Geum.ru

Механізми обмеження застосування насилля в конфліктах

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

ЖНАЕУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з курсу конфліктології на тему:

Механізми обмеження застосування насилля в конфліктах

 

 

 

 

Студента 5 курсу 1 групи

факультету аграрного менеджменту

спеціальності Менеджмент організацій

 

Вступ

 

Механізми обмеження насилля в конфліктах настільки ж різноманітні, як і самі конфліктні ситуації. Однак всі вони можуть бути зведені до наступних чотирьох основних:

  1. тактика відходу, або запобігання конфлікту;
  2. силове придушення, або метод насильства;
  3. метод однобічних поступок або пристосування;
  4. тактика компромісу або співробітництва.

Неважко помітити, що за основу в цій класифікації тактик керування конфліктом береться ступінь готовності сторін піти назустріч один одному у виниклому протиборстві.

Розглянемо кожну із цих тактик більш детально.

 

1 Тактика запобігання конфлікту й метод насильства

 

1.1 Тактика відходу

 

Найменшим ступенем такої готовності відрізняється тактика відходу від конфлікту, що іноді називають методом запобігання. Проте, це досить популярний спосіб поводження в конфліктній ситуації; до нього нерідко прибігають як учасники конфлікту, так і ті, хто за своїм посадовим статусом повинен виступати в ролі посередника при його врегулюванні. Суть цієї тактики полягає в ігноруванні конфліктної ситуації, відмові від визнання її існування, залишенні сцени, на якій розгортається конфлікт, самоусуненні або фізично або ж у психологічному розумінні. Ця тактика означає, що людина, що опинилася у конфліктній ситуації, воліє не вживати ніяких конструктивних кроків щодо її розвязання або зміни.

На перший погляд може здатися, що ця тактика повинна оцінюватися тільки негативно. Але при більше уважному розгляді виявляється, що як і всякий метод, ця лінія поводження в конфлікті має свої плюси й мінуси.

Достоїнства тактики запобігання полягають у наступному:

  1. вона швидко здійсненна, оскільки не вимагає відшукування ні інтелектуальних, ні матеріальних ресурсів. Так, наприклад, керівник, уникаючи конфлікту, може не відповідати на чергове письмове прохання підлеглого про надання йому тих або інших пільг, оскільки це прохання є необґрунтованим;
  2. можливість відстрочити або навіть запобігти конфлікту, зміст якого є несуттєвим з погляду стратегічних цілей даної організації або групи. Так, батьки можуть закрити очі, не звязуватися з дорослою дочкою через те, що спідниці, які вона носить, мають не ту довжину, що, на їхню думку, відповідає вимогам пристойності.

Але в цій тактиці є й мінуси. Так, за певних умов вона може повести до ескалації конфлікту, оскільки причина, його що викликала, тактикою избегания не переборюється, а тільки консервується, И якщо ця проблема реальна, істотна, те це затягування може привести тільки до загострення, а не улагоджуванню конфлікту.

Проте, незважаючи на свої недоліки, ця тактика все-таки може бути застосована при наявності наступних конкретних умов:

  1. при невеликій значимості причин, що породили протиборство: якщо безпосередня причина, що породила конфлікт, є лише верхівкою айсберга, лише свідчить про наявність інших глибинних передумов конфлікту. Природно, в цих умовах варто втриматися від розтрати сил на несуттєві проблеми, зберігши їх для рішення інших глибинних завдань, коли вони виявляться повною мірою;
  2. при деяких тимчасових параметрах конфлікту: якщо конфлікт виник у такий час, коли немає можливості витратити його на врегулювання протиборства, оскільки існують інші, більше значимі з погляду цілей організації невідкладні проблеми;
  3. при обмеженості наявних відомостей про конфлікт, відсутність достатньої інформації й необхідності додаткової роботи для збору даних, які забезпечували б ефективне завершення конфлікту;
  4. при наявності в однієї з конфліктуючих сторін могутніших сил, які в стані швидко й успішно розвязати конфлікт. Так, досвідчений воєначальник утримується від повномасштабного бою до підходу резервів і тільки після їхнього прибуття починає потужний наступ на супротивника. Саме такої тактики дотримувався Кутузов під час війни з Наполеоном.

Тактика відходу, або запобігання характеризується й певними діями учасників конфлікту, специфічними формами їхнього поводження. Використання цієї тактики досить чітко виявляється в наступних характерних ознаках поводження конфликтантов:

  1. утаюванні, засекречуванні інформації, необхідної для врегулювання виниклого конфлікту, з метою недопущення його можливого загострення при ознайомленні людей з вибухонебезпечною інформацією;
  2. відмові від визнання самого факту існування причин конфлікту, розраховуючи на те, що він, так чи інакше, залагодиться сам собою, без активної участі протиборчих сторін;
  3. затягуванні під тими або іншими приводами остаточного рішення проблеми, що викликала протиборство.

 

1.2 Силове придушення

 

Використання силового придушення свідчить про більш високий ступінь готовності до розвязання конфлікту, принаймні, однієї із сторін. Його сутність складається в примусовому навязуванні однієї зі сторін свого рішення. Для використання цієї тактики також існують певні передумови, що сприяють її успішному застосуванню. Такими передумо