Місце адвокатури в системі правоохоронних органів
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
дно із вимогами ст. 46 КПК, підозрюваний, обвинувачений й підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж або іншого захисника в подальших стадіях процесу. Така відмова від захисника є обовязковою для суду, за винятком лише окремих випадків [4, с. 86].
Отже, підзахисний вправі вирішувати, на якому етапі судового розгляду для його захисту потрібні всі запрошені ним захисники чи хтось із них може якийсь час не брати участі у процесі. Ця ситуація близька до відмови підзахисного тимчасово від допомоги певного адвоката. Хоча, коли принципово підходити до аналізу ситуації, то це швидше відмова підсудного від послуг лише одного адвоката на деякий проміжок часу. Що стосується процесуального становища адвоката, то він тимчасово зупиняє свої повноваження.
Право підсудного на захист у таких випадках не порушується. Закон виходить із того, що для гарантування права на захист достатньо забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, підсудному захисника, а не захисників. Коли ж підсудний для свого захисту запрошує більше адвокатів, то це його суто субєктивне рішення й право, яке дозволяє так вчинити. Отже, саме підсудний у кожний момент судового розгляду справи вправі вирішувати, хто з адвокатів має здійснювати функцію захисту. Головним є тут принцип: щоб у процесі залишався хоч би один захисник.
Закон зобовязує дізнавача, слідчого, головуючого по справі в судовому засіданні своєчасно розяснювати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному його право скористатися допомогою професійного захисника. На практиці лише в поодиноких випадках орган слідства добросовісно дотримується цієї норми: просто, зрозуміло розяснює право на допомогу захисника, при цьому правдиво розяснює, що відсутність у затриманого коштів на оплату роботи адвоката не може бути підставою до відмови забезпечення захисника по справі за призначенням. Частіше якщо і розяснюється це право, то в такому формулюванні, що обвинувачений просто не може в тій ситуації усвідомити, як йому краще чинити, а коли слідчий між іншим ще й скептично висловиться щодо ролі адвоката у процесі, то зрозуміло, що особа добровільно відмовиться від послуг захисника [3, с. 56].
Якщо ще врахувати психологічний стан підозрюваного, обвинуваченого, стан переживань і моральних потрясінь, викликаних самою подією злочину, арешту, то стає зрозумілим, що формальне розяснення слідчим його прав не завжди ним усвідомлюється. Слушно тому в літературі наголошується на важливості дотримання органами слідства вимог ч. 4 ст. 106 КПК щодо вручення затриманому копії протоколу з переліком його процесуальних прав.
Отримавши такий протокол, особа зможе згодом у камері не один раз його прочитати і вникнути в суть цих прав. Адже відомо, що незнання своїх процесуальних прав або нерозуміння їх юридичної суті не сприяє повноцінному захисту від обвинувачення і підозрюваний, обвинувачений перетворюється на безправний обєкт дослідження. Хоча є й такі процесуалісти, які навіть пропонують, аби підозрюваним, обвинуваченим розяснювати лише окремі права, а такі, як право не визнавати обвинувачення чи право не давати проти себе показання, взагалі з розяснення упускати. Тобто фактично пропонується розяснювати лише права, які будуть сприяти владі обвинувачення за будь-яку ціну доводити факт вчинення злочину.
Закон містить перелік обставин, що унеможливлюють участь адвоката по справі в якості захисника. Зокрема, відповідно до ст. 61.1 КПК, захисник не може брати участь у справі: якщо він брав участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; коли він є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача. Верховний Суд України у своїй ухвалі від 24 грудня 1996 р. по конкретній справі визнав, що адвокат не може брати участі у справі як захисник, коли в її розслідуванні чи в судовому розгляді бере участь посадова особа, із якою адвокат перебуває в родинних стосунках. Захисник також не може брати участь у справі, якщо проти нього порушено кримінальну справу; визнано його недієздатним; коли раніше він надавав у даній справі юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги; у випадку зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України; у випадку колізії між підзахисними, яких захищає один захисник [5, с. 5].
У ч. 4 ст. 61-1 КПК уперше передбачено як підставу, що виключає участь у справі захисника, якщо він зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.
2. Порядок оскарження адвокатом-представником судових рішень по цивільній справі, які набули законної сили
Участь адвоката в цивільному процесі України полягає у здійсненні ним представництва і захисті субєктивних майнових і особистих немайнови?/p>