"Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
оча б непряма критика Юркевича пролунала зсередини УСДРП. Особливі надії покладалися ним у цьому плані на О. Лолу (В. Степанюка), який працював і у РУП, і в Спілці, і в УСДРП, але на початку 1914 р. відійшов від останньої, вважаючи себе більшовиком, членом Паризької секції закордонних організацій РСДРП. Утім, і Лола, який жваво листувався з Леніним, обстоював у своїх працях ідею національних робітничих організацій і не мав наміру полемізувати з Юркевичем.
Зрештою Ленін пішов на хитрість - попросив І. Арманд тактовно провести… через Лолу і пару-другу українців (проти Юркевича і без його відома, бо цей шахрай буде пакостити) власноручно написане ним Звернення до українських робітників, щоб за їхніми підписами вмістити його в українському додатку до газети Путь правды. Непривабливість такого кроку особливо впадає у вічі на тлі того факту, що знаряддям інтриги Ленін обрав наївну, за його словами, людину, яка постійно відгукувалася на прохання Леніна про надсилання йому різних статистичних відомостей, української публіцистики тощо. Втім, Лола виявився не настільки наївним, щоб не розпізнати суті хитромудрої комбінації. Щоправда, він переклав ленінський текст і підписав його, але не став займатися збиранням підписів під ним. Заклик До українських робітників за підписом О. Лоли був опублікований у Трудовой правде з резюме Леніна, в якому він не відмовив собі у задоволенні ще раз затаврувати поганих порадників робітників, дрібнобуржуазних інтелігентів із Дзвону.
Підкилимні ігри і дрібязкове зведення рахунків, нерозуміння гостроти передвоєнної національної ситуації і незважені політичні кроки, спрямовані на створення все нових осей розмежування в національних рухах - ці та інші вади більшовицької тактики в українському питанні доволі часто перекреслювали те позитивне, що містилося в їхній національній стратегії.
І зовсім недалекий від істини був Л. Юркевич, який писав напередодні війни про велику короткозорість їх національної політики, в котрій вони виходять не з ясних і означених міркувань, а тільки з інтересів дня і з інтересів фракційних. Під час обговорення національного питання на одному закордонному зібранні російських марксистів Юркевич іронічно запитував своїх російських колег: За яких умов українські марксисти можуть здобути їх ласку? У 1905 році, - говорив він їм, - ви підтримували наших ортодоксальних товаришів проти наших самостійників, а в 1914 році, навпаки, підтримуєте наших шовіністів проти нас - правовірних марксистів. Скажіть же, на якій нозі маємо скакати перед вами і що взагалі маємо робити?.
А тим часом хмари у Європі згустилися настільки, що нова війна стала неминучою. Ми майже фізично відчували, - констатував Д. Донцов, - як по наших хребтах знов готове було переїхати важке колесо історії. Напруга особливо відчувалася в Галичині, ближчій до епіцентру підземних європейських зсувів. Саме тут за рік до початку світової війни у політичному дискурсі зявилася ідея політичного сепаратизму, вплетена в контекст нового центру словянської гравітації.