Місце України в глобалізаційних процесах
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
? сумі 51,88 млн. доларів США.
Таким чином, ми бачимо, що кредити ЄБРР працюють майже у всіх сферах економіки України. ЄБРР вклав у розвиток української економіки у вигляді кредитів та інвестицій понад 350 млн. екю.
Важливою подією для України стали щорічні збори ЄБРР, які відбулися у Києві 8-12 травня 1998 року. На цих зборах було зроблено аналіз відносин України з ЄБРР, а також названо три основні напрями діяльності ЄБРР в Україні, націлені на прискорення її економічного розвитку. Це:
- кредитні лінії для малого і середнього бізнесу, які надаються через українські банки;
- великі кредити і інвестиції. Поки що таких компаній в Україні чотири: "Укррічфлот", "Світоч", "Оболонь" і "Олейна";
- вкладання в інфраструктуру. Зокрема це енергетика, телекомунікації та міські проекти.
На кінець 2000 р. банк запропонував 24 проекти загальною вартістю 600 млн. доларів, і готується ще 20 - на мільярд. Найбільші з них будуть реалізовані в енергетиці, звязку, харчовій промисловості і в сфері кредитної допомоги малим та приватним підприємствам в різних секторах економіки. Таким чином, ЄБРР підтвердив свої наміри сприяти реформуванню економіки України, допомагати її входженню в Європейське співтовариство.
Отже, позитивною тенденцією є зростання окремих секторів української промисловості. Між тим, пригнічуючий вплив на ділову активність справляє різкий зріст процентних ставок через кризу в фінансуванні дефіциту держбюджету, а також тиск на національну валюту. Високі процентні ставки в Україні різко обмежують інвестиції, ускладнюють бюджетну ситуацію. На думку головного економіста ЄБРР Н. Шторна, основними напрямами уряду в проведенні реформ мають бути: 1) фіскальна політика, тобто жорсткий контроль за бюджетними витратами; 2) подолання зайвого державного втручання в роботу підприємств; 3) подолання неефективності податкової системи.
Таким чином, ми бачимо, що співпраця України з ЄБРР має свої проблеми. Головна з них - нам знову навязують своє бачення проблеми та шляхи виходу з неї. Друга проблема стосується безпосередньо розробки та виконання спільних проектів. Тут не все складається гладко. Деякі проекти у державному секторі банк був змушений відмінити.
Які ж реальні наслідки співробітництва України з міжнародними економічними організаціями? На перший погляд, Україна досягла певних успіхів у цих відносинах. З моменту проголошення Україною незалежності, тобто з початку 90-х років, нашій державі охоче надавались кредити міжнародними фінансовими організаціями. В 1992 році Україна стала членом МВФ і Світового банку. Фінансова допомога бреттон-вудських інститутів дозволила Україні подолати гіперінфляцію, успішно провести в 1996 році грошову реформу та утримувати курс національної грошової одиниці - гривні стабільним впродовж майже двох наступних років, здійснити ряд інших заходів.
Але ці окремі факти не свідчать про покращання економічної ситуації в Україні. В багатьох випадках одна проблема вирішувалась за рахунок іншої. Україна не змогла подолати системної кризи. Навпаки, системна криза поглибилась, набула руйнівного характеру, охопила всі галузі економіки і сторони суспільного життя, і найближчим часом може перейти в незворотну стадію, коли рятувати вже буде нічого.
Політика реформування економіки за західними сценаріями негативно відбилась на вітчизняному виробництві. Відомо, що більшість закордонних позик і кредитів видавалася лише під закупівлю українською стороною товарів і послуг. Але ж очевидно, що кожний долар закордонних товарно-цільових кредитів і позик обумовив невиробництво рівно такої ж за вартістю товарної маси в Україні Тому виробництво товарів народного споживання - одна з найбільш депресивних і кризових галузей національної економіки. Монетарний доларовий протекціонізм атакував внутрішній споживчий ринок, паралізуючи вітчизняного товаровиробника.
До того ж НБУ штучно обмежує кількість грошей, що обслуговують економіку, позбавляючи вітчизняні підприємства кредитних ресурсів. Насправді ж просте обмеження грошової маси хоча і гальмує динаміку цін, але водночас пригнічує виробництво, не дозволяє розірвати ланцюг боргових зобовязань. Це призвело до того, що за останні шість-сім років вітчизняне виробництво втратило не тільки традиційні зовнішні ринки, а й внутрішній ринок. Саме за останні три роки невиважені дії Уряду створили сприятливі умови для імпорту продукції, якої в Україні завжди вистачало для власних потреб, таких, наприклад, як соняшникова олія, цукор, горілка, тютюнові вироби.
В Україні, всупереч логіці, склався не механізм підтримки національного виробництва, а навпаки - механізм його придушення і знищення. Недосконалою в Україні є і податкова система.
Трансформаційні процеси за рецептами МВФ і Світового банку негативно впливають на інвестиційний клімат України, хоча прихильники західних стратегій стверджують, що "радикальні реформи", що супроводжуються руйнацією виробництва, необхідні для залучення зарубіжних інвесторів.
Але в реальному житті все якраз навпаки. Інвестори залюбки вкладають гроші в економіки тих держав, які демонструють стабільне зростання і здатність забезпечувати ці процеси власними силами. А якщо цього не відбувається, ті крихітні інвестиції, що надходять, обумовлюються такими умовами, що виникає питання взагалі про їхню доцільність.
Відсутність інвестицій, в свою чергу, згубно впливає на розвиток економіки (не дозволяє їй розвиватис