Монетаризм та його сучасне застосування

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

кі розглядаються відносно до цін на інші товари і вигідності вкладів капіталу в різні активи.

Найважливішою детермінантою попиту на гроші в цій схемі вважається величина номінального доходу, яка залежить у свою чергу від попиту і пропозиції грошей. Для того, щоб схема на цьому не замкнулась , передбачається. Що величина пропозиції грошей визначається за рамками моделі. Ґрунтуючись на одному з найважливіших положень монетарної теорії номінального доходу про “повне і миттєве пристосування пропонованої кількості грошей. На основі цього робиться ще один висновок: зміною грошової грошової маси можно досягти бажаної зміни номінального доходу.

Зміна номінальної кількості грошей, яка встановлюється Федеральною резервною системою, вважає Фрідмен, справляє значний ефект на обсяг виробництва зайнятість у короткостроковий період, а на ціни-у довгостроковий.

Монетаристську схему дії “ передавального механізму”, елементами якої є гроші і ціни. Досить широко описав англійський економіст ПюБраунінг. Виходячи з припущення, що заробітна плата визначається попитом і пропозицією робочої сили на ринку, економічні агенти з метою впливу на обсяг виробництва пристосовують свій попит на гроші до їх пропозиції грошей. Зайнятість визначається рівнем реальної заробітної плати, а абсолютний рівень цін не залежить від грошової маси. Повна зайнятість у цій схеми може бути досягнута тільки за рахунок зниження заробітної плати.

Дослідники монетаристської теорії виділяють ній чотири основні групи: ортодоксальну, прихильників концепції раціональних очікувань. Градулістів і прагматистів. Головне, що дозволяє проводити різницю між ними, складається з трьох пунктів: ступеня еластичності цін ; суті функціонування передавального механізму; природи раціональних очікувань.

До ортодоксальної групи слід віднести М.Фрідменаі Р.Селдена, до прихильників раціональних відносин(правих монетаристів), які є противниками макроекономічного регулювання і звертають на помилки в економічній політиці всі проблеми функціонування капіталістичної економіки, - Т.Саржента, Р.Бекона, У.Елтіса та ін.

Прагматисти, або ліві монетаристи, на чолі з Д. Лейдером,займають проміжне становище між ортодоксальними економістами монетаристської течії і кейнсіанцями. Виходячи з вимог “грошової конституції”, вони допускають використання державних позик для дефіцитного фінансування бюджету. Монетаристський звіт правил державного регулювання схожий на систему законодавчих актів, які дозволяють або забороняють ті чи інши форми економічної політики; звідси його назва - “грошова конституція”

Відповідно до монетаристської грошової конституції, сума щомісячних змін грошової маси має дорівнювати раніше визначеному річному темпу росту пропозиції грошей - близько 5% щорічно. На думку монетаристів, зміни, зумовлені іншими цілями держави або такими, що виходять за умовні кордони, абсолютно недопустимі, оскільки неминуче ведуть до росту інфляції і безробіття.2

 

МОНЕТАРНА СИСТЕМА М. ФРІДМЕНА

 

Значний вплив на формування монетаризму справили теорії американських економістів 20 - 40-х рр. Г. Саймонса, І. Фішера, Ф. Найта. Та особливого поширення монетаризм як варіант неолібералізму набув у США наприкінці 40-х - початку 50-х рр. Він став реакцією на тривале ігнорування економічною наукою грошових факторів і їхнього впливу на розвиток інфляційних процесів.

Цей період характеризувався виникненням низки монетарних теорій, що пояснювали природу циклічного розвитку та пропонували монетарні рецепти стабілізації. Але найбільш обгрунтованою та переконливою була теорія чиказької (нової монетаристської) школи М.Фрідмена.

Позитивний внесок монетаризму в економічну теорію, і передовсім в теорію грошей, полягав у ретельному дослідженні механізму зворотного впливу грошового світу на товарний світ, монетарних інструментів і монетарної (грошової, валютної) політики на розвиток економіки. Монетарні концепції стали основою грошово-кредитної політики, яка нині є найважливішим важелем Мілтон Фрідмен (1912) народився у Брукліні в сімї вихідців з України. 1932 року закінчує навчання в університеті Ратгерса, де опанував дві науки математику та економіку. Його вчителями з економічних дисциплін були лауреати Нобелівської премії С. Кузнєц та Дж. Стіглер, а також майбутній президент Федеральної резервної системи США А. Бьорнс. Це сприяло формуванню інтересів Фрідмена і вплинуло на його рішення про продовження вивчення економічних дисциплін. Він вступає до Чиказького університету, де 1933 р. отримує ступінь магістра. Великий вплив на формування неокласичних поглядів Фрідмена мали викладачі цього університету Г. Саймон, Ф. Найт та Дж. Вінер, що займалися визначенням шляхів виходу економіки з кризи з допомогою неокласичних підходів

Згодом Мілтон Фрідмен - переходить до Колумбійського університету, де має змогу отримувати стипендію. Тут він співпрацює з автором Теорії ділових циклів Мітчеллом. 1937 р. під керівництвом Кузнєца бере участь у розробці наукового проекту Національного бюро економічних досліджень. Під час війни працював у державному казначействі, потім у відділі військових досліджень Колумбійського університету. 1946 р. захистив докторську дисертацію з проблем філософії.

З 1948 р. М. Фрідмен працює в Чиказькому університеті, де займається методологічними проблемами суспільних наук, проблемами правових відносин (захистив докторську дис