
В українському суспільстві, що переживає перехідний період трансформації, стає очевидним факт оголеності соціального вектора поведінки, вакуум у визначенні мети і змісту життя соціуму. З падінням тоталітарної системи до занепаду прийшла й комуністична ідеологія з притаманними їй нормами. Ціннісний вакуум швидко почали заповнювати західні культурні стандарти, у першу чергу - споживання і престижу. Особливої значущості набула система символів економічного процвітання, головним показником якого став грошовий успіх.
Моральні переконання почали ґрунтуватися на основі мети накопичення багатства як символу успіху, позбавляючи водночас своєї підтримки встановлені засоби її досягнення. Унаслідок цього єдиним питанням, що має значення для бізнесмена, часто стає питання про те, наскільки ефективними є наявні засоби оволодіння соціально апробованими цінностями. Засіб, найбільш практичний з технічної точки зору, незалежно від того, законний він чи ні, отримує перевагу перед інституційно визначеною поведінкою. Таким чином створюється підґрунтя розвитку аномії в суспільстві.
Для індивіда, який раціонально шукає користь лише для себе, будь-яке суспільство - це Вони, однак є також і Ми. Економічну поведінку зовсім не обовязково виводити лише з ринкового зіткнення індивідів, що переслідують власні цілі. Соціоекономіка звертає особливу увагу на відповідальну співдружність (Ми). Індивід і суспільство рівною мірою істотно значущі, вони творять одне одного, передбачають одне одного.
Для культурологічного аналізу важливо брати до уваги те, що в повсякденних вчинках людей наявна кодетермінація. При цьому виявляється, що люди поводяться по-різному, залежно від ступеня прихильності до моральних зобовязань. Трудові угоди, наприклад, не можуть бути реалізовані без певного рівня довіри між партнерами, податки часто сплачують із почуття морального обовязку тощо. Високий рівень довіри між громадянами, наявність загальновизнаних моральних норм у господарчій діяльності, таким чином, є важливою умовою процвітання.
У західній літературі тема моралі та етики в господарській практиці нерозривно повязана з історичним питанням генези буржуазії. Буржуазія економічно і соціологічно, прямо й опосередковано залежить від підприємця. Помилка багатьох дослідників феномену буржуазії, її духовних та ціннісних основ полягає у відсутності розведення принципово відмінних мотивацій авантюрно-спекулятивного й продуктивно-раціонального типів підприємництва. Особливо це стосується праць М. Бердяева Про духовну буржуазність, М. Оссовської Буржуазна мораль, Е. Фромма Мати чи бути. Нерідко й тепер (особливо в публіцистиці) трапляється, що такі настанови, як гедонізм, егоїзм, розрахунок, пожадливість, безпринципність тощо однозначно поєднуються з дрібнобуржуазною мораллю і господарською практикою відповідного соціального прошарку. Вираз буржуазний супроводить ці настанови як свого роду постійний епітет.
Насправді згадані настанови історично виникли набагато раніше, ніж зявилася сама буржуазія, і стверджувалися всюди, де відбувався ринковий розклад общинно-патріархальних порядків. Вебер писав, що священна жадоба наживи мала місце для всіх часів, в усіх народах.
У XVI-XVIII ст. вищезгадані настанови проникають в усі верстви, прошарки (як традиційні, так і ті, що народжувалися) західного суспільства, цинічної ж завершеності досягають у неофеодальиій верхівці, що експлуатує саму кризу середньовічних устоїв. Маркс писав: Протягом мануфактурного періоду суспільна думка Європи звільнилася від останніх решток сорому й совісті. Саме як такі себелюбство, гедонізм, пожадливість перетворюються в стійкий обєкт ранньобуржуазної етичної критики, починаючи з лютерівського протесту проти індульгенцій та інших проявів утилітарної безсоромності.
Як відомо, світоглядом ранніх буржуа Західної Європи, котрі представляли на той час продуктивно-раціональне підприємництво, стала етика протестантизму. її досить детально проаналізував М. Вебер у своїй знаній праці Протестантська етика і дух капіталізму. Особливу увагу він приділив такому елементові лютеранського вчення, як професійне покликання (Beruf), вважаючи, що саме це положення стало джерелом стимуляції практичної діяльності протестантів (читай - продуктивного підприємництва). Концепція професійного покликання, як найкращий засіб для випробування власної віри і водночас надбання внутрішньої впевненості в спасінні, передбачає невтомну діяльність у межах своєї професії.
Така ціннісна настанова стимулювала світську практичну активність (передусім господарську). Але, що найважливіше, ця активність повинна реалізовуватися в моральних межах чесноти, аскетизму, самозречення.
Таким чином для внутрішнього світу субєкта господарської діяльності остання набувала безкорисливого характеру. Почуття виконання обовязку перед Богом не залишало місця утилітарно-прагматистським устремлінням. Злиденність духу (детальне тлумачення цього виразу з Нагірної проповіді попередником протестантизму М. Екхартом, протестанта-першобуржуа морально виправдовувала використання найманої праці, адже додаткова вартість, яка була отримана шляхом експлуатації особисто вільних робітників, ішла на розширення і модернізацію бізнесу або накопичувалася з такою