Містами України. Історія. Природа. Мистецтво
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
?ям одного з його найближчих сподвижників - корсунського полковника Максима Нестеренка, видатного військового діяча та дипломата 1630-1650-х рр., і перетворено на опорний пункт української армії. На жаль, цей витвір фортифікаційного та свідок козацького військового мистецтва не зберігся до наших днів: 1711 р. за умовами Прутського мирного договору між Росією й Туреччиною Кодак зруйнували разом з іншими фортецями півдня України. Значно стійкішим, зведеним на віки вічні памятником героїчним українським козакам стали слова, сказані про них мудрим і спостережливим творцем Кодацької фортеці Г.Л. де Бопланом: Вони кмітливі і проникливі, дотепні і надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів… Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі… Вони високі на зріст, вправні, енергійні… Мало хто із козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави.
Саме з теренів нинішньої Дніпропетровщини, з Микитинської Січі, Богдан Хмельницький, якого на початку 1648 р. було обрано гетьманом Війська Запорізького, розсилав свої універсали, закликаючи населення України до всенародною повстання. І Жовтоводська битва, у якій українське військо здобуло першу велику перемогу у визвольній війні, відбулася у квітні - травні 1648 р. також на території сучасної Дніпропетровської області.
1654 р. переважна частина земель регіону згідно з Березневими статтями була приєднана до Росії, Московської держави. Однак його терени ще сто двадцять років, аж до ліквідації останньої Січі, залишалися передусім козацьким краєм. На згадку про цей період дійшли до нас святкові церковні споруди у стилі бароко села (тоді - укріпленого містечка) Китайгород Царичанського району. Також від XVIII ст. залишилася на Дніпропетровщині унікальна памятка деревяної народної архітектури. Майстер Яким Погребняк із Нової Водолаги, що на Харківщині, спорудив у Самарі (нині - Новомосковськ) у 1773-1778 рр. єдиний збережений до сьогодні девятиверхий Троїцький собор. За переказами, перед початком будівництва він виконав з очерету модель майбутньої церкви.
Після ліквідації Запорозької Січі її землі увійшли до складу Азовської та Новоросійської губерній, обєднаних 1783 р. у Катеринославське намісництво (заснований 1776 р. козаком Лазарем Глобою як село Половиця, майбутній Дніпропетровськ дістав 1778 р. назву Катеринослав на честь Катерини II, а 1783 р. - міські права; у 1796-1802 рр. він іменувався Новоросійськом). 1797 р. ця територія увійшла до складу Новоросійської губернії (з 1802 р. - Катеринославська губернія).
Краса катеринославських споруд кінця XVIII - початку XX ст. промовляє сама за себе. Дорогоцінною архітектурною перлиною є Преображенський собор - шедевр геніального А. Захарова. У цій споруді увінчана шпилем дзвіниця, нава та сам храм органічно обєднані і, на думку фахівців, вражають гармонійністю пропорцій. Знову-таки за оцінкою спеціалістів, яскравим зразком новаторської архітектури раціоналістичного модерну є витвір О. Гінзбурга - театр-клуб Громадського зібрання з великою залою засідань і чудовим вирішенням балконів. З-поміж подібних споруд він був найекстремальнішим за незвичністю образу і став своєрідним прологом, архітектурним символом адміністративно-господарського злету Дніпропетровська за радянських часів.