Морально-етичні аспекти підприємницької діяльності
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ман, справжня роль бізнесу полягає у використанні його енергії та ресурсів у діяльності, спрямованій на збільшення прибутку за умови, що він додержується правил гри й бере участь у відкритій конкурентній боротьбі, не вдаючись до шахрайства та обману. На думку вченого, економіка позбавлена оціночної характеристики і є сферою, що підпорядковується власним законам, не залишаючи місця соціально-етичним вимогам.
Такі послідовні ліберали, як Фрідман, вважають просто неприпустимим використання прибутку для соціальних потреб. Єдине соціальне призначення економіки вони вбачають у збільшенні прибутку за умови коректного застосування допоміжних джерел. Такого роду підхід ігнорує ту обставину, що економіка хоч і становить раціональну систему з притаманними їй законами, вона існує не у вакуумі, а в широкій культурній сфері. Тому підприємець у своїй господарчій діяльності має прагнути досягнути реальної мети, щоб, за виразом Вернера Зомбарта, виконувати культурну функцію турботи про матеріальне становище. Мовиться про серйозне сприйняття гуманного аспекту економічної діяльності у ставленні до всіх її учасників. Ця вимога є своєрідним викликом тотальному підприємцеві, для якого немає інших інтересів, крім бізнесу, і в якого не залишається часу для сімї, для долучення до прекрасного в житті, до духовності.
З іншого боку, існує думка, згідно з якою підприємницька діяльність - це дещо більше, аніж суто економічна функція. Сучасна підприємницька організація є складною частиною оточення, що включає багато складових, від яких залежить саме існування організації. До таких складових, які іноді називають посередниками (між організацією та суспільством у цілому), належать місцеві громади, спілки чи обєднання, а також працівники та власники акцій. Це суспільне середовище, що складається з багатьох шарів, може сильно впливати на досягнення організацією її цілей, тому організації доводиться врівноважувати суто економічні цілі з економічними та соціальними інтересами цих складових середовища.
Згідно з цією точкою зору, підприємці несуть відповідальність перед суспільством, у якому здійснюють свою діяльність, окрім та зверх забезпечення ефективності, зайнятості, прибутку та додержання закону. Підприємці, отже, мають спрямовувати частину своїх ресурсів та зусиль у соціальні канали. Вони зобовязані жертвувати на благо та вдосконалення суспільства. Більше того, у сучасних західних суспільствах склалися певні уявлення про те, як має поводитися підприємець, щоб вважатися добропорядним корпоративним членом співтовариств, які він обслуговує.
Компанії, що прагнуть досягти успіху, ретельно стежать за своїм іміджем, який вони здобувають в очах своїх співробітників, а також суспільства загалом. Вони ведуть доброчинну діяльність, на яку витрачаються чималі гроші, хоча стосовно їх прибутків це досить невелика сума. Виграють і комерційні інтереси, оскільки під час такої діяльності налагоджуються контакти з урядом, посадовими особами та потенційними покупцями.
До переліку пріоритетів, що визначають, чиї інтереси вона враховує в своїй діяльності, включають і суспільство в цілому. Пропагандистські завдання тут підкріплюються також комерційною логікою. її добре сформулював президент південнокорейської компанії Кореа сістемз Лі Тон Хун. На його думку, якщо підприємець справді хоче зробити бізнес, то повинен перш за все думати про інтереси своєї держави, про інтереси своїх громадян і лише потім - про особисту вигоду. Це - головна властивість маркетингу. Потреби суспільства визначаються попитом споживачів. А кожний грамотний бізнесмен має орієнтуватися тільки на інтереси споживачів. Такий спосіб мислення відповідає концепції соціально-етичного маркетингу, який Ф. Котлер визначає як досягнення мети фірми з урахуванням потреб як окремого споживача, так і суспільства загалом.
Спираючись на ідеї М. Вебера стосовно різновидів ринкового господарювання, ми сформулювали теоретичні конструкта, які окреслюють аксіологічний діапазон, у якому варіює діяльність субєкта господарської практики. Верхню і нижню межу такого діапазону визначали яскраво виражені зразки (ідеальні типи) підприємницької поведінки.
Перший тип - це авантюрно-спекулятивний тип підприємницької поведінки, який в окремих випадках збігається з тим, що Вебер називав авантюристичним капіталізмом. Він визначається такими рисами:
а)господарська діяльність має спекулятивно-посередницький характер, тобто ґрунтується на перерозподілі вже наявних цінностей; високий прибуток або його зростання досягається завдяки монопольному становищу агента господарської практики;
б)досягнення прибутку будь-якими засобами (нормативна регуляція відсутня);
в)чистий прибуток іде здебільшого на престижне споживання, останнє є головною метою цього типу господарської активності;
г) приватні інтереси субєкта господарювання не відповідають інтересам суспільним, оскільки такий тип господарської практики не сприяє зростанню добробуту в суспільстві, зате поширює в ньому моральну деградацію.
Другий тип є антитезою першому, це - продуктивно-раціональний тип підприємницької поведінки. Його визначають такі особливості:
а)отримання прибутку, його зростання повязані з упровадженням та реалізацією господарської інновації, що супроводжується зростанням матеріальних цінностей у суспільстві;
б)підпорядкованість нормам громадських інституцій і моральни