Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

о, екологічного і соціального благополуччя;

розвиток системи освіти, просвіти та поширення інформації з питань сталого розвитку.формування екологічної мережі, збереження та відтворення природного біорізноманітгя;

розвиток екологічно чистих

сільськогосподарських технологій, збереження та відтворення природної родючості грунтів на землях

сільськогосподарського призначення;

удосконалення ринкових механізмів регулювання у сфері природокористування;

вжиття заходів щодо запобігання та припинення всіх видів незаконного використання природних ресурсів, у тому числі браконьєрства.

Таким чином, принцип збалансованості є визначальним для забезпечення сталого розвитку. Сталий розвиток можна визначити як запропоновану світовим співтовариством, поглиблену сучасну концепцію "бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства в його взаємодії з довкіллям". С. Дорогунцов та О. Ральчук визначають сталий розвиток як баланс інтересів поколінь у межах конкретної еколого-економічної системи, "де покоління кінця горизонту і планування" повинні мати рівень безпеки не менший, ніж "покоління на початку горизонту і планування" .

Л.С. Гринів повязує можливість сталого розвитку з практичною реалізацією ноосферної концепції та через забезпечення стабільного функціонування еколого-економічної системи .

О. Веклич відмічає, що ідея сталого розвитку "базується на узгодженні економічного процесу із збереженням природно-ресурсного потенціалу з метою забезпечення життєвих потреб нинішнього і майбутнього поколінь" . У цьому контексті охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів розглядається не як самоціль, а як невідємна частина прогресу соціального розвитку. Основною концепції сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді "людина - господарство - природа". Заслуговує уваги визначення сталого розвитку бельгійського еколога Д. Девуйста (Dimitri Devuyst) "як багатовимірної концепції, що може бути усвідомлена через підхід, який передбачає соціальну частину як обєкт управління, екологічну - як обмеження, економічну - як інструментарій. Мова йде про сприйняття системи цінностей, в якій економічна ефективність вимірюється соціальними потребами всіх людей на планеті, а не лише згідно з бажанням певних індивідів".

Таким чином, на сучасному етапі переходу до сталого розвитку можуть бути створені рамкові умови, що забезпечують можливість спільного, внутрішньо збалансованого функціонування тріади "природи - населення -господарства".

Ряд вчених висловлюють думку, що концепції та принципи сталого розвитку є "загально методологічною основою" розробки державної політики у сфері регіонального та державного управління з урахуванням особливостей регіону або країни. Вважаємо за доцільне розглядати концептуальні положення сталого розвитку як принципи дії при розробці державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку.

У цьому контексті більш доцільно говорити про еколого-збалансований розвиток, який, на думку авторів, є не лише синонімом поняття "сталий", а й містить у собі цілеспрямовану домінанту щодо забезпечення екологічних пріоритетів розвитку держави і цим самим відображає ключову ідею національної екологічної доктрини.

Концептуальні засади її формування, як свідчать фахівці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень HAH України, ще опрацьовані недостатньо, що є, можливо, причиною того, що до цього часу в законодавчому полі України відсутня Загальнодержавна стратегія сталого розвитку. Тому Концепція сталого розвитку є ні що інше, як ключ до розуміння взаємозвязку між навколишнім середовищем і розвитком суспільства. Досягнення соціальної рівноваги можливе лише завдяки докорінним змінам в моделях споживання, розподілу природних ресурсів і відповідно, у способі життя. Сталий розвиток неможливий без політичних перетворень і намірів провести відповідні перетворення, на рівні соціально-економічного і науково-технологічного розвитку, використання та забруднення природних ресурсів, антропогенних, техногенних навантажень на навколишнє природне середовище. Окремі континенти, держави та території є складовими частинами, своєрідними підсистемами біосфери, яка справедливо вважається єдиною, цілісною глобальною системою. Екологічні проблеми звичайно є глобальними за своєю сутністю, але для конкретної країни - загальнодержавними. За специфікою виникнення та методами вирішення переважну більшість їх слід вважати такими, шо мають переважно, регіональний характер. Гострота екологічних, економічних і соціальних проблем органічно й нерозривно залежить від специфіки територіального розміщення продуктивних сил, спеціалізації виробництва та рівня соціально-економічного розвитку того чи іншого регіону.

Важливим фактором, що забезпечує сталий розвиток суспільства, є створення економічних, соціальних, культурних, правових та інших умов для гармонійного розвитку і соціально позитивного способу життя особистості, реалізації загальновизнаних світовим співтовариством конституційних прав і свобод людини. Потребам та принципам сталого розвитку сучасного суспільства відповідає тип гармонійної та всебічно розвиненої, фізично здорової, освіченої і духовної особи, яка веде активний спосіб життя. Розвитку особистості та інтересам суспільства