Geum.ru

Місто Славута в роки Другої Світової війни

Информация - История

Другие материалы по предмету История

ення нового порядку у місті. Було створено районну і міську управи, районну народну міліцію, війську комендатуру тощо. 24 липня комендант підписав Наказ до населення міста Славута, в якому вимагалося:

  1. Всім, у кого знаходиться зброя, радіоапарати, акумулятори й аноди, телефонні апарати і всяке військове знаряддя, негайно віднести його до команди народної міліції, що по Цвітоській вулиці.
  2. Переховування більшовицьких міліціянтів, НКВДистів і військових карається розстрілом.
  3. Під загрозою розстрілу забороняються грабунки та привласнення всякого майна.
  4. Награбоване майно належить негайно знести в команду народної міліції (протягом 24 годин).
  5. Встановлено такі поліцейські години: а) для українців - від 6-ї до 21-ї години (9 годин вечора за німецьким часом), б) для жидів і поляків- від 6-ї до 20-ї години. Всі жид мусять носити на правому рамені білу опаску із блакитною зіркою Давида.
  6. Службою безпеки, охорони і порядку є українська народна міліція, котра носить жовто-блакитну відзнаку на лівому рамені. За невиконання цих наказів підлягає кожен воєнному судові

За період з 8 по 18 серпня у Славуті проведено детальний перепис населення. Нова влада занотовувала буквально все про жителів міста: місце проживання, власник будинку, попереднє місце проживання, дата поселення у Славуті, місце роботи, фах, працездатність, родинний стан відносно голови двору тощо. В окремому списку зібрано відомості про євреїв міста. До нього занесено 1390 осіб, переважно жінок, дітей і літніх громадян. Фактично це був список смертників, адже важко уявити, що після масового розстрілу комусь вдалося вижити. Розпочалося винищення працездатного єврейського населення міста уже в липні-серпні 1941 року, коли під виглядом відправки на роботу людей вивозили у лісові хащі на розстріл. Лише в урочищі Лиса Гора поряд з дорогою Славута-Шепетівка розстріляно близько 800 осіб. Наказ від 11 серпня 1941 року по міській управі засвідчує, що німецька влада не довіряє народній міліції:

За погодженням з військовою комендатурою наказую:

  1. Районній міліції о 2 год. дня цього числа зявитися до військового коменданта з виданою у комендатурі зброєю і велосипедами.
  2. Все майно, яке є у розпорядженні районної міліції, здати до управи.

Обовязкова постанова Славутської міської управи від 12серпня передбачала:

-Забороняється проведення обшуків та трусів у громадян міста і району представникам народної міліції або іншим органам району за винятком осіб від військової німецької комендатури.

- Обшуки представником народної міліції або іншим органом допускається проводити лише при наявності ордера від управи на право обшуку. Окупаційна влада почала масові побори, про що свідчить постанова Славутської районної управи від 22.08.1941 року:

Для приведення м. Славути в належний стан, ліквідації наслідків руйнування та пуску в дію підприємств районна управа постановляє:

  1. Накласти на жидівське населення м. Славути контрибуцію в розмірі 20 тис. крб.
  2. Накладену контрибуцію здати до 30.08.1941 року.
  3. Контрибуцію мусить зібрати та здати до управи жидівський комітет, на якого покладається вся відповідальність за здачу повної суми контрибуції у визначений термін.

Наказом від 25.08 головним лікарем районної лікарні призначено Домбровського І. М., якого у грудні замінив на цій посаді Михайлов Ф. М. Для населення міста запроваджувалася трудова повинність, безкоштовна робоча сила використовувалася на різноманітних роботах, про що свідчить постанова районної управи від 6.09.1941 року: Розглянувши матеріали про будівництво моста і прокладення тротуарів на урочище Плотиче, районна управа вирішила:відроблені громадянами м. Славути, мешканцями Плотиче 106 робочих днів на будівництві моста і прокладенні тротуарів віднести за рахунок трудових повинностей і оплати за такі не проводити.

Славутський концтабір Гросслазарет Славута. Табір 301 Восени окупанти створили на території військового містечка концентраційний табір для хворих і поранених військовополонених радянських бійців і офіцерів під назвою Гросслазарет Славута. Табір 301. Лазарет займав 10 триповерхових будинків-блоків, обгороджений густою сіткою дротяних загорож з кулеметними вишками і прожекторами. Адміністрація, німецькі лікарі й охорона гросслазарету проводили масове винищення радянських військовополонених, створивши нестерпні умови проживання: спеціального режиму голоду, скупченості та антисанітарії, застосування катувань і прямих вбивств, позбавлення хворих і поранених лікування, примушування вкрай виснажений людей до каторжної праці. У гросслазареті німецькі власті зосереджували одночасно 15-8 тисяч поранених, а також хворих полонених. На зміну померлим щоразу сюди надсилали нові партії жертв. Німецькі лікарі навмисне поширювали інфекційні хвороби, хворих на висипний тиф, туберкульоз, дизентерію, поранених з важкими та легкими ушкодженнями розміщували в одному блоці. Кількість хворих у казармі доходила до 1800 чоловік, тоді як при нормальних умовах у приміщеннях можна було розмістити не більше 400 чоловік. Камери не прибиралися.

Хворі по кілька місяців залишалися у тій білизні, в якій потрапили у полон. Елементарна санітарна обробка тих, хто прибував до лазарету, не поводилася. Добовий харчовий раціон військовополонених складався з 250 грамів ерзац-хліба та двох літрів так званої баланди. Еразц-хліб випікали з спеціального борошна,