Місто Славута в роки Другої Світової війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
нний ярлик, що містить імя, прізвище і точну адресу власника квартири. Є вреям рекомендується взяти з собою коштовності і наявні гроші, за бажанням можна взяти необхідну для зручностей на новому місці проживання ручну ношу. Безперешкодне здійснення цього заходу в інтересах самого єврейського населення.
А 27 червня 1942 року вчинено остаточну криваву акцію над євреями Славутчини. До сходу сонця фашисти і поліцаї собаками і кийками зігнали місцевих жителів і доставлених з інших населених пунктів чоловіків, жінок, матерів з малими дітьми, підлітків на площу у гетто. Людей посортували у колони. Далі сталося неймовірне: немовля виривали з рук матерів і живими кидали в криницю. Решту приречених декількома колонами по 500 чоловік у кожній під посиленою охороною погнали на східну околицю Славути і там розстріляли. На місці розстрілу всіх заставляли повністю зняти з себе одяг і взуття і лягти у велику яму, після чого лунали залпи з гвинтівок і автоматів. Трупи і поранених присипали землею. Прибувала нова колона, і все повторювалося. У цей день розстріляно більше 2500 євреїв. У кінці червня в лісі навпроти сучасної школи№5 розстріляно сімю відомого у місті лікаря Хармаца Я.С. Після звільнення Славути могили не обстежувалися, а державна комісія з розслідування злодіянь фашистів на території міста під час окупації у червні 1944 року встановила, що у Славуті загинуло 390 євреїв.
В іншому документі називається біль вірогідна цифра 2296 загиблих Партизанський рух Центром партизанського руху і його потужним генератором було місто Славута. Тридцять місяців тривала окупація Славутчини. За цей час в місті загинув кожен другий житель. 4057 жителів району були вивезені на каторжні роботи. На території району німці повністю спалили шість сіл. В місті були пограбовані усі заводи. В центрі Славути гітлерівці створили гетто для єврейського населення, в якому було знищено більш як 13 тис. чоловік з усього району. На території Славути знаходився концтабор “Гросслазарет” для військовополонених червоноармійців, в якому загинуло близько 200 тис. чоловік.
Весь час жителі міста вели боротьбу з окупантами. Вже в липні 1941 р. в кількох кілометрах від Славути вчитель Стриганської школи Одуха А.З. створив підпільну групу з 12 чоловік, до якої увійшли вчителька Охман Г.Р., колишні учні школи брати Леонід і Борис Троцькі, Олександр Гіпс, Віталій Кмитюк. У серпні того ж року на квартирі Яворського А.Р. відбулося перше засідання організаторів славутського підпілля. А через півроку на Славутчині діяло 19 підпільних груп. Діяльність славутських підпільників активізувалась у жовтні 1941 року після повернення до міста лікаря Михайлова Ф.М. Родом Федір Михайлович був з Росії, з Тули, але до війни після отримання медичної освіти розпочав працювати разом з дружиною в Славутській лікарні, звідки був призваний у армію, коли розпочалася війна. Восени 1941 р. в районі Полтави він потрапив у оточення, після якого йому вдалося повернутися до Славути. Знову влаштувавшись працювати у лікарню, Михайлову вдалося увійти у довіру до німців. Після цього він організовує патріотичну групу опору окупантам, в яку спочатку входили тільки медичні працівники лікарні. З часом ця група обєднала всі підпільні групи міста, Славутського і Шепетівського районів і налічувала близько 200 чоловік. Для керівництва підпіллям було обрано міжрайонний комітет у складі Ф.М.Михайлова, О.А.Горбатюка, К.О.Захарова, А.З.Одухи, В.В.Яворського та інших. Слід підкреслити, що комітет став досить впливовою силою не тільки в Славуті, але й у Шепетівці, багатьох селах Грицівського, Антонінського, Ізяславського районів, де також було створено підпільні організації. Були налагоджені також звязки з підпільниками Житомира, Бердичева, Новоград-Волинського, Києва, Острога. Спочатку підпільники вели тільки антифашистську пропаганду, але з часом зявилися можливості боротьби більш дієвими способами. Були створені бойові групи, завданнями яких було проведення диверсійних актів. Групи були малочисельними та складалися в основному з військовополонених, бійців Червоної армії, що переховувалися у лісах під час відступу, а також тих місцевих жителів, які за різними причинами увійшли в конфлікт з новою владою. На засіданні міжрайонного комітету у лютому 1943 було розглянуто питання про створення партизанських загонів, спеціальних підривних груп, баз зброї, боєприпасів і харчування. У першій половині 1943 року був створений партизанський загін Славутського району, який згодом перетворився на зєднання. Командиром його став А.З.Одуха. На озброєнні партизан було 2 міномета, декілька кулеметів, 87 гвинтівок, пістолети, вибухівка.
Восени 1942 року підпілля Славути встановило звязок з Великою Землею, і через білоруських партизан було отримано радіостанцію. Загін поповнювався як за рахунок місцевих жителів, так і за рахунок військовополонених з концтабору “Гросслазарет”, який знаходився на території міста Славута. Підпільники та партизани організовували втечі з цього табору полонених та формували з їх числа підрозділи загону. Відомим є факт, коли підпільники 14 червня 1942 року організували втечу кількох десятків військовополонених з табору. Крім того, дуже частими були “уходи” з табору, які організовував Михайлов (головний лікар міста) для хворих Гросслазарету. Він доповідав німцям, що вони вмерли, підроблював відповідні документи, а “мертві душі” уходили у ліс, до партизан.
В районі села Стригани підпільники організували шпиталь для таких хворих, а також для поран